Справа № 295/15423/21
2/296/602/24
"08" лютого 2024 р. м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира в складі:
головуючого судді Драча Ю.І.,
за участі секретаря судового засідання Алексеєнко В.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» про визнання договору недійсним, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» в якому просить суд: визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 29.07.2021 р., який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм капітал» та ОСОБА_2 щодо відступлення права вимоги за кредитним договором №014/4708/82/103684 від 02.02.2007 р.
Позов обгрунтовано тим, що 02.02.2007 р. між позивачем та ВАТ «Райффайзен банк Аваль» укладено кредитний договір №014/4708/82/103684, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 10 000 доларів терміном до 01.02.2017.
На забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань 02.02.2007 р. між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки та договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. за р. №465.
29.07.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» та ОСОБА_2 кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 2.1. якого в порядку та умовах визначених договором, Первісний кредитор відступає за плату Новому кредитору належні йому Права вимоги за Кредитним договором та Договором забезпечення, а Новий кредитор заміняє Первісного кредитора як сторону - кредитора у Кредитному договорі, Договорі забезпечення та приймає на себе всі його права та обов'язки за Кредитним договором та Договором забезпечення. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору вартість Прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених Договором. Договором про відступлення права вимоги від 29.07.2021 р. Новому кредитору передано права вимоги за кредитним договором №014/4708/82/103684 від 02.02.2007 р., договором іпотеки від 02.02.2007 р. та договором поруки від 02.02.2007 р.
Позивач вказує, що договір відступлення прав вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки на користь відповідача ОСОБА_2 є незаконним, оскільки укладений на користь фізичної особи, яка не має права здійснювати фінансові послуги. Тому, такі договори суперечать ст. 203 ЦК України і мають бути визнані недійсними.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06.12.2021 року цивільну справу № 295/15423/21 передано за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 10.01.2022 відкрито провадження у справі.
08.02.2023 представником відповідача подано до суду пояснення в яких зазначено, що із позовом відповідач повністю не погоджується та просить відмовити у його задоволенні.
08.02.2023 представником позивача подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
08.02.2024 представником відповідача подано заяву про розгляд справи за його відсутності. Просить відмовити у задоволенні позову.
Інші учасники справи в судове засідання не прибули, судові повістки направлялись їм за зареєстрованими адресами, але були повернуті підприємством поштового зв'язку через відсутність адресата. Тому, на підставі ч. 8 ст. 128 ЦПК України, суд вважає їх належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.
Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом ч.3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
У частині 2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 02.02.2007 р. між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен банк Аваль» укладено кредитний договір №014/4708/82/103684, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 10 000 доларів терміном до 01.02.2017 (а.с. 7-10)
Згідно додаткової угоди №1 від 19.11.2009 р. сторони погодили змінити графік погашення кредиту (а.с. 11-12).
На забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань 02.02.2007 р. між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки та договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. за р. №465.
29.07.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» та ОСОБА_2 кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 2.1. якого в порядку та умовах визначених договором, Первісний кредитор відступає за плату Новому кредитору належні йому Права вимоги за Кредитним договором та Договором забезпечення, а Новий кредитор заміняє Первісного кредитора як сторону - кредитора у Кредитному договорі, Договорі забезпечення та приймає на себе всі його права та обов'язки за Кредитним договором та Договором забезпечення. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору вартість Прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених Договором. Договором про відступлення права вимоги від 29.07.2021 р. Новому кредитору передано права вимоги за кредитним договором №014/4708/82/103684 від 02.02.2007 р., договором іпотеки від 02.02.2007 р. та договором поруки від 02.02.2007 р.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про іпотеку», предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників (власників спеціального майнового права) усіх об'єктів нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, переданих у спільну іпотеку.
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Статтею 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Види фінансових послуг визначені в статті 4 вказаного закону, до яких відноситься, зокрема, факторинг.
Факторинг є одним із випадків відступлення права вимоги (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору відступлення права вимоги (цесії), визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, у тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.
Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов'язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умов. Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, не є договором факторингу, а є правочином з відступлення права вимоги.
При цьому, якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому.
Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16, від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18.
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд зазначає, що позивачем не було доведено, що оспорюваний ним Договір відступлення права вимоги є договором факторингу, тобто передбачає надання фінансової послуги.
Наведене не слідує також і зі змісту самого договору.
Також, суду не надано жодних доказів того, що з укладенням вказаного договору відповідач надав будь-які фінансові послуги, як то надання кредитних коштів, нарахування процентів чи інших платежів.
Отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв'язку з недоведеністю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 13, 76 - 82, 141, 263 - 265, 430 ЦПК України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» про визнання договору недійсним - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Головуючий суддя Ю. І. Драч