Справа № 947/5164/24
Провадження № 2-а/947/81/24
14.02.2024 року
Суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В., оглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Богачук Сергія Ігоровича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ №7653523 від 02.09.2023 року,
08.02.2024 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Богачук Сергія Ігоровича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ №7653523 від 02.09.2023 року.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями були розподілені судді Калініченко Л.В. та передані головуючому по справі 09.02.2024 року.
Оглянувши матеріали справи за вказаним позовом, суддя дійшла наступного висновку.
У відповідності до вимог статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зокрема:
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Абз.2 ч.5 ст.18 КАС України визначено, що Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Однак, у позовній заяві не зазначено відомостей про наявність або відсутність зареєстрованих електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку, відносно учасників справи.
За наслідком чого позивачеві необхідно вказати у позові чи окремому документі про наявність або відсутність зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку, відносно учасників справи: позивача та відповідачів.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснюється фаховим адвокатом: Поповою С.Ю.
Частиною 6 статті 18 КАС України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Отже, представництво інтересів позивача за пред'явленим позовом здійснюється фаховим адвокатом, а відтак особою, яка зобов'язана зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Однак, в порушення вказаних вимог у позовній заяві також не зазначено відомості про наявність зареєстрованого електронного кабінету у уповноваженого представника позивача, який є адвокатом.
Враховуючи викладене, представнику позивача, який є адвокатом, необхідно зареєструвати в обов'язковому порядку електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, про що необхідно вказати у позові чи окремому документі та надати відповідне підтвердження до суду.
Крім того, як вбачається з позовної заяви позивачем пред'явлено позов про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визначено відповідачами:
- Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, з зазначенням його коду ЄДРПОУ 40108646, та місцезнаходженням за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5;
- інспектора патрульної поліції 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Богачук Сергія Ігоровича, без зазначення коду ЄДРПОУ юридичної особи, від імені суб'єкта владних повноважень якого діє інспектор патрульної поліції.
За наслідком чого, позивачеві необхідно вказати код ЄДРПОУ юридичної особи відносно усіх визначених відповідачів по справі.
Крім того, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.26 КАС України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Під час перевірки місцезнаходження відповідача по справі, отримано відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якої встановлено, що за визначеним позивачем кодом ЄДРПОУ 40108646, зареєстрована юридична особа - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження якого зареєстроване за адресою: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
За наслідком викладеного встановлено, що позивачем не вірно вказано дані відносно відповідачів, а саме їх код ЄДРПОУ як юридичних осіб та місцезнаходження, що підлягає уточненню позивачем.
У зв'язку з чим, суд позбавлений можливості встановити належне зареєстроване місцезнаходження відповідачів у справі, що впливає на визначення територіальної юрисдикції справи та подальшого сповіщення останніх, як учасників справи.
Крім того, положення КАС України не передбачають право на визначення підсудності справи за місцезнаходженням територіальних управлінь чи філії, не зареєстрованих як юридична особа.
Отже, позивачеві за необхідне вказати вірні дані щодо відповідачів по справі: повне найменування (для юридичних осіб), його місцезнаходження (для юридичних осіб); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Додатково, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві наступне.
Згідно з положеннями ст.46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (частини 1 та 2 ст.222 КУпАП).
При цьому, приписами ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Відповідно до ч.1 ст.15 «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, є саме орган Національної поліції - суб'єкт владних повноважень, а не підрозділ Національної поліції або ж особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Правову позицію з даного питання було висловлено Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2019 року по справі №724/716/16-а (провадження № К/9901/12750/18).
З огляду на викладене, оскільки відповідач інспектор патрульної поліції є посадовою особою відповідного органу, який діє не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу Національної поліції, при цьому, Управління патрульної поліції в Одеській області є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, який не є юридичною особою, не може виступати відповідачем у справі за адміністративним позовом, суд зазначає, що належним відповідачем може бути лише орган Національної поліції, від імені якого діяв співробітник поліції, і який є юридичною особою.
Органом Національної поліції у цьому випадку є Департамент патрульної поліції, тобто суб'єкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, оскільки Управління патрульної поліції в Одеській області є лише територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції та не має статусу юридичної особи, а інспектор патрульної поліції є посадовою особою відповідного органу, який діє не як самостійний суб'єкт владних повноважень.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Статтею 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Приймаючи вказані положення, оглянувши матеріали справи, вбачається, що позивачем оскаржується постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ №7653523 від 02.09.2023 року.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої ст. 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
З урахуванням вказаних положень законодавства, десятиденний термін для оскарження постанови від 02.09.2023 року, розпочався з 04.09.2023 року та закінчився 13.09.2023 року включно.
Отже, позивач звернувшись до суду з даним позовом - 08.02.2024 року, пропустив встановлений законом у десять днів процесуальний строк на звернення до суду з даним позовом, а саме після спливу майже п'яти місяців.
Згідно з ч.6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем, через представника, на виконання вказаних приписів процесуального законодавства надано клопотання про поновлення процесуального строку на звернення до суду з даним позовом.
В обґрунтування вказаного клопотання, представник посилається на те, що ОСОБА_1 був притягнутий спірною постановою від 02.09.2023 року до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП, за наслідком наявної постанови Ізмаїльського міськрайоннного суду Одеської області від 8 червня 2023 року по справі № 946/3954/23, якою його було позбавлено права керувати транспортним засобом.
Однак, як зазначає представник, станом на момент винесення спірної постанови, позивач був не обізнаний про наявність винесеної відносно нього постанови Ізмаїльського міськрайоннного суду Одеської області від 8 червня 2023 року по справі № 946/3954/23.
В подальшому позивачем, який проживає в Чернігівській області, було здійснено дії щодо пошуку адвоката в межах Одеської області для отримання правничої допомоги з ознайомлення з матеріалами справи №946/3954/23 в Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської області та оскарження даної постанови за наявності підстав, укладено угоду з адвокатом Поповою С.Ю. про надання правничої допомоги.
Адвокатом Поповою С.Ю., у зв'язку з необхідністю встановлення всіх обставин притягнення ОСОБА_1 до відповідальності і нерозбірливим текстом постанови серії ЕАТ №7653523, було надіслано адвокатський запит до УПП в Одеській області про надання матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КоАП України, на який 02 жовтня 2023 року представнику позивача було надано копію постанови серії ЕАТ №7653523, з якої вбачалось в тому числі і посилання на постанову Ізмаїльського міськрайоннного суду Одеської області від 8 червня 2023 року по справі №946/3954/23.
Представник вказує, що 09 жовтня 2023 року, після ознайомлення з матеріалами справи №946/3954/23, адвокатом було подано апеляційну скаргу на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду від 08 червня 2023 року.
30 жовтня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження рішення суду по справі №946/3954/23 задоволено, поновлено строк на скасування рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 8 червня 2023 року, а 24 січня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Попової С.Ю. в інтересах ОСОБА_1 задоволено, постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 червня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП України скасовано, провадження по справі закрито з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України.
За наслідком чого, після отримання 30 січня 2024 року представником ОСОБА_1 копії вступної та резолютивної частин постанови Одеського апеляційного суду, між позивачем та адвокатом Поповою С.Ю. укладено угоду про надання правничої допомоги про скасування постанови серії БАТ №7653523 з підстав закриття провадження у справі про адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП України.
З посиланням на вказані обставини, представник стверджує, що позивачем з поважних причин пропущено процесуальний строк на звернення до суду з даним позовом, а також оскільки постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 червня 2023 року, яка покладена в об'єктивну сторону обвинувачення позивача по даній спірній постанові, є скасованою, порушене право позивача підлягає захисту.
Дослідивши доводи позивача та оглянувши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною першою ст. 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме:
- забезпечувати юридичну визначеність і остаточність;
- захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів;
- та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства».
Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Необхідно зазначити, що пропуск строку передбаченого ч.2 ст. 286 КАС України не є безумовною підставою для повернення позовної заяви або залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.
За змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.
Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021 року.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав,свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того,щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.
Для суду є очевидним, що причини, які перешкодили особі реалізувати право на звернення до суду у визначений процесуальним законом строк, повинні не залежати від волі заявника, мати об'єктивний характер та бути оціненими судом у наступному, зважаючи на обґрунтованість їх поважності.
Приймаючи вищевикладене та надаючи оцінку викладеним позивачем обставинам, як на поважність причин пропуску строку для звернення до суду з цим позовом, суд доходить до висновку про їх неповажність, виходячи з наступного.
З поданої до суду копії оскаржуваної в даній справі постанови від 02.09.2023 року вбачається, що позивач був присутній під час її винесення та ним отримано її копію.
Зазначена постанова містить інформацію про підстави складу адміністративного правопорушення, у тому числі інформацію про постанову Ізмаїльського міськрайоннного суду Одеської області від 8 червня 2023 року по справі № 946/3954/23.
Отже, позивач достеменно був обізнаний про винесену відносно нього оскаржувану постанову від 02.09.2023 року, починаючи з дати її винесення.
З поданих доказів вбачається, що позивач зареєстрований в Чернігівській області, представником позивача - адвокатом Світланою Поповою 26.09.2023 року було здійснено звернення до Управління патрульної поліції в Одеській області з адвокатським запитом за отриманням усіх копій документів що слугували підставою для винесення спірної постанови від 02.09.2023 року, на який отримано відповідні документи 02.10.2023 року.
Також судом встановлено, що 09.10.2023 року представником позивача було подано до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на постанову Ізмаїльського міськрайоннного суду Одеської області від 8 червня 2023 року по справі № 946/3954/23, разом з клопотанням про поновлення строку на звернення до суду, за наслідком якого постановою Одеського апеляційного суду від 30.10.2023 року представнику Халімоненко М.В. поновлено строк на звернення з відповідною апеляційною скаргою.
Отже, приймаючи необізнаність ОСОБА_1 з постановою Ізмаїльського міськрайоннного суду Одеської області від 8 червня 2023 року по справі № 946/3954/23, а також право особи на звернення до суду та отримання правничої допомоги, суд вважає обґрунтованим, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з позовом про оскарження постави від 02.09.2023 року з поважних причин в строк до 09.10.2023 року.
Поряд з цим, як вбачається, саме з моменту звернення до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою на постанову Ізмаїльського міськрайоннного суду Одеської області від 8 червня 2023 року по справі № 946/3954/23, а саме з 09.10.2023 року, позивач, інтереси якого представляє фаховий адвокат, був цілком обізнаний про порушення своїх прав, як постановою Ізмаїльського міськрайоннного суду Одеської області від 8 червня 2023 року по справі № 946/3954/23, так і постановою про притягнення до адміністративної відповідальності від 02.09.2023 року.
Суд вважає, що посилання представника позивача про те, що строк і наслідки розгляду апеляційної скарги сторони на судове рішення по справі № 946/3954/23 є поважною причиною на звернення до суду з даним позовом, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, приймаючи, що сторона позивача не була позбавлена можливості реалізувати свої права шляхом одночасного звернення до суду за захистом своїх прав з позовом про оскарження спірної постанови від 02.09.2023 року.
Будь-яких доказів на підтвердження існування будь-яких поважних причин, які б перешкоджали позивачеві, представником якого є фаховий адвокат, здійснити звернення до суду з даним позовом починаючи з 09.10.2023 року по 08.02.2024 року до суду не надано.
Поряд з цим, судом враховується, що у разі своєчасного звернення позивача до суду з даним позовом, останній був не позбавлений можливості реалізувати свої права на доведення своїх доводів належними доказами, у тому числі постановою апеляційної інстанції за наслідком розгляду його апеляційної інстанції на рішення суду по справі № 946/3954/23, що мало місце в часі, оскільки КАС України передбачено право особи на заявлення відповідного клопотання про зупинення провадження по справі на підставі п.3 ч.1 ст. 236 КАС України, а саме зупинення провадження по справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Одночасно судом враховується, що у відповідності до ст. 9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
За наслідком вищевикладеного в цілому, суд доходить до висновку, що відповідно до поданої до суду заяви про поновлення процесуального строку на звернення до суду, позивачем не обґрунтовано викладених обставин та надано будь-яких належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 пропущено строк на оскарження постанови від 02.09.2023 року з підстав, що пов'язані саме з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, які не залежали від його волі та унеможливили звернення з позовом до суду про скасування оскаржуваної постанови у встановлений процесуальним законом строк.
Приймаючи вищевикладене, надаючи оцінку вищевикладеним обставинам в цілому, суд вважає підстави вказані у поданій заяві для поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду, неповажними.
За наслідком чого, суд роз'яснює, що позивач має право вказати інші підстави для поновлення процесуального строку на звернення до суду з цим позовом, у зв'язку з чим позивач у відповідності до положень ч.6 ст.161 КАС України повинен надати заяву про поновлення процесуального строку на звернення до суду, з доказами поважності причин його пропуску, враховуючи висновки викладені в цій ухвалі суду.
Суд роз'яснює, що у разі надання додаткових документів до первісно поданого до суду позову, позивачеві необхідно також надати їх копії відповідно до кількості визначених відповідачів.
Частинами 1,2 статті 169 КАС України врегульовано, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 18 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем надано позовну заяву без додержання вимог ст. 160, 161 КАС України, суддя вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Богачук Сергія Ігоровича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ №7653523 від 02.09.2023 року, підлягає залишенню без руху та слід надати позивачеві термін строком в десять днів з дня отримання копії ухвали суду для усунення вищевказаних недоліків поданої заяви.
Керуючись ст.169 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Богачук Сергія Ігоровича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ №7653523 від 02.09.2023 року - залишити без руху.
Надати позивачеві строк для усунення недоліків поданої заяви - десять днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя Калініченко Л. В.