Номер провадження: 11-сс/813/289/24
Справа № 522/949/24 1-кс/522/442/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
02.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
перекладача ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 23.01.2024, якою в межах к/п №22024160000000029 від 20.01.2024, відносно:
ОСОБА_7 ( ОСОБА_12 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кишинів, респ. Молдова, маючого на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20.03.2024, із визначенням розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №22024160000000029 від 20.01.2024 було задоволено клопотання ст. слідчого-криміналіста СВ УСБУ в Одеській обл. ОСОБА_13 та застосовано відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 20.03.2024, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», із визначенням застави, в якості альтернативного запобіжного заходу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн. та покладено у разі внесення застави на останнього певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину та органом досудового розслідування в даному випадку було доведена наявність в зазначеному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, обумовлені тяжкістю покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, а також тим, що він непрацевлаштований, перебуває у цивільному шлюбі, має неповнолітню дитину.
Окрім того, слідчий суддя врахувавши дані про особу підозрюваного та дискреційні повноваження відповідно до положень п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, дійшов до висновку про задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 зазначив, що вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступне:
- слідчий суддею не взято до уваги те, що на даний час встановлено лише частину свідків, які дають конкретні покази відносно підозрюваного, однак досудове розслідування відносно ОСОБА_7 лише розпочато та проводиться збір доказової бази, підозрюваний на території України офіційно не працевлаштований, є громадянином респ. Молдови, а також те, що поширення наркоманії та зростання злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, набувають усе більших масштабів і стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров'я та благополуччя людей, суспільства;
- слідчим суддею не враховано підвищену суспільну небезпеку злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , а саме злочин в сфері незаконного обігу психотропних речових посягають на правовий режим обігу, а додатковим об'єктом кримінально-правової охорони є здоров'я населення;
- поза увагою слідчого судді залишилось те, що підозрюваний перебуваючи під заставою може вчинити інші кримінальні правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, оскільки не має стабільного джерела прибутку та свої матеріальні потреби намагається задовольнити злочинним шляхом;
- слідчим суддею не враховано об'єм вилученого наркотичного засобу, а саме 1 200 г. психотропної речовини, а також те, що дії підозрюваного були направлені на сприяння виготовлення та розповсюдження наркотичних засобів в декількох країнах, зокрема в України та Молдові;
- в ухвалі слідчого судді у вступній та резолютивних частинах рішення зазначено інший номер кримінального провадження та дату його реєстрації, тобто відсутнє посилання на дійсний номер кримінального провадження.
Посилаючись на викладені обставини, прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку підозрюваного та його захисників, які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що 21.01.2024 ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України (а.с. 80-84), а санкція ч. 3 ст. 305 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з конфіскацією майна.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
З огляду на те, що в апеляційній скарзі не порушується питання щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів вважає, що на теперішній час підозра останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України є обґрунтованою та полягає в тому, що у період із 18.01.2024 по 21.01.2024 громадянин респ. Молдова ОСОБА_7 перебуваючи на території Одеської обл. (більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено) вступив у злочинну змову із своїм братом громадянином респ. Молдова ОСОБА_14 та із невстановленою досудовим розслідуванням особою, направлену на контрабандне переміщення з території України на територію респ. Молдова особливо небезпечної психотропної речовин PVP, в особливо великих розмірах, з приховуванням від митного контролю, з метою подальшого її збуту.
В подальшому приблизно 20.01.2024 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_7 на кросплатформену систему миттєвого обміну повідомленнями з функціями обміну текстовими, голосовими та відео повідомленнями, а також стікерами, фотографіями і файлами різних форматів «Telegram», яка інстальована у його мобільний телефон із ІМЕІ: НОМЕР_1 отримав від вищевказаної невстановленої особи координати закладки, де нею було попередньо розміщено два поліетиленові згортки із вмістом особливо небезпечної психотропної речовин, в особливо великих розмірах.
Після чого ОСОБА_7 переслідуючи з ОСОБА_14 спільну злочинну мету прибули до визначеного невстановленою особою місця, забрали два пакунки, із вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, в особливо великих розмірах та ОСОБА_7 приховав їх у ящику (бардачку) автомобіля марки «NISSAN MICRA», д.н.з. НОМЕР_2 , VIN - номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_14 , який розміщений в сидінні переднього пасажирського крісла, прикривши їх особистими футболками та автомобільною аптечкою.
В подальшому, переслідуючи спільний злочинний задум, з метою контрабанди особливо небезпечної психотропної речовин, в особливо великих розмірах ОСОБА_7 , який слідував в якості пасажира та ОСОБА_14 , який перебував за кермом, на вказаному автомобілі, продовжуючи спільну злочину мету та переслідуючи мету контрабанди особливо небезпечної психотропної речовин PVP, в особливо великих розмірах, з с. Старокозаче, Старокозацької територіальної громади, Білгород-Дністровського району, Одеської області (Україна) до с. Тудорово, Штефан-Водського району (Республіка Молдова), 20.01.2024 об 18:50 год., маючи при собі попередньо приховану особливо небезпечну психотропну речовину PVP, в особливо великих розмірах, прибули на зазначеному легковому автомобілі під керуванням ОСОБА_14 до пункту пропуску «Старокозаче-Тудора» відділу митного оформлення № 3 митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці, який розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Старокозаче, на автошляху P-72 Контрольно-пропускний пункт, «Старокозаче» - «Білгород-Дністровський» на виїзд з України та для проходження митного оформлення свідомо обрали спрощений митний режим "зелений коридор", тим самим заявивши про відсутність у них товарів, які під час переміщення через митний кордон України громадянами підлягають обов'язковому письмовому декларуванню, а також на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони або обмеження.
Надалі, під час спільного митно-прикордонного контролю вказаного легкового автомобілю марки «NISSAN MICRA», яким керував ОСОБА_14 , та де в якості пасажира слідував ОСОБА_7 , а саме під переднім правим пасажирським сидінням, в ящику (бардачку) виявлено два пакунки із кристалічною речовиною, які були приховані та прикриті особистими футболками і аптечкою, яка відповідно до проведеного експрес дослідження «NARK II» дала позитивний результат на особливо небезпечну психотропну речовину PVP, загальною кількістю всього виявлено 2 пакунки, вагою брутто 1 200 гр.
Так, ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення спільного умислу, направленого на контрабанду особливо небезпечної психотропної речовини з території України на територію Республіки Молдова до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі та волі його співучасників, оскільки 20.01.2024 орієнтовно після о 18:50 год. на території пункту пропуску «Старокозаче-Тудора» відділу митного оформлення № 3 митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці, який розташований за адресою: 67730, Одеська область, Білгород-Дністровський район, Старокозаче, на автошляху P-72 Контрольно-пропускний пункт, «Старокозаче» - Білгород-Дністровський», під час здійснення митно-прикордонного контролю транспортного засобу та речей під переднім правим пасажирським сидінням зазначеного автомобіля, де в якості пасажира слідував ОСОБА_7 , а саме в ящику (бардачку) було виявлено два пакунки із кристалічною речовиною, які були приховані та прикриті особистими футболками і аптечкою, вагою брутто 1 200 гр., яка відповідно до проведеного експрес дослідження NARK II дала позитивний результат на особливо небезпечної психотропної речовин PVP, які він намагався незаконно перемістити через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, за попередньою змовою групою осіб.
Зазначена підозра підтверджується матеріалами, доданими до клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.
Проте, аналізуючи оскаржувану ухвалу, вбачається, що слідчий суддя не дотримався вимог ст. 370 КПК України та постановив незаконне та невмотивоване судове рішення.
Так, апеляційний суд зауважує на тому, що слідчий суддя задовольняючи клопотання слідчого та застосовуючи стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання належним чином своє рішення не обґрунтував, а лише формально послався на існування в зазначеному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім того, колегією суддів встановлено, що слідчий суддя допустився істотного порушення, зокрема, відповідно до клопотання ст. слідчого -криміналіста СВ УСБУ в Одеській обл. ОСОБА_13 про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий просив не визначати останньому розмір застави, проте слідчий суддя відповідно до резолютивної частини оскаржуваної ухвали, задовольнив вказане клопотання, водночас визначив заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, при цьому не мотивував своє рішення в цій частині.
За таких обставин, враховуючи допущення слідчим суддею істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, пов'язаних із постановленням невмотивованого та незаконного рішення, апеляційний суд доходить до висновку про існування підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді та постановлення нової.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, апеляційний суд зауважує на тому, що ризик це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання.
Так, колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування доведено, що в зазначеному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливе переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та суду, який обумовлений тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України, тяжкістю покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, зокрема позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з конфіскацією майна, а також тим, що ОСОБА_7 є громадянином респ. Молдови.
Окрім того, апеляційний суд враховуючи те, що досудове розслідування зазначеного кримінального провадження лише розпочалося, на теперішній час органом досудового розслідування не виявлено всі можливі місця зберігання психотропної речовини, вважає, що в зазначеному кримінальному провадженні існує доведений ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний може вдатись до спроб знищення, приховання або спотворення речових доказів.
Також, в зазначеному кримінальному провадженні існує доведений органом досудового розслідування ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, незаконний можливий вплив підозрюваного на свідків та експертів, який обумовлений тим, що в ході проведення слідчих дій були залучені поняті та підозрюваному надавались копії відповідних процесуальних документів із зазначення їх анкетних даних, окрім того підозрюваний ОСОБА_7 обізнаний про експертну установу експертам якої доручено проведення відповідних експертиз вилученої речовини.
Разом із цим, враховуючи, що органом досудового розслідування на теперішній час не встановлено всіх можливих співучасників, зокрема організаторів злочинної діяльності пов'язаної з поширенням психотропних речовин, колегія суддів вважає, що існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливе перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню.
Окрім того, органом досудового розслідування також доведено існування в зазначеному кримінальному провадженні ризику можливого вчинення іншого кримінального правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, з огляду на те, що ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, тобто не має офіційного джерела прибутку.
Апеляційний суд також звертає увагу на суспільну небезпечність злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, яка визначається, насамперед, поширенням та згубним впливом наркоманії та токсикоманії на свідомість психічно нестійких людей, їх мораль і спосіб життя, що призводить до поступового занепаду, деградації особистості.
Так, на переконання колегії суддів, наркоманія та незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів належать до глобальних проблем сучасного світу. Цим явищам притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення, економіки та суспільства в цілому.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Таким чином, колегія суддів доходить до переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою для запобігання названим вище ризикам та забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Водночас, п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Так, враховуючи вище зазначені положення, а також те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також існування доведених органом досудового розслідування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку буде за недоцільне визначати розмір застави.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Положення ч. 1 ст. 412 КПК України встановлює, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про існування підстав для часткового задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування ухвали слідчого судді, як постановленої з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону, із постановленням нової про часткове задоволення клопотання слідчого, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Водночас, з урахуванням того, що 24.01.2024 громадянкою ОСОБА_15 за підозрюваного ОСОБА_7 була внесена застава на підставі оскаржуваної ухвали слідчого судді 23.01.2024, яка за результатами апеляційного розгляду підлягає скасуванню, в тому числі в частині застосування альтернативного запобіжного заходу, сума внесеної за підозрюваного застави підлягає поверненню заставодавцю.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 23.01.2024, якою відносно ОСОБА_7 ( ОСОБА_12 ), підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20.03.2024, із визначенням розміру застави - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання ст. слідчого-криміналіста СВ УСБУ в Одеській обл. ОСОБА_13 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Застосувати відносно ОСОБА_7 ( ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20.03.2024, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Повернути ОСОБА_15 або її представнику кошти в сумі 242 240 грн., які були нею внесенні 24.01.2024 в якості застави за ОСОБА_7 на підставі ухвалі слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 23.01.2024 (квитанція #0.0.3434583564.1, код квитанції: 9331-0348-9231-2239).
Підозрюваного ОСОБА_7 ( ОСОБА_12 ) затримати в залі судового засідання та доставити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Виконання ухвали апеляційного суду в частині організації доставки підозрюваного ОСОБА_7 до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4