12 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/14000/23 пров. № А/857/21730/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Грень Н.М.), ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м.Львові 10 листопада 2023 року у справі №380/14000/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними,
20.06.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - Управління), просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження з 01.03.2023 сумою 1500 гривень розміру збільшення пенсії ОСОБА_1 перерахованої з метою її індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити з 01.03.2023 пенсію ОСОБА_1 з метою її індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження розміру збільшення пенсії сумою 1500 гривень, з урахуванням проведених виплат;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження з 01.05.2023 пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити з 01.05.2023 пенсію ОСОБА_1 з доплатою згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та індексацією згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження максимальним розміром пенсійних виплат ОСОБА_1 з 01.03.2023; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2023 з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат. В решті вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 20.12.2016 частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром 10 прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, є нечинною та не підлягає застосуванню у спірних відносинах. Суд першої інстанції вказав, що внесені Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Суд першої інстанції зазначив, що наведене у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» положення про підвищення пенсій з 01.03.2023 «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом» суперечить приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними у спірних правовідносинах, а тому підлягають застосуванню відповідачем і судом. Суд першої інстанції вказав, що закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат, а тому відповідні дії ГУПФ суд визнає протиправними, оскільки такі вчинені всупереч приписам ч. 2 ст. 19 Конституції України. Щодо позовних вимог щодо нарахування та виплати пенсії без обмеження розміру збільшення пенсії сумою 1500 гривень, то суд першої інстанції зазначив, що індексація пенсії позивача з 01 березня 2023 року проведена відповідачем у межах чинного законодавства за умови, що підвищення відповідно до пункту 10 постанови КМУ № 168 не може перевищувати 1500 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовив в позові, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позитивні обов'язки держави у сфері соціального захисту мають бути внормовані належним чином, зокрема підстави, порядок та умови індексації та перерахунку розмірів усіх видів пенсій для всіх груп пенсіонерів мають бути визначені в законах. Скаржник вказує, що Кабінет Міністрів України визначає тільки порядок індексації пенсії, а визначення розміру індексації пенсії проводиться виключно законами України. Скаржник зазначає, що абзац 2 пункту 10 Постанови №168 прямо суперечить не лише нормам Закону №2017 та Закону №2262, але й положенням Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік», позаяк вищевказані закони не встановлюють жодних обмежень розміру збільшення (індексації) пенсії і не делегують Уряду повноважень для встановлення обмеження розміру збільшення (індексації) пенсії. Скаржник вказує також, що ані Закон №1058, ані нормами будь-яких інших законів не передбачено повноважень Уряду встановлювати обмеження розміру збільшення (індексації) пенсії, який арифметично обчислюється індивідуально для кожного пенсіонера шляхом множення вищевказаного коефіцієнту збільшення на основний розмір отримуваної конкретним пенсіонером пенсії. Скаржник вважає, що норми Постанови №168 не можна застосувати у частині обмеження збільшення (індексації) пенсій розміром 1500 грн., оскільки жодним чинним законом такого обмеження на сьогодні не встановлено і право встановлення такого обмеження Уряду не делеговано.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992.
З 01.03.2023 Управління на виконання приписів постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» провело індексацію пенсії ОСОБА_1 , внаслідок чого сума індексації склала 1500,00 грн. Загальний розмір нарахованої ОСОБА_1 з 01.03.2023 пенсії з урахуванням індексації, доплат та підвищень склав 19492,13 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі №380/689/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати в розмірі 2000грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01.08.2022.
Загальний розмір нарахованої позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі № 380/689/23 пенсії з урахуванням індексації, доплат та підвищень склав 21 492,13 грн, проте до виплати призначена пенсія у розмірі 20930,00 грн, тобто із застосуванням обмеження її величиною максимального розміру пенсії.
Не погоджуючись із діями Управління щодо обмеження пенсійних виплат максимальним розміром, а також застосування коефіцієнту 0,197 при нарахуванні індексації пенсії, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції виходить з таких підстав.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що у 2023 році частина друга та абзац п'ятий частини четвертої статті 42, третє речення абзацу першого пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №49 - 51, ст. 376 із наступними змінами), частина друга статті 22, стаття 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №29, ст. 399; зі змінами, внесеними Законом України від 15 лютого 2022 року №2040-IX), частина друга статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону України від 21 вересня 2022 року №2620-IX, частина четверта статті 54, частина друга статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №13, ст.178 із наступними змінами), частина четверта статті 12 та абзац другий пункту 12 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., №20, ст.102 із наступними змінами), частина шоста статті 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., №21, ст. 252 із наступними змінами), абзац другий частини п'ятої статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 22, ст. 262 із наступними змінами), стаття 29 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., №2 - 3, ст. 36 із наступними змінами) застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168).
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Відповідно до пункту 10 Постанови №168 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Тобто на виконання повноважень, наданих законодавством України, Кабінет Міністрів чітко визначив межу перерахунку, а саме 1500 грн.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що обмеження верхньої межі індексації застосований для того, щоб в умовах воєнного стану та дотаційних екномічних ресурсів збалансувати потреби, захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян. При цьому виключень щодо неврахування пункту 10 Постанови №168 під час проведення перерахунку пенсії законодавство не містить, зазначений пункт чинний, не суперечить вимогам закону та містить імперативну вимогу щодо граничної межу розміру збільшення, з огляду на що підлягає застосуванню відповідачем.
Покликання скаржника на практику Верховного Суду та Конституційного Суду України не є релевантними до спірних правовідносин, адже стосуються саме обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром на підставі частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, водночас в спірному випадку мова йде про визначення розміру індексації пенсії.
Водночас, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Європейський суд з прав людини, практика якого разом з Конвенцією застосовується судам як джерело права, неодноразово висловлював правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат. ЄСПЛ не заперечує право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
ЄСПЛ визнає можливість, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи й з'ясовує, чи було законним таке втручання, чи мало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа «Valkov and Others v. Bulgaria» (заява №2033/04); справа «Khoniakina v. Georgia» (заява №17767/08)).
Норма законодавства про те, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1 - 7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень, не є дискримінаційною відносно позивача, оскільки стосується й інших категорій пенсіонерів.
Враховуючи те, що пенсія позивача з 01.03.2023 проіндексована в розмірі 1500 грн., що відповідає п. 10 Постанови № 168, відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію пенсії з березня 2023 року, без застосування пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки учасники справи не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, то відповідно до положень статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Щодо покликання скаржника на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 320/8511/23, то на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня інформація щодо набрання таким законної сили, тоді як в силу приписів статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції в оскаржуваній частині щодо відсутності протиправності в діях відповідача щодо нарахування позивачу індексації в сумі 1500 грн.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено мотиви відсутності протиправності в діях відповідача щодо нарахування позивачу індексації в сумі 1500 грн. відповідно до пункту 10 Постанови № 168, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року у справі №380/14000/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко