Справа № 159/330/24
Провадження № 2-а/159/32/24
45008, м. Ковель, вул. Незалежності, 15, тел.: (03352) 5-90-66,
e-mail:inbox@kv.vl.court.gov.ua, веб-адреса: http://court.gov.ua/sud0306/
13 лютого 2024 рокум.Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Денисюк Т.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серіїБАД №757421 від 07.01.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122, частиною третьою статті 121 КУпАП, в якому просив визнати оскаржувану постанову протиправною, скасувати її та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за змістом оскаржуваної постанови серії БАД №757421 від 07.01.2024 ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених частиною другою статті 122, частиною третьою статті 121 КУпАП, у зв'язку з тим, що 07.01.2024 о 08.46 год. в м. Ковелі на перехресті вул. Володимирська - Княгині Ольги, керуючи транспортним засобом «Volvo XC90» номерний знак НОМЕР_1 (належність ТОВ «ВІЗАВТО»), проїхав перехрестя за забороняючий жовтий сигнал світлофора, також в ході перевірки документів було встановлено, що транспортний засіб підлягає обов'язковому технічному огляду, але своєчасно його не пройшов, чим ОСОБА_1 порушив пункти 8.7.3«ґ», 31.3«б» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).
ОСОБА_1 винуватим себе у вчиненні вказаних правопорушень не визнає. Вказав, що проїзд перехрестя він здійснив на зелений сигнал світлофору, закінчив маневр та виїхав з перехрестя на жовтий сигнал. Окрім того, автомобіль, яким він керував є легковим і обов'язковому технічному контролю відповідно до Порядку проведення обов'язкового контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №137 від 30.01.2012, не підлягає.
Зважаючи на викладені обставини, вважає, що у його діях відсутній склад адміністративних правопорушень за частиною другою статті 122, частиною третьою статті 121 КУпАП, а тому просив постанову суб'єкта владних повноважень скасувати, провадження у справі закрити.
Ухвалою суду від 18.01.2024 у вищевказаній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку статті 268 КАС України з повідомленням сторін, призначене судове засідання на 30.01.2024, за клопотанням представника відповідача відкладене на 13.02.2024.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення за частиною другою статті 122 КУпАП (проїзд перехрестя на заборонний жовтий сигнал світлофора) зафіксоване відеореєстратором службового автомобіля. Щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 121 КУпАП, вказав, що транспортний засіб «Volvo XC90» номерний знак НОМЕР_1 , яким 07.01.2024 керував ОСОБА_1 , належить на праві власності юридичній особі, що свідчить про використання даного транспортного засобу для забезпечення діяльності підприємства, яка направлена на отримання прибутку, а тому даний автомобіль підлягає обов'язковому технічному контролю кожні два роки.Вважає, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення від 07.01.2024 винесена в межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення, а адміністративне стягнення на позивача накладене на підставі статті 36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (частина друга статті 122 КУпАП).
Належним чином повідомлені сторони в судове засідання не з'явилися, сторони клопотали про розгляд справи у їх відсутності.
Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою усіх учасників провадження фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до вимог статті 229 КАС України не здійснювалось, справу розглянуто у письмовому провадженні на підставі наявних у справі матеріалів (частина третя статті 194 КАС України).
Дослідивши письмові докази у справі, переглянувши відеозапис події, суд дійшов такого висновку.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил.
У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законом.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (рішення у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року) особа, яка володіє чи керує автомобілем підпадає під дію спеціальних правил, оскільки використання транспортного засобу є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті хто реалізував своє право володіти автомобілем, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Контроль за дотриманням Правил дорожнього руху в силу ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» покладено на органи поліції.
У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративне правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративного стягнення та забезпечує їх виконання.
Відповідно до статті 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення за частиною другою статті 122, частиною третьою статті 121 КУпАП віднесені до повноважень органів Національної поліції.
Згідно з статтею 258 КУпАП та пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджені наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, поліцейський виносить постанову у справі на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу.
Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом постанови серії БАД №757421 від 07.01.2024 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за порушення пунктів 8.7.3«ґ», 31.3«б» ПДР України та зазначено, що він 07.01.2024 о 08.46 год. в м. Ковелі на перехресті вул. Володимирська - Княгині Ольги, керуючи транспортним засобом «Volvo XC90» номерний знак НОМЕР_1 (належність ТОВ «ВІЗАВТО»), проїхав перехрестя за заборонний жовтий сигнал світлофора, також в ході перевірки документів було встановлено, що транспортний засіб підлягає обов'язковому технічному огляду, але своєчасно його не пройшов, тобто вчинив правопорушення передбачені частиною другою статті 122, частиною третьою статті 121 КУпАП.
На підставі статті 36 КУпАП на ОСОБА_1 накладене стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (частина друга статті 122 КУпАП), яке на час події становило 510 гривень.
Диспозиція частини другої статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зокрема за проїзд на заборонний сигнал світлофора.
Згідно з пунктом 8.7.3«ґ» ПДР України жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну його зміну.
На відео з реєстратора службового автомобіля, долученого представником відповідача до відзиву на позов, зафіксований автомобіль «Volvo XC90» номерний знак НОМЕР_1 , який рухається перед службовим автомобілем поліції на вул. Володимирська в м. Ковелі. Попереду, на перехресті вулиць Володимирська - Княгині Ольги, візуально видно світлофор з увімкненим зеленим (мигаючим) сигналом. В момент, коли на світлофорі загорівся попереджувальний жовтий сигнал, автомобіль «Volvo XC90» знаходився перед перехрестям, останній, не зменшуючи швидкість, продовжив рух на заборонений (жовтий) сигнал світлофора, у зв'язку із чим був зупинений представником поліції. Твердження позивача про проїзд перехрестя на зелений сигнал світлофору є безпідставними, адже на відео чітко видно, що жовтий сигнал світлофора увімкнувся, коли автомобіль позивача перебував за декілька метрів до поперечної суцільної лінії перед пішохідним переходом. Проїзд перехрестя транспортний засіб закінчив у момент зміни жовтого сигналу світлофора на червоний.
Окрім того, на відео з нагрудної камери поліцейського, одразу після зупинки транспортного засобу, водій ОСОБА_1 припустив, що його було зупинено «бо проїхав на жовтий». Згодом останній змінив свої пояснення та після перегляду на його вимогу відеозапису з відеореєстратора почав стверджувати, що почав проїзд перехрестя на зелений (мигаючий) сигнал світлофора. Таку поведінку водія ОСОБА_1 суд розцінює як намагання у такий спосіб уникнути адміністративної відповідальності.
З урахуванням наведеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у порушенні пункту 8.7.3«ґ» ПДР України та, відповідно, у вчиненні правопорушення за частиною другою статті 122 КУпАП.
Що стосується постанови в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 121 КУпАП, то суд погоджується з доводами позивача про відсутність у його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Диспозиція частини третьої статті 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Згідно з пунктом 31.3«б» ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Статтею 29 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про дорожній рух», технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.
Поняття обов'язковості технічного контролю транспортних засобів розкрито положеннями статті 35 Закону України «Про дорожній рух». Зокрема, обов'язковому технічному контролю підлягають транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
В той же час, обов'язковому технічному контролю не підлягають:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".
Аналіз положень статті 35 Закону України «Про дорожній рух» дає підстави для висновку про те, що обов'язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку. Тобто, визначальною обставиною є мета фактичного використання автомобіля для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у постановах від 17.10.2019 у справі №678/483/17 та від 08.07.2020 у справі №731/186/17.
Відповідно до підпункту 15 пункту 2 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 №137 (далі - Порядок), транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку це транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку.
Згідно зі статтею 29 Закону України від 05.04.2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт», автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Для віднесення автомобіля до об'єкту обов'язкового технічного огляду слід використовувати термінологію, що наведена у Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №176 від 18.07.1997 року (далі - Правила). Пунктом 1 цих Правил визначено порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов'язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами. За змістом пункту 7 Правил дія цих Правил не поширюється на перевезення, які здійснюються: транспортними засобами спеціального призначення; транспортними засобами, задіяними під час забезпечення обороноздатності, правопорядку та ліквідації наслідків стихійного лиха і надзвичайної ситуації; службовими легковими автомобілями; транспортними засобами, які належать фізичним особам і використовуються ними для задоволення власних потреб, що не має на меті отримання прибутку.
Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (стаття 3 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт», транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, інвалідів, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
Отже, нормами чинного законодавства врегульовано порядок перевезень пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.
За матеріалами справи автомобіль марки «Volvo XC90» номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, є легковим Універсал-В, належить ТзОВ «ВІЗАВТО», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 19.04.2017.
Суд встановив, що видами діяльності ТзОВ «ВІЗАВТО» є вантажний автомобільний транспорт, торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; оптова торгівля сільськогосподарськими машинами, лісопильне та стругальне виробництво; допоміжна діяльність у рослинництві; ремонт та технічне обслуговування інших транспортних засобів, надання в оренду сільськогосподарських машин та устаткування.
Тобто, транспортний засіб, яким керувала позивач, є службовим автомобілем. У той же час такий автомобіль не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.
Відповідачем, на якого покладений обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надав суду доказів, які б свідчили про те, що позивач, як уповноважена особа ТзОВ «ВІЗАВТО», здійснював перевезення пасажирів або вантажів та отримував за це плату.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини третьої статті62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд доходить висновку, що відповідач не довів обставин щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, яке передбачене частиною третьою статті121 КУпАП, за таких умов постанову серії БАД №757421 від 07.01.2024 року в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною третьою 121 КУпАП необхідно скасувати і справу за цією статтею закрити.
На підставі вищевикладеного позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Враховуючи те, що стягнення накладено на позивача за правилами частини другої статті 36 КУпАП в межах санкції за більш серйозне правопорушення, яким є частина друга статті 122 КУпАП, то на захід стягнення виключення обвинувачення за частиною третьою статті 121 КУпАП не впливає.
Враховуючи часткове задоволення позову, на підставі положень частини четвертої статті 139 КАС України, суд стягує з відповідача в користь позивача 50 відсотків понесених судових витрат.
Керуючись статтями 2,5-9, 72-77, 90, 139, 162, 211, 229, 241, 242, 245, 246, 286 КАС України, на підставі статтями 7, 9, 222, 245, 251, 254, 258, 268, 280, 283, 286, 287 КУпАП, суд
Позов задовольнити частково.
Постанову серії БАД №757421 від 07.01.2024, винесену поліцейським роти з обслуговування м.Ковель УПП у Волинській області ДПП мол. лейтенантом поліції Сорочуком Сергієм Ігоровичем, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 121 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 121 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу правопорушення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування постанови серії БАД №757421 від 07.01.2024 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 302 (триста дві) гривні 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Повне судове рішення складене 13.02.2024.
ГоловуючийТ. В. Денисюк