Справа № 3/593/37/2024
"24" січня 2024 р. м.Бережани
Суддя Бережанського районного суду Тернопільської області Музика Я.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу поліції №1 (м.Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, українця, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 ,-
Із протоколу про адміністративне правопорушення серія ААБ №179107 від 29.11.2023 року вбачається, що 28.11.2023 р. о 23 год. 39 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем марки «BMW528» д.н.з. НОМЕР_1 по вул.Шевченка в м.Бережани в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у медичному закладі зі згоди водія. Стан алкогольного сп'яніння підтверджено висновком КНП Бережанського ЦМЛ №5 від 29.11.2023р., результат якого показав 0,7%. Такі дії водія кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про слухання справи був повідомлений належним чином, на адресу суду ним було подано письмове клопотання у якому просить провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
У судове засідання з'явився представник ОСОБА_1 - адвокат Процик П.Б., який просить провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Вважає протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП є незаконним та безпідставним, складеним з порушенням вимог чинного законодавства, без належних та допустимих доказів, грубим порушенням та ігноруванням прав ОСОБА_1 .
Вислухавши представника правопорушника, переглянувши відеозапис з нагрудної камери поліцейського та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376 затверджена «Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції».
Наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 затверджена «Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимів».
Спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 затверджена «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 затверджений «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі -Порядок №1103).
Наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 затверджена «Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» (далі - Інструкція №1026).
Кодексом України про адміністративні правопорушення зокрема ст.ст. 251, 254, 255, 256, 2651, 2652, 266, 268 КУпАП та іншими, передбачено порядок складання працівниками поліції протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі за ст. 130 КУпАП, а також вимоги до таких протоколів та до дій працівників поліції.
Однак, в даному конкретному випадку працівниками поліції вимоги вказаних нормативно-правових актів були повністю проігноровані, а саме:
Згідно абзацу 1 п. 6 розділу І Інструкції №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Згідно постанови Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17, поліцією має бути належним чином задокументовано та доведено належними і допустимими доказами наявність причини для зупинки транспортного засобу (факт порушення ПДР тощо), у той час як відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу свідчить про неправомірність подальших вимог працівників поліції.
Тобто, для того, щоб виявити правопорушення транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, так як в іншому випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення водія, що перебуває в стані сп'яніння. При цьому причина зупинки транспортного засобу має бути конкретною, про що поліцейський повинен чітко поінформувати водія з детальним описом підстави зупинки.
Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст. 35 Закону України «Про національну поліції» № 580-УІІІ, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, працівники поліції вважають, що нібито зупинили керований автомобіль ОСОБА_1 у зв'язку із створенням аварійної ситуації, однак як вбачається із матеріалів притягають до адміністративної відповідальності у зв'язку з порушенням ним правил користування ременями безпеки (п. 2.3. (в) ПДР України). Працівником поліції відносно нього, було винесено постанову серії ЕНА № 1034998 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою до нього застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень.
Однак, припущення працівників поліції про нібито порушення ним правил користування ременями безпеки не відповідають дійсності, адже по-перше як зазначив ОСОБА_1 у клопотанні, що він перебуваючи за кермом, завжди пристібається ременем безпеки, і в той момент також його використовував, а по друге - працівники поліції, які рухалися в темну пору доби позаду його автомобіля, ніяким чином не могли помітити чи пристебнутий він ременем безпеки чи ні. За таких обставин працівники поліції уявно видумали в його діях порушення ПДР України.
За відсутності доказів наявності підстави для законної зупинки керованого ОСОБА_1 транспортного засобу, подальший його огляд на стан алкогольного сп'яніння або пропозиція такого огляду є протиправними.
Відповідно до положень п.п. 2, 3 Інструкції №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рога; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Тобто, вказаними вимогами законодавець чітко визначає, що огляд водія на стан алкогольного сп'яніння можливий лише за умов встановлення факту реальної наявності у останнього ознак алкогольного сп'яніння, передбачених інструкцією №1452/735. Водії, ознаки алкогольного сп'яніння яких не встановлені належним чином або нічим не підтвердженні, не підлягають огляду на стан алкогольного сп'яніння згідно Інструкції №1452/735.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зазначено, що поліцейським у ОСОБА_1 виявлено такі ознаки алкогольного сп'яніння як «запах алкоголю з порожнини рота».
Однак, вказане спростовується протоколом серії ААБ №179107, у якому взагалі не зазначено про факт виявлення в ОСОБА_1 будь-яких ознак алкогольного сп'яніння.
Крім того, згідно відеозапису із назвою файлу «11111_11111120231128234811 00 17А» (01:10 хв. відео), працівник поліції взагалі не зазначає про виявленні у ОСОБА_1 будь- які ознаки алкогольного сп'яніння, а одразу запитує чи він вживав алкоголь (на що він відповів категорично що ні) та пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, що є грубим порушенням вимог зазначеної Інструкції.
Більше того, на відеозаписі із назвою файлу «1111111111120231128234811 00 17А» та інших відеозаписах, наявних в матеріалах справи, чітко видно, що будь-яких ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 немає, а працівники поліції ніяким чином їх не встановлюють та перевіряють.
Пунктом 22 Розділу III Інструкції № 1452/735 передбачено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Пунктом 7 розділу І Інструкції № 1452/735 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі - заклад охорони здоров'я). Форма направлення водія для проведення огляду до закладу охорони здоров'я визначається п. 8 розділу II вищевказаної Інструкції 1452/735. Вимоги до форми та змісту вказаного направлення зазначені в додатку 1 зазначеної Інструкції.
Відповідно до положень п. 9 розділу III Інструкції № 1452/735, використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Відповідно до п. 16 розділу III Інструкції 1452/735, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Вимоги до форми та змісту вказаного висновку зазначені в додатку 4 зазначеної Інструкції.
Однак, як вбачається із висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наявного в матеріалах справи, останній складений 29.11.2023 року на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 5, складеному о 00 год. 50 хв. 23.11.2023 року. Тобто за 6 днів до події коли ОСОБА_1 зупинили працівники поліції, що ставить під сумнів дотримання процедури під час огляду в закладі охорони здоров'я.
А тому наявний в матеріалах справи висновок лікаря щодо стану алкогольного сп'яніння не відповідає винесених до нього вимогам, є недостовірним, а тому не може бути допустимим та належним доказом винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Вказане узгоджується із абзацом 4 п. 2 розділу II Інструкції №1395 та п. 2 розділу II Інструкції № 1376, де, крім того, зазначено, що особі ще роз'яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України,
Як вбачається із матеріалів справи, в тому числі відеозаписів, повідомлення про нібито причину зупинки та винесення з приводу цього відносно ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення, проводить працівник поліції ОСОБА_2 , який фактично проводив розгляд справи що вказаного порушення ПДР України.
Однак протокол серії ААБ №179107 стосовно ОСОБА_1 склав інший працівник, а саме ОСОБА_3 , який, під час його складання грубо порушив право на захист, не роз'яснивши положення вищезгаданих статей законодавства, в яких закріпленні процесуальні права водія, та не надавши змоги скористатися правовою допомогою захисника.
У зв'язку з цим працівники поліції грубо порушили порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення та права ОСОБА_1 , передбачені ч. 1 ст. 268 КУпАП та ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, що є порушенням права на захист особи.
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, положення Конвенції стосуються й обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Вказана судова інстанція приймає до свого провадження і заяви щодо рішень судів про накладення на осіб адміністративних стягнень, оскільки вважає, що в силу суворості санкцій такі справи за суттю є кримінальними, а адміністративні покарання фактично носять кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції (п.55 рішення у справі «Гурепко проти України»; п.21 рішення у справі «Надточій проти України»).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
Відповідно до положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23- рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в України, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така ж позиція висловлена у п.39 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №463/1352/16-а від 08.07.2020, де зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах, про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
До аналогічного висновку дійшов Тернопільський апеляційний суд у постановах від 04.10.2021 року у справі №601/1929/21, від 02.07.2021 року у справі № 602/389/21, від 03.06.2020 року у справі № 594/504/20, від 01.12.2021 року у справі №607/16627/21, від 15.12.2021 року у справі №595/1576/21, від 24.02.2022 року у справі №607/19171/21.
За таких обставин, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому провадження по справі відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.130, 245, 247, 251 КУпАП, суд,-
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32 -1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області.
Суддя Бережанського районного
суду Тернопільської області Я.М. Музика