вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.02.2024м. ДніпроСправа № 904/5036/23
за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, м. Краматорськ Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта", м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна податкова служба України, м. Київ
про визнання недійсними пунктів 1.1 договорів, стягнення 6 869 914,16 грн., -
Суддя Бажанова Ю.А.
Секретар судового засідання Григорчук М.І.
Представники:
від прокуратури: Ковальчук О.І. службове посвідчення №077571, прокурор;
від позивача: Матвєєнко Г.М. витяг з ЄДР, представник;
від відповідача Мельник В.В. ордер ДП №1641/000025 від 07.11.2023, адвокат
від третьої особи: не з'явився
Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіон в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" та просить суд :
- визнати недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/56 від 22.09.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 1 385 853,77 грн., що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта";
- визнати недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/62 від 28.09.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 1 585 310,72 грн, що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта";
- визнати недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/74 від 20.10.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 550 000 грн, що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта";
- визнати недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/95 від 24.11.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 2 949 900 грн, що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" на користь Міністерства оборони України грошові кошти у розмірі 6 869 914,16 грн, з яких: 6 456 571,56 грн сплачений ПДВ (основний борг), 112 597,96 грн, 3% річних та 300 744,64 грн інфляційних втрат на суму основного боргу;
- стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі зі сплати судового збору в сумі 113 784,72 грн за подачу указаного позову на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (рахунок иА228201720343110002000025746, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 39969443).
Прокурор зазначає, що операції з постачання Міністерству оборони України палива за договорами №286/1/22/56, №286/1/22/62, №286/1/22/74 та №286/1/22/95 оподатковується за нульовою ставкою, що свідчить про безпідставне включення в ціну вказаних договорів, зазначену в п. 1.1 договорів, сум податку на додану вартість, що суперечать пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та Постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" від 02.03.2022 № 178, тому вказаний пункт має бути визнаним недійсним на підставі ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України в цій частині.
Крім того, грошові кошти в сумі 6 456 571,56 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України. Також підлягають стягненню 112 597,96 грн, 3% річних та 300 744,64 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання на 11.10.2023.
09.10.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про зупинення провадження яке обґрунтоване тим, що пред'являючи позов Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону стверджує про наявність порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" щодо застосування ставки ПДВ 20% у відносинах із міністерством оборони України. Разом з тим питання правомірності застосування відповідної ставки ПДВ наразі не є встановленим (вирішеним/закритим), а на разі є предметом розгляду (встановлення) в іншій судовій справі №320/20717/23. На підставі вищевикладеного просить суду зупинити провадження у справі №904/5036/23 до вирішення іншої справи №320/20717/23 та набрання по справі №320/20717/23 законної сили судовим рішенням.
У судове засідання, яке відбулося 11.10.2023 з'явився представник позивача та прокурора, представник відповідача не з'явилися.
У судовому засіданні, яке відбулося 11.10.2023 оголошено перерву до 07.11.2023.
20.10.2023 Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону подано через систему "Електронний суд" заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі №904/5036/23 в якій зазначає, що ані клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" ані матеріали справи №904/5036/23 не містять, доказів існування об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення Харківським окружним адміністративним судом справи №320/20717/23.
20.10.2023 Міністерство оборони України подано через систему "Електронний суд" письмові пояснення щодо клопотання про зупинення провадження у справі в яких зазначає, що Міністерством оборони України було подано до Київського окружного адміністративного суду позов щодо оскарження вимоги від 18.05.2023 Державної аудиторської служби України, яка полягала у вжитті заходів реагування в тому числі з приводу надмірно сплаченого податку на додану вартість по договорах з постачання пально-мастильних матеріалів.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 02.08.2023 №320/20717/23 передав зазначену адміністративну справу за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду, перше судове засідання призначене на 26 жовтня 2023 року.
Таким чином, питання правомірності застосування ставки ПДВ 20% при здійсненні Міністерством оборони України закупівель під час дії воєнного стану вже є предметом розгляду та встановлення в рамках судової справи №320/20717/23 за позовом Міністерства оборони України до Державної аудиторської служби про визнання протиправними дій та скасування вимоги. Зокрема в рамках такого спору встановлюється правомірність застосування ставки ПДВ 20% за договорами Міністерства оборони України та контрагентами.
На підставі викладено, просить задовольнити клопотання відповідача та зупинити провадження у справі №904/5036/23 до вирішення іншої справи №320/20717/23 (за позовом Міністерства оборони України до Державної аудиторської служби про визнання протиправними дій та скасування вимоги) та набрання по справі №320/20717/23 законної сили судовим рішенням.
23.10.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позов в якому зазначає, що нульова ставка податку на додану вартість щодо окремих господарських операцій застосовується саме з метою виконання мобілізаційні завдань. Використана у преамбулі Постанови №178 фраза "з метою виконання мобілізаційних завдань" є невід'ємною частиною норми (умовою при якій може бути застосована спеціальна ставка у розмірі 0%). Відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", мобілізаційні завдання (замовлення) - окремі вимоги мобілізаційного плану щодо номенклатури, обсягів виробництва необхідної продукції, утворення і підготовки до розгортання спеціальних формувань, а також затверджені в установленому порядку першочергові заходи мобілізаційної підготовки, які доводяться для виконання до центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, Ради міністрів автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. До підприємств, установ і організацій, що залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), мобілізаційні завдання (замовлення) доводяться на підставі затверджених основних показників мобілізаційного плану і договорів (контрактів), що укладаються в порядку, передбаченому законодавством. Таким чином, із Постанови №178 слідує, що нульова ставка може застосовуватися до тих операцій з постачання, які були прямо передбачені мобілізаційними планами завданнями (замовленнями). Разом з тим, договори, що укладалися між ТОВ "Нафталіта" та Міністерством оборони України (№286/1/22/56 від 22.09.2022; №286/1/22/62 від 28.09.2022; №286/1/22/74 від 20.10.2022; №286/1/22/95 від 24.11.2022), не є договорами, які вкладалися на виконання мобілізаційних завдань (замовлень)
У судовому засіданні, яке відбулося 07.11.2023, представник позивача підтримав заявлене клопотання про зупинення та просив зупинити провадження у справі, представник позивача підтримав клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, прокурор проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на недоведеність відповідачем об'єктивної неможливості розгляду справи №904/5036/23.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №904/5036/23 до вирішення іншої справи №320/20717/23 за позовом Міністерства оборони України до Державної аудиторської служби про визнання протиправними дій та скасування вимоги та набрання у справі №320/20717/23 законної сили судовим рішенням.
В засіданні яке відбулося 07.11.2023 оголошено перерву до 21.11.23.
07.11.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли пояснення по справі в яких зазначає, що аналізуючи норми закону в сукупності, в тому числі вимоги частини 2 пункту 1 статті 92 Конституції України система оподаткування може визначатися виключно Законами України, а не постановами Кабінету Міністрів України. Виходячи з викладеного вважає, що під терміном "законодавство" в підпункті "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України необхідно розуміти сукупність законів, прийнятих Верховною Радою України, саме в такому значенні цей термін вживається в цій нормі.
Також зауважує на тому, що операції за спірними договорами, з урахуванням наведених в цьому поясненні обставин, були проведені відповідно до вимог Податкового кодексу України, без урахування вимог Постанови № 178. Спираючись на прямі норми законів, з правозастосуванням нормативно-правових актів з урахуванням роз'яснень листа Мінюсту України від 26.12.2008 р. № 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії".
10.11.2023 Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону подала через систему "Електронний суд" відповідь на відзив в якому вважає аргументи та заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" проти позовних вимог Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави безпідставними та не доведеними.
21.11.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" через систему "Електронний суд" надійшла заява в якій просить суд залучити до участі у справі №9004/5336/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393).
У судовому засіданні, яке відбулося 21.11.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" підтримав подану заяву про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Державну податкову службу України.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Державну податкову службу України; відкладено підготовче провадження у справі на 19.12.2023.
19.12.2023 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" подано клопотання в якому просить суд долучити до матеріалів справи звернення ТОВ "Нафталіта" та індивідуальну податкову консультацію №4319/ІПК/99-00-21-03-02ІПК від 24.11.2023.
У судове засідання 19.12.2023 представник третьої особи не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 закрито підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті в засіданні на 16.01.2024.
09.01.2024 від представника Державної податкової служби України через систему "Електронний суд" надійшли пояснення щодо позову або відзиву.
У судовому засіданні, яке відбулося 16.01.2023 господарським судом оголошено перерву до 31.01.2024 о 10:00 год.
У судовому засіданні, яке відбулося 31.01.2024 господарським судом оголошено перерву до 13.02.2024 об 11:40 год.
Під час розгляду справи по суті представник прокуратури підтримав позовні вимоги, представник позивача та відповідача підтримали заперечення на позов, представник третьої особи у судові засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 13.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
22.09.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (постачальник) був укладений договір про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/22/56 від 22.09.2022 (далі - договір №286/1/22/56), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити у 2022 році мастильні засоби (09210000-4) (товар) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості у троки і за цінами згідно з наведеною специфікацією.
Відповідно пункту 1.1 зазначеного договору загальна сума закупівлі складала 8 384 997,6 грн, у тому числі ПДВ 1 397 499,6 грн.
Відповідно до додаткової угоди №1 до договору №286/1/22/56 від 28.12.2022 сторони внесли зміни до специфікації п. 1.1 та змінили загальну суму договору на 8 315 122,62 грн, у тому числі ПДВ 1 385 853,77 грн.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 10.1 договору).
На виконання цього договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" поставило обумовлений товар на суму 8 315 122,62 грн, а Міністерство оборони України сплатило вказані кошти в повному обсязі, включаючи ПДВ - 1 385 853,77 грн, що підтверджується видатковими накладними актами прийому-передачі продукції та платіжним доручення.
28.09.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (постачальник) був укладений договір про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/22/62 від 28.09.2022 (далі - договір №286/1/22/62), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити у 2022 році мастильні засоби (09210000-4) (товар) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості у троки і за цінами згідно з наведеною специфікацією.
Відповідно пункту 1.1 зазначеного договору загальна сума закупівлі складала 9 542 400 грн, у тому числі ПДВ 1 590 400 грн.
Відповідно до додаткової угоди №1 до договору №286/1/22/62 від 28.12.2022 сторони внесли зміни до специфікації п. 1.1 та змінили загальну суму договору на 9 511 864,32 грн, у тому числі ПДВ 1 585 310,72 грн.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 10.1 договору).
На виконання цього договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" поставило обумовлений товар на суму 9 511 864,32 грн, а Міністерство оборони України сплатило вказані кошти в повному обсязі, включаючи ПДВ - 1 585 310,72 грн, що підтверджується видатковими накладними актами прийому-передачі продукції та платіжним доручення.
20.10.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (постачальник) був укладений договір про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/22/74 від 20.10.2022 (далі - договір №286/1/22/74), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити у 2022 році мастильні засоби (09210000-4) (мастильні оливи та мастильні матеріали і трансмісійні оливи) (09211400-5) трансмісійні оливи (олива трансмісійна 75W-90 GL5), а саме: олива трансмісійна OLF CARTER SYNT 75W (товар) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості у троки і за цінами згідно з наведеною специфікацією.
Відповідно пункту 1.1 зазначеного договору загальна сума закупівлі складала 3 300 000,00 грн, у тому числі ПДВ 550 000,00 грн.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 10.1 договору).
На виконання цього договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" поставило обумовлений товар на суму 3 285 315, 00 грн, а Міністерство оборони України сплатило вказані кошти в повному обсязі, включаючи ПДВ - 547 552,50 грн, що підтверджується видатковими накладними актами прийому-передачі продукції та платіжним доручення.
Відповідно до пункту 5.5 договору він вважається виконаним у зв'язку із поставкою товару не менше ніж на 99%.
24.11.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (постачальник) був укладений договір про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/22/95 від 24.11.2022 (далі - договір №286/1/22/95), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити у 2022 році мастильні засоби (09210000-4) (товар) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості у троки і за цінами згідно з наведеною специфікацією.
Відповідно пункту 1.1 зазначеного договору загальна сума закупівлі складала 17 699 400,00 грн, у тому числі ПДВ 2 949 900,00 грн.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 10.1 договору).
На виконання цього договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" поставило обумовлений товар на суму 17 627 127,45 грн, а Міністерство оборони України сплатило вказані кошти в повному обсязі, включаючи ПДВ - 2 937 854,57 грн, що підтверджується видатковими накладними актами прийому-передачі продукції та платіжним доручення.
Відповідно до пункту 5.5 договору він вважається виконаним у зв'язку із поставкою товару не менше ніж на 99%.
Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до норм вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".
Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 містить посилання на норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Прокурор посилається на те, що умови пунктів 1.1 договорів про постачання для державних потреб мастильних засобів для техніки спеціального призначення №286/1/22/56, №286/1/22/62, №286/1/22/74 та №286/1/22/95 в частині включення сум податку на додану вартість суперечать пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та Постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" від 02.03.2022 № 178, тому вказані пункти підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України в цій частині, грошові кошти в сумі 6 456 571,56 грн (сума податку на додану вартість) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення, проти чого заперечують позивач та відповідач, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є визнання: недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/56 від 22.09.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 1 385 853,77 грн., недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/62 від 28.09.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 1 585 310,72 грн, недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/74 від 20.10.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 550 000 грн, недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/95 від 24.11.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 2 949 900 грн; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" на користь Міністерства оборони України 6 456 571,56 грн сплаченого ПДВ (основний борг), 112 597,96 грн, 3% річних та 300 744,64 грн інфляційних втрат.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договорів про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/22/56 від 22.09.2022, №286/1/22/62 від 28.09.2022, №286/1/22/74 від 20.10.2022, №286/1/22/95 від 24.11.2022, наявність / відсутність підстав для включення до договірної ціни податку на додану вартість, наявність / відсутність підстав для визнання недійсними пунктів 1.1 договорів в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, факт поставки товару, строк оплати, строк дії договору, наявність / відсутність підстав для стягнення сплаченої суми податку на додану вартість, включену до ціни товару.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 вказаної статті).
Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Приписи частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами частин 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
У даних правовідносинах можливо припустити, що спірні договори №286/1/22/56 від 22.09.2022, №286/1/22/62 від 28.09.2022, №286/1/22/74 від 20.10.2022, №286/1/22/95 від 24.11.2022 могли бути укладені сторонами без включення до нього умов щодо ПДВ в розмірі 20%. При цьому, суд зауважує, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін.
Подібний за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року по справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 по справі № 910/12764/20.
Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
Згідно із підпунктом г) підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".
Так, відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
За тлумаченням суду стаття 195 Податкового кодексу України передбачає, що 195.1. за нульовою ставкою оподатковуються операції з: 195.1.2. постачання товарів: г) для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством. Жодне із зазначених положень не вказує, що постачання має відбуватись виключно за межами митної території України.
Господарський суд вважає, що в даному випадку не порушено принцип стабільності податкового законодавства. Також за обставин, що встановлені у даній справі, норми нормативно-правового акта не припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Не застосовною до спірних правовідносин також є норма п. 5.2. ст. 5 Податкового кодексу України, яка передбачає, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Щодо заперечень позивача проти позову у зв'язку з тим, що договори укладено не на виконання мобілізаційних завдань слід відмітити, що позивач ототожнює мету прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 178 з метою укладення договорів.
Так, постанова Кабінету Міністрів України № 178 прийнята з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні". Однак нормативні положення постанови Кабінету Міністрів України № 178 не містять умови про постачання товарів саме на виконання мобілізаційних завдань.
Договори №286/1/22/56, №286/1/22/62, №286/1/22/74 та №286/1/22/95 між позивачем та відповідачем укладено після прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".
Згідно пунктами 2.2. договорів №286/1/22/56, №286/1/22/62, №286/1/22/74 та №286/1/22/95 одержувачами Товару є військові частини згідно з рознарядкою Міністерства оборони Україні, що відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 178.
Державна податкова служба України у індивідуальних податкових консультаціях від 27.04.2023 № 540/ІПК/99-00-27-04-05 та №4319/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК від 24.11.2023 роз'яснено, що нульова ставка ПДВ відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші пально-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, які визначені постановою № 178.
Суд враховує, що виходячи з приписів статті 217 Цивільного кодексу України законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.
Хоча податок на додану вартість й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Оскільки нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту передбачено підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, враховуючи, що замовником товару за договорами виступає Міністерство оборони України, а одержувачами - військові частини, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20 % (а не 0 %), суперечить постанові Кабінету Міністрів України № 178, яка прийнята відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним п. п. 1.1. та 3.1. Договорів № 14-17, № 67, № 81 з відповідними змінами в цій частині.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 по справі № 910/2416/23.
Отже, вищевикладеним спростовуються заперечення позивача та відповідача.
Водночас судом прийнято до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 про те, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Відтак, Верховний Суд у вказаній постанові відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору), та зазначив про незгоду із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16, від 08.08.2019 у справі № 911/1626/18.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними пунктів 1.1. договорів №286/1/22/56, №286/1/22/62, №286/1/22/74 та №286/1/22/95 з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість.
Прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача суму податку на додану вартість у розмірі 6 456 571,56 грн сплачену за договорами.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.
Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 6 456 571,56 грн отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача отриманої суми податку на додану вартість у загальному розмірі 6 456 571,56 грн за договорами №286/1/22/56, №286/1/22/62, №286/1/22/74 та №286/1/22/95, як безпідставно набуті грошові кошти.
Прокурором нараховані та заявлені до стягнення з відповідача на користь позивача 300 744,64 грн інфляційних втрати за загальний період з листопада 2022 року по серпень 2023 року (за кожним договором та кожним платіжним дорученням окремо) та 112 597,96 грн 3 % річних за загальний період з 21.11.2022 по 25.08.2023 (за кожним договором та кожним платіжним дорученням окремо).
За змістом статей 625, 1212 Цивільного кодексу України, положення ст. 625 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, а тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
У цьому висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
У цьому висновку суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, в якій Верховний Суд погодився з аналогічними висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді необхідно вказати наступне прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень.
Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Звертаючись з позовною заявою, прокурор зазначає, що на виконання вимог, установлених абз. 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", звертався до позивача із запитами про надання інформації щодо спірних договорів та про виявлення порушення, однак Міністерство оборони України не вжило належних заходів щодо усунення виявленого порушення.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п.43).
Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Державна податкова служба України, про визнання недійсними пунктів 1.1 договорів, стягнення 6 869 914,16 грн задовольнити.
Визнати недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/56 від 22.09.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 1 385 853,77 грн., що укладений між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд.7; код ЄДРПОУ 43244715).
Визнати недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/62 від 28.09.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 1 585 310,72 грн, що укладений між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд.7; код ЄДРПОУ 43244715).
Визнати недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/74 від 20.10.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 550 000 грн, що укладений між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд.7; код ЄДРПОУ 43244715).
Визнати недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/95 від 24.11.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 2 949 900 грн, що укладений між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд.7; код ЄДРПОУ 43244715).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд.7; код ЄДРПОУ 43244715) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) 6 456 571,56 грн сплачений ПДВ (основний борг), 112 597,96 грн 3% річних та 300 744,64 грн інфляційних втрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд.7; код ЄДРПОУ 43244715) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (юридична адреса: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, 21; фактична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29, код ЄДРПОУ 39969443; рахунок UА228201720343110002000025746, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 39969443) 113 784,72 грн витрат по сплаті судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14.02.2024
Суддя Ю.А. Бажанова