13 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/12906/22 пров. № А/857/15249/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гудима Л.Я., Качмара В.Я..
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року (суддя -Кухар Н.А., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 у вересні 2022 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Львівської обласної прокуратури, в якому просила:визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з установлення періоду проходження служби (стажу роботи), який дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років Львівської обласної прокуратури від 25.08.2022, викладене у протоколі №46/2022 засідання комісії в частині щодо неврахування до стажу роботи періоду проходження державної служби з 12.05.1998 по 22.06.2001 у Військовій частині НОМЕР_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у межах спірних правовідносин відповідач не мав права не врахувати до стажу роботи період проходження нею державної служби з 12.05.1998 по 22.06.2001, який дає їй право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що вимоги обов'язкової наявності вищої освіти, у осіб які займають посади держслужбовців на час початку праці позивача на посаді державного службовця в період з 06.05.1998 по 22.06.2001 не було, а тому положення нормативно-правових актів, в частині вимог щодо наявності в осіб, що обіймають посаду державних службовців, вищої освіти не застосовуються.
Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач з 30.10.2001 року призначена помічником прокурора Шевченківського району м. Львова згідно наказу прокурора Львівської області №1132 від 12.12.2003 року.
В серпні 2022 року позивач звернулася до Комісії з установлення періоду проходження служби (стажу роботи) Львівської обласної прокуратури із заявою щодо зарахування стажу і виплати надбавки за вислугу років за період роботи з 12.05.1998 по 22.06.2001 на посаді юрисконсульта у Військовій частині НОМЕР_1 .
Рішенням комісії з установлення періоду проходження служби (стажу роботи) Львівської обласної прокуратури №46/2022 від 25 серпня 2022 року встановлено, що до періоду проходження служби (стажу роботи), який дає право позивачу на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, підлягають включенню період роботи в прокуратурі на прокурорських посадах з12 грудня 2003 року по даний час.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у спірний період роботи з 12.05.1998 року по 22.06.2001 року позивач обіймав посаду державного службовця, не будучи особою з вищою юридичною освітою. Тому в силу вимог підпункту 9 пункту 6 Порядку № 1090 вказаний період роботи не підлягає зарахуванню позивачу до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон № 1697).
Частиною другою статті 15 Закону № 1697 визначено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Згідно з пунктом п'ятим частини першої статті 16 Закону № 1697 незалежність прокурора забезпечується належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора.
Соціальне та матеріально-побутове забезпечення прокурора врегульовує розділ ІХ Закону № 1697.
Відповідно до частини 1 статті 81 Закону №1697 заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом першим частини другої статті 81 Закону № 1697 заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років.
Частиною сьомою статті 81 Закону № 1697 визначено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.
Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог абзацу другого частини сьомої статті 81 Закону №1697 Кабінет Міністрів України постановою від 09 грудня 2015 року № 1090 затвердив Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, який відповідно до пункту 1 цього Порядку визначає механізм встановлення прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання такої надбавки.
Дія цього Порядку поширюється на прокурорів, військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, слідчих органів прокуратури та інших працівників органів прокуратури (пункт 2 Порядку № 1090).
Надбавка за вислугу років прокурорам виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби в розмірах, зазначених у частині сьомій статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (пункт 3 Порядку № 1090).
Відповідно до підпункту 9 пункту 6 Порядку №1090 до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, слідчим органів прокуратури, зараховується час роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.
Установлена надбавка за вислугу років виплачується щомісяця пропорційно відпрацьованому часу або часу служби (пункт 13 Порядку № 1090).
Період проходження служби (стаж роботи), що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, обчислюється комісіями з установлення періоду проходження служби (стажу роботи), що утворюються в Офісі Генерального прокурора, регіональних прокуратурах, військових прокуратурах регіонів (абзац перший пункту 14 Порядку № 1090).
Період проходження служби (стаж роботи), що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки (особової справи) (у разі наявності) або відомостей про проходження служби (трудову діяльність) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та інших документів, які відповідно до законодавства підтверджують періоди проходження служби (стаж роботи) (абзац перший пункту 15 Порядку № 1090).
Рішення комісії про обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), який дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, оформляється протоколом. Витяги з протоколів засідання комісії друкуються у двох примірниках, які подаються до бухгалтерського та кадрового підрозділів (пункт 16 Порядку № 1090).
Спірні питання, що виникають під час обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), який дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, розглядаються відповідними комісіями прокуратур вищого рівня, Офісу Генерального прокурора або в судовому порядку (пункт 17 Порядку № 1090).
Отже, надбавка за вислугу років є складовою заробітної плати прокурора. Розмір такої надбавки залежить від наявного у прокурора стажу роботи. Разом з тим до стажу роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурору, підлягає зарахуванню, зокрема, час його роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.
Як встановлено з матеріалів справи, Комісія з установлення періоду проходження служби (стажу роботи), який дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років Львівської обласної прокуратури не зарахувала позивачу до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, період її роботи з 12.05.1998 по 22.06.2001 на посаді юрисконсульта у Військовій частині НОМЕР_1 з підстави відсутності у позивача у вказаний період роботи вищої юридичної освіти.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком, оскільки документом, який підтверджує наявність у позивача вищої юридичної освіти, є диплом спеціаліста серії НОМЕР_2 , виданий Львівським національним університетом імені Івана Франка, 22 червня 2001 року, згідно якого, у період з 31.07.1995 по 22.06.2001 ОСОБА_1 навчалася на заочній формі навчання та отримала кваліфікацію «Спеціаліст юрист».
Таким чином, у спірний період роботи з 12.05.1998 року по 22.06.2001 року позивач обіймав посаду державного службовця, не будучи особою з вищою юридичною освітою. Тому в силу вимог підпункту 9 пункту 6 Порядку № 1090 вказаний період роботи не підлягає зарахуванню позивачу до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам.
Апелянт покликається на пункт 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» та пункт 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, якими установлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Апеляційний суд з цього приводу зауважує, що поняття «стаж державної служби» не є тотожним поняттю «стаж роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років», і передбачена підпунктом 9 пункту 6 Порядку №1090 умова щодо вищої юридичної освіти встановлена не для зарахування певних періодів роботи до стажу державної служби, а для зарахування відповідного стажу державної служби до стажу, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років.
Разом з тим, предметом спору у цій справі є не питання обчислення стажу державної служби позивача, а питання зарахування періоду роботи (служби) позивача до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, яке регулюється пунктом 6 Порядку № 1090.
Водночас обчислення стажу, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, здійснюється в порядку та на умовах, які є чинними на час виплати прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури щомісячної надбавки за вислугу років, оскільки є складовою механізму визначення розміру цієї надбавки. Застосування порядку та умов обчислення вказаного стажу, чинних на час відповідної роботи (служби), Законом №1697-VII та Порядком №1090 не передбачено.
Стосовно доводів апелянта про те, що вимоги обов'язкової наявності вищої освіти у осіб, які займають посади держслужбовців на час початку її роботи на посаді державного службовця в період з 31.07.1995 року по 22.06.2001 року не було, а тому положення нормативно-правових актів в частині вимог, які стосуються наявності у осіб, що обіймають посади державних службовців, вищої освіти не застосовуються, апеляційний суд зазначає наступне.
Умова щодо наявності у особи вищої юридичної освіти при проходження державної служби для можливості зарахування стажу державної служби до стажу, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, була передбачена й законодавством, яке діяло до набрання чинності Порядком №1090, а саме: підпунктом 10 пункту 5 Порядку виплати надбавки за вислугу років працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 №425 (містив норму, аналогічну викладеній у підпункті 9 пункту 6 Порядку №1090), та підпунктом 4.4 пункту 4 Положення про порядок виплати процентних надбавок за вислугу років до заробітної плати працівникам органів прокуратури України, затвердженого Указом Президента України від 20.12.1991 №11/91, в якому було обумовлено зарахування до спеціального стажу часу роботи в державних установах, інших організаціях працівників, що мають класні чини і були направлені туди, а потім повернулись в прокуратуру для продовження роботи, з чого беззаперечно слідує наявність у таких осіб вищої юридичної освіти на проміжному етапі проходження державної служби.
Отже, ні чинне законодавство України, ні законодавство, що діяло у періоди роботи позивачки на посадах державних службовців, не включало час роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи без вищої юридичної освіти, до стажу, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 10 листопада 2022 року у справі №380/13406/21.
Апеляційний суд резюмує, що відповідач правомірно не зарахував період роботи позивача з 12.05.1998 по 22.06.2001 на посаді юрисконсульта у Військовій частині НОМЕР_3 підстави відсутності у вказаний період роботи в неї вищої юридичної освіти.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року у справі №380/12906/22- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар