13 лютого 2024 року м.Суми
Справа №585/3598/23
Номер провадження 22-ц/816/184/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2023 року у складі судді Євтюшенкової В.І., ухвалене в м. Ромни,
07 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги мотивувала тим, що 22 жовтня 2008 року між нею і відповідачем був зареєстрований шлюб відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Ромни Роменського міськрайонного управління юстиції Сумської області, актовий запис № 246. Від шлюбу вони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначає, що сімейних стосунків вона з відповідачем не підтримує протягом кількох років через відсутність взаєморозуміння, різних поглядів на вирішення сімейних проблем, ігнорування налагодження сімейних відносин. Шлюб з відповідачем існує лише формально, проживають вони окремо, подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам і є недоцільним.
Посилаючись на вищевказані обставини, просила суд розірвати шлюб, зареєстрований між нею та ОСОБА_2 .
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 22 жовтня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ромни Роменського міськрайонного управління юстиції Сумської області, актовий запис № 246.
Після розірвання шлюбу залишено позивачу прізвище « ОСОБА_5 ».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким призначити подружжю строк до шести місяців для примирення; зупинити провадження у справі у зв'язку з наданням сторонам у справі про розірвання шлюбу строк для примирення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на час розгляду справи та ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення йому не були відомі положення ст. 111 СК України про примирення подружжя та п.4 ч.1 ст. 251 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі, зокрема, надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення і вказана норма закону спрямована на захист прав як кожного із подружжя, так і прав та інтересів неповнолітніх дітей. Оскільки не знав про вищевказані норми, тому не скористався своїм правом і не подав відповідного клопотання про надання судом строку для примирення з позивачкою ОСОБА_1 , з якою він на даний час проживає окремо за межами України.
Вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу не відповідає вимогам закону, зокрема приписам ст.ст. 55, 56, 111, 112 СК України, ст. ст. 2, 251, 263 ЦПК України, так як подальше спільне життя сторін, як подружжя, і збереження шлюбних відносин не суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх неповнолітніх дітей і ці обставини мають істотне значення.
ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Сторони належним чином повідомлені, проте в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22 жовтня 2008 року між сторонами зареєстровано шлюб, після державної реєстрації шлюбу прізвище чоловіка та дружини - « ОСОБА_5 », що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.3 зв.).
Сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвами про їх народження (а.с. 4).
При зверненні до суду з вказаним позовом позивач зазначала, що спільне життя з відповідачем не склалося, подружні відносини між ними припинені, подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам і є недоцільним.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву, в якій позов про розірвання шлюбу визнав, не заперечував проти ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог (а.с.20).
Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження їхнього шлюбу суперечило б їхнім інтересам.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ст. ст. 110, 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя і якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного із них, що мають істотне значення, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість збереження шлюбу між сторонами та наявності підстав для його розірвання.
Так, подаючи заяву до суду першої інстанції про визнання позову, відповідач ОСОБА_2 не посилався на те, що шлюб існує, що підтримуються шлюбні відносини. Із заявою про надання строку на примирення відповідач до суду не звертався.
З апеляційної скарги вбачається, що сторони тривалий час проживають окремо, відповідач не примирився з дружиною, хоча не був обмежений в цьому праві.
Доводи апеляційної скарги про не вжиття судом першої інстанції достатніх заходів, спрямованих на примирення подружжя, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки згідно зі ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Крім того, закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов'язком.
Оскільки відповідач позов про розірвання шлюбу визнав, не заперечував проти задоволення позовних вимог, суд не вживав заходів щодо примирення подружжя, що передбачено положенням ст. 111 СК України.
Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скарга, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 4 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина