печерський районний суд міста києва
Справа № 757/42182/19-ц
29 січня 2024 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Батрин О.В.
секретар судового засідання Звонарьова В.О.,
учасники справи:
заявник: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Маляр Ян Анатолійович
стягувач: ОСОБА_1
боржник: ОСОБА_2
третя особа 1: Адміністрація Соборного районну Дніпровської міської ради в особі Відділу опіки та піклування
третя особа 2: Акціонерне товариство «ЗлатоБанк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Яна Анатолійовича про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника,
У липні 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Я.А. про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_2 , в якому зареєстрована неповнолітня дитина.
В обґрунтування подання зазначено, що на виконанні у приватного виконавця Маляра Я.А. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 757/42182/19-ц, виданого 29.05.2020 року Печерським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 47 000 доларів США, 3% річних в розмірі 69 380 грн. 02 коп.
Приватним виконавцем виявлено нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , а саме: 1 / 4 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 107,7 кв.м., право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в рівних частках по 1 / 4.
Відповідно до довідки № 11/5-17 від 7 лютого 2023 року у квартирі зареєстровано три особи: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (сестра боржника), ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 (племінниця боржника), ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (мати боржника).
Єдине майно, на яке можливо звернути стягнення, є 1 / 4 квартира, що належить боржнику, а на іншій 1 / 4 квартири зареєстрована неповнолітня дитина.
Враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.
Ухвалами суду від 19 вересня 2023 року, 26 вересня 2023 року, 13 жовтня 2023 року та 12 грудня 2023 року дозволено стягувачу ОСОБА_1 та її представнику ОСОБА_8 брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (т. 1, а.с. 54, 68, 83, т. 2, а.с. 172).
26 жовтня 2023 року від представника третьої особи АТ «Златобанк» - Коваль Л.Л. надійшло клопотання про витребування доказів (т. 1, а.с. 95-97).
26 вересня 2023 року клопотання представника АТ «Златобанк» - Коваль Л.Л. задоволено та залучено у справі в якості третьої особи АТ «Златобанк», про що зазначено в журналі судового засіданні (т. 1, а.с. 66 зворотна сторона).
Ухвалою суду від 8 листопада 2023 року та повторно від 12 грудня 2023 року витребувано у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В. засвідчені належним чином копії документів нотаріальної справи з посвідчення договорів іпотеки 557 від 28.03.2011 року та 558 від 28.03.2011 року, предметом іпотеки за якими є квартира за адресою АДРЕСА_1 , іпотекодержателем за яким є Публічне акціонерне товариство «ЗлатоБанк», іпотекодавцями (боржниками) є: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , в тому числі копії зазначених договорів іпотеки, та копії кредитного договору, забезпеченого іпотекою; а також у ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) інформацію та усі наявні документи щодо договорів іпотеки 557 від 28.03.2011 року та 558 від 28.03.2011 року, предметом іпотеки за якими є квартира за адресою АДРЕСА_1 , та щодо основного зобов'язання, забезпеченого вказаної іпотекою, а також докази виконання основного зобов'язання, забезпеченого вказаною іпотекою (т. 1 а.с. 122, т. 2 а.с. 171).
15 листопада 2023 року від приватного виконавця Маляр Я.А. надійшла заява про долучення до справи матеріалів виконавчого провадження (т. 1 а.с. 129-250, т. 2 а.с. 1-159).
12 грудня 2023 року від приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В. надійшли витребувані ухвалою суду докази (т. 2 а.с. 192-250, т. 3 а.с. 1-5).
Державний виконавець Маляр Я.А. в судовому засіданні підтримав подання, просив його задовольнити з підстав у ньому зазначених.
Представник стягувача ОСОБА_8 в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав подання, просив його задовольнити.
Представник третьої особи АТ «Златобанк» - Пиріг О.В. в судовому засіданні не заперечила щодо задоволення подання, мотивуючи тим, що кредитні зобов'язання перед банком, у якому було забезпечено кредит іпотекою квартири, погашено.
Боржник та його представник до судового засідання не з'явилися з невідомих суду причин. Тому суд розглянув подання у їх відсутність.
Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 24 травня 2021 року приватним виконавцем Маляром Я.А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 8), на підставі виконавчого листа № 757/42182/19, виданого 29 травня 2020 року Печерським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 суму боргу в розмірі 47 000 доларів США, 3% річних в розмірі 69 380 грн. 02 коп. (т. 1 а.с. 132).
23 січня 2023 року приватним виконавцем Маляром Я.А. винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника (т. 1 а.с. 9-10).
Під час проведення виконавчих дій, приватним виконавцем виявлено нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , а саме 1 / 4 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 107,7 кв.м. (т. 1 а.с. 14).
Згідно із свідоцтвом про права власності на житло № НОМЕР_1 від 15.11.1999 року право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 15).
Відповідно до довідки Дніпровської міської ради департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Управління у сфері державної реєстрації відділ формування та ведення реєстру територіальної громади № 11/5-17 від 7 лютого 2023 року в квартирі АДРЕСА_3 зареєстровано три особи: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (сестра боржника), ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 (племінниця боржника), ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (мати боржника) (т. 1 а.с. 26).
Згідно з актовим записом про шлюб № 1239 від 30 вересня 2011 року, ОСОБА_5 після реєстрації шлюбу, змінила прізвище на ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 25).
Відповідно до актового запису про народження № 173 від 5 лютого 2014 року, ОСОБА_7 , є донькою ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 24).
В рамках виконавчого провадження приватним виконавцем було здійснено спроби обстеження квартири та складено відповідний акт від 23.01.2023 року, згідно якого у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ніхто не проживає (т. 1 а.с. 11).
Відповідно до нотаріально посвідченого договору іпотеки від 28.03.2011 року (т. 2, а.с. 193-195) та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 24.05.2021 року вбачається, що на цей об'єкт зареєстрована іпотека на користь АТ «Златобанк» за зобов'язанням боржника ОСОБА_2 , який є іпотекодавцем (т. 1 а.с. 155-163).
Проте, відповідно до листа АТ «Златобанк» № 492/22 від 19 грудня 2022 року, зобов'язання боржника ОСОБА_2 перед банком не обліковуються (т. 1 а.с. 12).
Положеннями ч. 1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов'язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків виконавчого провадження.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частинами 1 та 6 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).
Отже, враховуючи вимоги наведеного законодавства, державний виконавець або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.
Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) від 10 жовтня 2019 року в справі № 751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).
З наведеного вбачається, що передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.
Разом із тим, чинним законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.
Як вбачається зі змісту пунктів 66-67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, на які послався департамент соціально-гуманітарної політки Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, надаючи відповідь на лист начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо надання попереднього дозволу на реалізацію нерухомого майна, з метою укладення правочинів щодо нерухомого майна, право власності або користування, яким має дитина, до органів опіки та піклування мають звертатися батьки або особи, які їх замінюють, тобто особи, які є власниками майна або законними представниками дитини, у разі якщо остання є власником, й заінтересовані в укладенні правочину.
Однак особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає є стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов'язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобов'язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.
Разом із тим, виконавець в силу приписів частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.
У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.
Згідно з пунктом 10 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом; до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.
Відповідно до частин першої - третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому в статті 435 ЦПУ України.
Як встановлено судом, приватний виконавець Маляр Я.А. у поданні не ставить питання про позбавлення неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , права на житло, а лише просить у порядку виконання судового рішення надати дозвіл на реалізацію належних боржнику ОСОБА_2 1 / 4 квартири, за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у сестри боржника ОСОБА_6 є інше нерухоме майно, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 21-23).
Таким чином, у нерухомого майна (квартири) є декілька власників, 1 / 4квартири належить боржнику, ще 1 / 4 квартири належить його сестрі, у якої є дитина та прописана з матір'ю, якраз фактично на 1 / 4 яка матері й належить. Зміна власника 1 / 4 квартири, яка належить боржнику, жодним чином не зачіпає права дитини, оскільки у матері дитини є інше нерухоме майно, яке може та фактично використовується, як постійне місце проживання.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що подання приватного виконавця Маляр Я.А. підлягає задоволенню.
Керуючись ст.260-261,354-355, розділом ХІІІ ЦПК України, суд,
Подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Яна Анатолійовича про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника - задовольнити.
Надати дозвіл на звернення стягнення на майно (реалізацію), а саме на 1 / 4 квартири, за адресою: АДРЕСА_1 та належить боржнику ОСОБА_2 .
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Батрин