13 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 917/272/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Залізняк І.І. (адвокат), Сурай М.А. (самопредставництво),
відповідача - Логашкін С.С. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Манад",
на рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2023 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2023
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Манад"
до публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"
про: зобов'язання виготовити та передати у власність вагони; нарахування до стягнення штрафної санкції у вигляді пені.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Манад" (далі - ТОВ "Манад", позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (далі - ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", Завод, відповідач) про:
- зобов'язання ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" виготовити та передати у власність ТОВ "Манад" вагони для зерна моделі 19-7053-02 у кількості 31 вагон, виготовлені згідно ТУ України 35.2-05763814-090:2011 і діючої технічної документації заводу-виробника, укомплектовані візками моделі 18-7055 та модернізовані згідно з пунктом 7.5. договору поставки від 19.01.2022 №7622/010 009/с (далі - Договір) із встановленням способу, порядку та строку виконання судового рішення;
- нарахування до стягнення з ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" на користь ТОВ "Манад" штрафної санкції у вигляді пені розмірі 0,05% від вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент оплати, з моменту порушення зобов'язання (прострочення поставки вагонів) з 01.01.2023 і до моменту виконання рішення.
1.2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором із виготовлення та передачі у власність Покупця вагонів для зерна моделі 19-7053-02 у кількості 31 вагон, у строки та у порядку, визначені в Договорі. Оскільки відповідачем порушено терміни постачання продукції (у строки, визначені специфікацією) позивач (покупець) також має право стягнути пеню згідно з пунктом 9.3 Договору.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд Полтавської області рішенням від 16.05.2023 (суддя: Ківшик О.В.) у справі №917/272/23 позов задовольнив частково; зобов'язав ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" виготовити та передати у власність ТОВ "Манад" вагони для зерна моделі 19-7053-02 у кількості 31 вагон, виготовлені згідно ТУ України 35.2-05763814-090:2011 і діючої технічної документації заводу-виробника, укомплектовані візками моделі 18-7055 та модернізовані згідно з пунктом 7.5 Договору. Встановив строк виконання судового рішення в частині виготовлення та поставки вагонів для зерна моделі 19-7053-02 укомплектованих візками моделі 18-7055 (модернізовані від розкрадання) у кількості 31 вагонів протягом 1 місяця, з дня набрання рішення законної сили. В іншій частині позовних вимог відмовив.
2.2. Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором. Водночас надані відповідачем докази наявності форс-мажорних обставин є спростованими. Оскільки судом встановлено значне прострочення виконання відповідачем зобов'язань з виготовлення та поставки вагонів, вимоги позивача у частині становлення строку виконання рішення 1 місяць з дня набрання рішення законної сили є розумними. Позивачем належним чином доведено факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо виготовлення та поставки вагонів та, відповідно, наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені.
2.3. Поряд з тим із мотивувальної частини рішення вбачається, що судом зменшено загальний розмір пені на 100% від заявленої суми.
2.4. Стосовно заяви позивача про встановлення порядку та способу виконання рішення суду суд першої інстанції зазначив, що не вбачає підстав для її задоволення, оскільки позивачем не доведено співвідношення запропонованих ним порядку та способу виконання рішення суду з умовами укладеного між сторонами Договору.
2.5. Східний апеляційний господарський суд постановою від 19.09.2023 (колегія суддів: Гребенюк Н.В., Слободін М.М., Шутенко І.А) у справі №917/272/23 рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2023 скасовував повністю, ухвалив нове рішення, яким у позові відмовив.
2.6. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що укладаючи Договір сторони узгодили та передбачили порядок своїх дій у разі настання обставин непереборної сили (пункти 8.1-8.4 Договору). Зокрема, згідно з погодженими сторонами умовами Договору виконання зобов'язання, строк якого настав на час дії форс-мажорних обставин, не є припиненим та відкладається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.
2.7. Відповідачем належним чином доведено обставини щодо права скористатися відтермінуванням виконання своїх Договірних зобов'язань перед позивачем у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин. На підставі цього, суд зробив висновок, що строк виконання зобов'язань відповідача щодо поставки продукції є таким, що не настав. Тобто відкладається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.
2.8. З огляду на те, що судом апеляційної інстанції встановлено передчасність вимог позивача щодо виготовлення та поставки вагонів, відтермінування строків виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, судова колегія дійшла висновку також про передчасність вимог позивача про стягнення у зв'язку з порушенням взятих на себе зобов'язань.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Манад" (скаржник), з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції: скасувати повністю постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 зі справи №917/272/23; скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2023 у відмовленій частині; ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі; просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Як на підставу касаційного оскарження відповідач посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного:
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №916/626/18, від 04.05.2018 №927/333/17 , від 04.04.2021 у справі №456/2076/19 та у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №3-192гс15 (щодо застосування положень статті 598, частини четвертої статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 202 та частини сьомої статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у контексті того, що "закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, шо лишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору; зобов'язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився";
- у постановах Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 10.03.2021 у справі №922/1093/22, від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 (у контексті, що сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати договірні зобов'язання, оскільки між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно- наслідковий зв'язок; неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин).
4.1.3. За твердженням позивача, суд апеляційної інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права (статей 3, 509, 612, 617, 693, ЦК України, частини другої статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" статті 231 ГК України) безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
4.1.4. Висновки суду апеляційної інстанції в цій частині не відповідають сталій судовій практиці Верховного Суду та є такими, що зроблені без надання належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів (листування сторін у період з 03.03.2022 до 20.02.2023). Зокрема, на предмет наявності у діях відповідача суперечливої та недобросовісної поведінки, спрямованої на невиконання власних зобов'язань за Договором, за наявності всіх умов та реальної можливості реального виконання своїх договірних зобов'язань.
4.1.5. На обґрунтування підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції (в частині вирішення спору щодо стягнення пені) позивач зазначає про те, що висновки суду першої інстанції у застосуванні положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України не відповідають висновкам Верховного Суду, які викладено у постанові від 11.07.2022 у справі №903/486/22. Зокрема, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання.
4.1.6. За твердженням позивача, суд першої інстанції встановив обґрунтованість заявленого позову. Поряд з цим, реалізуючи визначене нормами законодавства право зменшення розміру неустойки, порушив баланс інтересів сторін справи та фактично звільнив відповідача від сплати штрафних санкцій без належних правових підстав.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. Завод у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, вказуючи на недоведеність та необґрунтованість доводів скаржника.
5. Касаційне провадження
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2023: відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Манад" на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, розгляд касаційної скарги призначено на 30.11.2023.
5.2. Ухвалою Суду від 30.11.2023 відкладено розгляд справи №917/272/23 за касаційною ТОВ "Манад" на 07.12.2023.
5.3. Ухвалою від 07.12.2023 Суд зупинив касаційне провадження у справі №917/272/23 за ТОВ "Манад" на рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 до прийняття відповідного рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22.
5.4. Ухвалою Суд від 24.01.2024 поновлено касаційне провадження у справі №917/272/23 за касаційною скаргою ТОВ "Манад" на рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 та призначив її до розгляду на 13.02.2024.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Між Заводом (Продавець) та ТОВ "Манад" (Покупець) 19.01.2022 було укладено Договір, за умовами якого Продавець зобов'язується виготовити і поставити, а Покупець прийняти та оплатити вагони для зерна моделі 19-7053-02, виготовлені згідно ТУ України 35.2-05763814-090:2011 і діючої технічної документації заводу-виробника (далі - продукція/Вагони), укомплектовані візками моделі 18-7055. Вагони мають сертифікат відповідності, виданий в системі Органу з підтвердження відповідності акредитованого НААУ; допускається при виготовленні вагонів використання комплектуючих 2019-2022 рр. виробництва, при цьому елементи візка, а саме рами бокові та балки надресорні 2020-2022 років виробництва, нові (не вживані), виготовлені рами бокові та балки надресорні підтверджуються сертифікатами відповідності, виданими органом з підтвердження відповідності, внесеним в Реєстр організацій, визнаних Радою по залізничному транспорту.
6.2. Згідно з положеннями пунктів 2.1, 2.2, 2.4 Договору кількість продукції, що поставляється, визначається Специфікаціями (Додатками) та є невід'ємною частиною даного Договору. За домовленістю Сторони можуть збільшити або зменшити кількість продукції, уклавши відповідну Додаткову угоду, що є невід'ємною частиною до даного Договору.
6.3. Відповідно до положень пунктів 3.1, 3.2 Договору Продавець поставляє продукцію Покупцеві на умовах FCA: залізнична станція Крюків-на-Дніпрі (425302) відповідно до Інкотермс-2020 місце постачання. Постачання продукції здійснюється партіями, визначеними Специфікаціями (Додатками) до цього Договору, які є його невід'ємною частиною та після отримання Продавцем від Покупця передоплати за узгоджену до відвантаження партію. Строки постачання продукції визначаються Специфікаціями (Додатками) то цього Договору, які є його невід'ємною частиною. За згодою Сторін допускається дострокова доставка продукції. Постачання кожної партії продукції здійснюється після отримання передоплати, відповідно до умов і термінів, визначених у Специфікаціях (Додатках).
6.4. Вагони передаються Покупцеві окремими партіями (частинами). Кожна окрема партія Вагонів передається в рамках цього Договору після попереднього письмового узгодження Сторонами її асортименту, номенклатури, кількості, якості, ціни за одиницю та загальної суми (вартості) партії продукції, умов та строків (термінів) її доставки та передачі у власність у відповідних додатках до даного Договору (специфікаціях), оформлених на кожну партію Вагонів, які з дати підписання Сторонами є невід'ємними частинами цього Договору. Вагони поставляються Продавцем лише після передоплати за Договором. Додатки до Договору на партію Вагонів повинні також містити відомості про уповноважених представників Покупця, відповідальних за приймання доставленої продукції та підписання товарно-супроводжуючих документів (пункт 3.3 Договору).
6.5. Факт постачання та передачі у власність кожної партії Вагонів в рамках цього Договору підтверджується Актами приймання-передачі, підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими печатками обох сторін в особі Голови правління - директора Заводу Крамаренко Максима Вікторовича та Генерального директора ТОВ "Манад" Сурая Михайла Анатолійовича. Датою постачання та передачі у власність кожної партії вагонів вважається дата підписання Акта приймання-передачі Сторонами (пункт 3.4 Договору).
6.6. У пунктах 4.1, 4.3 Договору Сторони визначили, що ціна одиниці продукції встановлюється в Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна сума Договору визначається загальною сумою всіх партій продукції, поставлених Продавцем та прийнятих Покупцем протягом терміну дії цього Договору згідно Специфікацій (Додатків), підписаних до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
6.7. Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору оплата вартості поставлених вагонів проводиться Покупцем самостійно, безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок Продавця на підставі рахунку Продавця в терміни та порядку, передбаченому у відповідній Специфікації до цього Договору. Сторони можуть в будь-який момент дії цього Договору узгодити іншу форму проведення розрахунків, що оформлюється в порядку передбаченому цим Договором.
6.8. У пунктах 8.1 - 8.4 Договору погоджено:
- при настанні виняткових погодних умов або стихійних явищ природного характеру (землетруси, повені, урагани, торнадо, буреломи, снігові замети, ожеледь, град, руйнування в результаті блискавки, заморозки, пожежі, посухи, просідання зміщення ґрунтів і тощо), лих техногенного та антропогенного походження (аварії, вибухи, пожежі, хімічне або радіаційне забруднення території і тощо), обставин соціального, політичного і міжнародного походження (загроз війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, ворожі атаки, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, обурення, акт тероризму, диверсії, піратство, заворушення, вторгнення, революції, повстання, обмеження комендантської години, експропріації, примусові вилучення, захоплення підприємств, реквізиції, громадські демонстрації або хвилювання, протиправні дії третіх осіб, тривалі перерви в роботі транспорту, епідемії, страйки, бойкоти, блокади, ембарго, закриття морських проток, заборони (обмеження) експорту/імпорту, інші, в т.ч. міжнародні санкції, рішення, акти або дії органів державної влади або місцевого самоврядування і тощо), які є надзвичайними, непередбачуваними, якщо це спричинено невідворотними і непереборними обставинами, наслідком яких є неможливість протягом певного часу частково або в повній мірі виконання зобов'язань за цим Договором, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання тих своїх зобов'язань, виконання яких стало неможливим внаслідок дії форс-мажорних обставин (за винятком зобов'язань, термін виконання яких настав до дати виникнення таких обставин), відповідно до часу дії форс-мажорних обставин, при цьому, термін виконання всіх зобов'язань за цим Договором збільшується пропорційно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Після припинення дії форс-мажорних обставин, всі перенесені зобов'язання підлягають виконанню в порядку, передбаченому цим Договором з урахуванням пропорційності продовження моменту їх виконання на період дії форс-мажорних обставин;
- сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини, зобов'язана без необґрунтованих затримок повідомити у письмовій формі іншу Сторону про їх настання або припинення. Факти, викладені в повідомленні про настання форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою Україна, сертифікат якої після його отримання, але не пізніше 20 календарних днів з дати отримання відповідного повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також направляється стороною, для якої наступили форс-мажорні обставини, іншій Стороні;
- у разі якщо форс-мажорні обставини тривають понад 30 (тридцять) календарних днів. Сторони можуть виступити з ініціативою про розірвання Договору, про що складають та підписують Додаткову угоду. Настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання Сторонами зобов'язань, термін виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення Сторін від відповідальності за таке невиконання.
6.9. Згідно з умовами пункту 9.3 Договору у разі порушення терміну постачання продукції, який визначений в графіку, наведеному в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору, Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,05% від вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент оплати.
6.10. За умовами пункту 11.7 Договору він діє до 31.1.2022, по закінченню якого всі зобов'язання повинні бути виконані. У тому разі, якщо до кінця дії Договору Сторони не у повному обсязі виконали свої зобов'язання, або за досягнення Сторонами згоди щодо продовження дії договору у випадку інших умов, дія Договору може бути продовжена за згодою Сторін шляхом укладення та підписання Додаткової угоди.
6.11. На виконання умов Договору 19.01.2022 між сторонами укладено специфікацію №1, згідно з умовами якої:
- Завод зобов'язався поставити ТОВ "Манад" вагони для зерна моделі 19-7053-02 у кількості 31 вагон. Вартість 1 одиниці вагона для зерна мод. 19- 7053-02 становить 1 770 000,00 грн. без ПДВ. Вартість 1 одиниці вагона для зерна мод. 19-7053-02 з ПДВ становить 2 124 000,00 грн, а всього вартість 31 вагона для зерна мод. 19-7053-02 з ПДР становить 65 844 000,00 грн;
- умови оплати 31 вагона для зерна мод. 19-7053-02: 50% від загальної вартості вагонів - до 15.01.2022; 50% від вартості кожної окремої партії вагонів - Покупець сплачує за фактом проведенні технічного приймання вагонів на території Продавця ;
- строк постачання вагонів за даним Додатком - листопад - грудень 2022 року.
6.12. У подальшому, відповідач (Продавець) листом від 28.01.2022 №76.1-58/59 повідомив позивача (Покупця) про необхідність здійснення попередньої оплати у розмірі 10% від загальної вартості 31 вагона для зерна мод. 19-7053-02 у строк до 14.02.2022 та подальшого узгодження терміну оплати ще 40% від загальної вартості 31 вагону окремим листом. У листі також зазначено, що останній є невід'ємною частиною Договору.
6.13. Покупець (позивач) 07.02.2022 на виконання умов пункту 5.4. Договору (протягом 5-ти робочих днів) шляхом електронного листування направив відповідачу скановану копію договору поставки (у т.ч. специфікацію №1) та повідомив відповідача "про прийняття до виконання змін до Договору у вигляді запропонованого та викладеного у листі № 76.1-58/59 від 28.01.2022, вказав про готовність здійснення попередньої оплати у розмірі 10% від суми специфікації №1 у передбачений договором строк до 14.02.2022.
6.14. На виконання умов пункту 3.10 Договору, шляхом електронного листування позивач 08.02.2022 також надав відповідачу (Продавцю) інформацію щодо найменування власника вагонів, поштову адресу та код, а також інші дані для нанесення трафаретів на вагони.
6.15. Також 11.02.2022 позивач, шляхом електронного листування звернувся до відповідача з проханням надати рахунок-фактуру для здійснення оплати за вагони згідно умовами пункту 5.1 Договору.
6.16. Платіжним дорученням від 11.02.2022 №2836 позивач оплатив на користь відповідача 10% від загальної вартості 31 вагона для зерна мод. 19-7053-02 у сумі 6 584 400,00 грн, вказавши у призначені платежу: "Оплата за 31 вагон зг.дог.№7622/010 009/с від 19.01.2022, зг.специфікації №1 від 19.01.2022 та зг.листа №76.1-58/59 від 28.01.2022 у т.ч. ПДВ 20% 1 097 400.00 грн".
6.17. Листом від 03.03.2022 №76.1-57/266 відповідач з посиланням на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 повідомив позивача про введення на території України воєнного стану, що є форс-мажорними обставинами відповідно до пункту 8.1 Договору, а також на виконання умов пункту 8.2 Договору зазначив про неможливість виконання ним всіх договірних зобов'язань, у тому числі зобов'язань щодо поставки продукції. Також відповідач, посилаючись на обставини форс-мажору, зазначив про те, що неможливо повідомити їх очікувану тривалість.
6.18. Листом від 09.05.2022 №76.1-57/530 відповідач (Продавець) повідомив позивача про те, що попередня оплата, яка була здійснена ним 11.02.2022 була використана на здійснення авансових платежів на закупівлю необхідних ТМЦ для виготовлення вагонів; наразі в умовах воєнного стану та частково зруйнованої промислової інфраструктури проводиться робота із налагодження ланцюгів постачання основних матеріалів та комплектуючих; за результатами проведеної роботи відповідач повідомив про зростання цін на матеріали та комплектуючі для виготовлення вагонів, внаслідок форс-мажорних обставин та зазначив, що станом на 09.05.2022 для замовників, які здійснили 100% попередню оплату за вагони до настання форс-мажорних обставин, вартість вагону для зерна мод. 19-7053-02 складає орієнтовно 2 164 500,00 грн без ПДВ; Завод продовжує роботу з налагодження ТМЦ, направлену на відновлення поставок вагонів; можливі строки постачання, а також вартість вагонів зможе уточнити протягом трьох місяців у зв'язку з опрацюванням можливості забезпечення виробництва альтернативними матеріалами і комплектуючими та відсутністю можливості здійснення закупівель у традиційних постачальників.
6.19. Листом від 05.09.2022 №76.1-57/530 відповідач повідомив позивача про те, що за результатами здійсненних заходів готовий відновити виконання вашого замовлення орієнтовними щомісячними партіями 10-20 вагонів починаючи з жовтня поточного року. У листі зазначав, що саме через заборону постачання комплектуючих походження РФ та БР, перебуванням українських заводів-постачальників під окупацією та/або неможливість швидкого відновлення такими заводами постачань продукції, зазнали значного зростання ціни на металопрокат, комплектуючі та лакофарбові матеріали, які використовуються при виготовленні вагонів, у т.ч. незважаючи на те, що попередня оплата була проведена до настання форс-мажорних обставин, все це призвело до підвищення вартості продукції, а тому з метою уникнення збитковості виробництва та можливості ведення подальшої виробничої діяльності, виникла необхідність коригування вартості вагонів для зерна мод. 19-7053-02 до 2 370 000,00 грн без ПДВ за вагон.
Також вказав, що у разі підтвердження готовності коригування вартості вагонів для зерна за Договором та оформлення необхідних змін до Договору до 20.09.2022, постачання першої партії можливе у жовтні 2022 року.
6.20. Листом від 29.09.2022 №44/9-2022 позивач відмовився від коригування ціни на продукцію та повідомив про готовність продовжувати виконувати умови Договору в рамках визначених в ньому прав та обов'язків.
6.21. Листом від 24.10.2022 №76.1-58/369 відповідач повідомив позивача про те, що збереження ціни вагону на початковому рівні на даний час є неможливим, а тому, враховуючи попередньо проведену оплату у розмірі 6 584 400,00 грн з ПДВ, відповідач пропонує такі варіанти реалізації угоди: (1) поставка у листопаді 2022 року 2 вагонів за ціною 2 370 000,00 грн на суму попередньої оплати з поверненням залишку оплати у розмірі 896 400,00 грн; (2) поставка у листопаді поточного року 3 вагонів за ціною 2 370 000,00 грн без ПДВ на суму попередньої оплати з проведенням доплати у розмірі 1 947 600,00грн з ПДВ (здійснюється після технічного приймання вагонів); (3) поставка протягом листопада - грудня 2022 року 31 вагону на наступних умовах: 3 вагона у листопаді 2022 року за ціною 2 370 000,00 грн без ПДВ із здійсненням доплати за фактом приймання вагонів на заводі; 28 вагонів у листопаді - грудні 2022 року за ціною 2 900 000,00 грн без ПДВ із здійсненням 50% оплати протягом 3-х банківських днів після укладання відповідної додаткової угоди та 50% доплати за фактом приймання вагонів на заводі.
6.22. Листом від 25.10.2022 №51/10-2022 позивач відхилив пропозиції відповідача із зазначенням того, що нові ціну можливо встановлювати тільки у разі укладення нових контрактів.
6.23. У подальшому, відповідач повторно звертався до позивача з листом від 05.12.2022 №76.1-58/385 з обґрунтуванням обставин, через які підприємство вимушене закуповувати ТМЦ за новими, значно вищими цінами, що обумовлює зростання собівартості виробництва вантажних вагонів, з проханням повторно розглянути запропоновані у листі від 24.10.2022 умови реалізації угоди. У додаток до листа було також надано копію сертифікату ТПП України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин з 24.02.2022 за Договором.
6.24. У листі від 22.12.2022 №761/58/402 відповідач повідомив позивача про те, що не відмовляється від виконання зобов'язань за Договором, однак готовий здійснити поставку вагонів за справедливої ціни, що зумовлено обставинами настання форс-мажорних обставин, засвідчених сертифікатом Торгово-промислової Палати України. Посилаючись на наведене, відповідач знову пропонував розглянути пропозицію щодо виконання Договору на таких умовах: (1) поставка у січні 2023 року - 2 вагонів для зерна мод. 19-7053-02 за ціною 2 370 000,00 грн з ПДВ на суму попередньої оплати, з поверненням залишку оплати у розмірі 96 400,00 грн; (2) поставка у січні 2023 року - 3 вагонів для зерна мод. 19-7053-02 за ціною 2 370 000,00 грн з ПДВ на суму попередньої оплати, з проведенням доплати у розмірі 1 947 600,00 грн з ПДВ здійснюється після технічного приймання вагонів); (3) поставка протягом січня-березня 2023 року - 31 вагону для зерна мод. 19-7053-02, зокрема: 3 вагони у січні 2023 року за ціною 2 370 000,00 грн без ПДВ на суму попередньої оплати, проведення доплати у розмірі 1 947 600,00 грн, з ПДВ за фактом приймання вагонів на заводі; 28 вагонів протягом січня-березня 2023 року за ціною 2 750 000,00 грн без ПДВ за одиницю зі здійсненням 50% передоплати протягом 3-х банківських днів після укладення відповідної додаткової угоди та 50% оплати за фактом приймання вагонів на заводі. Також відповідач зазначив, що у разі неприйнятності позивачем жодного із запропонованих варіантів виконання, враховуючи довгу тривалість форс-мажорних обставин, буде змушений відповідно до пункту 8.3 Договору ініціювати його розірвання та повернення попередньої оплати у розмірі 6 584 400,00 грн.
6.25. Листом від 08.02.2023 №76.1-58/43 відповідач повідомив позивача про те, що Договір внаслідок дії форс- мажорних обставин та недосягнення сторонами узгодженості щодо договірної ціни залишається нереалізованим, однак з метою збереження добропорядних відносин, враховуючи наявну суму попередньої оплати у сумі 6 584 400,00 грн, відповідач пропонує здійснити поставку в строк до 31.03.2023 (при підтверджені запропонованих умов поставки до 15.02.2023) на наступних умовах: (1) поставка 2 вагонів для зерна за ціною 2 500 000,00 грн без ПДВ на суму попередньої оплати, з поверненням залишку оплати у розмірі 584 400,00 грн; (2) поставка 3 вагонів для зерна за ціною 2 500 000,00 грн без ПДВ з доплатою 2 415 600,00 грн з ПДВ.
6.26. Сторонами так і не було досягнуто згоди щодо врегулювання ситуації за укладеним Договором (вказані обставини не заперечуються сторонами).
6.27. Судами також встановлено, що 20.02.2023 відповідач здійснив повернення позивачу авансового платежу у розмірі 6 584 400,00 грн, в обґрунтування чого зазначив, що строк дії Договору закінчився 31.12.2022.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.2. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.4. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.5. За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
8.6. Як встановили суди попередніх інстанцій, між сторонами спору існують договірні відносини з поставки продукції, зокрема, за змістом умов Договору Продавець (відповідач) зобов'язався виготовити і поставити у терміни та в об'ємах по ціні і на умовах, передбачених в Специфікаціях до Договору, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити вагони для зерна моделі 19-7053-02 на умовах Договору.
8.7. Відповідно до положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
8.8. Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
8.9. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій поставка, визначеної сторонами у Договорі, продукції відповідачем не була здійснена, що підтверджується як матеріалами справи, так і не заперечується сторонами.
8.10. Вказані обставини і стали причиною звернення до суду з вимогами про зобов'язання відповідача виготовити та передати у власність ТОВ "Манад" вагони для зерна моделі 19-7053-02 у кількості 31 вагон та стягнення пені у зв'язку з порушенням терміну постачання продукції, визначеного Специфікацією.
8.11. Дослідивши доводи касаційної скарги у сукупності і взаємозв'язку з підставою касаційного оскарження, обраною скаржником, Верховний Суд зазначає таке.
8.12. Згідно з положеннями статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
8.13. У силу положень частини першої статті 530 та частини першої статті 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
8.14. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це (частина перша статті 664 ЦК України).
8.15. Відповідно до положень статі 599 ЦК України зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
8.16. Згідно з положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
8.17. Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
8.18. Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
8.19. Положеннями частини другої статті 693 ЦК України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
8.20. Суди встановили, що:
- звертаючись до суду з позовом (13.02.2023) позивач вказував про належне виконання ним зобов'язань в частині перерахування передоплати, однак відповідач порушив свої зобов'язання в частині своєчасної поставки вагонів у визначений Договором строк;
- заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилався на настання обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем умов Договору (наявність форс-мажорних обставин, зокрема, повномаштабне вторгнення рф на територію України 24.02.2022). Ці обставини підтверджуються сертифікатом ТПП України і позивач, у відповідності до положень пункту 8.2 Договору, був належним чином повідомлений про наявність таких обставин 03.03.2022. Крім того сторонами так і не досягнуто згоди в частині можливості коригування ціни товару, внаслідок значного зростання вартості матеріалів та комплектуючих, яке також пов'язано саме з початком повномаштабного вторгнення рф на територію України. Відповідач наголошував також на безпідставності задоволення позовних вимог у зв'язку із закінченням строку дії Договору та у зв'язку з поверненням позивачеві авансового платежу в розмірі 6 584 400,00 грн.
Крім того, як встановив суд апеляційної інстанції, у апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що позивачем не виконаний обов'язок з оплати повної суми передоплати. За твердженням відповідача, незважаючи на погодження сторонами умов стосовно обов'язку Покупця сплатити лише 10% попередньої оплати в розмірі 6 584 400,00 грн (умови специфікації №1 до Договору) умови Договору в частині обов'язку Покупця здійснити попередню оплату вартості вагонів у розмірі 50% від їх загальної вартості, змін не зазнали. З огляду на наведені обставини відповідач стверджує про порушення позивачем своїх зобов'язань в частині перерахування коштів (40% суми передоплати). Саме ці обставини і стали підставою для повернення позивачу грошових коштів у розмірі 10% передоплати та припинення дії Договору.
8.21. Надаючи оцінку доводам скаржника, з урахуванням встановлених судами фактичних обставин справи, суд касаційної інстанції, виходячи з приписів статті 300 ГПК України щодо меж касаційного перегляду, зазначає таке.
8.22. У силу приписів статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
8.23. Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
8.24. Згідно із частиною другою статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
8.25. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
8.26. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 на яку посилається скаржник), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
8.27. У розглядуваній справі №917/272/23 Завод (відповідач) надав до суду першої інстанції лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, відповідно до змісту якого визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 і зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Також відповідач надав суду сертифікат Полтавської ТПП від 01.12.2022 №5300-22-1611, яким підтверджено наявність обставин непереборної сили (військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022), які унеможливили виконання Заводом умов Договору.
8.28. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що:
- сторони, шляхом листування у період з 19.01.2022 по 08.02.2022 внесли зміни до Договору у спрощений спосіб. Зокрема, в частині умов щодо внесення передоплати за продукцію (лист відповідача від 19.01.2022 №7622/010 009/с, електронні листи позивача від 07.02.20222, від 08.02.2022. Такі дії сторін узгоджуються з положеннями пункту 5.4 Договору, статті 181 ГК України та статей 207, 638-640, 654 ЦК України);
- позивач виконав свої зобов'язання в частині здійснення попередньої оплати у строки та у розмірі які узгоджено сторонами. Доказів на спростування таких обставин відповідач суду не надав;
- відповідач порушив прийняті на себе зобов'язань за Договором та не поставив Покупцю товар;
- з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 (закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії Договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним), суд відхилив доводи відповідача в частині того, що після закінчення стоку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання обов'язку з виготовлення та поставки вагонів за цим Договором.
8.29. Також суд першої інстанції надав оцінку наявному у матеріалах справи листуванню сторін у період з 03.03.2022 по 08.02.2023 та відхилив доводи відповідача про неможливість своєчасного виконання ним Договірних зобов'язань внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор).
8.30. У цій частині свої висновки мотивував тим, що відповідач не довів обставин належного повідомлення Покупця про настання форс-мажорних обставин, а наявне у матеріалах справи листування сторін свідчить про відсутність впливу таких обставин на можливість виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань. Зокрема, листом від 05.09.2022 №76.1-57/530 відповідач повідомив позивача про поновлення постачань за Договором, тобто припинення будь-яких обставин, які заважають йому виконати зобов'язання з виготовлення і поставки 31 вагона для зерна моделі 19-7053-02. Поряд з тим у період з 05.09.2022 по 22.12.2022 відповідач пропонував позивачу лише змінити таку істотну умову Договору, як ціна за 1 вагон.
8.31. У тому числі судом враховано обставини щодо виробництва відповідачем вагонів для зерна моделі 19-7053-02 у період з 24.02.2022 по 31.12.2022 іншим контрагентам та дійшов висновку, що посилання Заводу на наявність форс-мажорних обставин є спростованими.
8.32. За висновком суд першої інстанції, фактично спір між сторонами виник у зв'язку зі збільшенням вартості продукції, проте, відповідач не надав суду доказів внесення сторонами змін до Договору в частині вартості ціни за 1 одиницю продукції.
8.33. На підставі чого, суд першої інстанції і дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині зобов'язання виготовити та передати у власність З огляду на встановлені судом обставини щодо значного прострочення виконання відповідачем Договірних зобов'язань з виготовлення та поставки вагонів позивачеві, вимоги позивача у частині становлення строку виконання рішення 1 місяць з дня набрання рішення законної сили є розумними.
8.34. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходив з того, що відповідач у відповідності до умов пунктів 8.1-8.4 Договору листом від 03.03.2022 належним чином повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин для нього у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1).
8.35. Поряд з тим суд першої інстанції не взяв до уваги необхідність розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату (яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання), а тому оформлення відповідачем сертифікату Полтавської ТПП від 01.12.2022 №5300-22-1611 лише у грудні 2022 року саме по собі не спростовує наявність обставин непереборної сили.
8.36. За висновком суду апеляційної інстанції, виникнення форс-мажорних обставин, а також пов'язаних з ними обставин відтермінування виконання взятих на себе зобов'язань у визначених Договором випадках, не позбавляє можливості учасників правовідносин здійснювати заходи, спрямовані на досягнення внесення змін до умов Договору з урахуванням інтересів обох контрагентів.
8.37. Умовами Специфікації №1 до Договору сторони погодили здійснення відповідачем поставки вагонів за умови їх попередньої оплати у період "листопад-грудень 2022 року" та дає суду підстави для висновку, що зобов'язання відповідача з поставки мало бути виконаним до 31.12.2022. Наведене у свою чергу, спростовує доводи позивача, що такий обов'язок у відповідача виник ще до введення в Україні воєнного стану.
8.38. Проаналізувавши наявні матеріали справи у сукупності у тому числі і лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та отриманий відповідачем сертифікат Торгово-промислової палати України від 01.12.2022, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач належним чином довів обставини щодо права скористатися відтермінуванням виконання своїх Договірних зобов'язань перед позивачем у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин. На підставі цього, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання з поставки продукції не настав і не є припиненим, оскільки в силу положень пунктів пунктах 8.1 - 8.4 Договору відкладається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини та відповідно, про передчасність вимог ТОВ "Манад" у частині зобов'язання виготовити та поставити вагони.
8.39. З огляду на те, судом встановлено передчасність вимог позивача в частині виготовлення та поставки вагонів (відтермінування строків виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором), судова колегія дійшла висновку також і про передчасність вимог позивача в частині стягнення пені у зв'язку з порушенням взятих на себе зобов'язань.
8.40. У контексті доводів касаційної скарги відповідача Суд звертається до сталого та послідовного висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 218 ГК України та статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" під час дослідження обставин форс-мажору, наявності причинно-наслідкового зв'язку між відповідними обставинами та невиконанням/неналежним виконанням господарського зобов'язання, викладених у постановах у постановах від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 10.03.2021 у справі №922/1093/22, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 (на які посилається скаржник).
8.41. Так, у наведених вище постановах Верховний Суд зазначав, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
8.42. У наведених постановах Верховний Суд зробив такі висновки з урахуванням тих обставин, що сторона спору обґрунтовувала їх наявність відповідним сертифікатом ТПП України. Зокрема, Верховний Суд зазначив: "…у разі наявності певних обставин (форс-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 ГПК України. Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов'язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку".
8.43. На підставі цього, у спірних правовідносинах колегія суддів вважає за необхідне звернутись до висновків Верховного Суду, які викладено у постанові від 10.03.2021 у справі №922/1093/22 (на яку посилається скаржник) та зазначає, що сам факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу (форс-мажорні обставини у розумінні відповідача з посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 "адресований всім кого це стосується") не може бути безумовною підставою для звільнення сторони від виконання договірних зобов'язань, оскільки само по собі не свідчить про принципову неможливість виконання стороною свої договірних зобов'язань.
8.44. У спірних питаннях Суд також наголошує на тому, що посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).
8.45. Згідно з наведеними позиціями Верховного Суду факт наявності для сторони форс-мажорних обставин слід встановлювати в кожному конкретному випадку на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
8.46. Також Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 ГПК України.
8.47. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
8.48. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
8.49. Близький за змістом правовий висновок є сталим та послідовним і викладений також і у постановах Верховного Суду на які посилається скаржник.
8.50. Суд також враховує, що висновки щодо застосування приписів 13, 14, 73-74, 76-79, 86 ГПК України є загальними і усталеними у правозастосовній практиці Верховного Суду. За таких обставин викладення їх у справах з іншим предметом, підставами чи змістом позовних вимог не вказує на те, що вони не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах.
8.51. Отже, істинність твердження відповідача, що воєнний стан, введений на території України, позбавляє його можливості належного виконання договірних зобов'язань (виготовити та поставити у строки, визначені Специфікацією №1 до Договору вагони) за даних умов, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягали доведенню відповідачем перед судом.
8.52. За цих обставин колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції помилково застосовано до даних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.06.2022 у справі №904/5328/21, про те, що недотримання відповідачем порядку повідомлення про наявність форс-мажорних обставин, передбаченого договором, зазначив, що договором не встановлено такої умови, як те, що ненадання сертифікату в певний строк позбавляє сторону договору посилатися на настання форс-мажорних обставин, як на підставу звільнення від відповідальності, в той час, як висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що наявність універсального або навіть індивідуального сертифікату ТПП, чи листа ТПП України від 28.02.2022 не означає безумовне звільнення від відповідальності. Суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції в частині того, що наявні у матеріалах справи докази у сукупності свідчать протилежне. Зокрема, що у період з 24.02.2022 по 31.12.2022 (період на який відповідач посилається як на період існування форс-мажорних обставин) відповідач мав можливість виробництва вагонів для зерна моделі 19-7053-02 та про відсутність обставин непереборної сили для відповідача. Висновки суду апеляційної інстанції в цій частині є суто декларативними та такими, що зроблені без належної оцінки дійсного змісту наявного у справі листування сторін у період з 05.09.2022 по 22.12.2022 стосовно можливості відповідач поновлення постачань за Договором (припинення обставин, які заважають йому виконати зобов'язання з виготовлення і поставки 31 вагона для зерна моделі 19-7053-02) та залишив поза увагою, що єдиною умовою, яка заважала відповідачу поставити вагони була зміна таких істотних умов, як погоджена сторонами у Договорі ціна за 1 вагон.
8.53. Крім того суд касаційної інстанції вважає, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини дають підстави для висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
8.54. Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
8.55. Згідно зі статтею 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
8.56. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
8.57. Верховний Суд у зазначеному аспекті зазначає, що надаючи правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач неодноразово змінював свою позицію у спорі, зокрема: у листуванні до 08.02.2023 відповідач визнавав факт наявності у нього зобов'язань за Договором, однак після звернення позивача до суду з позовом зазначав про те, що строк дії Договору закінчився 31.12.2022; після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору, відповідач у апеляційній скарзі почав стверджувати про те, що незважаючи на погодження сторонами у специфікації №1 до Договору умови в частині здійснення позивачем 10% попередньої оплати в розмірі 6 584 400,00 грн, умови Договору щодо обов'язку позивача здійснити попередню оплату в розмірі 50% від їх загальної вартості, змін не зазнали. Поряд з тим суд апеляційної інстанції на такі обставини уваги звернув.
8.58. Підсумовуючи наведене вище, Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції помилковими, оскільки надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, не врахував також суперечливої поведінки відповідача, що призвело до помилкових висновків про передчасність заявлених позивачем вимог.
8.59. Натомість суд першої інстанції, надавши оцінку наявному у матеріалах справи листуванню сторін у період з 03.03.2022 по 08.02.2023 дійшов обґрунтованого висновку, що наявні у матеріалах справи докази (листування сторін) спростовують твердження відповідача щодо впливу форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022) та наявність прямого взаємозв'язку між такими обставинами і можливістю виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
8.60. Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з висновками, викладеними у наведених вище постановах Верховного Суду, згідно з якими: "…сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов'язок за договором; настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов'язання; наявність причинно-наслідкового зв'язку між відповідними обставинами та невиконанням/неналежним виконанням таких зобов'язань підлягала доведенню відповідачем у судах попередніх інстанцій на загальних підставах".
8.61. З огляду на наведене Суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що договірні зобов'язання відповідача підлягали виконанню, та, відповідно про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов'язання виготовити та передати у власність ТОВ "Манад" вагони для зерна моделі 19-7053-02 у кількості 31 вагон.
8.62. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що на порушення положень статей 86, 236, 269, 282, 310, 316 ГПК України суд апеляційної інстанції не спростував висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, що свідчить про необхідність скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі правильного по суті рішення в частині вирішення вимог про зобов'язання виготовити та передати у власність ТОВ "Манад" вагони для зерна моделі 19-7053-02 у кількості 31 вагон.
8.63. Оскільки скаржник належним чином обґрунтував і довів наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України в цій частині, а при вирішенні цього спору судом першої інстанції достовірно встановлено та судом апеляційної інстанції не спростовано доведеність порушення прав позивача, як Покупця за Договором, внаслідок неналежного виконання відповідачем як Продавцем своїх Договірних зобов'язань, то колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу в цій частині задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання виготовити та передати у власність ТОВ "Манад" вагони для зерна моделі 19-7053-02 у кількості 31 вагон, залишити в силі.
Щодо доводів касаційної скарги в частині вирішення спору щодо стягнення пені та неправильного застосування судом першої інстанції положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України
8.64. Як свідчать матеріали справи позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення пені просив суд, зокрема: стягнути з ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" на свою користь пеню розмірі 0,05% від вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент оплати, з моменту порушення зобов'язання (прострочення поставки вагонів) з 01.01.2023 і до моменту виконання рішення.
8.65. Згідно з розрахунком доданим до позовної заяви позивач зазначав, що прострочення виконання відповідачем зобов'язання з виготовлення та поставки вагонів складає 44 календарні дні, з 01.01.2023 по 13.02.2023; сума пені становить 1 448 568,00 грн (65 844 000,00 грн х 0,05 х 44 :100 = 1 448 568,00 грн).
8.66. Із змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції в цій частині вбачається, що у частині вирішення вимог позивача про стягнення пені суд першої інстанції зазначив про те, що позивачем належним чином доведено факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо виготовлення та поставки вагонів та, відповідно, наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені, передбаченої пунктом 9.3 Договору. Тобто, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині визначення суми пені (1 448 568,00 грн ) та строків її нарахування (з 01.01.2023 по 13.02.2023).
8.67. Водночас посилаючись на приписи статті 233 ГК України та 551 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені до 0% від заявленої суми.
8.68. Згідно з доводами касаційної скарги висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають висновкам Верховного Суду, які викладено у постановах від 11.07.2022 у справі №903/486/22.
8.69. У цій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для зменшення розміру пені відповідно до положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, з посиланням на врахування принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності. Зокрема, за висновками суду, відповідач є одним з п'яти вагонобудівних заводів України та найбільшим виробником у цій галузі, який знаходиться у тяжкому фінансовому стані (несе збитки, змушений скоротити виробництво і тривалість робочого часу). Водночас ситуація у галузі вагонобудування є досить динамічною та залежить від непередбачуваних для виробників обставин (повітряні тривоги; відключення електроенергії; ріст цін на ТМЦ та їх дефіцити; введені ліміти на споживання електроенергії у виробників; невиконання контрагентами своїх зобов'язань перед відповідачем, що ускладнює процес вагонобудування).
8.70. За відсутності доказів понесення позивачем жодних збитків внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов'язання з поставки продукції, заявлений до стягнення розмір неустойки становить несправедливий та непомірний тягар для відповідача.
8.71. Урахувавши наведені вище чинники та обставини спору, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для зменшення заявленої суми до 0%.
8.72. У контексті доводів касаційної скарги та висновків суду першої інстанції в цій частині Суд зазначає таке.
8.73. Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
8.74. Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
8.75. За приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
8.76. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
8.77. Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити(постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
8.78. Згідно із частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
8.79. Статтею 233 ГК України також передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
8.80. Отже, зменшення неустойки (зокрема, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.
8.81. Таким чином, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, частини першої статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
8.82. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
8.83. При цьому Суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
8.84. Висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.
Зокрема, Верховний Суд зазначав, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Такі ж правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19 та від 04.10.2021 у справі №922/3436/20.
8.85. У вирішенні спірного питання колегія суддів також враховує те, що касаційне провадження у цій справі зупинялось до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/2269/22.
8.86. Так, передача справи на розгляд об'єднаної палати касаційного суду була зумовлена необхідністю відступити від висновку щодо застосування у подібних правовідносинах частини третьої статті 551 ЦК України у питанні зменшення судом заявленої до стягнення суми пені на 99 %, викладеного в раніше ухваленому рішенні - постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.02.2023 у справі №920/437/22.
8.87. Суд наголошує, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
8.88. Нормами частини четвертої статті 300 ГПК України, серед іншого, визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
8.89. За наслідком розгляду справи №911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки:
" …. - розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;
- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання;
- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;
- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником;
- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30).
- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;
- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду…. "
8.90. У аспекті наведеного вище та доводів касаційної скарги колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення в частині зменшення штрафних санкцій виходив з того, що причиною неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань були обставини непереборної сили (військова агресія російської федерації проти України). У той же час, судом було встановлено, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для нього. При цьому для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені, оскільки наявність понесення збитків та/або погіршення фінансового становища ТОВ "Манад" у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань ним не доведено.
8.91. Також, суд, з-поміж іншого, суд першої інстанції врахував, що застосування до відповідача заявленої суми штрафних санкцій, як одного із найбільших вагонобудівних підприємств, які є неспіврозмірними у порівнянні з прибутком відповідача, ставить під загрозу господарську діяльність останнього, та неминуче призведе до втрати ліквідності і платоспроможності цього підприємства.
8.92. Таким чином, у вирішенні питання щодо правильності застосування судом першої інстанції положень статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, Суд звертається до наведених вище висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 та наголошує на тому, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.
8.93. Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що висновки суду першої інстанції в цій частині не суперечать висновкам суду касаційної інстанції, адже вирішення питання зменшення розміру неустойки є виключною дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів за правилами статті 86 ГПК України.
8.94. У справі, яка переглядається, вирішуючи питання зменшення пені і штрафу, суд першої інстанції оцінив відповідні аргументи по суті спору і докази сторін, врахував стратегічний характер завдань та діяльності відповідача, направлений на забезпечення економіки України, а також відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань у спірних правовідносинах.
8.95. Відтак, з огляду на конкретні, встановлені судом першої інстанції обставини справи, яка розглядається, доводи скаржника у цій частині не знайшли підтвердження. Суд відхиляє доводи позивача щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суд, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності обґрунтовано визначив, що такі обставини є винятковими та достатніми для зменшення пені. Переоцінка цих обставин в силу визначених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду, як суду права.
8.96. Доводи касаційної скарги про необґрунтованість висновків суду в цій частині, порушення балансу інтересів сторін справи та фактичне звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій без належних правових підстав, з урахуванням взятих до уваги судом обставин не можуть свідчити про помилковість висновків судів щодо зменшення розміру неустойки на 100 %, оскільки фактично зводяться до переоцінки обставин покладених судом в основу судового рішення в якості підстав для зменшення пені.
8.97. У контексті наведеного, Суд звертається до висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які викладено у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 та зазначає, що певна сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. У будь-якому випадку, визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень судів першої та апеляційної інстанції.
8.98. Також відхиляючи аргументи скаржника, Суд вважає за необхідне звернути увагу, що у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
8.99. Аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру штрафу, зокрема у справі, на яку послався позивач (постанова Верховного Суду від 11.07.2022 у справі №903/486/22) свідчить, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі. До того ж, Верховний Суд у наведеній справі не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним.
8.100. З огляду на наведене вище у Суду відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним (близькі за змістом висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №914/3231/16 та від 10.08.2023 у справі №910/8725/22).
8.101. Верховний Суд вважає, що судом першої інстанції не порушено приписів статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України при реалізації права щодо зменшення розміру пені.
8.102. Доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у наведених скаржником постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.
8.103. Отже підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в цій частині згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України відсутні.
8.104. З мотивів, наведених раніше в цій постанові, Верховний Суд відхиляє необґрунтовані доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п'ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
9.2. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов помилкового висновку про передчасність позовних вимог.
9.3. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
9.4. Зважаючи на те, що висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги, шляхом скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
10. Судові витрати
10.1. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв'язку з тим, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі, витрати зі сплати судового збору в сумі 5 368,00 за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню з ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" на користь ТОВ "Манад".
На підставі наведеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 312, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Манад" задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №917/272/23 скасувати.
3. Рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2023 у справі №917/272/23 залишити в силі з мотивів, викладених у цій постанові.
4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Манад" 36 618,78 (тридцять шість тисяч шістсот вісімнадцять) грн 78 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції; 5 368,00 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази на виконання цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Колос