Справа № 947/29979/23
Провадження № 2-др/947/25/24
12.02.2024 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за заявою представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САЛАМАНДРА» - адвоката Терзі Олександра Сергійовича, діючого від імені Адвокатського бюро «Терзі та Партнери» про ухвалення додаткового рішення з вирішення питання про компенсацію судових витрат по цивільній справі №947/29979/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Компанія «Саламандра», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
В провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді в порядку спрощеного позовного провадження перебувала цивільна справа №947/29979/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Компанія «Саламандра», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Під час розгляду справи, 23.01.2024 року предстанвик позивачки наддав до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду.
За наслідком розгляду вказаної заяви, 23.01.2024 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Компанія «Саламандра», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України.
25.01.2024 року до суду в електронній формі надійшла заява від представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САЛАМАНДРА» - адвоката Терзі Олександра Сергійовича, діючого від імені Адвокатського бюро «Терзі та Партнери» про ухвалення додаткового рішення з вирішення питання про компенсацію судових витрат витрачених на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн. з посиланням на не вирішення судом першої інстанції зазначеного питання під час постановлення ухвали суду від 23.01.2024 року.
Вказану заяву передано головуючому по справі судді Калініченко Л.В.
У відповідності до положень ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
За наслідком викладеного, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, враховуючи визначені законодавством стислі строки для розгляду відповідного виду заяви та значення справи для сторін, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 26.01.2024 року прийнято вказану заяву до розгляду та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.02.2024 року о 10 год. 30 хв.
12.02.2024 року до суду від представника ОСОБА_1 в електронній формі через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання, в якому представник просить суд відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суду, з підстав її необґрунтованості та безпідставності заявлених вимог, посилаючись на ненадання належних доказів, що свідчать про необґрунтованість дій позивача.
Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» у судове засідання призначене на 12.02.2024 року не з'явився, про дату, час та місце проведення якого повідомлявся належним чином, однак 29.01.2024 року через підсистему «Електронний суд» надав до суду заяву про здійснення розгляду справи без його участі.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, однак про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.
Приймаючи викладене, враховуючи строки розгляду справи, а також, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, судом було ухвалено провести розгляд заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» в судовому засіданні призначеному 12.02.2024 року за відсутності учасників справи.
Дослідивши та вивчивши подану до суду заяву та додані до неї докази, оглянувши матеріали цивільної справи №947/29979/23, суд вважає заяву не підлягаючою до задоволення, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України врегульовано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо зокрема:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
З аналізу вказаних положень законодавства вбачається, що суд може ухвалити додаткове рішення суду у разі не вирішення питання про судові витрати, розподіл яких входить до питань, які підлягають вирішенню під час ухвалення судового рішення за наслідком розгляду справи.
В свою чергу, відповідно до положень частин 1 та 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до положень статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з визначеними положеннями ЦПК України, першою заявою по суті справи для відповідача є відзив на позовну заяву, вимоги до якого врегульовані статтею 178 ЦПК України.
Частиною 3 статті 178 ЦПК України зазначено, що відзив повинен містити зокрема:
8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Отже, вимоги ЦПК України передбачають, що стосовно понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідач повинен зазначити про такі витрати у орієнтовному розрахунку судових витрат у першій заяві по суті справи, тобто відзиву на позовну заяву, а розгляд судом справи здійснюється в межах заявлених вимог.
Приймаючи вищевикладені положення процесуального законодавства, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №947/29979/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Компанія «Саламандра», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 20.09.2023 року, справу було розподілено судді Калініченко Л. В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 21.09.2023 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено по справі судове засідання з повідомленням сторін по справі.
16.10.2023 року від представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САЛАМАНДРА» - адвоката Терзі Олександра Сергійовича через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву разом з попереднім (орієнтовним) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести в зв'язку із розглядом справи в сумі 20000,00 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу відповідача.
Отже, відповідачем належним чином виконані вимоги ЦПК України з подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Згідно з ч.3 статті 257 ЦПК України, в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.
Як вбачається, під час постановлення ухвали суду від 23.01.2024 року судом не вирішувалось питання про розподіл між сторонами судових витрат, зокрема витрат понесених відповідачем на професійну правничу допомогу.
За наслідком чого, суд вважає наявними підстави для розгляду зазначеного питання.
Представником відповідача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі в 15000,00 грн., надано до суду договір про надання професійно правничої допомоги №26/2023-АБ від 04.12.2023 року, укладений між Адвокатським бюро «ТЕРЗІ ТА ПАРТНЕРИ» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «САЛАМАНДРА», а також акт виконаних робіт від 21.01.2024 року, відповідно до якого вартість виконаних робіт (наданих послуг) складає 15000,00 грн., з яких: ознайомлення з матеріалами позовної заяви, аналіз нормативно-правової бази, правових висновків Верховного Суду та судової практики у спірних правовідносинах; визначення тактики захисту прав та інтересів ПрАТ «СК «Саламандра» - 6000,00 грн.; підготовка та направлення до Київського районного суду міста Одеси відзиву по справі №947/29979/23 - 7000,00 грн.; підготовка та направлення до Київського районного суду міста Одеси заперечень на відповідь на відзив по справі №947/29979/23 - 2000,00 грн. Будь-яких доказів щодо підтвердження оплати послуг з надання правової допомоги представником відповідача суду не надано.
Вирішуючи питання про відшкодування вказаних витрат, понесених відповідачем під час розгляду справи, суд зазначає.
У відповідності до положень ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що розгляд справи завершено постановленням ухвали суду про залишення позову без розгляду, підстав для покладення понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу на позивача у відповідності до положень ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, відсутні.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з ч.6 ст.142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч.9 ст.141 цього Кодексу.
Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, у разі залишення позову без розгляду, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст.44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Відповідно до роз'яснень, які міститься у п.38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», в інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач (статті 10, 11 ЦПК). При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст.55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Таким чином, за змістом ч. 5ст. 142 ЦПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу в силу принципу ч.1 ст. 81 ЦПК України необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Суд зазначає, що залишення позову без розгляду на підставі заяви позивача це форма закінчення справи без ухвалення рішення, у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Необґрунтовані дії позивача є єдиною підставою для покладення на позивача обов'язку компенсувати витрати, що здійснені відповідачем, як це передбачено ч.5ст.142 ЦПК України.
Представником відповідача не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч. 9ст. 141 ЦПК України.
Крім того, витрати на правову допомогу, які заявлені останнім, виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав.
На підставі викладеного, суд доходить до висновку про безпідставність тверджень представника відповідача про наявність підстав для відшкодування відповідачу понесених витрат на професійну правничу допомогу, як відповідача під час розгляду судом справи №947/29979/23, за наслідком чого у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суду слід відмовити.
Частиною 5 статті 270 ЦПК України встановлено, що додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Постановляючи дану ухвалу суду, судом враховується, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При вищевикладених обставинах та керуючись ст. 2, 13, 133, 134, 141, 142, 178, 255, 258-261, 263, 270, 352-354 ЦПК України, суддя,
У задоволенні заяви представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САЛАМАНДРА» - адвоката Терзі Олександра Сергійовича, діючого від імені Адвокатського бюро «Терзі та Партнери» про ухвалення додаткового рішення з вирішення питання про компенсацію судових витрат по цивільній справі №947/29979/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Компанія «Саламандра», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали суду складено 14.02.2024 року.
Головуючий Калініченко Л. В.