1Справа № 335/1575/24 2-о/335/79/2024
14 лютого 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Апаллонова Ю.В., розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , заінтересована особа Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту смерті,
09.02.2024 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , заінтересована особа Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті.
За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).
Звернення до суду не є беззаперечним і повинно відбуватись за правилами визначеними процесуальним законом.
Так, ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку ст. 315,317 ЦПК України із заявою про встановлення факту смерті, в якій просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце смерті Російська Федерації, Тульська область, місто Алексін. Заявник зазначає, що встановлення факту смерті батька впливає на права, обов'язки та законні інтереси заявниці, як доньки.
Вивчивши заяву та додані до неї документи, приходжу до наступних висновків.
Відповідно ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України; 4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Аналіз статті 317 ЦПК України дає можливість прийти до висновку, що заява в порядку ст.317 ЦПК України може бути прийнята судом тільки у разі, коли смерть настала на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією затверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року за №309 (зі змінами).
Як убачається із заяви ОСОБА_1 просить встановити факт смерті її батька ОСОБА_3 у Російській Федерації, Тульська область, місто Алексін, а не на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан.
Тобто заявниця просить встановити факт смерті батька, яка настала на території іноземної держави, а не на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, а тому її заява не підлягає розгляду в особливому порядку, встановленому ст. 317 ЦПК України.
Заявник також у заяві посилається на положення ч.8 ст. 315 ЦПК України.
Відповідно до ч. 8 ст.315 ЦПК України суддя розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно ч. 2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
Факт смерті особи у певний час за відмови органів реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті встановлюється за умови подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів цивільного стану у реєстрації факту смерті, яка обумовлюється несвоєчасним зверненням до цих органів або відсутністю документів, які стверджують подію смерті.
При зверненні до суду заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Доказами цього можуть бути: медичне свідоцтво, акт органів поліції, акт органів пожежного і водного нагляду та інші докази. Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 травня 2022 року у справі № 478/1072/21, провадження № 61-1370св22.
Також такими доказами, що підтверджують викладені заявником обставини можуть бути, наприклад, письмові свідчення очевидців, фототаблиця з місця поховання, медичні документи про смерть, акт факту смерті, свідки.
Згідно ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Встановлення факту смерті особи в певний час провадиться тільки у разі неможливості органом РАЦС зареєструвати факт смерті з підстав, що відсутні документи, які свідчать про смерть особи.
Як роз'яснено в пункті 13 Постанови пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин, залучивши при цьому до участі у справі в якості заінтересованої особи орган РАЦС.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись з заявою до суду, заявниця зазначила заінтересованою особою Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
При цьому будь-яких доказів звернення до цього органу за вирішенням спірного питання, як і відмови цього органу, до матеріалів заяви про встановлення факту смерті не додано.
Факт смерті реєструється відповідним реєстраційним органом за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Суд звертає увагу, що Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не є таким органом, оскільки смерть ОСОБА_3 настала на території Російської Федерації.
У Постанові КЦС у складі ВС від 23 листопада 2022 року у справі № 759/7001/22 зазначено, що відмова у відкритті провадження у справі про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України з підстав попереднього незвернення до органу реєстрації актів цивільного стану, неотримання відмови у проведенні державної реєстрації народження та необхідності подальшого оскарження такої відмови в порядку адміністративного судочинства не ґрунтується на положеннях статті 317 ЦПК України, яка не вимагає від заявників вчинення інших дій перед зверненням до суду з відповідною заявою
Разом із тим, як вже зазначалося вище, заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в особливому порядку, встановленому ст. 317 ЦПК України з огляду на ті обставини, що заявниця просить встановити факт смерті батька, яка настала на території іноземної держави, а не на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, а тому посилання на заявника в цій частині не підлягають застосуванню щодо встановлення факту в порядку ч.8 ст.315 ЦПК України.
Отже, зверненню до суду з заявою про встановлення факту смерті у певний час має передувати звернення заявника до органу РАЦС із заявою про реєстрацію смерті особи. Лише після одержання відмови органу РАЦС у реєстрації події смерті, яка обумовлюється несвоєчасним зверненням у ці органи або відсутності документів, які стверджують подію смерті, заявник має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту смерті особи в певний час.
Крім цього, зазначивши заінтересованою особою Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_1 у своїй заяві зазначала, що встановлення факту смерті батька впливає на права, обов'язки та законні інтереси заявниці, як доньки, при цьому, не вказавши, які саме права, обов'язки та законні інтереси, тоді як, мета встановлення факту дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки та визначити належних заінтересованих осіб.
Статтями 175, 177, 315, 316 ЦПК України встановлені вимоги до заяви при подачі її позивачем до суду, проте заявником вони не виконані, а саме у заяві не зазначена конкретна мета встановлення факту смерті особи у певний час, час (година) смерті, в контексті того, що дата смерті ОСОБА_1 заявнику відома-22.01.2024 та встановлена медичним документом-довідкою про смерть серії №С-00196 від 25.01.2024 року та свідоцтвом про смерть виданим 25.01.2024 відділом запису актів цивільного стану по м.Алексін, робочому селищу Новогуріський, Заокському і Ясногорськогму районах комітету у справах запису актів цивільного стану і забезпечення діяльності світових судів по Тульській області, про що зазначає сам заявник у заяві та відсутні докази неможливості органами РАЦС реєстрації події смерті.
До того ж, згідно долученої до заяви довідки виконкому Пологівської міської ради від 06.02.2024 року №36 ОСОБА_3 був зареєстрований за запитуваною адресою з 27.03.2027 року по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), тобто уповноваженим органом здійснено зняття ОСОБА_3 з зареєстрованого місця проживання у зв'язку із його смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою КМУ від 07.02.2022 року №265 (із змінами), а саме п.50, визначає, що зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі: 1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5; 2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується);3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи; 4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; 5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з .
Згідно з п.22 Порядку зміни до реєстру територіальної громади орган реєстрації вносить на підставі: 1) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС про смерть особи із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи, що надійшов від органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; 2) свідоцтва про смерть особи або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану громадян; 10) відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Згідно з п. 72 Порядку зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання в разі смерті особи здійснюється за датою реєстрації смерті в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, отриманою органом реєстрації у порядку електронної інформаційної взаємодії
З огляду на підстави та документи необхідні для зняття особи з зареєстрованого місця проживання визначені чинним законодавством і зняття ОСОБА_3 з зареєстрованого місця проживання саме у зв'язку зі його смертю, визначення заявником мети встановлення факту смерті в певний час, як і надання доказів неможливості реєстрації події смерті є обов'язковим.
Отже, заявнику необхідно привести свою заяву згідно з вимогами діючого законодавства, а саме конкретизувати мету встановлення факту, зазначити для охорони яких прав та інтересів заявника подано до суду вказану заяву і які такий факт породжує юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав. Вказана обставина має бути чітко зазначена у заяві, оскільки необхідна для вирішення питання про наявність чи відсутність спору про право, який належить вирішувати в позовному порядку.
Суд зауважує, що встановлення юридичних фактів встановлюється на момент виникнення або настання якоїсь події, а не в майбутньому і встановлення юридичних фактів на майбутнє, законом не передбачено.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, зокрема: взаємовідносини із заявником залежать від мети факту, що підлягає встановленню, і можуть вплинути на їх права та обов'язки; організації та установи, у яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.
Отже, в залежності від мети встановлення юридичного факту, заявнику слід визначити також установу (заінтересовану особу), в якій заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту смерті в порядку ч.8 ст.315 ЦПК України та зазначити її місце знаходження, додати копії заяви для вручення заінтересованій особі.
Окрім того, відповідно до статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначені докази, що підтверджують вказаний факт і заявнику слід надати суду докази відмови відповідного органу РАЦС у реєстрації події смерті.
Також згідно з вимогами частини четвертої статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У додатках до заяви відсутні докази сплати судового збору.
Відповідно до пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Однак, як вбачається зі змісту вищевказаної норми, у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, заявники мають пільги виключно тоді, коли такі обставини призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
При цьому, із заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_3 у Російській Федерації, не вбачається, що подана у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 243/12928/18 (провадження № 61-5728св19).
Отже, заявник не має пільг зі сплати судового збору відповідно до пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Пунктом 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана, зокрема, фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору у справах окремого провадження, до яких належить встановлення фактів, що мають юридичне значення, згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду (з 1 січня 2024 року - 605, 60 грн.)
Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 605,60 грн. або надати документи, які підтверджують звільнення заявника від сплати судового збору.
Судовий збір за подання заяви до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя має бути перераховано або внесено на наступні реквізити: отримувач коштів: Отримувач коштів ГУК у Зап.обл/м.Зап. Вознес./22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997 Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.) Рахунок отримувача UA098999980313101206000008513 Код класифікації доходів бюджету22030101 Призначення платежу101 ______(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя.
Усуваючи недоліки, заявнику необхідно взяти до уваги викладене та надати суду докази сплати судового збору або докази звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог статті 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду; якщо позивач не усунув недоліки у встановлений судом строк, заява вважатиметься неподаною і повертається позивачеві.
З огляду на вказане, заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху.
Способом усунення недоліків є подання оновленої заяви в редакції, яка б відповідала вимогам ст. ст. 175,177,315,318 ЦПК України та її копій та доказів відповідно до кількості заінтересованих осіб, які беруть участь у справі, а також для надання доказів відмови відповідного органу РАЦС у реєстрації події смерті, квитанції про сплату судового збору у розмірі 605,60 грн. або докази звільнення від сплати судового збору.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , заінтересована особа Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту смерті, залишити без руху.
Надати заявнику строк - десять днів з моменту отримання копії ухвали суду для надання суду оновленої заяви в редакції, яка б відповідала вимогам ст. ст. 175,177,315,318 ЦПК України та її копій та доказів відповідно до кількості заінтересованих осіб, які беруть участь у справі, а також для надання доказів відмови відповідного органу РАЦС у реєстрації події смерті, квитанції про сплату судового збору у розмірі 605,60 грн. або докази звільнення від сплати судового збору.
Роз'яснити, що якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, заява на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважаться неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Ю.В. Апаллонова