13 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 300/471/23 пров. № А/857/24111/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року (головуючий суддя Микитин Н.М., м. Івано-Франківськ) у справі №300/471/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
10.02.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо розгляду звернення від 27.11.2022 та надання необґрунтованої відповіді від 03.01.2023, зобов'язання об'єктивно та всебічно перевірити звернення від 27.11.2022 та надання вмотивовану відповідь відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Позов обґрунтовує тим, що звернувся із письмовим зверненням від 27.11.2022 до відповідача зі скаргою на працівника поліції відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського районного управління поліції в Івано-Франківській області начальника відділення поліції Гаврилишин Петра Васильовича, в порядку Закону України «Про звернення громадян», на яке отримав письмову відповідь районного управління поліції ГУ НП в Івано-Франківській області від 03.01.2023, згідно якої зазначено, що начальника відділення поліції №4 (м. Рогатин) Івано-Франківського районного управління поліції підполковника поліції ОСОБА_2 не притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Також, позивач вказує на те, що скарга була адресована відповідачу, однак відповідь надійшла від Івано-Франківського районного управління поліції в Івано-Франківській області, що на думку позивача є протиправним. Його не було повідомлено про передачу поданої скарги на розгляд до районного управління. Однак, на думку позивача, відповідачем в порушення вимог встановлених статтями 1, 15, 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян" допущено протиправну бездіяльність, щодо не проведення розгляду вказаного звернення відповідно до вимог закону та з порушенням строків, яка по суті зводиться до того, що вказана скарга є безпідставною, що суперечить інтересам, заподіює моральну шкоду та порушує стан душевної рівноваги позивача.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року адміністративним позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області в частині дотримання порядку розгляду звернень та надання повної та обґрунтованої відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 27.12.2022 відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян". Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області повторно, із урахуванням висновків суду, розглянути скаргу ОСОБА_1 від 27.11.2022, надати повну та обґрунтовану відповідь згідно вимог Закону України «Про звернення громадян» .
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що доводи суду першої інстанції про вчинення бездіяльності ГУНП в області є абсурдними, оскільки ГУНП в області за скаргою ОСОБА_1 проведено службове розслідування, повідомлено позивачу належним чином про результати розгляду його скарги із дотриманням норм Закону України "Про звернення громадян" з одночасним наданням повної та обґрунтованої відповіді. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 27.11.2022 звернувся до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області зі скаргою на начальника відділення поліції №4 (м. Рогатин) Івано-Франківського районного управління поліції в Івано-Франківській області Гаврилишин Петра, в порядку Закону України "Про звернення громадян", в якій зазначив обставини щодо можливої протиправної поведінки працівника поліції та просив: 1) за вказаною скаргою відкрити дисциплінарне провадження; 2) видати наказ про проведення службового розслідування, провести службове розслідування; 3) відсторонити від виконання обов'язків за посадою начальника відділення поліції №4 (м. Рогатин) Івано-Франківського районного управління поліції в Івано-Франківській області Гаврилишин Петра; 4) з метою своєчасного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарних проступків, установлення причини та умов їх вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарних проступків та розміру заподіяної шкоди - провести службове розслідування; 5) застосувати такий вид дисциплінарного стягнення, який передбачений пунктом 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України - звільнення зі служби в поліції; 6) до участі в розгляді скарги, перевірки скарги залучити ОСОБА_1 , як потерпілого; 7) до участі в службовому розслідуванні залучити ОСОБА_1 , як потерпілого; 8) про час, місце розгляду скарги, відповідальну особу за розгляд скарги, про проведення службового розслідування та його результати - повідомити ОСОБА_1 у встановлений законодавцем порядок та строк.
Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області листом від 17.12.2022 № 631/108/15-1022 передало для організації проведення перевірки звернення скаргу ОСОБА_1 з приводу можливих неправомірних дій начальника відділення поліції №4 (м.Рогатин) Івано-Франківського РУП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_2 - начальникові Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області полковнику поліції П.Міровському.
Листом від 03.01.2023 Івано-Франківський РУП ГУНП в Івано-Франківській області за № Ж-15/108/46/01-2023 повідомило позивача про те, що звернення по факту ймовірно неправомірних дій начальника відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області підполковника поліції ОСОБА_2 , зареєстроване 09.12.2022 № 8130, 23.12.2022 № Ж-13, 29.12.2022 № Ж-15, розглянуто у встановленому законом порядку. За вказаним фактом організовано проведення службового розслідування дисциплінарною комісією Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області. За результатами службового розслідування, у зв'язку із відсутністю обставин, які є достатніми для свідчення про вчинення протиправних дій працівником поліції, що унеможливлює повноцінне та всебічне встановлення всіх обставин справи, начальника відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського районного управління поліції підполковника поліції ОСОБА_2 не притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо надання необґрунтованої відповіді, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
За змістом статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, врегульовано Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (Закон №393/96-ВР).
Згідно частини 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Статтею 4 Закону № 393/96-ВР визначено які рішення, дії (бездіяльність) можуть бути оскаржені. Так, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Відповідно до статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Відповідно до статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. У випадку, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно статті 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Відповідно до статті 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що після отримання відповідних заяв, орган державної влади, місцевого самоврядування має її розглянути і письмово повідомляти громадянина про суть прийнятого рішення за результатами їх розгляду у місячний строк. В той же час, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області зі скаргою від 27.11.2022, розгляд якої, згідно листа від 17.12.2022 № 631/108/15-2022 скеровано до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області. Втім, в порушення частини 2 статті 7 Закону № 393/96-ВР, відповідач не повідомив ОСОБА_1 про пересилання його скарги до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області. Відповідь на вказану скаргу позивача від 27.11.2022 Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області оформило листом від 03.01.2023 №Ж13/108/46/01-2023, однак згідно відбитку штампу установи зв'язку "Укрпошта" поштовий конверт з листом від 03.01.2023 №Ж13/108/46/01-2023 зданий до установи зв'язку "Укрпошта" 11.01.2023. Втім, відповідач вказує на надходження скарги ОСОБА_1 від 27.11.2022 тільки 14.12.2022, що підтверджується штампом про реєстрацію вхідної кореспонденції за вхідним номером 15/Ж-4.
Разом з тим, згідно скарги від 27.11.2022 позивач просив відкрити дисциплінарне провадження та провести службове розслідування. Івано-Франківський РУП ГУНП в Івано-Франківській області у листі від 03.01.2023 №Ж13/108/46/01-2023 зазначив, що звернення ОСОБА_1 по факту ймовірно неправомірних дій начальника відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області підполковника поліції ОСОБА_2 , зареєстроване 09.12.2022 № 8130, 23.12.2022 № Ж-13, 29.12.2022 № Ж-15, розглянуто у встановленому законом порядку. За вказаним фактом організовано проведення службового розслідування дисциплінарною комісією Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області. За результатами службового розслідування, у зв'язку із відсутністю обставин, які є достатніми для свідчення про вчинення протиправних дій працівником поліції, що унеможливлює повноцінне та всебічне встановлення всіх обставин справи, начальника відділення поліції № 4 (м. Рогатин) Івано-Франківського районного управління поліції підполковника поліції ОСОБА_2 не притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Відтак, апеляційний суд звертає увагу на те, що Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області у вищевказаному листі зазначено чи проводилось службове розслідування щодо порушення службової дисципліни ОСОБА_2 .
Разом з тим, статтею 18 Закону № 393/96-ВР встановлено права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Так, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
В свою чергу, обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, визначені в статті 19 Закону № 393/96-ВР. Так, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Колегія суддів зазначає, що позивач в скарзі просив: залучити його, як потерпілого, до участі в розгляді скарги, перевірки скарги та до участі в службовому розслідуванні; повідомити у встановлений законодавцем порядок та строк про час, місце розгляду скарги, відповідальну особу за розгляд скарги, про проведення службового розслідування та його результати.
Апеляційний суд зазначає, що такі вимоги ОСОБА_1 відповідають встановленим статтею 18 Закону України “Про звернення громадян” правам громадян при розгляді заяви чи скарги, а саме: брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги. Крім того, такі вимоги скарги від 27.11.2022 кореспондуються з обов'язками органів державної влади, які встановлені статтею 19 Закону № 393/96-ВР, а саме: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Колегія суддів зазначає, що в будь-якому разі орган державної влади, який здійснює розгляд звернення особи, зобов'язаний повідомити таку особу про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення, а також про час, місце розгляду скарги, якщо особа просила про це повідомити її. Щодо участі особи у перевірці поданої скарги чи заяви, то орган державної влади, який здійснює розгляд звернення особи, зобов'язаний запросити таку особу на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу, або обґрунтовано та відповідно до правомірних підстав повідомити про незалучення особи на таке засідання. В даному випадку, позивач просив залучити його до участі в розгляді скарги від 27.11.2022, однак обґрунтованої відмови щодо такої участі ОСОБА_1 від відповідача не отримав.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що під час розгляду скарги ОСОБА_1 від 27.11.2022 відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягала в порушенні порядку розгляду звернень позивача, а також надання неповної відповіді на скаргу від 27.11.2022.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 300/471/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний