13 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 459/3022/23 пров. № А/857/23045/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 13 листопада 2023 року у справі № 459/3022/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-
суддя в 1-й інстанції - Отчак Н.Я.,
час ухвалення рішення - 13.11.2023 року,
місце ухвалення рішення - м. Червоноград,
дата складання повного тексту рішення - 13.11.2023 року,
13.09.2023 позивач звернувся у суд з позовом до відповідача, у якому просить скасувати постанову серії ЕАТ №7662319 від 04.09.2023 про адміністративне правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 680,00 грн. за ч. 3 ст. 122 КУпАП та стягнути судові витрати.
Адміністративний позов обґрунтовує тим, що з постановою він не згідний, така винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Стверджує, що рухався згідно з правилами дорожнього руху у загальній полосі. Доїжджаючи до переривчастої полоси на автобусній полосі, перетнув її для повороту праворуч, згідно з п. 17.2 ПДР. Крім цього, зазначає, що розгляд справи не проводився, права зачитали йому після винесення постанови.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 13 листопада 2023 року у справі № 459/3022/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що здійснив виїзд на крайню праву смугу призначену для руху маршрутних транспортних засобів з метою повернути праворуч. Перетин цієї смуги здійснено в межах переривчастої лінії.
Просить скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 13 листопада 2023 року у справі № 459/3022/23 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вислухавши доповідь судді -доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в справі, суд першої інстанції виходив з того, що наданим відповідачем відеозаписом підтверджується вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст.122 КУпАП.
Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою інспектора 2 роти 4 батальйону УПП у Львівській області Решітника В.О. серії ЕАТ № 7662319 від 04.09.2023, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.122 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у виді штрафу у розмір 680 грн..
Згідно даної постанови, 4 вересня 2023 року о 08год 48хв у м. Львові по вулиці Садівничій, 2, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом RENAULT LOGAN з номерним знаком НОМЕР_1 здійснив рух по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8., чим порушив п. 17.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 3 ст.122 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою, позивач оскаржив її до суду.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі -ПДР).
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
П.1.3.ПДР України, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п.1.9.ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В п.8.4.»в» ПДР визначено, що заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Знак 3.22 забороняє поворот праворуч. Дія знаку не поширюється на транспорті засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Дія знака поширюється на перехрещення проїзних частин та інші місця, перед яким встановлено знак. Додаткова табличка 7.5.3 поширює дію знака, з яким вона застосовується, на легкові автомобілі, а також вантажні автомобілі з дозволеною масою до 3.5 т.
П.17.1. ПДР України, визначено, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
Тобто, знаки 5.8 та 5.11 інформують водіїв про те, що дана смуга призначена для транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами та таксі.
Отже, лише водії маршрутних транспортних засобів, таксі та велосипедисти мають право рухатись по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 чи 5.11.
Відповідно до п.1.10 ПДР України, маршрутні транспортні засоби (транспортні засоби загального користування) - це автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів.
Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності; завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено з матеріалів справи, а саме з оптичного диску із відеоматеріалами з боді-камери інспектора поліції, що сам же позивач, після зупинення поліцейськими, підтверджує, що впродовж 20-30 метрів рухався по смузі для маршрутних транспортних засобів для повороту праворуч, оскільки не встигав відвести дитину в дитячий садок, а в лівій смузі був корок, та в подальшому здійснив поворот праворуч. При цьому зазначив, що не перешкоджав дорожньому руху, оскільки не було жодної маршрутки. Також інспектором поліції роз'яснено позивачу, що він зобов'язаний рухатися в загальній смузі до переривчастої лінії, після чого перетнути смугу для маршрутних транспортних засобів, та подальшому здійснити поворот праворуч, а не рухатися по смузі для маршрутних транспортних засобів, ще за довго до такого повороту, що підтверджується відео фіксацією розгляду справи після зупинки водія, назва файлу Clip_1. mp4 час 8:49год-8:51год.
Відтак, надані представником відповідача відеозаписи, є належними та допустимими доказом, у розумінні положень ст. 251 КУпАП.
Апеляційний суд не приймає до уваги посилання апелянта на те, що він здійснив виїзд на крайню праву смугу призначену для руху маршрутних транспортних засобів в межах переривчастої лінії, оскільки такі спростовуються відеоматеріалами, а саме поясненнями самого позивача наданими відразу після вчинення адміністративного правопорушення та зафіксованими на боді-камеру поліцейського.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що відповідачем під час розгляду адміністративної справи та винесенні оскаржуваної постанови дотримано вимог закону, стягнення накладено в межах санкцій статті, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності; доказів, які спростовують факт наявності адміністративного правопорушення, та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, передбачену ч.3ст.122 КУпАП.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись ст. 286, 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 13 листопада 2023 року у справі № 459/3022/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 13.02.2024