Справа № 605/66/17
Іменем України
"14" лютого 2024 р. Підгаєцький районний суд
Тернопільської області
в складі:
головуючого судді Горуц Р.О.
при секретарі судового засідання Костенюк М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Підгайці заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 04 квітня 2017 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Відповідач ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про перегляд заочного рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 04 квітня 2017 року.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, проте їх неявка відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, ним подано заяву про розгляд справи у його відсутності, при цьому проти скасування вищевказаного судового рішення не заперечує, так як борг по даному кредитному договору відсутній.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, при цьому просять задовольнити заяву про перегляд заочного рішення Підгаєцького районного суду від 04 квітня 2017 року.
Суд, дослідивши матеріали заяви про перегляд заочного рішення, матеріали цивільної справи, дійшов висновку, що вказану заяву ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 04 квітня 2017 року рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області у справі №605/66/17, стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором TEY0GA00000028 від 16 жовтня 2016 року в сумі 33188,87 доларів США, що за курсом 25,65 згідно службового розпорядження НБУ від 29 листопада 2016 року складає 851294,52 грн.
Також із відповідачів солідарно на користь позивача стягнуто судовий збір в сумі 12769,42 грн.
Відповідачем ОСОБА_2 20 квітня 2017 року було подано заяву про перегляд заочного рішення суду від 04 квітня 2017 року.
Ухвалою Підгаєцького районного суду від 12 червня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд вищевказаного заочного рішення суду - залишено без задоволення.
Відповідно до заяви представника позивача від 13 лютого 2024 року, борг по вищевказаному кредитному договору, на даний час відсутній.
Згідно ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Лише за сукупності цих двох умов можна стверджувати про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Доказами, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, слід вважати такі фактичні дані, на підставі яких суд може встановити обставини, що обґрунтовують заперечення проти позову, а також інші обставини, які б вплинули на зміст ухваленого за результатами заочного розгляду справи рішення суду.
Як передбачено пункту 3, 4 частини другої статті 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це та посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.
Із поданої заяви про перегляд заочного рішення, доданих до неї документів та матеріалів цивільної справи, не встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, при цьому встановлено, що ОСОБА_1 у відповідності із вимогами ст.ст.74, 76, 77 ЦПК України (в редакції на час ухвалення заочного рішення у справі) був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, що не призвело до позбавлення його можливості захистити свої права та охоронювані законом інтереси, надати заперечення та пояснення щодо вимог викладених у позовній заяві, а також відповідні письмові докази. Доказів на підтвердження поважності своєї неявки в судові засідання відповідачем суду не надавались. Клопотань про відкладення розгляду справи, до суду не надходило.
Відповідно до чинного законодавства, заочне рішення суду може бути скасоване лише при обов'язковій сукупності таких умов: поважності причин неявки у судове засідання і неподання відзиву на позовну заяву; та встановлення судом, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильно вирішення справи.
Відсутність однієї з умов виключає можливість скасування заочного рішення.
Інших доводів, які б впливали на правильність ухваленого судом заочного рішення від 04 квітня 2017 року заява про перегляд заочного рішення не містить.
Таким чином, суд вважає, що докази, на які посилається заявник у заяві про перегляд заочного рішення, не мають істотного значення для вирішення даної справи, оскільки вони не спростовують встановлені судом обставини у справі.
Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Желтяков проти України” від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі “Брумареску проти Румунії” (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі “Рябих проти Росії” (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”).
Виходячи з наведеного, суд вважає, що на момент ухвалення заочного рішення відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, без поважних причин не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, до того ж відповідач не посилається на додаткові докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, і які не були досліджені судом, суд ухвалив рішення відповідно до вимог ЦПК України, на підставі наявних в ній доказів, а тому приходить до висновку, що відсутні підстави для перегляду заочного рішення.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 260, 284-288, 353 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 04 квітня 2017 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Р. О. Горуц