07.02.2024 Справа № 914/2354/18
м. Львів
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м.Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства «Львівгаз», м.Львів
про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання грошового зобов'язання. Ціна позову: 58439114,89 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
При секретарі Сосницькій А.А.
Представники сторін:
від позивача: Пронюк В.Я.-представник ( в режимі відеоконференції)
від відповідача: Стернюк В.А.-представник
від третьої особи: не з'явився
Суть спору:
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/2354/18 за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м.Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Публічного акціонерного товариства «Львівгаз», м.Львів, про стягнення 58439114,89грн, з яких: 50327381,02грн. пені, 4239515,36грн. 3% річних, 3872218,51грн. інфляційних нарахувань.
Хід розгляду справи висвітлено у відповідних ухвалах суду по справі та протоколах судових засідань. Так, зокрема, ухвалою суду від 17.01.2024 підготовче засідання відкладено на 07.02.2024 та усне клопотання позивача про участь в засіданні 07.02.2024 в режимі відеоконференції задоволено.
18.01.2024, за вх.№1780/23, через систему «Електронний суд» від представника позивача поступили додаткові пояснення по справі.
Позивач явку повноважного представника в підготовче засідання 07.02.2024 забезпечив в режимі відеоконференції.
Відповідач явку повноважного представника в підготовче засідання 07.02.2024 забезпечив.
Третя особа в підготовче засідання 07.02.2024 не з'явилась.
Розглянувши клопотання відповідача (210/24 від 16.01.2024) про закриття провадження у справі, суд зазначає.
Правові засади функціонування ринку природного газу України визначаються Законом України «Про ринок природного газу».
Відповідно до ст.11 Закону України «Про ринок природного газу», з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період» від 1 жовтня 2015 р. №758 на ТОВ «Львівгаз збут» були покладені спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) до зміни постачальника природного газу на території Львівської області.
Вказаним положенням було визначено спеціальні обов'язки для НАК «Нафтогаз України» продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) на умовах та у порядку, що визначені пунктами 9 і 10 цього Положення, а також для постачальників природного газу постачати природний газ побутовим споживачам та релігійним організаціям( крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 11-14 цього Положення.
Отже, ТОВ «Львівгаз збут» як постачальник із спеціальними обов'язками зобов'язаний був здійснювати постачання природного газу для потреб побутових споживачів та релігайних організацій виключно із ресурсу АТ «НАК Нафтогаз України», в силу норм Положення про ПСО№758.
Відтак, Договір купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 року №16-150-Н між позивачем та відповідачем було укладено саме на виконання Положення про ПСО №758 та відповідно до Постанови КМУ від 30.09.2015 р. №792 « Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ».
Суд зазначає, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Таким чином, відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Предметом спору у справі є стягнення 58 439 114,89 грн., з яких 50 327 381,02 грн.- пені, 4 239 515,36 грн.-3% річних та 3 872 218,51 грн.-інфляційних нарахувань.
Судом встановлено, що за умовами пунктів 1.1, 1.2 договору купівлі-продажу природного газу, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як продавець, зобов'язувалася передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут», як покупцю, у 2016 році природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити його на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.
В обґрунтування заяви про закриття провадження у справі, відповідач зазначає, що Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.09.2022 року №1086 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ" було включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Відповідач вважає, що оскільки заборгованість у цій справі підлягає списанню , відповідно до ст.6 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», то позивач не має права вимагати її стягнення, у зв'язку з чим у даній справі відсутній предмет спору.
Виходячи з правової позиції Верховного Суду у постанові від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17, від 01 вересня 2022 року у справі № 904/5326/19, визначальною умовою для поширення норм Закону про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ, на заборгованість відповідача є його включення до Реєстру.
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики ти комунальних послуг № 1086 від 06.09. 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ" (код ЄДРПОУ 39594527) включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Сам Реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу розміщений на офіційному сайті природного газу за наступним посиланням https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1086874-22#Text та https:/www.nerc.gov.ua/acts/pro-vklyuchennya-tov-lvivgaz-zbut-do-reyestru-pidpriyemstv-yaki-berut-uchast-u-proceduri-vregulyuvannya-zaborgovanjsti-subyektiv-rinku-prirodnogo-gazu/
14.07.2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України « Про заходи спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», який набрав чинності 29.08.2021 року.
Згідно статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" заборгованість (грошові зобов'язання) суб'єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме: заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" законодавець визначив, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" визначено, що взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов'язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання неоплаченої вартості обсягів природного газу, відображеної в обліку постачальників природного газу у період з 1 жовтня 2014 року до розрахункової дати у зв'язку з визнанням судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, - в цілях погашення заборгованості включених до Реєстру суб'єктів ринку природного газу, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам, укладеними з НАК "Нафтогаз України", а також за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, та/або особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року.
Разом з цим, Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" передбачає фінансове забезпечення заходів з врегулювання заборгованості, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" за рахунок джерел, визначених пунктами 9 і 10 статті 11 цього Закону (п. 24 стаття 14 цього Закону), а саме надходження від сплати дивідендів (доходу), що нараховуються на акції акціонерною товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що належать державі, за результатами фінансово-господарської діяльності цього товариства у 2022 році (п. 9 статті 11 цього Закону) та авансовий внесок з податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів згідно з пунктом 9 цієї статті (п. 10 ст. 11 Закону).
Суд зауважує, що забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу переслідує публічний та приватний інтерес.
Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні штучного накопичення боргів перед кредиторами операторів газорозподільних мереж у зв'язку з визнанням судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог контрагентів, в даному випадку сторін договору купівлі-продажу природного газу № 16-150-Н від 30.12. 2015 року..
Однією з функцій суду під час провадження у справі є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що Держава, визнаючи неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити свої розрахунки, із прийняттям Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" вчиняє дії, спрямовані на врегулювання такої заборгованості, зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування, що в свою чергу свідчить про можливість врегулювання заборгованості цих підприємств саме у спірних відносинах та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу.
Аналогічних висновків притримується і Касаційний господарський суд в постанові від 05 листопада 2021 року у справі № 911/944/21.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Отже, з урахуванням імперативних норм, передбачених Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ" перед АТ «НАК «Нафтогаз України» за договором купівлі-продажу природного газу № 16-150-Н від 13.12.2015 року підлягає врегулюванню, з метою погашення за рахунок видатків державного бюджету, а залишок боргу - реструктуризації згідно з визначеним Законом механізмом.
Отже, підстави припинення даного зобов'язання визначені в Законі, що узгоджується з положеннями згаданих вище норм ЦК України та ГК України.
Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що Державою шляхом прийняття низки спеціальних Законів вже врегульовано механізм та джерела відшкодування позивачу грошових коштів в тому числі й коштів, що є предметом розгляду даної справи.
Згідно статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 917/957/20 закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Оскільки предметом договору №16-150-Н є купівля-продаж природного газу для подальшого постачання природного газу споживачам. Основний борг було погашено 27.12.2016. Таким чином, заборгованість, яка входить до предмету розгляду по справі №914/2354/18, згідно до ст.1 Закону України від 14.07.2021 №1639-ІХ підлягає врегулюванню на підставі вказаного закону.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне заяву відповідача про закриття провадження у справі задовольнити та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Суд роз'яснює сторонам, що у відповідності до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Позивач у додаткових поясненнях про справі від 18.01.2024, за вх.№1789/24, зазначив, що ним було сплачено судовий збір у розмірі 616 700,00 грн., відповідно до платіжного доручення №6010056 від 14.11.2018 і тому з Державного бюджету України підлягає поверненню судовий збір у розмірі 616 700,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України Про судовий збір врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним. Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Судом встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено загалом 616 700,00 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №6010056 від 14.11.2018 року.
Так як суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору, то суд вважає, що позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 616 700,00 грн судового збору.
Керуючись ст. 129, п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 234,235 ГПУ України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд-
1. Провадження у справі №914/2354/18 закрити, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. Повернути Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720) з Державного бюджету України 616 700,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним доручення №6010056 від 14.11.2018.
3. Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Суддя Кітаєва С.Б.