Справа № 159/594/24
Провадження № 3/159/494/24
12 лютого 2024 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі судді Чалого А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Ковельського РУП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, не працевлаштованої, законного представника дитини - інваліда, мешканки: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , якій роз'яснено її права відповідно до ст. 268 КУпАП,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП,
24.01.2024 близько 15 год 00 хв громадянка ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , здійснила торгівлю тютюновими виробами з рук, а саме продала дві пачки цигарок "Прима класична" без марок акцизного податку громадянину ОСОБА_2 , чим чинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст.156 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнала, щиро розкаялася, просила суд взяти до уваги те, що у неї тяжке матеріальне становище, оскільки на її утриманні перебуває дитина-інвалід, якій необхідні дороговартісні операції, а працевлаштуватися вона не може, бо її син потребує цілодобового стороннього догляду.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, на підставі всебічного, повного і об'єктивного аналізу всіх доказів по справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП підтверджується: даними з протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАВ №971376 від 24.01.2024; протоколом вилучення від 24.01.2024; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 24.01.2024.
Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення підтверджена її дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 156 КУпАП.
У той же час відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність правопорушниці за вчинене нею адміністративне правопорушення, суд не вбачає.
Обставинами, які відповідно до ст. ст. 34 КУпАП пом'якшують відповідальність порушниці за вчинене нею адміністративне правопорушення, суд визнає щире розкаяння винної, а також вчинення правопорушення при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин. Зокрема, суд звертає увагу на те, що правопорушницею у даному випадку є законний представник дитини-інваліда, яка не має можливості працевлаштуватися, оскільки її син потребує постійного стороннього догляду, на лікування сина-інваліда правопорушниці необхідні великі кошти, її доходи складаються з соціальної допомоги, інші доходи в останньої відсутні.
Суд цілком усвідомлює наскільки складно прожити на таку суму цілий місяць при сучасному рівні цін на продовольчі та непродовольчі товари, ліки, а тому розуміє, що змусило ОСОБА_1 займатися незаконною діяльністю.
При цьому суд також враховує, що мінімальний штраф, указаний в санкції ч. 3 ст. 156 КУпАП на даний момент становить 6 800, 00 грн. Таке покарання виглядає не просто надмірним, а явно несправедливо тяжким у відношенні ОСОБА_1 з огляду на її майновий стан і характер вчиненого нею діяння.
У цьому контексті суд нагадує, що відповідно до статей 1, 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Вирішуючи цю справу, відповідно до цього принципу, суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 33 чинного КУпАП «стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України», тобто цей нормативно-правовий акт не містить положень, які б дозволяли суду призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено відповідною статтею Кодексу. За цих обставин, з першого погляду, суд мав би накласти на правопорушницю адміністративне стягнення виключно у вигляді та в розмірі, які передбачені санкцією відповідної статті КУпАП, не дивлячись на явно несправедливий і надмірний характер такого покарання.
Суд зазначає, що Кодекс про адміністративні правопорушення було прийнято 07.12.1984, він не передбачав таких великих штрафів, як сьогодні. Зокрема, чинна редакція ч. 3 ст. 156 КУпАП встановлює штраф у розмірі від 6800 грн до 13600 грн, що є набагато більшим за ті стягнення, які були передбачені КУпАП раніше, але й значно перевищує мінімальний розмір штрафу, який сьогодні може бути призначений за вчинення злочину - 510 грн. (ст.53 КК України). У зв'язку з цим не дивно, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» в розумінні норм Конвенції.
Таким чином, суд не може не звернути увагу на наступне: у той час як КУпАП, здавалося б, повинен встановлювати відповідальність за менш тяжкі правопорушення, ніж злочини, в реальності він передбачає за вчинення деяких адміністративних правопорушень набагато суворіші стягнення, ніж встановлені Кримінальним кодексом України покарання за скоєння нетяжких злочинів. При цьому КК України, на відміну від КУпАП України, містить норму, згідно з якою за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин (ст.69 КК України).
Це, на думку суду, указує на невідповідність Конституції України положень ч.1 ст.33 КУпАП України в частині неможливості накладення більш м'якого адміністративного стягнення, ніж передбачено законом, оскільки особи, які притягуються до адміністративної відповідальності знаходяться явно в невигідній правовій ситуації в порівнянні з тими, хто вчинив більш тяжке правопорушення - злочин.
Так, у 2004 році Конституційний Суд України (далі - КСУ) розглядав аналогічну ситуацію, коли ч.1 ст. 69 КК України містила положення, згідно з яким за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. Однак ця норма не дозволяла призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості.
У рішенні від № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року у справі про призначення судом більш м'якого покарання КСУ було визнано неконституційним положення ч.1 ст. 69 КК України в частині, яка унеможливлює призначення особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості, більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Щодо обставин цієї справи, суд не може не відзначити, що в даному випадку має місце ситуація, яка цілком аналогічна тій, що була розглянута КСУ в указаній справі. У зв'язку з цим, суд має виходити з того, що відповідно до положень ст. 8 Основного Закону Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй; н орми Конституції України є нормами прямої дії.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що для досягнення визначеної в ст. 23 КУпАП мети адміністративного стягнення (виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами) з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, майнового стану ОСОБА_1 , наявних обставин, що пом'якшують покарання, необхідно і достатньо накласти більш м'яке адміністративне стягнення, ніж передбачено ч. 3 ст. 156 КУпАП, а саме - у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн з конфіскацією вилучених тютюнових виробів.
Разом із тим, суд роз'яснює ОСОБА_1 , що це рішення в жодному разі не означає, що у випадку повторного вчинення аналогічного правопорушення стосовно неї буде прийнято таке ж рішення. Навпаки, в подальшому вона повинна враховувати, що закон передбачає за це правопорушення надзвичайно високий штраф, а отже вона має завжди пам'ятати, що їй загрожує, якщо накладене по цій справі стягнення не досягне своєї мети - її виправлення.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 33-35, 278, 280, 283, 284, 307-308 КУпАП, суд,
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачено добровільно, протягом 15 днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу.
У разі несплати штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу, а саме 1360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень 00 копійок.
Вилучені тютюнові вироби марки "Прима класік" - 2 (дві) пачки - конфіскувати на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанову звернути до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
СуддяА. В. Чалий