Постанова
Іменем України
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 295/434/22
провадження № 61-10948св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 29 березня 2023 року у складі судді Кузнєцова Д. В., ухвалу Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 червня 2023 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Галацевич О. М., Павицької Т. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив розірвати шлюб між сторонами, який укладено 05 травня 2012 року.
Посилався на те, що у шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки подружнє життя у сторін не склалося, шлюбні відносини припинені, шлюб існує лише формально, просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
Богунський районний суд м. Житомира заочним рішенням від 21 червня 2022 рокупозов ОСОБА_1 задовольнив. Розірвав шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зареєстрований 05 травня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Володарсько-Волинського районного управління юстиції Житомирської області, актовий запис № 10. Здійснив розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог.
Богунський районний суд м. Житомира ухвалою від 13 лютого 2023 рокузадовольнив заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення. Скасував заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 червня 2022 року у справі № 295/434/22. Встановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Призначив судове засідання для розгляду справи по суті. Встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов. Роз'яснив учасникам справи, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні відповідати вимогам статті 183 ЦПК України. Попередив учасників справи про неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач не була належним чином повідомлена про розгляд справи, в результаті чого були порушені її процесуальні права.
Богунський районний суд м. Житомира ухвалою від 29 березня 2023 року закрив провадження у справі № 295/434/22 на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач у справі помер, а правовідносини правонаступництва не допускають.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 05 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2023 року повернув.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до статті 353 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про перегляд заочного рішення та його скасування не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Житомирський апеляційний суд постановою від 29 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 29 березня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції, адже правовідносини у справі не допускають правонаступництва, що є підставою для закриття провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 18 липня 2023 року, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 29 березня 2023 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 29 червня 2023 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2023 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії розгляду заяви про перегляд заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 червня 2022 року.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості розгляду процесуальної заяви відповідача за наявності в матеріалах справи письмового доказу смерті позивача; відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості відкладення розгляду питання про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України та застосування такої норми ЦПК України після вирішення питання по суті процесуальної заяви відповідача за наявності в матеріалах справи письмового доказу смерті позивача; суди застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 1306/8251/2012, постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 2-4744/11; постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 127/26512/16-ц.
Як на обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, в результаті чого існує судове рішення, прийняте в результаті зловживання процесуальним правом після смерті позивача у справі, яке порушує майнові інтереси інших осіб, у тому числі малолітніх.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 в частині оскарження ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 29 березня 2023 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 29 червня 2023 року, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
09 жовтня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 в частині оскарження ухвали Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2023 року.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року у зв'язку з обранням судді Погрібного С. О. до Великої Палати Верховного Суду справу розподілено колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
05 травня 2012 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Прізвище дружини після укладення шлюбу « ОСОБА_2 ».
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Суд розглянув справу за відсутності відповідача та ухвалив заочне рішення.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд вважав встановленим той факт, що внаслідок непорозумінь сім'я сторін повністю розпалася, існує формально, подальше її збереження є неможливим, сторони однією сім'єю як чоловік і дружина не проживають, не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних стосунків.
У січні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що у січні 2022 року позивач повідомляв її про те, що він збирається звернутися до суду із позовом про розірвання шлюбу. 24 лютого 2022 року почалася збройна агресія рф проти України, тому вона 05 березня 2022 року разом з двома неповнолітніми дітьми вимушена була виїхати за межі України. З лютого 2022 року її чоловік мобілізувався до лав Збройних Сил України і загинув ІНФОРМАЦІЯ_3. З метою вирішення юридичного питання отримання батьками та дітьми компенсації за смерть її чоловіка представник Житомирського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки зателефонував їй та попросив надати копію рішення суду про розірвання шлюбу, про існування якого вона не знала, оскільки не отримувала із суду ані повісток, ані самого рішення, адже весь цей час перебувала за кордоном.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Цивільне процесуальне законодавство України передбачає можливість перегляду заочного рішення та підстави його скасування.
Відповідно до статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Отже, для скасування заочного рішення суду першої інстанції належить встановити як поважність причин неявки в судове засідання відповідача, так і те, що докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Однак висновки суду першої інстанції у цій справі щодо наявності підстав для скасування заочного рішення ґрунтуються лише на тому, що відповідач ОСОБА_2 не з'явилася в судові засідання та не подала відзиву на позовну заяву з поважних причин, а також зазначено, що обставини справи з'ясовуються судом з урахуванням засад змагальності.
Вказуючи про те, що озвучені ОСОБА_2 докази мають істотне значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції не зазначив які саме докази мають істотне значення для ухвалення іншого рішення у цій справі.
При цьому суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що ОСОБА_2 в судове засідання 10 травня 2022 року не з'явилася, про час, місце судового розгляду була повідомлена належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками за місцем проживання, зареєстрованим згідно з відомостями УДМС України. Хоча документи були вручені не їй особисто, відповідно до частини третьої статті 130 ЦПК України вона є такою, що належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, тобто відповідачу було достеменно відомо про розгляд судом справи про розірвання шлюбу між сторонами і вона не була позбавлена можливості подати відзив на позов. Направлена відповідачу судова повістка про розгляд справи, призначений на 21 червня 2022 року, а також копія заочного рішення у справі повернулися до суду з відмітками «за терміном зберігання».
Крім цього, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що доводи відповідача про те, що ухвалення заочного рішення позбавило її права просити суд надати строк на примирення з позивачем, у цій справі не можуть бути підставою для скасування цього рішення, адже надати строк для примирення з померлим неможливо.
Питання про скасування заочного рішення ОСОБА_2 порушила після смерті позивача, проте суд не обґрунтував (з посиланням на фактичні обставини справи чи будь-які докази) висновків щодо необхідності скасування рішення про розірвання шлюбу, оскільки суду було відомо, що позивач у справі помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а звідси - про неможливість ухвалення іншого рішення по суті спору, ураховуючи, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Очевидним є те, що спір між сторонами виник з приводу особистих немайнових відносин, і відновлення реєстрації шлюбу без наміру й можливості відновлення сімейних відносин не ґрунтується на нормах СК України.
Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не
допускається.
Згідно з частиною другою статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено, зокрема, право на справедливий судовий розгляд. При цьому ключовим принципами, які мають скеровувати тлумачення статті 6 Конвенції, є верховенство права, правова певність і належне відправлення правосуддя.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не врахував, що перегляд заочного рішення та його скасування після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин в силу смерті однієї із сторін, дестабілізує приватні відносини, і є правомірним випадком обмеження права на доступ до суду, не перевірив дійсних підстав та обставин подання ОСОБА_2 заяви про перегляд заочного рішення і того, чи буде задоволення її заяви виправданим за обставин, що настільки змінились з того часу, і чи це відповідатиме пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім цього, апеляційний суд помилково вважав, що ухвала районного суду про задоволення заяви про перегляд заочного рішення та скасування заочного рішення не підлягає перегляду в апеляційному порядку, оскільки не передбачена статтею 353 ЦПК України, та не звернув уваги на те, що вона була оскаржена разом з ухваленим у цій справі рішенням про закриття провадження у справі.
Таким чином, за наявності рішення суду про розірвання шлюбу, навіть і ухваленого з певними процесуальними порушеннями, але яке було чинним до смерті позивача, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, надав перевагу зазначеним процесуальним порушенням, не врахувавши, що в такому випадку порушується принцип правової визначеності.
Дотримання вимог процесуальної форми, у тому числі й щодо належного повідомлення учасників справи про час і місце судового розгляду, є важливою гарантією захисту їх прав та передумовою ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
Разом з тим надмірний процесуальний формалізм, який не враховує вимог справедливості, добросовісності й розумності, може спотворити завдання цивільного судочинства, спричинивши прийняття очевидно несправедливого рішення.
Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»),
Слід також зважати на те, що вимога добросовісності є загальною для всіх суб'єктів права, у тому числі для суб'єктів цивільних правовідносин, включаючи сімейні.
Ця вимога ґрунтується на нормах статей 3 та 13 ЦК України, відповідно до яких дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними (пункт «і» статті 3 ЦК). Тобто такі дії мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоді довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Зазначені норми цивільного права постають як загальні принципи, які є по суті нормами прямої дії.
Водночас порушення учасником правовідносин вимог добросовісності під час здійснення своїх суб'єктивних прав має наслідком відмову у захисті таких прав та сприянні у їх реалізації. Зазначене стосується і процесуальних прав, зловживання якими неприпустиме (статті 2, 44 ЦПК України).
Ураховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про скасування заочного рішення і закриття провадження у справі є помилковим з огляду на те, що після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин є неможливим унаслідок смерті одного з подружжя, і скасування рішення суду про розірвання шлюбу не відповідатиме вимогам Конвенції щодо справедливого судового розгляду. Неповідомлення про дату судового засідання у цьому випадку не є підставою для скасування такого заочного рішення та закриття провадження у справі у зв'язку зі смертю сторони у спорі про розірвання шлюбу.
Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної плати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 2-4744/11.
За вказаних обставин Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на те що оскаржувані судові рішення не відповідають статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2023 року та від 29 березня 2023 року, ухвалу Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 червня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов