Справа №760/3261/24
1-кс/760/2075/24
14 лютого 2024 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській обл. ОСОБА_5 , погоджене із прокурором відділу протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022101110001170 внесеного до ЄРДР 30.12.2022 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України,-
Старший слідчий слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування, в якому просить надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022101110001170 внесеного до ЄРДР 30.12.2022 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначає, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні
№ 22022101110001170 від 30.12.2022 року, за підозрою громадян рф ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 1,2 ст. 438 КК України.
Так, з 19 лютого 2014 року представниками Російської Федерації (далі - РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі - ЗС РФ), приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечивши військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18 березня 2014 року РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території.
Одночасно із цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об'єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України.
07 квітня 2014 року в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.
Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII.
Надалі, 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об'єктів по всій території України.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.
Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього" (Україна проти РФ) та ін.)».
Незважаючи на викладене, у результаті вищезазначених подій, значна частина території Київської області, починаючи з 24.02.2022 - знаходяться під постійним обстрілом з різного виду озброєння з боку підрозділів Збройних Сил та інших військових формувань Російської Федерації.
Відповідно до ст. 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни, інші порушення законів та звичаїв від 12 серпня 1949 року (далі Конвенція) ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
Таким чином, з 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).
Разом з цим, відповідно до статей 3, 28 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Також, відповідно ст. 87 до Додаткового протоколу до Конвенції, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 08.06.1977 (далі Протокол I) визначено обв'язки командирів, відповідно до яких Високі Договірні Сторони і сторони, що перебувають у конфлікті, повинні вимагати від воєнних командирів та інших підлеглих їм осіб: щоб вони не допускали порушень Конвенцій і цього Протоколу, в разі потреби, припиняли ці порушення та повідомляли про це компетентні власті; були обізнані з обов'язками, що покладаються на них Конвенціями і цим Протоколом; вживати необхідних заходів щодо запобігання подібним порушенням Конвенцій або цього Протоколу.
Окрім того, статтями 48, 50 Протоколу І передбачено, що цивільною особою є будь-яка особа, що не належить до жодної з категорій осіб, зазначених у статті 4 А, 1, 2, 3 та 6 Третьої конвенції та у статті 43 цього Протоколу. У разі сумніву щодо того, чи є яка-небудь особа цивільною особою, вона вважається цивільною особою. Для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об'єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об'єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об'єктів.
Частинами 1, 2 статті 57 Протоколу І визначено, що при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об'єкти та вживаються запобіжні заходи при виборі засобів і методів нападу з тим, щоб уникнути випадкових втрат життя серед цивільного населення, поранення цивільних осіб і випадкової шкоди цивільним Протоколу І об'єктам.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 11 Протоколу І фізичному і психічному стану здоров'я і недоторканності осіб, що перебувають під владою супротивної сторони, або затриманих чи яким-небудь іншим чином позбавлених свободи, не повинно завдаватися шкоди шляхом якоїсь невиправданої дії або бездіяльності. Будь-яка навмисна дія чи навмисна бездіяльність, що серйозно загрожують фізичному чи психічному стану або недоторканності будь-якої особи, яка перебуває під владою супротивної сторони, до котрої вона не належить, є серйозним порушенням цього Протоколу.
Статтею 51 Протоколу І визначено, що цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.
Відповідно до ст.75 Протоколу І заборонені в будь-який час і в будь-якому місці насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: вбивство; катування всіх видів - фізичні чи психічні; тілесні покарання; каліцтво; знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, колективне покарання; погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій; жодна особа не може бути звинувачена у вчиненні кримінального правопорушення або засуджена за нього на підставі будь-якої дії чи недоліку, які не є кримінальним правопорушенням згідно з нормами національного законодавства або міжнародного права; жодна особа не може бути примушена до подання свідчень проти самої себе або визнання себе винною.
Разом з цим, статтею 3 Конвенції визначено, що є забороненими будь-коли та будь-де такі насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
Статтею 27 Конвенції передбачено, що цивільні особи мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування та від образ.
Разом з цим, статтею 31 Конвенції передбачено, що жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
При цьому, в статті 32 Конвенції зазначено, що її сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Статтею 33 Конвенції зазначено, що жодну особу, що перебуває під захистом, не може бути покарано за правопорушення, якого вона не вчинила особисто. Колективні покарання, так само як і будь-які залякування чи терор, забороняються.
Статтею 49 Конвенції передбачено, що окупаційна держава не повинна затримувати осіб, що перебувають під захистом, на території, що є особливо небезпечною у зв'язку з веденням воєнних дій, за винятком випадків, коли це є необхідним для забезпечення безпеки населення або у зв'язку з особливо вагомими причинами військового характеру.
Відповідно до положень ст. 147 Конвенції передбачено, що серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
Відповідно до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907 забороняється віроломно вбивати чи ранити осіб, що належать до нації супротивника (ст. 23) та примушувати жителів окупованої території надавати інформацію про армію іншої воюючої сторони чи про її засоби оборони (ст. 44), а також повинні поважатися права та життя фізичних осіб (ст. 46).
Слідчий у клооптанні вказує, що окуповані внаслідок воєнних дій населені пункти Бучанського району Київської області, в період часу з 24.02.2022 по 02.04.2022 перебували під контролем ЗС РФ та інших військових формувань РФ. При цьому, окремі військовослужбовці Російської Федерації, діючи умисно, перебуваючи на території Бучанського району Київської області, де велись воєнні дії, всупереч порядку додержання законів та звичаїв війни, визначених ст.ст. 23, 44, 46 Конвенції «Про закони і звичаї війни на суходолі та додатку до неї» від 18.10.1907, ст. 3, 27, 31, 32, 33, 49, 147 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» від 12.08.1949 та ст.ст. 11, 48, 50, 51, 57, 75, 87 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) здійснювали жорстоке поводження з цивільним населенням, а саме, вбивства, тортури, тілесні покарання, брутальне поводження а також застосовували залякування, терор, фізичний і моральний примус з метою отримання від цивільних осіб якихось відомостей, колективне покарання, примушення особи до подання свідчень проти самої себе або визнання себе винною.
Так, ОСОБА_6 , у період часу з 24.02.2022 по 02.04.2022, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, під прикриттям широкомасштабного російського вторгнення та ракетного обстрілу з території РФ та Республіки Білорусії, пересуваючись на різній військовій техніці, обладнаній озброєнням та з використанням особистої стрілецької зброї, у складі зазначеного воєнізованого формування, здійснив вторгнення на територію України, з метою її окупації, зміни меж її території з одночасним грубим порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України за наступних обставин.
Внаслідок воєнних дій збройні сили та інші військові формування РФ окупували окремі території Бучанського району Київської області, а безпосередньо 1 БТГР, до складу якого входив ОСОБА_6 , застосовуючи військову силу, окупували територію сіл Бучанського району Київської області, а також прилеглих до нього територій, які у період з 24.02.2022 по 02.04.2022, тобто під час збройного конфлікту, перебували під контролем збройних сил та інших військових формувань РФ.
Під час фактичної окупації сіл, зокрема, сіл Забуччя, Дмитрівка та Михайлівка Бучанського району Київської області, а також прилеглих до цього району територій, тобто у період приблизно 02-03.03.2022 по 02.04.2022, командир розвід взводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ ОСОБА_7 , командир 2-го відділення розвід взводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ ОСОБА_6 , радіотелефоніст розвід взводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ ОСОБА_9 , заступник командира взводу снайперів 1 повітрянодесантного батальйону 104 десантно-штурмового полку 76 десантно-штурмової дивізії повітрянодесантних військ ЗС РФ, старший сержант ОСОБА_8 , старший стрілок розвідник розвід взводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ ОСОБА_10 , а також інші невстановлені досудовим розслідуванням особи з числа вказаного підрозділу, та інших невстановлених слідством бойових підрозділів ЗС РФ, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, грубо порушуючи вищевказані вимоги міжнародного гуманітарного права, проводили спеціальні рейди, спрямовані на залякування цивільного населення та з метою його тероризування, шляхом вчинення актів насильства та загрози насильства.
У свою чергу військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_6 , з невстановлених мотивів, разом з іншими військовослужбовцями ЗС РФ, усвідомлюючи, що агресія проти України та її жителів організована і здійснюється представниками влади РФ та ЗС РФ, які діють в порушення вищевказаних нормативних правових актів, виконуючи злочинні накази, приймав безпосередню участь у актах збройної агресії на території України, зокрема в Бучанському районі Київської області.
При цьому, військовослужбовець РФ ОСОБА_6 , будучи одягненим у формений одяг, маючи розрізнювальні знаки, що відповідають належності його до збройних сил РФ, зокрема погони, шеврони та маючи пов'язку з білої стрічки на одязі, був обізнаний із законами та звичаями війни, передбаченими та закріпленими в положеннях міжнародного законодавства та зобов'язаний їх дотримуватися, тобто, виконуючи накази та віддаючи свої накази, останній чітко усвідомлював їх злочинність.
Так, 12.03.2022, близько 14 години 00 хвилин, командир розвід-взводу ЗС РФ ОСОБА_7 , перебуваючи неподалік від блокпосту який знаходився поряд із АЗС «KLO» (координати місця НОМЕР_1 ) між с. Забуччя та с. Дмитрівка, а також с. Михайлівка Бучанського району Київської області отримав команду від невстановленого досудовим розслідуванням керівництва військовослужбовців ЗС РФ, що перебували в той час на вказаному блокпості, прибути разом зі своїми підлеглими для допиту затриманого військовослужбовцями ЗС РФ, що перебували на блок-посту громадянина України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проїжджав через вказаний блокпост у авто разом із іншими цивільними особами ( ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ) та у телефоні якого військовослужбовці ЗС РФ виявили фото коктейлів молотова та фото матеріалів для споруд блокпостів.
При цьому, ОСОБА_11 був цивільною особою та не ніс жодної загрози для військовослужбовців ЗС РФ, був без зброї та у цивільній формі одягу.
Після чого, близько 14 години 30 хвилин, командир розвідвзводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ ОСОБА_7 , командир 2-го відділення розвідвзводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ ОСОБА_6 , радіотелефоніст розвід взводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ ОСОБА_9 , заступник командира взводу снайперів 1 повітрянодесантного батальйону 104 десантно-штурмового полку 76 десантно-штурмової дивізії повітрянодесантних військ ЗС РФ, старший сержант ОСОБА_8 , старший стрілок розвідник розвід взводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ ОСОБА_10 ЗС РФ прибули до зазначеного блокпосту, який знаходиться біля АЗС «KLO» (між с. Забуччя та с. Дмитрівка, а також с. Михайлівка Бучанського району Київської області) на БТР-МД «Ракушка», за кермом якої був невстановлений органом досудового розслідування військовослужбовець ЗС РФ.
Далі, командир розвідвзводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ РФ ОСОБА_7 , оглянувши вміст телефону затриманого ОСОБА_11 , з метою незаконного позбавлення волі та особистої свободи останнього, у порушення положень ст. 49 Конвенції (відповідно до якої окупаційна держава не повинна затримувати осіб, що перебувають під захистом, на території, що є особливо небезпечною у зв'язку з веденням воєнних дій), ст. 31 Конвенції (відповідно до якої жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей), статті 33 Конвенції (відповідно до якої забороняються будь-які залякування цивільних осіб), статей 50, 51 Протоколу І (відповідно до яких заборонені акти насильства чи загрози насильства щодо цивільного населення), ч. 3 ст. 85 Протоколу I (відповідно до якої заборонено нанесення шкоди фізичному і психічному стану здоров'я та недоторканності осіб, що перебувають під владою супротивної сторони), віддав наказ вищезазначеним підлеглим військовослужбовцям ЗС РФ, які перебували в його підпорядкуванні, забрати з вказаного блокпоста затриманого громадянина України ОСОБА_11 та вивезти його на БТР-МД «Ракушка» за межі зазначеного блокпоста для проведення допиту та отримання від нього відомостей, а саме пояснень щодо змісту інформації у його телефоні.
Після чого, на виконання зазначених вимог командира ОСОБА_7 , підлеглі військовослужбовці ЗС РФ помістили затриманого ОСОБА_11 в БТР-МД «Ракушка».
На вимогу командира ОСОБА_7 , невстановлений органом досудового розслідування військовослужбовець ЗС РФ, який був за кермом БТР-МД «Ракушка» приблизно о 14.35 год. зупинив вказаний бронеавтомобіль у лісосмузі поряд з проїжджою частиною автодороги біля с. Дмитрівка Бучанського району Київської області (координати місця НОМЕР_2 ), що знаходиться приблизно 1 кілометр від вищезазначеного АЗС «KLO».
У продовження свого злочинного умислу, командир розвідвзводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ РФ ОСОБА_7 віддав наказ вищезазначеним підлеглим військовослужбовцям ЗС РФ вивести затриманого та позбавленого волі й особистої свободи громадянина України ОСОБА_11 з вказаного бронеавтомобіля у цьому ж місці в лісопосадці.
Після чого командир розвідвзводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ РФ ОСОБА_7 , всупереч вимогам ст. 27 Конвенції (відповідно до якої заборонено будь-які залякування осіб), ст. 44 Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі (відповідно до якої заборонено примушувати жителів окупованої території надавати інформацію про армію іншої воюючої сторони чи про її засоби оборони), надав вказівку підлеглим йому заступник командира взводу снайперів 1 повітрянодесантного батальйону 104 десантно-штурмового полку 76 десантно-штурмової дивізії повітрянодесантних військ ЗС РФ, старшому сержанту ОСОБА_8 та командиру 2-го відділення розвід взводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ РФ сержанту ОСОБА_6 провести допит ОСОБА_11 стосовно змісту інформації у його телефоні, зокрема фотографій виявлених у його телефоні та щодо причетності останнього до військових формувань Збройних Сил України.
Після чого, усвідомлюючи протиправність та незаконність своїх дій, в порушення статей 27, 44 Конвенції, ст.ст. 11, 51 Протоколу І (відповідно до яких заборонено щодо затриманих чи яким-небудь іншим чином позбавлених свободи осіб, що перебувають під владою супротивної сторони, застосовувати фізичне чи психічне насилля), ст.ст. 44, 46 Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі (відповідно до якої заборонено примушувати жителів окупованої території надавати інформацію про армію іншої воюючої сторони чи про її засоби оборони), заступник командира взводу снайперів 1 повітрянодесантного батальйону 104 десантно-штурмового полку 76 десантно-штурмової дивізії повітрянодесантних військ ЗС РФ, старший сержант ОСОБА_8 кинув ОСОБА_11 на землю.
Після чого, на виконання вказівки командира ОСОБА_7 , так званий допит проводили командир 2-го відділення розвід взводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ РФ сержант ОСОБА_6 та заступник командира взводу снайперів 1 повітрянодесантного батальйону 104 десантно-штурмового полку 76 десантно-штурмової дивізії повітрянодесантних військ ЗС РФ, старший сержант ОСОБА_8 , під час якого громадянин України ОСОБА_11 пояснив, що є цивільною особою та не є військовослужбовцем Збройних сил України і не володіє з жодною інформацією про діяльність ЗСУ.
У подальшому, командир 2-го відділення розвід взводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ РФ сержант ОСОБА_6 та заступник командира взводу снайперів 1 повітрянодесантного батальйону 104 десантно-штурмового полку 76 десантно-штурмової дивізії повітрянодесантних військ ЗС РФ, старший сержант ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що ОСОБА_11 є цивільною особою та не несе жодної загрози для військовослужбовців ЗС РФ, був без зброї та у цивільній формі одягу, у порушення статей 3, 32, 147 Конвенції, ст. 75 Протоколу І (відповідно до яких заборонено застосовувати до осіб будь-які заходи, які можуть завдати фізичних страждань або загрожують фізичному чи психічному стану або недоторканності особи, а також спричинення страждань та травм тілу та здоров'ю), ст.ст. 23, 46 Конвенції «Про закони і звичаї війни на суходолі» (відповідно до яких заборонено віроломно ранити осіб, що належать до нації супротивника) нанесли громадянину України ОСОБА_11 , який лежав на землі, кожен більше як 5 ударів кулаками та ногами в область тулуба останнього, а ОСОБА_8 також наніс декілька ударів кулаками в голову ОСОБА_11 . Після чого, військовослужбовці ЗС РФ ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з метою залякування ОСОБА_11 здійснили кожен по 2-3 постріли з своєї вогнепальної зброї поряд з головою та ногами ОСОБА_11 .
У той же час, ОСОБА_7 , командир розвідвзводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ РФ, усвідомлюючи протиправність своїх дій, а також те, що ОСОБА_11 був цивільною особою та не ніс жодної загрози для військовослужбовців ЗС РФ, був без зброї та у цивільній формі одягу, у порушення вимог статті 32 Конвенції, ст. 11 Протоколу І (відповідно до якої забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або загрожують фізичному чи психічному стану або недоторканності особи), статті 147 Конвенції (відповідно до якої заборонено здійснення дій проти цивільних осіб, в тому числі, нелюдяне поводження), статей 51, 75 Протоколу І, ст. 3 Конвенції (відповідно до яких заборонені в будь-який час і в будь-якому місці жорстоке та принизливе поводження, насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема, вбивство), ст.ст. 23, 46 Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі (відповідно до яких) забороняється віроломно вбивати чи ранити осіб, що належать до нації супротивника), віддав наказ підпорядкованим йому військовослужбовцям ЗС РФ вбити громадянина України ОСОБА_11 .
На виконання вказаного злочинного наказу погодився командир 2-го відділення розвід взводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ РФ сержант ОСОБА_6 , який примусив ОСОБА_11 встати із землі, після чого повернув останнього до себе спиною, штовхнув його рукою в спину та направив на нього автоматичну зброю, а також, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, всупереч вищевказаним вимогам норм міжнародного законодавства, маючи на меті виконати вказівку командира вчинити умисне вбивство цивільної особи, здійснив 3-5 пострілів, більш точних обставин органом досудового розслідування не встановлено, з особистої зброї - автомата системи Калашникова в область тулуба ОСОБА_11 та 1 постріл - в голову ОСОБА_11 .
У подальшому, впевнившись в смерті ОСОБА_11 , тіло якого лежало на землі у зазначеній лісопосадці, зазначені вище військовослужбовці ЗС РФ, в тому числі разом з ними ОСОБА_6 , за вказівкою їхнього командира ОСОБА_7 , сіли в БТР-МД «Ракушка» та поїхали в невідомому напрямку.
Разом з цим, командир 2-го відділення розвід взводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ РФ сержант ОСОБА_6 , будучи кадровим військовослужбовцем, який протягом тривалого часу перебував на службі у ЗС РФ, був обізнаний із законами та звичаями війни, передбаченими та закріпленими, зокрема, в положеннях міжнародного законодавства та був обізнаний з обов'язками командира, передбаченими ст. 87 Протоколу I до конвенції, відповідно до якої зобов'язаний не допускати порушень Конвенцій і цього Протоколу І.
Натомість, командир 2-го відділення розвід взводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ РФ сержант ОСОБА_6 , в порушення ч.ч. 1, 2 статті 57 Протоколу І (відповідно до якої при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення та цивільних осіб), ч.ч. 1, 4 ст. 11 Протоколу І (відповідно до яких фізичному і психічному стану здоров'я і недоторканності затриманих осіб чи яким-небудь іншим чином позбавлених свободи не повинно завдаватися шкоди шляхом якоїсь невиправданої дії або бездіяльності. Будь-яка навмисна дія чи навмисна бездіяльність, що серйозно загрожують фізичному чи психічному стану або недоторканності будь-якої особи, яка перебуває під владою супротивної сторони, до котрої вона не належить, є серйозним порушенням цього Протоколу) не вчинив жодних дій, щоб забігти або припинити незаконному затриманню та позбавленню волі й особистої свободи громадянина України ОСОБА_11 , його залякування, нелюдяного поводження, спричинення ОСОБА_11 тілесних ушкоджень тілу та здоров'ю, а також умисного вбивства останнього.
Таким чином, 12.03.2022, у період близько 14.30 - 15.00 год., командир 2-го відділення розвід взводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ РФ сержант ОСОБА_6 , знаходячись у лісосмузі поряд з проїжджою частиною автодороги біля с. Дмитрівка Бучанського району Київської області (координати місця НОМЕР_2 ), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, свідомо бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, порушуючи вищевказані закони та звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, на виконання вказівки командира розвідвзводу НОМЕР_3 ДШП 76 ДШД ПДВ РФ ОСОБА_7 разом із командиром взводу снайперів 1 повітрянодесантного батальйону 104 десантно-штурмового полку 76 десантно-штурмової дивізії повітрянодесантних військ ЗС РФ, старшим сержантом ОСОБА_8 застосував до затриманого, а також позбавленого волі та особистої свободи громадянина України ОСОБА_11 насильство, моральний і фізичний примус під час його незаконного допиту, здійснив залякування ОСОБА_11 з метою отримання від нього відомостей, наніс більше як 5 ударів кулаками та ногами в область тулуба та декілька ударів кулаками в голову ОСОБА_11 , а також здійснив декілька пострілів із своєї вогнепальної зброї поряд з головою та ногами ОСОБА_11 , який був цивільною особою та при цьому був без зброї і не ніс ніякої загрози військовослужбовцям ЗС РФ, після чого примусив ОСОБА_11 встати із землі, повернув його до себе спиною, штовхнув рукою в спину та здійснив 3-5 пострілів з особистої зброї автомата системи Калашникова в область тулуба ОСОБА_11 та 1 постріл - в голову ОСОБА_11 , в результаті чого останній помер.
Вказаними умисними діями командир 2-го відділення розвід взводу 1-го БТГр 104 ДШП 76 ДШД ПДВ РФ сержант ОСОБА_6 порушив вимоги:
- ст.ст, 11, 48, 50, 51, 57, 87 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, ст.ст. 27, 31, 33, 49 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» від 12.08.1949 та ст. 44 Конвенції «Про закони і звичаї війни на суходолі та додатку до неї» від 18.10.1907, що виразилося у іншому порушенні законів та звичаїв війни, а саме у незаконному затриманні цивільної особи, незаконному позбавленні її особистої свободи та волі, в брутальному поводженні з цією особою, а також застосуванні до неї залякування, насильства, фізичного і морального примусу з метою отримання відомостей, примушення особи до подання свідчень проти самої себе самої, а також про армію іншої воюючої сторони чи про її засоби оборони;
- ст. 3, 32, 147 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, ст.ст. 23, 46 Конвенції «Про закони і звичаї війни на суходолі та додатку до неї» від 18.10.1907, що виразилося у жорстокому поводженні з цивільним населенням, а саме, у спричиненні тілесних ушкоджень тілу та здоров'ю цивільній особі, в тортурах та нелюдяному поводженні з цивільною особою та в умисному вбивстві.
Таким чином, за вищевикладених обставин, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні жорстокого поводження з цивільним населенням та інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, поєднані з умисним вбивством, вчинені групою осіб без попередньої змови між собою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 та ч. 2 ст. 438 КК України.
Так, 28.09.2023 складено, але не вручено повідомлення про підозру військовослужбовцю Збройних сил Російської Федерації ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України, у зв'язку із перебуванням останнього на території держави-агресора.
На виконання вимог ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення та відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою, та відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Так, 03.10.2023 року вручено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч.2 ст. 438 КК України, пам'ятку про процесуальні права та обов'язки підозрюваного та повістки про виклик на допит в якості підозрюваного на 18.10.2023, 19.10.2023 та 20.10.2023 опублікувано повідомлення про підозру та повістки про його виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, зокрема, в офіційній газеті органів державної виконавчої влади України, «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».
18.10.2023 ОСОБА_6 на допит в якості підозрюваного не з'явився та не повідомив поважних причин свого неприбуття.
19.10.2023 ОСОБА_6 на допит в якості підозрюваного не з'явився та не повідомив поважних причин свого неприбуття.
20.10.2023 ОСОБА_6 на допит в якості підозрюваного не з'явився та не повідомив поважних причин свого неприбуття.
Згідно з повідомленням ГВ КІБ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, останній у складі збройних сил російської федерації, які окупували населений пункт Київської області, виїхав з території України на територію Російської Федерації, де й знаходиться до теперішнього часу.
Разом з тим, під час проведення досудового розслідування встановити місцезнаходження підозрюваного не вдалося.
Відповідно відомостей Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України останній у період з 01.01.2018 по 28.09.2023 перетин державного кордону України не здійснював.
20.10.2023 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в розшук.
Беручи до уваги викладене, зважаючи на наявність достатніх доказів вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину, а також враховуючи той факт, що останній переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошений у розшук та перебуває на території РФ, в органу досудового розслідування виникла необхідність у зверненні до слідчого судді з клопотанням про застосування процедури спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного у кримінальному провадженні ОСОБА_6 .
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому та просили його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.
Вислухавши слідчого та захисника, вивчивши клопотання та дослідивши матеріали додані до клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022101110001170 від 30.12.2022 року, за підозрою громадян рф ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1, 2 ст. 438 КК України.
Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень врегульовані главою 24-1 КПК України.
Відповідно до частини першої-другої статті 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Частиною першою, другою статті 297-4 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук. Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладені норми, слідчий суддя при вирішенні питання про здійснення спеціального досудового розслідування повинен встановити набуття особою статусу підозрюваного, наявність обґрунтованої підозри, можливість здійснення спеціального досудового розслідування за фактом інкримінованого правопорушення, та доведеність, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Слідчим у клопотанні доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України матеріалами клопотання в їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Частиною першою статті 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Порядок здійснення повідомлень передбачений статтею 135 КПК України.
Згідно з частинами першою, другою статті 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Частиною восьмою статті 135 КПК України передбачено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора. Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.12.2022, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022101110001170 розпочате 30.12.2022. Відносно ОСОБА_6 28.09.2023 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України, що підтверджується письмовим повідомленням про підозру. Крім того, повідомлення про підозру ОСОБА_6 03.10.2023 опубліковано на офіційному вебсайті Офісу генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр».
Отже, у відповідності до вимог статті 42 КПК України ОСОБА_6 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про здійснення спеціального досудового розслідування.
Крім того, слідчий суддя має також перевірити наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Згідно з матеріалами кримінального провадження підозрюваний ОСОБА_6 , перебуває на території РФ, яка визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Повістки про виклик на 18.10.2023, 19.10.2023, 20.10.2023 опубліковані в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті Кабінету міністрів України «Урядовий кур'єр»., за результатами чого підозрюваний не з'явився.
20.10.2023 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.
Таким чином, вищевказані матеріали досудового розслідування дають достатні та безсумнівні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 умисно переховується від слідства та суду на території держави-агресора, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
З огляду на викладене, враховуючи те, що є підстави вважати, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за вчинення якого, передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, визначений таким при розслідуванні якого можливе здійснення спеціального досудового розслідування, останній переховується від органів слідства та суду на території держави-агресора, оголошений в розшук, та після вручення повідомлення про підозру не з'являвся на виклики слідчого, прокурора, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого про здійснення спеціального досудового розслідування.
На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 9, 22, 42, 297-1, 297-3, 297-4, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22022101110001170, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.12.2022, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1