13 лютого 2024 року
м. Київ
справа №990/36/24
адміністративне провадження № П/990/36/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Жука А.В., Прокопенка О.Б., Мартинюк Н.М., Смоковича М.І.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України, Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України про встановлення (визнання) фактів, відшкодування шкоди,
07 лютого 2024 року на адресу Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави України, Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України про встановлення (визнання) фактів, відшкодування шкоди.
З урахуванням вимог статей 9, 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовні вимоги ОСОБА_1 суд в цій ухвалі викладає у спосіб, сформульований позивачем, але, враховуючи їхній обсяг, зі скороченням, що не впливає на зміст.
Отже, позивач просить:
- «установити особи призначених безкоштовних адвокатів Вербило Л.П. та Чуприн Ю.І., і чи будуть вони надавати послуги, зокрема усувати недоліки позовної заяви;
- установити факти звернення за допомогою, за медичною допомогою, за грошовою допомогою та встановити факт не отримання медичної допомоги та грошової субсидії.
- установити факт, що на його утриманні перебуває мати ОСОБА_3 , та встановити його право на допомогу за проживання разом з психічно хворою людиною, право на допомогу по піклуванню за матір, яка не може сама про себе дбати;
- установити право на допомогу по втраті годувальника та встановити факт незаконної відмови в отриманні такої допомоги;
- установити факт звернення за субсидією та встановити факт незаконної відмови у наданні такої;
- установити факт завданої шкоди здоров'ю;
- відшкодувати шкоду здоров'ю у розмірі 5000000 гривень;
- установити факт, що суми у розмірі 2 520 грн недостатньо для того, щоб прожити, найняти юриста, сплатити лікування в Києві;
- установити реальний прожитковий рівень життя у розмірі 6 000 гривень на місяць;
- повернути різницю між пенсією 2520 гривень і тією, що має бути - 6000 гривень, що становить 165000 гривень;
- установити право на пенсію по втраті годувальника і повернути 48720 гривень невиплаченої пенсії;
- установити, чи є «Вовина 1000» соціальною допомогою;
- визнати, що у нього не має обов'язку користуватися електронними послугами, мати айфон, смартфон, цифровий підпис, електронну пошту;
- забезпечити захист соціальних прав, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості та інших випадках;
- повернути розмір пенсії не менше, чим вона була, - 82 долара, а з урахуванням знецінення долара - 102 долара;
- зобов'язати відповідача доопрацювати медичну реформу, щоб він міг отримати медичну допомогу, а не чекати пів року запису до лікаря;
- зобов'язати з'явитися свідків - Президента України ОСОБА_6, Міністра соціальної політики України ОСОБА_7; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ;
- розшукати безкоштовно призначених адвокатів Чуприн Ю.І., Вербило Л.П.; викликати Л. Йолкіну».
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 171 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 КАС України під адміністративним судочинством розуміється діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
У главі 2 розділу І «Загальні положення» КАС України визначені правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, відповідно до яких існує предметна, інстанційна і територіальна юрисдикції (підсудність).
Згідно з частиною першою статті 27 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України, визначені у статті 266 КАС України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Отже, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності чітко визначеного кола суб'єктів владних повноважень, перелік яких не підлягає розширеному тлумаченню.
Інші категорії адміністративних справ, у тому числі з вимогами до інших суб'єктів владних повноважень, які не зазначені у частині четвертій статті 22 КАС України, Верховному Суду як суду першої інстанції не підсудні.
У позовній заяві позивач охопив широке коло правовідносин і пов'язаних з ними питань, які стосуються конституційності низки законів, виплати коштів за повний курс вакцинації (відповідно до державної програми «єПідтримка», яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 № 1272), призначення пенсії, обґрунтованості прожиткового мінімуму, доступу до медичної допомоги, доступу до безоплатної правничої допомоги, особливостей використання електронних послуг та електронних засобів комунікації тощо.
У контексті зазначених правовідносин позивач як відповідачів визначив Державу Україну, Президента України, Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України та Міністерство юстиції України, які, на його думку, порушили його права і заподіяли таким чином шкоду.
Беручи до уваги положення статей 22, 266 КАС України, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, з-поміж інших, Президента України, Верховної Ради України. Вимоги до інших суб'єктів, яких позивач визначив відповідачами за цим позовом (Кабінет Міністрів України), не підвідомчі Верховному Суду як суду першої інстанції.
Зміст позовних вимог і обставин, якими позивач їх обґрунтовує, свідчить про те, що заявлені ним позовні вимоги не пов'язані між собою, оскільки мають різні підстави виникнення та не залежать одні від інших.
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Отже, зміст наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання в одне провадження позовних вимог, не пов'язаних спільними підставами виникнення (поданими доказами), та/або які належить розглядати за правилами різної підсудності.
Ураховуючи, що позивач об'єднав в одне провадження кілька вимог, що підсудні різним судам і не пов'язанні спільними підставами виникнення або поданими доказами, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення цієї позовної заяви позивачеві на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України.
Разом із позовом позивач також подав заяву про «повернення позову до суду», у якій зазначає, що повертає Верховному Суду та вимагає розглянути по суті справу №990/15/24 за його позовом до Держави України в особі Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України.
Судом з'ясовано, що ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2024 року позов у справі №990/15/24 повернуто позивачеві з усіма доданими до нього документами.
Суд зазначає, що повторне звернення до суду з позовом шляхом його приєднання до заяви, яка є додатком до іншого позову, процесуальним законом не передбачено. Позовна заява викладається окремим документом, форма і зміст якого має відповідати статтям 160-161 КАС України, і подається до відповідного суду позивачем (його представником) особисто (через канцелярію суду), поштою або із застосуванням підсистеми «Електронний суд».
До позовної заяви позивач також приєднав заяву про відвід суддям Верховного Суду Єзерову А.А., Коваленко Н.В., Кравчуку В.М., Стародубу О.П., Чиркіну С.М., які перебували у складі колегії суддів, що постановила ухвалу від 17 січня 2024 року у справі №990/15/24 про повернення позовної заяви.
Водночас цей позов передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Мартинюк Н.М., Жука А.В., Прокопенка О.Б., Смоковича М.І.
Можливість заявлення відводу суддям у справі, розгляд якої було закінчено, як і можливість заявлення відводу суддям, які не входять до складу суду, що розглядає справу, КАС України також не передбачено.
Частиною другою статті 167 КАС України передбачено, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
З урахуванням викладеного, заяви позивача про «повернення позову до суду», про відвід суддям Верховного Суду Єзерову А.А., Коваленко Н.В., Кравчуку В.М., Стародубу О.П., Чиркіну С.М. підлягають поверненню заявнику без розгляду.
Керуючись статтями 22, 167, 169, 172, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України, Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України про встановлення (визнання) фактів, відшкодування шкоди повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
Заяви про «повернення позову до суду», про відвід суддям Верховного Суду Єзерову А.А., Коваленко Н.В., Кравчуку В.М., Стародубу О.П., Чиркіну С.М. повернути заявнику без розгляду.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Головуючий суддя: О.Р. Радишевська
Судді: А.В. Жук
О.Б. Прокопенко
Н.М. Мартинюк
М.І. Смокович