12 лютого 2024 року м. Київ № 640/171/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києва та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
провизнання протиправними дій, скасування постанови,
03 січня 2023 року ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (відповідач), в якому просить суд:
- визнати дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а саме - прийняття державним виконавцем Костюченко А.П. постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.12.2022 у виконавчому провадженні ВП № 69271084 протиправними та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 07.12.2022 ВП № 69271084.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає про протиправність дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження оскільки фактично рішення суду боржником не виконано.
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом: до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, позовну заяву №640/171/23 направлено до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
25 жовтня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовна заява розподілена судді Жуковій Є.О.
27 жовтня 2023 року зазначену позовну заяву фактично передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено пропущений строк. Відкрито провадження в адміністративній справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи. 18 грудня 2023 року від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києва та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли матеріали виконавчого провадження №69271084.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21 червня 2022 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києва та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костюченко А.П. відкрито виконавче провадження ВП №69271084 з примусового виконання виконавчого листа №640/20752/20, виданого 29.10.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва про зобов'язання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2020 та прийняти рішення, за наслідком розгляду такої заяви, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №826/16090/18.
Постановою від 21.06.2022 ВП №69271084 стягнуто з боржника Головного управління ДПС у м. Києві виконавчий збір у розмірі 26000 грн.
Постановою від 21.06.2022 ВП №69271084 стягнуто з боржника Головного управління ДПС у м. Києві мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 300 грн.
Постановою від 08.07.2022 ВП №69271084 за невиконання рішення суду накладено на боржника Головне управління ДПС у м. Києві штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.
Постановою від 19.09.2022 ВП №69271084 замінено боржника у виконавчому листі від 29.01.2021 №640/20752/20 з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 44116011).
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києва та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костюченко А.П. від 07.12.2022 ВП №69271084 закінчено виконавче провадження на підставі п. 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Вважаючи вказану постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
У силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України
Законом № 1403-VIII, визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
У той же час, виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч. ч. 2 та 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
Так, оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 07.12.2022 ВП №69271084 прийнята саме з огляду на висновки державного виконавця про фактичне виконання виконавчого документу у повному обсязі, з чим позивач не погоджується.
Відтак, у межах заявленого спору, слід встановити факт виконання чи невиконання виконавчого листа № 640/20752/20, виданого 29.10.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва.
Судом встановлено, сторонами не заперечується, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України в порядку статті 76 розділу II ПК України та вимог статті 76 ПК України проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи поданої за 2017 рік ОСОБА_2 .
За результатом проведеної перевірки 09.07.2018 відповідачем складено акт про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи №1834/26-15-13-11-28 у висновках якого зазначено, що у громадянина ОСОБА_2 відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за користування іпотечним житловим кредитом за наслідками 2017, оскільки платником не підтверджено копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача) понесені витрати. Також, зазначено, що при розрахунку суми податку на яку зменшуються податкові зобов'язання у зв'язку з використанням права на податкову знижку було встановлено завищення суми доходу утриманого (перерахованого) податку з доходів фізичних осіб, оскільки задекларовані дані в податковій декларації про майновий стан і доходи від 08.02.2018 не відповідають даним ЦБ ДРФО ДФС України.
28.08.2018 на підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0247551311, яким платнику податків ОСОБА_2 (податковий номер платника податків НОМЕР_1 ) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на 7 137,42 грн. у зв'язку з порушенням підпунктів 14.1.170, 166.2.1, 166.3.1, 166.4.2 та пункту 175.1 ПК України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданим 05.03.2018 відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві. 26.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сташковою А.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким спадкоємцем майна громадянина ОСОБА_2 , 1970 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його син - ОСОБА_1 . Спадщина складається з квартири АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Явдюк Н.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 13.03.2008 за реєстровим № 1030 та зареєстрованим у Київському МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 19.03.2008 у реєстровій книзі №д.525-302 за реєстровим № 7801.
Вищевказане нерухоме майно є предметом іпотеки у відповідності до пункту 1.2 Іпотечного договору № 20-0432/3-1 від 13.03.2008, укладеного між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ЄДРПОУ 00039002). За умовами Договору іпотекодавець зобов'язаний не пізніше 05.03.2028 повернути іпотекодержателю кредит та, зокрема, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 10% річних. У відповідності до пункту 1.1 Договору погашення кредиту здійснюється не пізніше 07 числа кожного місяця починаючи з 07.04.2008 і закінчуючи 07.03.2028.
Вказані обставини встановленні в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №826/16090/18.
Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №826/16090/18 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0247551311 від 28.08.2018.
У вказаному рішенні зазначено про наступні обставини: «Судом встановлено, що ОСОБА_2 при поданні до податкового органу декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік самостійно визначено суму, на яку зменшується податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку використанням права на податкову знижку у сумі 7137,42 грн. Однак, на підставі акту від 09.07.2018р. №1834/26-15-13-11-28 відповідачем було відмовлено позивачу в праві на включення до податкової знижки частини суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом у зв'язку з тим, що платником не підтверджено копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача) понесені витрати.
Так, ОСОБА_2 для реалізації права на отримання податкової знижки до податкового органу надано меморіальні ордери за 2017р., копію договору купівлі-продажу квартири, копію іпотечного договору, довідку про заробітну плату за 2017р., копію паспорту та РНОКПП.
Таким чином, при декларуванні права на податкову знижку ОСОБА_2 дотримано вимоги п.166.2.1 ст.166 ПК України.».
В подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2021 у справі №640/20752/20 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.07.2020 та не прийняття ним рішення, за наслідком розгляду такої заяви, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №826/16090/18 та зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у місті Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2020 та прийняти рішення, за наслідком розгляду такої заяви, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №826/16090/18.
В рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2021 у справі №640/20752/20 суд дійшов висновку, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №826/16090/18 встановлено факт наявності у ОСОБА_2 права на отримання податкової знижки у розмірі 7137,42 грн. та безпідставність відмови контролюючого органу ОСОБА_2 в праві на включення до податкової знижки частини суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом у зв'язку з тим, що платником не підтверджено копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача) понесені витрати.
18.07.2020 позивач звернувся до контролюючого органу з метою перерахування на його рахунок, як спадкоємця ОСОБА_2 податкової знижки у розмірі 7137,42 грн., з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №826/16090/18.
Разом з цим, жодної відповіді на вказану заяву відповідачем не надано, під час подання останнім відзиву на позовну заяву не повідомлено.
Таким чином, на думку суду, контролюючим органом допущено протиправну бездіяльність в частині не розгляду заяви позивача від 18.07.2020 та відсутності прийняття рішення щодо порушених позивачем питань.
Також, в рішенні суду вказано, що скасування судом податкового повідомлення-рішення мало своїм наслідком відсутність обов'язку позивача, як спадкоємця ОСОБА_2 сплатити відповідні грошові зобов'язання, які визначені таким рішенням.
З матеріалів виконавчого провадження ВП №69271084 вбачається, що в виконавче провадження відкрито з примусового виконання виконавчого листа №640/20752/20, виданого 2910.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва, яким зобов'язано Головне управління ДПС у м. Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2020 та прийняти рішення, за наслідком розгляду такої заяви, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №826/16090/18.
06 жовтня 2022 року листом від 30.09.2022 №23303/5/26-15-24-01-05-14 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило державного виконавця , що на виконання рішення окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2021 у справі №640/20752/20 Головним управління ДПС у м. Києві розглянуто заяву громадянина ОСОБА_1 від 18.07.2020 №б/н (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 21.07.2020 №М/9765/ДЗН), за результатом розгляду якої платнику надано відповідь листом від 05.08.2022 №6916/М/26-15-24-01-05-14.
Так, згідно листа Головного управління ДПС у м. Києві від 05.08.2022 №6916/М/26-15-24-01-05-14 позивачу, з посиланнями на рішення в адміністративній справі №826/16090/18 та №640/20752/20, повідомлено, що за змістом зазначених рішень суду не встановлено обов'язку ГУ ДПС у м. Києві щодо повернення гр. ОСОБА_1 податкової знижки.
Як вказано вище, в рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2021 у справі №640/20752/20 зобов'язано Головне управління ДПС у м. Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2020 та прийняти рішення, за наслідком розгляду такої заяви, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №826/16090/18.
В той же час, Головне управління ДПС у м. Києві, в порушення вимог рішення суду у справі №640/20752/20, жодним чином не проаналізовано питання, викладені в заяві ОСОБА_1 від 18.07.2020, не прийнято рішення по суті вказаної заяви та не враховані висновки, викладені в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №826/16090/18.
Отже, виходячи з об'єктивної оцінки наявних у справі доказів та викладених обставин, суд приходить до висновку, що відповідь на заяву позивача від 18.07.2020, оформлена листом Головного управління ДПС у м. Києві від 05.08.2022 №6916/М/26-15-24-01-05-14 є неповною та такою, що фактично не містить вичерпної відповіді на поставлені у заяві питання (у тому числі, прийнятого рішення, за наслідком розгляду такої заяви, чи обґрунтування відмови у прийнятті такого рішення), що свідчить про невиконання боржником рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2021 у справі №640/20752/20.
Суд зауважує, що завданням виконавчого провадження є, зокрема примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку. З аналізу наведених норм вбачається, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов'язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов'язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов'язання - виконати вимоги виконавчого документа.
В свою чергу, невиконання рішення суду та прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження з формальних підстав призведе до того, що рішення суду не буде виконано, що суперечить основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до положень статей 8,9 КАС України є його складовою.
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 травня 2002 року у справі “Бурдов проти Росії”: по-перше, нагадав, що п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року) надано кожному право звертатися до суду у разі будь-якого спору про його цивільні права (“право на суд”), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що являє право порушувати позовне провадження у судах з питань цивільно-правового характеру; проте таке право було б ілюзорним, якби правова система держави-учасника Європейської конвенції припускала, щоб судове рішення, яке набрало чинності та є обов'язковим до виконання, залишалося б недіючим; по-друге, визнав немислимим, що п.1 ст.6 Конвенції, детально визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд справи, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень; по-третє, наголосив, що виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатись як складова “судового розгляду”.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 липня 2006 року у справі “Васильєв проти України” зазначив, що виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави.
Таким чином, в матеріалах справи не міститься підтвердження повного виконання виконавчого листа, виданого у справі №640/20752/20, посилання позивача про невиконання судового рішення відповідачем жодним чином не спростовані, з огляду на вказане, суд приходить до висновку про невиконання рішення за виконавчим документом, у зв'язку з чим постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києва та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костюченко А.П. від 07.12.2022 ВП №69271084 про закінчення виконавчого провадження є передчасною та підлягає скасуванню.
Визначаючись із найбільш ефективним способом відновлення порушених прав позивача суд виходить із того, що відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
В той же час, задоволення позовної вимоги в частині визнання протиправними дій державного виконавця не призведе до поновлення порушених прав позивача як стягувача у виконавчому провадженні, натомість належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправною та скасування оскарженої постанови, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києва та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костюченко А.П. про закінчення виконавчого провадження від 07.12.2022 ВП №69271084.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
4. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.