С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28;
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08
e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
Код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 2-а/760/429/24
В справі 760/5054/23
І. Вступна частина
14 лютого 2024 року в місті Києві Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил.
ІІ. Описова частина
У березні 2023 року Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання незаконною та скасування постанови Київської митниці у справі про порушення митних правил №2183/10000/21 від 23 вересня 2021 року, якою громадянку України ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 4 статті 469 Митного кодексу України.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що Відповідачем розпочато справу про порушення митних правил № 2183/10000/21 за ч. 4 ст. 469 МК України відносно Позивача за фактом передачі транспортного засобу «CHEVROLET ЕРІСА», VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 в користування особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не помішувала його у митний режим «тимчасове ввезення».
В протоколі Київської митниці від 11 серпня 2021 року вказано, що 13.07.2021 до відділу митного оформлення №1 митного поста «Південний» Київської митниці громадянкою України ОСОБА_2 подано митну декларацію типу «ІМ40АА» № UA100230/2021/320072, з метою митного оформлення транспортного засобу марки «CHEVROLET ЕРІСА», VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 на підставі Закону України від 15 квітня 2021 року № 1403-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України».
Водночас, головний державний інспектор відділу митного оформлення №1 митного поста «Південний» Київської митниці встановив, що, відповідно до інформації що міститься в електронній базі даних АСМО «Інспектор», транспортний засіб марки «CHEVROLET ЕРІСА», VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 був ввезений на митну територію України 18.06.2017, громадянкою України ОСОБА_3 (яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), в режимі «транзит», терміном до 10 діб та повинен бути доставленим у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 Митного кодексу України.
ОСОБА_3 відповідальна за ввезення транспортного засобу «CHEVROLET ЕРІСА», VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та щодо якої складена оскаржувана постанова та ОСОБА_2 , яка здійснила митне оформлення транспортного засобу «CHEVROLET ЕРІСА», VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , - не одна й та сама Фізична особа.
На момент ввозу транспортного засобу на митну територію України Позивач мала прізвище « ОСОБА_4 », оскільки була одружена та мала прізвище чоловіка. 22 березня 2019 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №369/2493/19 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а також ухвалено змінити прізвище ОСОБА_3 на « ОСОБА_6 ».
Відповідно на момент здійснення митного оформлення транспортного засобу 13 липня 2021 року - Позивач мала прізвище « ОСОБА_6 », тому митне оформлення здійснювалось на дівоче прізвище Позивача.
Станом на сьогодні, Позивач, відповідно до Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 22 листопада 2022 року, має прізвище « ОСОБА_7 ».
ОСОБА_8 вказує, що вона не передавала транспортний засіб у володіння, користування та розпорядження іншій особі, а тому немає порушення ч. 4 ст.469 Митного кодексу України.
З врахуванням наведеного просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
13 березня 2023 ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва відкрито спрощене провадження у справі.
У встановлений ухвалою суду строк відзив від Відповідача не надійшов.
ІІІ. Мотивувальна частина
Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Встановлено, що 23 вересня 2021 року Київською митницею Держмитслужби складено постанову у справі про порушення митних правил № 2183/10000/21, відповідно до якої Позивача ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні порушень митних правил, передбачених частиною 4 статті 469 Митного кодексу України та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі - 34000 грн.
Відповідачем розпочато справу про порушення митних правил № 2183/10000/21 за ч. 4 ст. 469 МК України відносно Позивача за фактом передачі транспортного засобу «CHEVROLET ЕРІСА», VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 в користування особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим «тимчасове ввезення».
В протоколі Київської митниці від 11 серпня 2021 року вказано, що 13.07.2021 до відділу митного оформлення №1 митного поста «Південний» Київської митниці громадянкою України ОСОБА_2 подано митну декларацію типу «ІМ40АА» № UA100230/2021/320072, з метою митного оформлення транспортного засобу марки «CHEVROLET ЕРІСА», VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 на підставі Закону України від 15 квітня 2021 року № 1403-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України».
Водночас, головний державний інспектор відділу митного оформлення №1 митного поста «Південний» Київської митниці встановив, що, відповідно до інформації що міститься в електронній базі даних АСМО «Інспектор», транспортний засіб марки «CHEVROLET ЕРІСА», VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 був ввезений на митну територію України 18.06.2017, громадянкою України ОСОБА_3 (яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), в режимі «транзит», терміном до 10 діб та повинен бути доставленим у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 Митного кодексу України.
При цьому, громадянка України ОСОБА_3 відповідальна за ввезення транспортного засобу «CHEVROLET ЕРІСА», VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та щодо якої складена оскаржувана постанова та ОСОБА_2 , яка здійснила митне оформлення транспортного засобу «CHEVROLET ЕРІСА». VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , - не одна й та сама Фізична особа.
Встановлено, що на момент ввозу транспортного засобу на митну територію України Позивач мала прізвище « ОСОБА_4 », оскільки була одружена та мала прізвище чоловіка. 22 березня 2019 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №369/2493/19 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано, а також ухвалено змінити прізвище ОСОБА_3 на « ОСОБА_6 ».
Відповідно на момент здійснення митного оформлення транспортного засобу 13 липня 2021 року - Позивач мала прізвище « ОСОБА_6 », тому митне оформлення здійснювалось на дівоче прізвище Позивача.
Станом на сьогодні Позивач відповідно до Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 22 листопада 2022 року має прізвище « ОСОБА_7 ».
Отже, ОСОБА_1 не передавала транспортний засіб у володіння, користування та розпорядження іншій особі, тому немає порушення ч,4 ст.469 Митного кодексу України, де вказано, що передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не помішувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи помішувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, Позивач, як особа відповідальна за ввезення транспортного засобу і здійснила митне оформлення цього ж транспортного засобу відповідно до Законів України 1402-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо справляння податків і зборів, інших обов'язкових платежів, об'єктом оподаткування якими є транспортні засоби» та 1403-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України». Вказані Закони України мали на меті пільгове розмитнення автомобілів з іноземною реєстрацією та передбачають, що впродовж 180 днів можна буде легалізувати авто на іноземних номерах, яке станом на кінець 2020 року перебувало на території України (одне на одну фізичну особу), сплативши суму, яка не залежатиме від вартості авто, а лише від трьох показників: вік авто, тип двигуна, його об'єм.
Відповідно, посадовими особами Київської митниці помилково складено постанову та притягнено до відповідальності Позивача, оскільки відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України, тому що Позивач не передавала транспортний засіб у володіння, користування та розпорядження іншій особі. Адреса реєстрації та РНОКПП Позивача не змінювалися.
В підтвердження факту, що Позивач є однією і тією ж самою людиною, яка ввезла транспортний засіб на митну територію України ( ОСОБА_3 ) та особою, яка здійснила митне оформлення транспортного засобу ( ОСОБА_2 ), позивачем надано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №369/2493/19 від 22.03.2019, РНОКПП ОСОБА_2 та РНОКПП ОСОБА_9 .
Вказані документи підтверджує, що Позивач це одна і та ж сама людина.
Відтак, ОСОБА_3 , як особа, що відповідальна за ввезення транспортного засобу, не порушувала ч. 4 ст. 469 МК України, оскільки не передавала транспортний засіб у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила транспортний засіб на митну територію України, а також здійснила митне оформлення транспортного засобу на себе.
Відповідальність за ч.4 ст. 469 МК України настає у випадку передачі транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не помішувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи помішувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, а такого порушення не було, оскільки ОСОБА_3 не передавала транспортний засіб у володіння, користування та розпорядження іншій особі, а здійснила митне оформлення на себе.
Частиною 1 статті 489 МК України зазначено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 3 МК України, а саме п. 3 передбачено норми законів України, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, заборонної дії в часі не мають.
Статтею 527 МК України встановлено, що у справі про порушення митних правил митний орган або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з постанов, зокрема про закриття провадження у справі.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, із врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на Відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 15 Закону України «Про міжнародні договори» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов'язання за цими договорами.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23- рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4,1),
Відповідно до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа V його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з вимогами ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з суб'єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань.
IV. Резолютивна частина
Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 19, 20, 22, 242-246, 257, 262 КАС України, суд вирішив:
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2.Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №2183/10000/21 від 23 вересня 2021 року, винесену начальником Київської митниці Сілюк Сергієм про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000,00 гривень, а провадження у справі закрити.
3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 грн.
4.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5.Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;
Відповідач: Київська митниця Держмитслужби, місцезнаходження за адресою: м. Київ, бул.В. Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 43997555.
Суддя: