13.02.2024
Справа №337/7183/23
2-а/337/4/24
13 лютого 2024 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді -Ширіної С.А.
за участю секретаря- Бикової С.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій незаконними, визнання постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №1040658 від 30.11.2023 р. за ч.3 ст. 122 КУпАП незаконною та скасування її,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій незаконними, визнання постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №1040658 від 30.11.2023 р. за ч.3 ст. 122 КУпАП незаконною та її скасування.
З позову вбачається, що позивач оскаржує постанову, складену інспектором Кисличком О.В., серії ЕНА №1040658 від 30.11.2023 року, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 680 грн. за порушення п. 17.1. ПДР України, з якою позивач не погоджується та вважає незаконною.
Зазначає, що 30.11.2023 ним здійснювався рух керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf, 2011 року випуску, проспектом Берестейським після з'їзду з Чорнобаївської площі в напрямку вулиці Чистяківської.
Наближаючись до проспекту Берестейського, буд.81 ним було помічено транспортний засіб з увімкненим проблисковим маячком, виключно синього ,який був припаркований на зупинці маршрутних транспортних засобів.Біля цього транспортного засобу стояла особа, за зовнішніми ознаками схожа на працівника поліції, який за допомогою жезлу наказав йому здійснити зупинку.
Після здійснення зупинки до нього підійшла особа за зовнішніми ознаками схожа на працівника поліції ( як з'ясувалося згодом з пункту 3 самої постанови серії ЕНА №1040658 , це був рядовий поліції (1 взвод 6 рота 1 батальйон Полк-1) ОСОБА_2 ), та всупереч вимогам встановленим ч.2 ст.18 Закону України «Про національну поліцію» представилась «інспектором поліції».
Від інспектора поступила вимога щодо пред'явлення водійського посвідчення та реєстраційний документ на транспортний засіб.Ним було пред'явлено всі витребувані документи.Забравши документи, інспектор підійшов до свого автомобіля, а йому наказав чекати.
В свою чергу інспектор передав його документи своїй колезі, яка знаходилася в автомобілі та далі пішов по своїх справах.
Підійшовши до автомобіля, він побачив, що жіночка-колега виписала від його імені постанову серії ЕНА №1040658, ще й розписалась за свого колегу в постанові від його імені.Після складання відповідної постанови,зазначена особа вийшла з службового транспортного засобу повідомила, що відносно нього вже нібито була розглянута справа про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та вручила йому, наказавши в свою чергу розписатися за те, що йому роз'яснино права за ст.268 КУАП та строк оскарження за ст.289 КУпАП (хоча йому такі не роз'яснялись).
Він, в свою чергу, перебуваючи в шоковому стані (від того факту, що поліцейськими було повністю порушено та проігноровано порядок розгляду справи, встановленим чинним законодавством) зазначив у відповідні постанові, що нічого йому не роз'яснялось.
Інспектором не було роз'яснино йому права передбачені ст.268 КУпАП, у постанові не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото та відеозапис правопорушення, не зазначено чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.
Ухвалою судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 13.12.2023 року позовну заяву було залишено без руху. 19.12.2023 року до суду на виконання вимог ухвали надійшла заява про усунення недоліків
Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 20.12.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні . В ухвалі учасникам справи було визначено строк на подання відзиву та пояснень.
15.01.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник ДПП просить відмовити в задоволенні позову, вважаючи твердження позивача необґрунтованими, хибними та такими, що не підлягають задоволенню.
Посилається на правомірність винесення постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Пояснює, що під час несення служби 30.11.2023 року о 08 год. 11 хв., інспектором патрульної поліції було виявлено транспортний засіб Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснив рух на смузі для руху маршрутних транспортних засобів по просп. Берестейському в м. Києві.
Після чого, відповідачем було подано сигнал про зупинку транспортному засобу. Відповідач підійшовши до водія, належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставі перевірки документів та попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР.
Відносно тверджень позивача щодо порушення порядку розгляду справи вказує, що на відеозаписі, зафіксовано розгляд справи, забезпечення інспектором позивача можливості реалізації прав визначених ст.268 КУпАП.
Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, за яких, на його думку, відбулося порушення права, свобод та інтересів.
Розглядаючи дану адміністративну справу, інспектор патрульної поліції діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, був повідомлений судом про розгляд справи належним чином .
На підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані документи і докази у сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно зі ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.287КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено. Згідно ст.247КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що повинно бути доведене шляхом надання доказів.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 2 і 4 ст. 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в а автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч. ч. 1,2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення до вимог ст. 283 КУпАП.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особо. Що якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта,який передбачає відповідальність за дане адміністративне право рушення ; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне право рушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб, яким зафіксованого в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до абз. 4 п. 24 постанови Пленуму ВС України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України Законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті «з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283,284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом встановлено, що 30.11.2023 року рядовим поліції 1 взводу 6 роти 1 батальйону Полку-1Управління патрульної поліції в м.Києві Кисличка О.В. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1040658, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 680 грн., за порушення п. 17.1. ПДР України.
Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Зі змісту постанови вбачається, що водій, керуючи транспортним засобом, здійснив рух на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.11.
Так, згідно з п. 17.1 ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
Позивач заперечує свою вину щодо порушення правил дорожнього руху, а оскаржувану постанову вважає такою, що підлягає скасуванню.
З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77).
Судом досліджено відеозапис з нагрудної камери інспектора, який долучено відповідачем до матеріалів справи разом з відзивом на позовну заяву. Так, з наданого відеозапису вбачається, що 30.11.2023 о 08:11 годині автомобіль Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача було зупинено інспектором патрульної поліції за рух по смузі для маршрутних транспортних засобів.
Також, на відео позивач визнає свою вину, що дійсно здійснив рух по смузі для громадського транспорту.
З наведеного випливає, що інспектор правильно кваліфікував дії позивача притягнувши його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП (рух на смузі для маршрутних транспортних засобів).
Відповідач свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення виконав, надіслав суду відзив, в якому довів належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень щодо позовних вимог.
Доказів, які б спростовували факт наявності складу адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність у межах розгляду даної справи позивачем надано не було.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР України.
В справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підстави для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п. 2 ст. 90 КАС України, жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. В даному випадку, пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв'язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Однак суд не є засобом для сторін та не толерує зловживання правами.
Слід також звернути увагу, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не впливає на суть вчиненого правопорушення та не є підставою для задоволення позовних вимог. Аналогічного висновку дійшов Київський апеляційний адміністративний суд в постанові від 30.10.2017 року (справа № 761/4692/17).
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Таким чином, суд вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення доведена та у інспектора були наявні правомірні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вказував в своєму позові, що інспектором патрульної поліції було порушено вимоги ст.268 КУпАП.
Проте з відеозапису події в момент виявлення правопорушення та розгляду справи вбачається, що ОСОБА_1 не просив працівників поліції перенести розгляд справи для отримання ним правової допомоги адвоката, не викликав адвоката для отримання правової допомоги, не заявляв клопотання про те, щоб працівники поліції забезпечили участь адвоката під час розгляду справи на місці події для надання йому правової допомоги.
Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.
Положеннями КУпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленимирозділом ІV КУпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4ст. 258 КпАП України.
Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи "Максименко проти України" обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
Санкція ч.3 ст.122КпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд звертає увагу на те, що законом не визнана обов'язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач ОСОБА_1 не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв'язку, не був позбавлений права запросити адвоката на місце розгляду справи, не звертався до працівників поліції з клопотанням про забезпечення його права на захист шляхом запрошення адвоката. Доказів протилежного позивач не надав.
Більш того необхідно зазначити, що під час розгляду цієї справи №337/7183/23 в суді позивач ОСОБА_1 не виявив бажання мати представником своїх інтересів адвоката, самостійно представляв свої інтереси.
Суд оцінює твердження позивача ОСОБА_1 про порушення працівниками поліції його права на захист під час розгляду справи про вчинене ним адміністративне правопорушення, як обраний ним спосіб захисту з метою уникнення від адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена П'ятим апеляційним адміністративним судом в постанові від 20.04.2021 року у справі №766/21584/20, Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 02.02.2021 року по справі №529/525/20 та у постанові від 09.02.2021 року по справі №539/378/20, Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 27.04.2021 року по справі №359/3719/20, Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 17.02.2021 року по справі №295/11900/20.
Таким чином, суд вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення доведена та у інспектора були наявні правомірні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не знайшли своє підтвердження у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову та залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін.
Керуючись ст.ст. 77, 243-246, 250, 286 КАС України, ст. ст. 251, 288 КУпАП, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій незаконними, визнання постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №1040658 від 30.11.2023 р. за ч.3 ст. 122 КУпАП незаконною та скасування її-залишити без задоволення, а постанову серії ЕНА №1040658 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.11.2023 р., винесену рядовим поліції 1 взводу 6 роти 1 батальйону Полку-1 Управління патрульної поліції в м. Києві Кисличка Олександром Володимировичем, залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 13.02.2024 року.
Суддя: С.А. Ширіна