Рішення від 12.02.2024 по справі 920/1061/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.02.2024м. СумиСправа № 920/1061/23(920/1401/23)

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., розглянувши матеріали справи № 920/1061/23(920/1401/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт” (вул. Каденюка Леоніда, буд. 1, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 34113412)

до відповідача Фізичної особи - підприємця Ольховик Світлани Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

про стягнення 68547 грн 05 коп.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

07.12.2023 позивач через систему “Електронний суд” звернувся до Господарського суду Сумської області із позовною заявою від 07.12.2023, відповідно до змісту якої просить стягнути з відповідача 68547 грн 05 коп заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.10.2023, а також стягнути судовий збір, пов'язаний з розглядом справи в сумі 2147 грн 20 коп.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2023, справу призначено судді Заєць С.В.

Ухвалою від 11.12.2023 суд постановив матеріали позовної заяви від 07.12.2023 (вх. № 4812 від 07.12.2023) (справа № 920/1401/23) підлягають передачі для розгляду в межах справи № 920/1061/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт” (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Леоніда Каденюка, 1, ЄДРПОУ 34113412), яка розглядається Господарським судом Сумської області.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.12.2023 справу передано судді Яковенку В.В.

Ухвалою від 13.12.2023 суд постановив прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт” до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/1061/23 банкрутство ТОВ “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт”; справа № 920/1061/23(920/1401/23) підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

08.01.2024 представник відповідача - адвокат Коверзнев Д.В. подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 106 від 08.01.2024), в якому просив суд застосувати захід забезпечення судових витрат та зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок господарського суду 8450,00 грн як забезпечення майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу; у задоволенні позову відмовити повністю та у разі відмови у задоволенні позову, стягнути з позивача витрати на правову допомогу згідно наданих доказів. Представник відповідача вважає, що позов є безпідставним, оскільки його заявлено в межах справи про банкрутство не до власника приміщення як безпосереднього споживача послуг, а до суборендаря, який користується приміщенням тимчасово, без обов'язку безпосереднього укладення договорів на постачання комунальних послуг та їх оплати та не був користувачем протягом усього періоду нарахування боргу.

Ухвалою від 10.01.2024 суд постановив у задоволенні клопотання представника відповідача про забезпечення витрат відмовити (вх. № 194 від 08.01.2024). Запропонувати відповідачу надати суду належні докази надсилання відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

Представник відповідача - адвокат Коверзнев Д.В. направив суду повідомлення № 35518 про надання адвокату доступу до справи за допомогою електронного кабінету Користувача ЄСІТС (вх. № 68 від 10.01.2024).

Представник відповідача - адвокат Коверзнев Д.В. направив суду клопотання про долучення документів (вх. № 96 від 12.01.2024) - доказів направлення позивачу копії відзиву.

17.01.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (вх. № 330 від 17.01.2024), відповідно до якої позивач підтримує позовні вимоги та просить суд застосувати до відповідача заходи процесуального примусу передбачені ст. 135 ГПК України. Зокрема, вказане клопотання мотивоване тим, що відповідач користувався нежитловим приміщенням (магазин) за адресою: м. Шостка, вул. К.Маркса, 21 (вул. Свободи) у період з 01.11.2021 по 01.01.2023, а не з 01.01.2023, як стверджує у відзиві, оскільки протягом листопада 2021 - грудня 2022 відповідач систематично поставляв позивачу канцелярські товари, що підтверджено видатковими накладними за вказаний період, відповідачем не подано документів, які підтверджують підстави користування нежитловим приміщенням - магазином, у зв'язку з чим, є підстави вважати, що відповідач зловживає процесуальними правами і до нього мають бути застосовані заходи процесуального примусу, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 135 ГПК України.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Ураховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд у межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, враховуючи наступне.

З 15.10.2006 ТОВ “ШП “Харківенергоремонт” забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки і визнане надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комтітету Шосткинської міської ради № 226 від 28.07.2006.

Предметом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації міста Шостка. Тобто позивач є виконавцем комунальної послуги в значенні Закону України “Про житлово-комунальні послуги” № 2189-VІІ.

Позивач забезпечує тепловою енергією на опалення зокрема і багатоквартирний будинок № 21 по вулиці Свободи в місті Шостка.

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку.

Як зазначає позивач у позові, в нежитловому приміщенні площею 212,5 кв.м, обладнаному системою індивідуального опалення, проводить підприємницьку діяльність з торгівлі канцелярськими товарами в спеціалізованому магазині (код діяльності 47.62, 47.78) відповідач ФОП Ольховик С.М.

Відповідач користується вказаним нежитловим приміщенням на підставі договору суборенди.

Відповідно до п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна, на відповідній правовій підставі, і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

Надання житлово-комунальних послуг (до якої належить послуга з постачання теплової енергії) здійснюється виключно на договірних засадах.

Частиною 1 ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, зокрема 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно; 2) колективний договір; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, за кожним видом комунальних послуг.

Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлено відповідні виключення з моделі правовідносин між споживачем та виконавцем комунальних послуг, а саме, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Статтями 633, 634 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, а договором приєднання, в свою чергу, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При цьому, відповідно до ч. 5, 6 ст. 633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Так п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону, у системному зв'язку з наведеними вище положеннями ЦК України, встановлено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Згідно з п. 3 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про житлово-комунальні послуги” договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Згідно з ч.7 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 “Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії”, якою затверджено Типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії за відповідними моделями договірних відносин.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії було розміщено на офіційному вебсайті ТОВ “ШП “Харківенергоремонт” http://shkhaer.coni.ua/spogyvacham/publісітпii-dogovir priednannya.ht.inl 01.10.2021 та на офіційному вебсайті Шосткинської міської ради - shostka-rada.gov.ua.

Тобто договір є укладеним за умови відсутності рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин будинку одразу після спливу 30 днів з моменту його опублікування та факту приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) - вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги ( п. 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою КМУ № 1022 від 08.09.2021).

Позивач вказує, що, станом на дату подання цього позову, на адресу позивача не надходило жодних рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги.

Таким чином, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів з 01.11.2021.

Відповідно до п. 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії (затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019) (надалі - Правила), відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

За п. 38 Правил, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (надалі - Методика 315).

Пункт 3 розділу ІІІ Методики 315, для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях.

Тотожні положення щодо обов'язку індивідуального споживача в частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення визначені також і в Договорі.

Так, предметом Договору є надання виконавцем споживачу послуги з постачання теплової енергії, обсяг якої визначається зокрема як частина обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Підпунктом 11 п. 40 Договору передбачено право споживача відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до встановленої процедури, при цьому це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, що в свою чергу корелюється з обов'язком споживача за п.п.11 п. 41 Договору.

Позивачем вказує, що ним було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з листопада 2021 року по жовтень 2023 року включно, що в свою чергу підтверджується розрахунками заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актами приймання теплоносія та актами перевірки роботи системи опалення, показаннями теплового лічильника, на загальну суму 68547,05 грн.

Відповідно до п. 11 Договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Обсяги спожитої споживачем послуги за відповідний період обліковувались встановленим в будинку № 21 по вулиці Свободи в місті Шостка лічильником № M- TQn6AN150. Зауваження щодо правильності роботи зазначеного лічильника обліку теплової енергії від відповідача не надходили.

Відповідачем не було сплачено вартість наданої послуги з постачання теплової енергії за вказаний вище період.

Пунктом 30 Договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної Правилами та плати за абонентське обслуговування.

Згідно з п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 33 Договору передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається у паперовій формі.

Відповідно до ст. 9 Закону та п. 5, 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Позивач вказує, що, у зв'язку з несплатою відповідачем вартості наданої послуги з постачання теплової енергії, виникла заборгованість в сумі 68547 грн 05 коп. за Договором.

Відповідач користується нежитловим приміщенням, розташованого за адресою: м. Шостка, вул. Свободи, б.21, на підставі договору суборенди від 01.01.2023 № 01/01. Строк дії даного договору становить 35 місяців з моменту його підписання.

Відповідно до ч 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За твердженнями позивача відповідач не вносив плату за отриману теплову енергію у період з листопада 2021 року по жовтень 2023 року включно, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 68 547,05 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що у зазначеному вище багатоквартирному будинку проводить свою підприємницьку діяльність ФОП Ольховик С.М.

Відповідач зареєстрована фізичною особою-підприємцем та провадить торгівельну (підприємницьку) діяльність у магазині «Віват, канцелярія!» у м. Шостка, за адресою вул. Свободи, 21.

Суд установив, що відповідач (суборендар) уклав договір суборенди нежитлового приміщення від 01.01.2023 №01/01 (надалі - Договір суборенди) з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» (орендар), відповідно до умов якого суборендар користується нежилим приміщенням - магазином площею 212,5 кв.м за адресою: Сумська область, м. Шостка, вул. Свободи, 21 за плату на строк та на умовах, встановлених цим договором.

За п. 7.1. Договору суборенди цей договір укладений на строк 35 місяців і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.

На підставі п. 4.1. Договору суборенди суборендар зобов'язаний сплачувати орендну плату відповідно до умов договору.

Згідно з п. 4.2. Договору суборенди суборендар зобов'язаний утримувати об'єкт суборенди.

Відповідно до Додаткової угоди №1 до договору суборенди нежитлового приміщення № 01/01 від 01.01.2023 обов'язок укладати договори постачання комунальних послуг та оплачувати їх взяв на себе Орендар (ТОВ «ВКФ «ВВ»). Ураховуючи викладене, п. 4.2. Договору в частині обов'язку укладення договорів із постачальниками комунальних послуг, оплати комунальних послуг, а також відповідальність, визначена в п. 6.5. Договору, до Суборендаря не застосовується. Суборендар зобов'язується компенсувати Орендареві витрати, понесені на оплату комунальних послуг, на підставі відповідного рахунку. Сторони погодили, що Орендар виставляє такий рахунок за кожний календарний рік користування Приміщенням, а у разі дострокового розірвання Договору або в останній рік суборенди - за фактичний час користування Приміщенням протягом відповідного року. Рахунок на компенсацію комунальних послуг підлягає оплаті Суборендарем протягом 30 календарних днів з моменту отримання.

Представник відповідача у поданому відзиві вказує, що протягом 2023 року відповідач за жодну комунальну послугу не сплачувала, а лише компенсувала їх вартість орендарю (ТОВ «ВКФ «ВВ»).

Ці обставини підтверджуються, зокрема, Договором на постачання природного газу № ПГ78 від 25.11.2022, укладеного між ТОВ «ТАС Енергія України» (постачальник) та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» (споживач), Договором на постачання природного газу № ПГ182ф від 08.08.2023, укладеного між ТОВ «ТАС Енергія України» (постачальник) та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» (споживач); актами прийому-передачі газу, що складались в електронній формі між газопостачальником та споживачем - ТОВ «ВКФ «ВВ».

Наявними у справі доказами підтверджено, що ФОП Ольховик С.М. суборендує приміщення магазину з 01.01.2023, в отже, не є власником приміщення, тому не може ініціювати збори співвласників приміщень в будинку № 21 у м. Шостка щодо обрання моделі договірних відносин з постачальниками комунальних послуг.

Приміщення магазину обладнане автономним опаленням, що підтверджено позивачем також, отже, у відповідачки відсутній обов'язок сплачувати за поставлену в орендоване приміщення теплову енергію.

Як зазначає сам позивач, відповідно до п. 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, саме власники квартир та нежитлових приміщень (а не суборендарі) мають відшкодовувати витрати за опалення місць загального користування.

Відтак, відповідач не має укладеного договору з позивачем. Отже вимоги позивача щодо стягнення боргу з ФОП Ольховик С.М. безпідставні.

Судом установлено, що жодних документів, які б свідчили про те, що нежитлове приміщення, у період з 01.11.2021 до 31.12.2022, знаходиться у власності або користуванні відповідача, позивачем не надано. Також відсутні докази на підтвердження споживання відповідних послуг та обов'язку їх оплати відповідачем за дорученням (домовленістю) з власниками приміщення тощо. Отже доводи позивача про те, що відповідач був споживачем за фактично надані послуги з постачання теплової енергії у спірному приміщенні, є необгрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, ураховуючи наявні в матеріалах справи докази, позивачем не доведено у належний спосіб, що відповідач є споживачем і зобов'язаний сплачувати за послуги з постачання теплової енергії у період з 01.11.2021 по 31.10.2023 за адресою: м. Шостка, вул. Свободи, 21.

За таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 68547,05 грн задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання позивача про застосування до відповідача заходів процесуального примусу, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 135 ГПК України суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні, враховуючи наступне.

Згідно поданого клопотання позивач вважає, що відповідач користувався нежитловим приміщенням (магазин) за адресою: м. Шостка, вул. К.Маркса, 21 (вул. Свободи) з 01.11.2021, а не з 01.01.2023, та не подав документів, які підтверджують підстави користування нежитловим приміщенням, що є зловживанням процесуальними правами і до відповідача мають бути застосовані заходи процесуального примусу, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 135 ГПК України.

Наявними у справі доказами спростовані твердження позивача зазначені у клопотанні, зокрема, відповідачем подано договір суборенди нежитлового приміщення № 01/01 від 01.01.2023; процесуальні вимоги ухвал суду відповідачем виконано, при цьому, доказів на спростування заявлених обставин позивач суду не подав, тому правові підстави для застосування до відповідача заходів процесуального примусу відсутні.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення складено 14.02.2024.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко