13 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18988/23 пров. № А/857/20215/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року (суддя Сподарик Н.І., м. Львів) у справі № 380/18988/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області, яка полягає у відмові призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з визначенням йому третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції за станом здоров'я внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, згідно п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію»;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з визначенням йому третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції за станом здоров'я внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, згідно п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію», в 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з визначенням йому третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції за станом здоров'я внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, згідно п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію».
Зобов'язано Головне управління Національної поліції у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з визначенням йому третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції за станом здоров'я внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, згідно п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію», в 70 розмірів прожиткового мінімуму, з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні решти позовних відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції у Львівській області та ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку. Головне управління Національної поліції у Львівській області просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.
ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду у частині зобов'язання Головного управління Національної поліції у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з визначенням йому третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції за станом здоров'я внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, згідно п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію», в 70 розмірів прожиткового мінімуму, з урахуванням висновків суду у цій справі та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з визначенням йому третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції за станом здоров'я внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, згідно п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію», в 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. В решті рішення суду залишити без змін.
В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції у Львівській області зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, у розглядуваному випадку, є дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в Довідці, а саме 03.03.2023, що узгоджується із положеннями пункту 8 Порядку №1317.
ГУНП у Львівській області не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного:
Наказом ГУНП у Львівській області від 05.09.2022 №437 о/с позивача звільнено із служби в поліції відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію», за станом здоров'я (через хворобу).
28.03.2023 року випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією, позивачу встановлена третя група інвалідності у зв'язку з проходженням служби в поліції.
03.04.2023 року до ГУНП у Львівській області надійшла заява позивача про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності.
Відповідач за наслідками розгляду заяви позивача листом від 22.06.2023 року повідомив позивача про відсутність правових підстав для призначення ОГД, оскільки інвалідність позивачу була встановлена після спливу шести місяців від дня звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону України № 580-УІП від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Отже, вказаною нормою Закону № 580, визначено шість підстав, за наявності яких призначається та виплачується одноразова грошова допомога поліцейським.
З метою регулювання питання щодо порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статтей 97-101, Закону України № 580, Наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 № 4, затверджено «Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» (далі - Порядок № 4), яким визначено механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД), в разі загибелі (смерті), чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій.
Відповідно до підпункту 4 пункту 4 розділу І Порядку № 4, визначає випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського: пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.
Розділом II Порядку № 4, визначено умови виплати одноразової грошової допомоги, зокрема, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
1) у разі загибелі (смерті) поліцейського - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
2) у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії;
3) у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
ОГД у разі загибелі (смерті) поліцейського чи втрати працездатності поліцейського призначається та виплачується у випадках та в розмірах, визначених Законом України «Про Національну поліцію», особам, які мають право на її отримання, відповідно до цього Закону.
Пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено граничний 6-ти місячний термін для встановлення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції. Цей термін спливає за закінченням 6 місяців після звільнення поліцейського з поліції.
При цьому, слід взяти до уваги рішення Конституційного Суду України від 22.10.2020 у справі № 12-р/2020, яким визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-УІІІ зі змінами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.04.2022 у справі №420/6878/18.
У постановах від 19.09.2018 у справі № 373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі № 296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі № 822/3788/17, 22.01.2019 у справі № 2340/2663/18, від 15.04.2019 у справі № 823/1798/18, від 10.10.2019 у справі № 822/1083/18, від 05.02.2020 у справі № 810/836/18, від 23.04.2020 у справі № 822/999/18 та від 23.09.2021 у справі № 2240/3024/18 Верховний Суд висловив позицію, згідно з якою положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення).
З урахуванням вищезазначеного, та як вбачається з матеріалів справи, а саме: відповідно до наказу ГУНП в Львівській області від 05.09.2022 № 437о/с, позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за станом здоров'я (через хворобу), 01.09.2022 року ГУНП у Львівські області скеровано на ВЛК, що підтверджується копією журналу.
Позивач, звернувся до начальника ГУНП в Львівській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності від 03.04.2023, у якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що позивач отримав 28.03.2023 року - третю групу інвалідності через захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в поліції.
Таким чином та обставина, що з дати звільнення позивача (05.09.2022) до дати встановлення позивачу ступеня втрати працездатності (28.03.2023) пройшло більше шести місяців, як наслідок, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції вказано: «Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу зазначеної одноразової грошової допомоги, то суд зазначає, що такі дії є втручанням в дискреційні повноваження відповідача. Суд звертає увагу, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави, бо місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом., проектом нормативно-правового акта.
Згідно зі пунктом. 1 розділу IV Порядку №4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником, фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Відповідно до пункту 2 розділу IV Порядку № 4 рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, сі в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням, мотивів відмови.
Таким чином, вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідача.
Беручи до уваги дискреційні повноваження відповідача, враховуючи обставини справи, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо призначення, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з визначенням йому третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції за станом здоров'я внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, згідно п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію», в 70 розмірів прожиткового мінімуму, з урахуванням висновків суду у цій справі.»
Вважає, що судом першої інстанції у вищевказаній частині, не взято до уваги, що пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» гарантовано одноразову грошову допомогу, і не передбачено жодних альтернативних рішень на розсуд уповноваженого органу поліції, в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського, який за цим Законом має право на її отримання.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 року №580-УПІ «Про Національну поліцію».
Відповідно до п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію», одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Відповідно до п.п.«в» п.4 ч.1 ст.99 Закону України «Про Національну поліцію» від розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі ( смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності: в) III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 червня 2023 року у справі №812/7/16, встановлено:
«Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та. надання ефективного захисту.
Статтею 13 (право неї ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права, та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право неї ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за. своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам, справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №> 3-рп/2003).»
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 березня 2023 року у справі №№807/2076/17 вказав таку правову позицію:
«Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта, владних повноважень, сі у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка. вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим. не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом, органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі 'Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005року (заява № 38 722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № К (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня. 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те. яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З огляду на викладене, суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії. При цьому суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Такий спосіб захисту права узгоджується з постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі №757/28842/17-а, від 27 березня 2020 року у справі №804/3064/17, від 19 лютого 2021 року у справі №357/1452/17.
В іншій частині, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області №437 о/с від 05.09.2022, звільнений зі служби в поліції з 05 вересня 2022 року відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
Свідоцтвом про хворобу №298 від 29 серпня 2022 року, виданим Медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» (копія додається) встановлено: « 29 серпня 2022 року Медична (військово-лікарська) комісія ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» за розпорядженням Начальника УКЗ ГУНП у Львівській області здійснила медичний огляд ОСОБА_1 , 1978 р.н., майора поліції, дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області, час перебування на службі: в ОВС з 1996р. по 06.11.2015р.; в НПУ з 07.11.2015р.. Пункт 11: Діагноз і постанова медичної (військово-лікарської) комісії про причинний зв'язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва): Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ступінь 2, ризик високий. ІХС Стабільна стенокардія напруги ФК І. Дифузний кардіосклероз з дилатацією лівого передсердя. СН І ст. зі збереженою систолічною функцією міокарда лівого шлуночка. Ангіопатія сітківки обох очей. Багатовузловий зоб, еутиреоз. Аліментарно-конституційне ожиріння І ст. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в поліції. Пункт 12: Постанова медичної (військово-лікарської) комісії щодо ступеня придатності до служби: Непридатний до служби в поліції.»
Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №728826 від 28.03.2023 року, виданою Обласною МСЕК №1 Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи встановлено: «Інвалід ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата огляду: 03.03.2023 року, огляд інваліда первинний, група інвалідності: третя; причина інвалідності: захворювання пов'язане з проходженням служби в поліції.
Випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААВ №728826 від 28.03.2023 року, виданою Обласною МСЕК №1 Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи встановлено: «Інвалід ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата огляду: 03.03.2023 рік, огляд інваліда первинний, група інвалідності: третя; причина інвалідності: захворювання пов'язане з проходженням служби в поліції.»
Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №012475 від 28.03.2023 року, виданою Обласною МСЕК №1 Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи (копія додається) встановлено: «Застрахована особа ОСОБА_1 , дата огляду: 03.03.2023 рік, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 45% (сорок п'ять).
03.04.2023 позивач звернувся до відповідача з рапортом про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності.
Листом від 22.06.2023 №317/05/17-2023, Головне управління Національної поліції у Львівській області повідомило позивача, що при розгляді поданих позивачем документів робочою групою було встановлено, що група інвалідності була встановлена після спливу шестимісячного строку з дня звільнення. З урахуванням викладеного, робоча група з оформлення і виплати одноразової грошової допомоги Головного управління Національної поліції у Львівській області розглянула матеріали справи і прийняла рішення «відмовлено» у зв'язку з відсутністю підстав для виплати.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) врегульовано статями 97-101 Закону №580-VIII та Порядком №4.
Згідно частини першої статті 97 Закону №580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 99 Закону №580-VIII розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності: III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Статтею 101 Закону №580-VIII передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Положеннями підпункту 2 пункту 1 розділу 2 Порядку №4 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
За змістом пункту 3 розділу 3 Порядку № 4 визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів.
Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Порядку №4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Відповідно до пункту 1 розділу 4 Порядку №4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою.
У пункті 3 розділу 4 Порядку №4 вказано, що рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.
Частиною шостою статті 100 Закону №580-VIII передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
При цьому суд першої інстанції слушно зауважив, що передумовою виплати одноразової грошової допомоги є дотримання певної процедури та послідовності.
Так, з положень пункту 4 частини першої статті Закону №580-VIII вбачається, що зазначене положення Закону застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1. інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2. інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3. причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2018 року, 19 вересня 2018 року, 20 вересня 2018 року, 01 листопада 2018 року по справах №№2340/2663/18, 373/1188/16-а, 296/9456/16-а, 822/3788/17 відповідно.
Приймаючи рішення, відповідач дійшов висновку про те, що між датою звільнення позивача (05.09.2022) та датою встановлення позивачу інвалідності (28.03.2023) згідно Довідки до акта огляду медично-соціальною експертною комісією пройшло більше шести місяців.
Як вбачається з Довідки, то у ній не зазначено конкретну дату з якої позивачу встановлено інвалідність, тому при визначені такої дати Головним управлінням при розгляді відповідних заяв позивача взято за основу дату, що зазначена у графі 15 Довідки, тобто 29.03.2023, що і стало підставою для висновку щодо пропущення позивачем шестимісячного строку з дати звільнення до дати встановлення інвалідності на реалізацію права щодо отримання одноразової грошової допомоги.
Згідно пунктом 8 Положення №1317 датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.
Судом першої інстанції зґясовано, що згідно відповіді на запит адвоката позивача від 10.09.2019 №312 Комунального закладу «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» датою встановлення інвалідності вважається день надходження до комісії документів, тобто датою встановлення інвалідності ОСОБА_1 є 03.03.2023 (а.с.13).
З огляду на це суд підставно вважав, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, у розглядуваному випадку, є дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в Довідці, а саме 03.03.2023, що узгоджується із положеннями пункту 8 Порядку №1317 та підтверджується наведеною вище відповіддю на запит адвоката.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно вважав, що позиція відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв'язку із порушенням строків на визначення поліцейському групи інвалідності є неправомірною по відношенню до позивача та такою, що порушує право останнього на призначення одноразової грошової допомоги, відтак відмова позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги не ґрунтується на вимогах Закону.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу зазначеної одноразової грошової допомоги, то суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, вірно вважав, що такі дії, на даному етапі прийняття рішення відповідачем є дискреційним повноваження останнього.
А вимога зобов'язати призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з визначенням йому третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, згідно п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію», в 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату є передчасною, оскільки згідно зі пунктом 1 розділу IV Порядку №4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Відповідно до пункту 2 розділу IV Порядку № 4 рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Беручи до уваги дискреційні повноваження відповідача, враховуючи обставини справи, суд першої інстанції підставно вважав, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо призначення, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з визначенням йому третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції за станом здоров'я внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, згідно п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію», в 70 розмірів прожиткового мінімуму, з урахуванням висновків суду у цій справі.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 380/18988/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді В. Я. Качмар
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 13.02.2024