Справа №:755/3047/23
Провадження №: 2/755/52/24
"14" лютого 2024 р. м . Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва клопотання про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з житлового приміщення,
08 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 з вимогами:
«Усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні нею права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 »
09 березня 2023 року вказану позовну заяву, у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано в провадження судді Савлук Т.В.
16 березня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва (головуючий суддя Савлук Т.В.) постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання.
03 липня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва (головуючий суддя Савлук Т.В.) постановлено ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
17 січня 2024 року (вух.№2971) представник позивача - адвоката Коваленко М.В. подала до суду клопотання про закриття провадження у цивільній справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з врегулюванням спірних питань між сторонами цивільного процесу в досудовому порядку.
12 лютого 2024 року (вх.№ 7946) представник відповідача - адвокат Чунжин В.С. подав до суду клопотання про закриття провадження у цивільній справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з врегулюванням спірних питань між сторонами цивільного процесу в досудовому порядку.
Учасники цивільного процесу в судове засідання не з'явились, від представника позивача - адвоката Коваленко М.В. надійшла заява про розгляд заявленого клопотання про закриття провадження у цивільній справі за відсутності позивача та його представника.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши наведені сторонами цивільного процесу підстави для закриття провадження у цивільній справі, суд приходить до наступних висновків.
Зі змісту статті 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони у справі на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами щодо предмета спору (частина 3 статті 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, може лише сприяти учасникам судового процесу в реалізації таких прав, ураховуючи при цьому засади (принципи) верховенства права, рівності учасників процесу перед законом та судом.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
За змістом положень пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.
Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням наведеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Постанова Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору перестав існувати після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/847/18.
Слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття13 ЦПК України), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З'ясувавши обставини справи, які підлягають доведенню в межах даного спору, судом встановлено, що на день подання позовної заяви до суду у позивача були підстави для звернення до суду з вимогою до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у здійсненні позивачем права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення відповідача, однак після відкриття провадження у справі та розгляду справи по суті, до ухвалення судового рішення, сторонами цивільного процесу врегулювано спірні питання мирним шляхом наступним чином. 12 січня 2024 року позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 подарували ОСОБА_2 належні їм на праві часткової власності (по ) частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом укладання Договору дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко І.О., в свою чергу відповідач ОСОБА_2 13 січня 2024 року виселилась із квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ці обставини визнані відповідачем, про що подано окрему заяву про закриття провадження у справі з аналогічних підстав, та свідчать про відсутність предмету спору.
Враховуючи предмет позову та суб'єктний склад учасників справи, суд приходить до висновку, що клопотання представник позивача - адвоката Коваленко М.В. та представника відповідача - адвокат Чунжина В.С. про закриття провадження у цивільній справі підлягає задоволенню, за наявності доведених обставин для застосування наслідків припинення провадження у цивільній справі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Роз'яснити позивачу, що згідно положень п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 255, 258-261, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Клопотання представника позивача - адвоката Коваленко М.В. про закриття провадження у цивільній справі, подане до суду 17 січня 2024 року (вх.№2971), - задовольнити.
Клопотання представника відповідача - адвоката Чунжина про закриття провадження у цивільній справі, подане до суду 12 лютого 2024 року (вх.№ 7946), - задовольнити.
Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з житлового приміщення.
Роз'яснити сторонам цивільного процесу наслідки закриття провадження у справі, передбачені ч. 2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернетhttp://dn.ki.court.gov.ua