печерський районний суд міста києва
Справа № 757/54401/23-к
06 лютого 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на постанову слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 від 17.11.2023 про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту у кримінальному провадженні № 12023000000000661 від 20.04.2023 та зобов'язання вчинити дії,
27.11.2023 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на постанову слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 від 17.11.2023 про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту від 07.11.2023 у кримінальному провадженні № 12023000000000661 від 20.04.2023 та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування доводів скарги заявник посилається на те, що в межах кримінального провадження № 12023000000000661 від 20.04.2023 він звернувся до слідчого з клопотанням від 07.11.2023 про виконання рішення слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2023 (справа № 757/22456/23-к) та надання копій процесуальних документів, які були складені органом досудового розслідування щодо зупинення, відновлення та продовження досудового розслідування відносно ОСОБА_3 , у кримінальних провадженнях № 12022000000000403 від 18.05.2022, 12023000000000661 від 20.04.2023. Проте 17.11.2023 слідчий слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 відмовив у задоволенні вказаного клопотання, про що виніс постанову, яку скаржник вважає незаконною, постановленою з порушеннями положень КПК України та такою, що підлягає скасуванню, в наслідок її незаконності та необґрунтованості.
В судове засідання особа, яка звернулась зі скаргою, не з'явилась, про час та місце розгляду скарги повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомив. На адресу суду надійшла заява адвоката ОСОБА_4 , в якій останній вимоги скарги підтримує в повному обсязі, просить провести розгляд скарги за його відсутності та задовольнити скаргу на підставі наведених в ній доводів.
Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. До суду надійшли заява старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_5 про розгляд скарги за його відсутності, проти задоволення заявлених вимог заперечує.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Відповідно до положень ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Частиною 2 ст. 22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення процесуальних дій здійснюється шляхом подання слідчому, дізнавачу, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 220 КПК України встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
На стадії досудового розслідування особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником можуть бути оскарженні рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, що встановлено п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000661 від 20.04.2023, за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 212 КК України.
07.11.2023 захисник підозрюваного ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до слідчого з клопотанням про виконання рішення слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2023 (справа № 757/22456/23-к) та надання копій процесуальних документів, які були складені органом досудового розслідування щодо зупинення, відновлення та продовження досудового розслідування відносно ОСОБА_3 , у кримінальних провадженнях № 12022000000000403 від 18.05.2022, № 12023000000000661 від 20.04.2023.
Постановою від 17.11.2023 слідчий слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 у задоволенні вказаного клопотання відмовив.
Зі змісту постанови вбачається, що в обґрунтування відмови в задоволенні клопотання слідчий вказав, що органом досудового розслідування за результатами розгляду клопотання від 07.11.2023 встановлено, що на даній стадії досудового розслідування надання копій документів, які запитує адвокат, тобто надання стороні захисту для ознайомлення матеріали кримінального провадження, може зашкодити досудовому розслідуванню.
За встановлених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя погоджується з доводами слідчого, які викладені в постанові та вважає, що вона винесена з урахуванням принципу законності кримінального провадження, встановленого ч. 2. ст. 9 КПК України, що передбачає повне та всебічне дослідження обставин кримінального провадження, з дотриманням вимог ч. 5 ст. 110 КПК України, так як постанова містить зміст обставин, які є підставами для її прийняття, мотиви прийняття, їх обґрунтування, а вимоги сторони захисту не містять обгрунтованих підстав для вчинення вказаних ними у клопотанні дій.
Крім того, відповідно до положень ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Тобто слідчий не зобов'язаний, в обов'язковому порядку, задовольнити клопотання.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Як зазначено в Узагальненні ВССУ від 12.01.2017 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», згідно з ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку забороняється. Таким чином, при розгляді скарг на відмову в задоволенні клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій слідчим суддям необхідно співвідносити вимоги ст. 220 КПК України з іншими процесуальними вимогами щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадження, зокрема встановленими ст. 40 КПК. Саме тому необхідно брати до уваги те, що процесуальне законодавство не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи - передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
Таким чином, слідчий суддя, розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на її розгляд сторонами кримінального провадження, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного прийшов до висновку, що в силу принципу змагальності сторін, заявником не надано належних та допустимих доказів та в судовому засіданні не встановлено таких, які б давали підстави слідчому судді прийти до висновку, що вимоги скарги базуються на об'єктивних фактах і правових підставах, які б слугували підставою для скасування постанови про відмову у задоволенні клопотання, а відтак в задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 2, 7, 9, 22, 26, 40, 220, 223, 303, 309 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1