печерський районний суд міста києва
Справа № 757/45145/23-ц
пр. 4-с-122/24
13 грудня 2023 року
Печерський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Головко Ю. Г.,
за участю секретаря судових засідань Солонухи Д. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач ОСОБА_2 , що полягає у не знятті арешту з майна-
У жовтні 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач ОСОБА_2 , що полягає у не знятті арешту з майна.
У скарзі просив:
- визнати бездіяльність посадових осіб Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині не зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 - неправомірною;
- зобов'язати Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладений постановою ВДВС Печерського РУЮ про відкриття виконавчого провадження б/н від 20 серпня 2009 року, на невизначене майно, все майно ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження: 9042258, тип обтяження: арешт нерухомого майна);
- зобов'язати Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладений постановою ВДВС Печерського РУЮ про арешт майна боржника АК № 498442 від 22 квітня 2009 року, на невизначене майно, все майно ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження: 8667498, тип обтяження: арешт нерухомого майна).
В обґрунтування вимог зазначає, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частки у праві спільної часткової власності щодо житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , та власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт, відповідно до постанов державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника.
Після звернення до Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стало відомо, що виконавче провадження, яке знаходилося на виконанні у Печерському ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ), де боржником значився ОСОБА_1 , - завершено, однак, співробітники виконавчої служби вважають, що у них відсутні підстави для зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , вичерпний перелік яких передбачений ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.10.2023 прийнято до провадження судді Головко Ю. Г. вказану скаргу та призначено судове засідання для її розгляду.
У судове засідання учасники не з'явилися, про час, день та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду скарги відповідно до норм ч. 2 ст. 450 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є власником 1/3 частки у праві спільної часткової власності щодо житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , що підтверджується дублікатом договору дарування житлового будинку від 27 липня 1992 року, зареєстрованого у реєстрі за № 150 та посвідчений ОСОБА_3 , секретарем виконавчого комітету Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області.
Крім цього, ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 15 грудня 2003 року, зареєстроване в господарській книзі № 12/1079 сторінки 69 Виконкому Дачненської сільської ради та посвідчене секретарем Дачненської сільської ради, та витягом з рішення від 20 вересня 2018 року № 173 Виконавчого комітету Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області про присвоєння адреси житлового будинку.
Згідно з інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що на все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено, зокрема, наступні обтяження у вигляді арешту:
- тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 8667498; зареєстровано: 24 квітня 2009 року 10:20:11 за № 8667498 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника АК № 498442, 22 квітня 2009 року, ВДВС Печерського РУЮ: об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно, заявник: Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві.
-тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 9042258; зареєстровано: 10 вересня 2009 року 12:46:16 за № 9042258 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73; підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, б/н. 20 серпня 2009 року, ВДВС Печерського РУЮ; об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно, заявник: Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві.
Представник заявника адвокат Дідик С. В. 24.07.2023 направила адвокатський запит до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та просила надати постанови, видані ВДВС Печерського РУЮ, на підставі яких накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 з 2009 року та які зазначені у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Листом Печерського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) від 26.07.2023 № 68348 повідомлено, що після перевірки Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2840, виданого 06.01.2009 Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 загальної суми заборгованості у розмірі 67643,69 грн.
20.08.2009 державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, а 27.02.2010 постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
Згідно з вимогами чинного законодавства матеріали завершеного виконавчого провадження були передані до архіву, а згодом знищенні через закінчення трирічного терміну їх зберігання, тому надати додаткову інформацію в рамках виконавчого провадження або копії запитуваних документів не вбачається можливим.
Державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, однак, надати копію зазначеної постанови, яка прийнята державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 20.08.2009, не вбачається за можливе, оскільки, як вже зазначалось вище, виконавче провадження знищене за закінченням терміну зберігання.
Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить переконання, що вимоги скарги підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із положеннями ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у ст. 24 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника (Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV).
Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом -2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Чинна на дату винесення постанов про повернення виконавчого документу стягувачу редакція Закону України «Про виконавче провадження» (ч. 1-2 ст. 38) передбачала, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Враховуючи викладене, суд вважає, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчого документа стягувачу) не встановлювало прямого обов'язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.
Водночас, спір у справі виник не у зв'язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державним виконавцем, який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні на стадії його завершення під час повернення виконавчого документу стягувачу.
Спір виник у зв'язку з тим, що на звернення ОСОБА_1 про зняття арешту державний виконавець відмовився зняти арешт з майна боржника.
За таких обставин, Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчого документа стягувачу) не є тим законом, який регулює спірні правовідносини.
Суд враховує, що застосування державним виконавцем наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов'язків, визначених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Як убачається із матеріалів справи, 27.02.2010 державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
Строк пред'явлення до виконання виконавчого листа перервався, та вказаний виконавчий лист міг бути пред'явлений протягом трьох років після повернення виконавчого документа стягувачу.
Проте, відсутня інформація, що вказаний виконавчий лист стягувачем у виконавчу службу повторно пред'являвся.
Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника після повернення виконавчого документа стягувачу.
При цьому суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу (майже 14 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
На підставі зазначеного, суд приходить висновку, що не зняття ДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'язання ДВС зняти арешт з майна боржника.
За таких обставин та враховуючи відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд приходить висновку про визнання бездіяльності виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна заявника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Викладені мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.11.2021 у справі № 21/170-08, від 03.11.2021 у справі № 161/14034/20, від 22.12.2021 у справі № 645/6694/15-ц.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
На підставі наведеного та керуючись ст. 4, 5, 81, 141, 264, 265, 268, 352, 354, 447, 451, Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач ОСОБА_2 , що полягає у не знятті арешту з майна - задовольнити.
Визнати бездіяльність посадових осіб Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) що полягає у не знятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 - неправомірною.
Зобов'язати Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладений постановою ВДВС Печерського РУЮ про відкриття виконавчого провадження б/н від 20 серпня 2009 року, на невизначене майно, все майно ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження: 9042258, тип обтяження: арешт нерухомого майна).
Зобов'язати Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладений постановою ВДВС Печерського РУЮ про арешт майна боржника АК № 498442 від 22 квітня 2009 року, на невизначене майно, все майно ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження: 8667498, тип обтяження: арешт нерухомого майна).
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю. Г. Головко