Справа № 159/698/24
Провадження № 1-кс/159/306/24
про арешт майна
13 лютого 2024 року м. Ковель
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030550000164 від 02.02.2024за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України про арешт майна,
02.02.2024 близько 09.00 години ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухаючись за кермом рейсового автобусу «Піски-Річицькі - Луцьк» марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 319 CDI» р.н. НОМЕР_1 автодорогою М-19, поблизу с. Погіньки Ковельського району не впорався з керуванням, в результаті чого допустив з'їзд з проїзної частини дороги в кювет, внаслідок чого пасажир автобусу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження.
Під час огляду місця події рейсовий автобус тимчасово вилучений та поміщений на спеціалізований майданчик зберігання транспортних засобів ГУНП у Волинській області, що в м. Ковелі на вул. Заводська, 2а.
Відомості про дане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.02.2024 за №12024030550000164 з попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст.286 КК України.
06.02.2024 засобами поштового зв'язку до суду надійшло клопотання слідчого, погоджене процесуальним прокурором ОСОБА_6 , про арешт тимчасово вилученого майна із забороною відчужувати, користуватись і розпоряджатися ним з метою його збереження.
Клопотання мотивовано тим, що вилучений з місця дорожньо-транспортної пригоди рейсовий автобус «Піски-Річицькі - Луцьк» марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 319 CDI» р.н. НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та на момент ДТП знаходився у водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є речовим доказом у кримінальному провадженні, який необхідно зберегти у незмінному стані.
В судове засідання слідчий, прокурор та власник майна не з'явилися.
Прокурор ОСОБА_6 подала слідчому судді заяву про розгляд клопотання у її відсутності, при розгляді клопотання просила взяти до уваги висновок експерта №13 від 02.02.2024 щодо характеру тілесних ушкоджень, отриманих в результаті ДТП ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За змістом долученого прокурором висновку експерта № 13 у громадянки ОСОБА_5 при проведенні судово-медичної експертизи відмічені тілесні ушкодження у вигляді - закритого перелому спинки носа з осадненням носа, що утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо від виступаючих частин салону автобуса, в час, вказаний у постанові та в медичній документації, і за ступенем тяжкості відносяться до категорії - ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, згідно пункту 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».
Фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до вимог ч.4 ст.107 КПК України не здійснювалось.
Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
До повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
При вирішенні питання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно слідчий суддя зобов'язаний перевірити дотримання органом досудового розслідування процедури отримання цього майна та вирішити питання про можливість та необхідність обмеження прав володільця майна задля досягнення органом досудового розслідування мети кримінального провадження.
Частиною другою статтею 167 КПК України передбачено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконнимо бігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Порядок тимчасового вилучення майна визначений статтею 168 КПК України, зокрема тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207,208 цього Кодексу, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій статті 167 КПК майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
В силу ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати зокрема :
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
За приписами ч.1 ст.131, ч.3, ч.4 ст.132 КПК України арешт майна - це один із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження. Він застосовується у випадках, коди доведено, що:
1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що майно особи може бути арештоване лише за умов існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Враховуючи характер отриманих потерпілою тілесних ушкоджень, які відповідно до висновку експерта є легкими тілесними ушкодженнями, тому вочевидь в даному провадженні відсутні ознаки кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України, йдеться про адміністративне правопорушення, тому відсутні підстави для арешту майна.
З урахуванням наведеного у задоволенні клопотання слід відмовити.
Відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі тимчасово вилученого майна ( ч.3 ст.173 КПК України)
На підставі викладеного та керуючись статтями 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя
У задоволені клопотання про арешт вилученого під час огляду місця події 02.02.2024 рейсового автобусу «Піски-Річицькі - Луцьк» марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 319 CDI» р.н. НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та на момент ДТП перебував у користуванні водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі тимчасово вилученого майна
Зобов'язати слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 повернути власнику ОСОБА_7 або уповноваженій особі рейсовий автобус «Піски-Річицькі - Луцьк» марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 319 CDI» р.н. НОМЕР_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1