Справа №443/12/24
Провадження №3/443/53/24
іменем України
13 лютого 2024 року суддя Жидачівського районного суду Львівської області Сливка С.І., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілої - адвоката Колтоновського О.О., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
20 грудня 2023 року о 18:20 год., ОСОБА_1 , будучи притягнутим до адміністративної відповідальності 22.02.2023 року за ч.1 ст.173-2 КупАП, повторно протягом року за місцем проживання дружини ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 , вчинив відносно останньої домашнє насильство, під час якого обзивав її нецензурними образливими словами.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 заперечив факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, пояснивши, що дійсно 20.12.2023 року він приїхав до дружини додому для того, щоб помиритися із нею. Зайщовши на подвір'я, йому на зустріч вийшла бабуся дружини, яка почала із ним сваритись. В цей час дружина вийшла із будинку та також почала із ним сваритись.
Допитана, як свідок потерпіла ОСОБА_2 в судовому засідання дала покази про те, що 20.12.2023 року її колишній чоловік ОСОБА_1 приїхав до неї додому, щоб помиритись, однак почав ображати її нецензурними словами, забрав її мобільний телефон. Також наніс тілесних ушкоджень її бабусі.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП адміністративним правопорушенням є повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення (ч.1 ст.173-2 КУпАП).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильства» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають їхні батьки та діти; батьки (мати, батько) і дитина (діти); прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є колишнім чоловіком ОСОБА_2 .
Крім того, об'єктивна сторона вказаного правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю. Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, вчинення особою хоча би одного з вищевказаних діянь є грубим порушенням та тягне за собою передбачену законом адміністративну відповідальність.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.2 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП доведеною повністю.
Зокрема, вказане підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення Серія ВАД №024444 від 23.12.2023;
- рапортом працівника Відділення поліції №2 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області від 20.12.2023 року про реєстрацію повідомлення про адміністративне правопорушення;
- заявою потерпілої ОСОБА_2 від 20.12.2023 року, згідно якої остання просить прийняти міри до її чоловіка ОСОБА_1 , який 20.12.20213 року вчинив проти неї домашнє насильство;
- постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 22.02.2023 року по справі №447/3180/22 (провадження 3/447/160/23), відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в розмірі 170 грн.;
- письмовими та наданими під час розгляду поясненнями ОСОБА_2 ..
В даному випадку суд всебічно, повно, об'єктивно дослідивши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки з досліджених судом доказів встановлено, що останній вчиняв домашній конфлікт психологічного характеру відносної потерпілої, яка є його колишньою дружиною, а саме виражався в її сторону нецензурною лайкою
Обставин, які виключають провадження у справі та адміністративну відповідальність, немає.
Обставин, що відповідно до ст.ст.34,35 КУпАП пом'якшують та обтяжують відповідальність за правопорушення, не встановлено.
При обранні виду адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , суд враховує характер та обставини вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, майновий стан, а також те, що останній під час розгляду справи повідомив, що на даний час отримує дохід тимчасовими заробітками.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для ОСОБА_1 є адміністративне стягнення у виді штрафу.
Крім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі у розмірі 605 грн. 60 коп..
Керуючись ст. ст. 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605 (шістсот п'ять ) гривень 60 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя С.І. Сливка