13 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6016/23 пров. № А/857/20916/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року (суддя Главач І.А., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/6016/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в якому просив:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не врахування під час переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), затверджена постановою правління Пенсійного фонду України 17.01.2017 № 1-3, видана Департаментом соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 13.03.2023 № 374/03.1-51/09;
- зобов'язати відповідача перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), затверджена постановою правління Пенсійного фонду України 17.01.2017 № 1-3, видана Департаментом соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 13.03.2023 № 374/03.1-51/09.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 у справі № 300/4189/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у формі листа від 20.09.2022 за №3740-3433/Л-02/8-0900/22, про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди його роботи з 13.07.1994 по 18.04.2006 на посадах голови виконкому Устянської сільської ради та голови Устянської сільської ради. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення його на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного рішення суду від 19.12.2022 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням періоду роботи з 13.07.1994 по 18.04.2006. При цьому, відповідачем не взято до уваги довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця видану Департаментом соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 13.03.2023 № 374/03.1-54/09, внаслідок чого розмір пенсії позивача з 16.03.2023 року склав 2093,00 грн (до виконання рішення суду такий розмір становив 4371,76 грн) та, відповідно, утворилась переплата пенсії за період з 16.03.2023 р. по 31.03.2023 р. у сумі 1176,123 грн, про що повідомлено ОСОБА_1 листом від 03.04.2023р.
03.04.2023 року, позивач звернувся до сервісного центру із заявою, в якій просив зупинити (не виконувати) рішення суду від 19.12.2022 справа № 300/4189/22, внаслідок чого ГУ ПФУ в Івано-Франківській області перевело ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, позивач звернувся з письмовим зверненням щодо пенсійного забезпечення, а саме не врахування зазначеної вище довідки при переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», на яке відповідач листом від 25.04,2023 повідомив, що оскільки ОСОБА_1 надав довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), згідно якої дані виплати вказані за роботу на посаді сільського голови, а з 04.07.2001 посада голови виконкому сільської Ради народних депутатів віднесена до категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій державних службовців, то дана довідка не може бути врахована при переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу». Тому переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно з рішенням суду було здійснено без врахування вищевказаної довідки та розмір пенсії з 16.03.2023 склав 2 093,00 грн,
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 19.05.2023 року, повідомлено позивача про відсутність підстав для переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки станом на 01.05.2016 р. ОСОБА_1 не працював на посаді державного службовця та станом на 01.05.2016 р. у позивача відсутній необхідний стаж державної служби 20 років.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для переведення позивача на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ. А відтак й відсутні правові підстави надавати оцінку правомірності неврахування довідки про складові заробітної плати від 13.03.2023 № 374/03.1-54/09.
У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2022 року у справі № 640/10625/21 вказано, що преюдиційними є факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення й окреслюється його суб'єктивними і об'єктивними межами, згідно з якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їхні правонаступники, не можуть знову оскаржувати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для судь який розглядає справу, навіть коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом, судових рітттень.Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення., яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами, Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.
У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 2а- 8068/12/1370 йдеться про те, що судове рішення суду касаційної інстанції, як акт правосуддя, є кінцевим судовим актом, постановленим у формі процесуального документа, який завершує процесуальну діяльність адміністративного суду касаційної інстанції з розгляду та вирішення відповідної адміністративної справи та має властивості (компоненти) законної сили: 1) обов'язковість; 2) преюдиційність; 3) виключність; 4) незмінність і неспростовність.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 823/865/16 обов'язковість преюдиційних обставин, закріплена частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1)або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок. Обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки, не можуть розглядатись як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 цього Кодексу.
Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 160/5671/21 зазначив, що за змістом частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України преюдиційного значення набувають лише встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи. На користь такого висновку свідчить частина сьома статті 78 цього Кодексу, відповідно до якої правова оцінка, надана судом факту під час розгляду іншої справи, не є обов'язковою для суду..
Згідно з постановою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 826/3356/13-а преюдиційні факти потрібно відрізняти від оцінки обставин іншим судом. Преюдиційні факти - це явища дійсності, істинність яких вже було встановлено в рішенні, що виключає необхідність іх повторного з'ясування, тоді як юридична оцінка фактів-це оцінне судження, зроблене судом під час зіставлення факту з нормою права, яка регулює відповідну сферу правовідносин. Адміністративний суд має оцінювати преюдиційний зв'язок між судовими рішеннями щодо встановленого юридичного факту чи складу, наслідків або вимог, які випливають з одного й того ж правовідношення в первинному процесі. Зокрема, така преюдиція поширюється на випадки: 1) виникнення, зміни чи припинення основних правовідносин у первинному процесі, що впливають на використання преюдиційних категорій у похідних правовідносинах у наступному процесі; 2) виникнення не породженого первинними відносинами правовідношення, що містить взаємозалежні за преюдиціиним зв'язком матеріально-правові норми; 3) визнання за позовом про присудження, зумовленого підтвердженими преюдиційними категоріями за первинним судовим рішенням тощо.
Має бути забезпечена можливість незастосування преюдиційних категорій в разі вмотивованого непогодження судді у спосіб їх «відкликання» у межах предмета розгляду фактичних обставин справи. Виправданим може бути відхилення від преюдицїї, якщо вбачається потреба в «живому» переході судової практики до тлумачення, заповнення прогалин і відкритої «легітимної» добудови права. Відповідні зміни мають впроваджуватися в природний, поступовий та узгоджений спосіб.
Адміністративний суд під час розгляду справи на підставі встановлених ним обставин, зокрема, з урахуванням преюдиційних обставин, має самостійно кваліфікувати поведінку особи та дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (на підставі постанови Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 0340/1538/18). Преюдиційний характер обставин справи, встановлених у судовому рішенні, що набуло законної сили, виявляється, зокрема, в тому, що суд враховує такі обставини, навіть якщо це судове рішення не було виконано фактично (згідно з постановою Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі № 480/1390/19). Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 815/94/16 зазначив, що суд під час розгляду справи на підставі встановлених ним обставин (зокрема, з урахуванням преюдиційних обставин) має самостійно кваліфікувати поведінку контролюючого органу під час призначення та проведення контрольного заходу й дійти власних висновків щодо правомірності / неправомірності такої поведінки в причиново-наслідковому зв'язку з прийняттям оскарженого податкового повідомлення-рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 806/3572/17 указав, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду під час розгляду справи. В адміністративному процесі мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин, а в разі необхідності має запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити обставини, а також надати суду додаткові докази. Зі змісту статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що преюдиційними можуть бути, за визначених у цьому Кодексі умов, саме обставини, встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Преюдиція не поширюється на правову оцінку таких обставин, оскільки відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їхньому безпосередньому, всебічному, повному та об єктивному дослідженні.
ОСОБА_1 разом із заявою про призначення/перерахунок пенсії надав відповідачу довідку, видану Департаментом соціальної політики Івано- Франківської обласної державної адміністрації від 13.03.2023р. за №374/03.1- 54/09 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, у яких зазначено посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років та надбавка за інтенсивність праці, премія місячна, інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць).
Вищезазначена довідка складена за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», та містить відображення складових заробітної плати.
На всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, всі відображені в довідці види оплати праці, є складовими частинами заробітної плати Позивача, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 .
Вищевказане узгоджується з положеннями пункту 1 частини першої статті 41 Закон №1058-ІУ, відповідно до якої до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Більше того, пенсійним органом не наведено жодного аргументу на підтвердження невідповідності поданих довідок вимогам встановленого зразка, зокрема формі, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3 та не зазначено в чому саме полягає така невідповідність.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення суду, а апеляційну скаргу - без задоволення
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення, викладене у листі від 20.09.2022 за №3740-3433/Л-02/8-0900/22, яким відмовлено позивачу в переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, з тих підстав, що позивач станом на 01.05.2016 не працював на посадах, віднесених до посад державної служби та немає 20 років стажу державної служби.
Позивач, вважаючи протиправною відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», через уповноваженого представника, звернувся до суду.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 справа № 300/4189/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у формі листа від 20.09.2022 за №3740-3433/Л-02/8-0900/22, про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди його роботи з 13.07.1994 по 18.04.2006 на посадах голови виконкому Устянської сільської ради та голови Устянської сільської ради. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення його на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення суду від 19.12.2022 справа № 300/4189/22, що набрало законної сили 16.03.2023 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням періоду роботи з 13.07.1994 по 18.04.2006.
При цьому, відповідачем не взято до уваги довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця видану Департаментом соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 13.03.2023 № 374/03.1-54/09, внаслідок чого розмір пенсії позивача з 16.03.2023 склав 2 093,00 грн (до виконання рішення суду такий станови 4 371,76 грн) та, відповідно, утворилась переплата пенсії за період з 16.03.2023 по 31.03.2023 у сумі 1 176,123 грн, про що повідомлено ОСОБА_1 листом від 03.04.2023.
03.04.2023 позивач звернувся до сервісного центру із заявою, в якій просив зупинити (не виконувати) рішення суду від 19.12.2022 справа № 300/4189/22, внаслідок чого ГУ ПФУ в Івано-Франківській області перевело ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, позивач звернувся з письмовим зверненням щодо пенсійного забезпечення, а саме не врахування означеної вище довідки при переведенні на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", на яке відповідач листом від 25.04.2023 повідомив, що оскільки ОСОБА_1 надав довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), згідно якої дані виплати вказані за роботу на посаді сільського голови, а з 04.07.2001 посада голови виконкому сільської Ради народних депутатів віднесена до категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій державних службовців, то дана довідка не може бути врахована при переведенні на пенсію згідно Закону України "Про державну службу". Тому переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" згідно з рішенням суду було здійснено без врахування вищевказаної довідки та розмір пенсії з 16.03.2023 склав 2 093,00 грн (а.с.17).
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 19.05.2023 повідомлено позивача про відсутність підстав для переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не працював на посаді державного службовця та станом на 01.05.2016 у позивача відсутній необхідний стаж державної служби 20 років.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції правильно зазначив, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (була чинною до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
При цьому суд, з урахуванням положень, частини 5 статті 242 КАС України, вірно врахував, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10 лютого 2021 року у справі №825/1453/18 вказав на помилковість висновку про те, що пунктом 11 частини третьої статті 3 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» визначено, що дія цього Закону не поширюється на депутатів місцевих рад та посадових осіб органу місцевого самоврядування, оскільки зарахування державної служби до стажу роботи (відповідне питання в контексті спірних правовідносин врегульоване положеннями, зокрема, пунктів 10 та 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII) не є тотожним поняттю та статусу державного службовця, а згідно з положеннями статті 3 Закону №889 такий регулює саме відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
У даній спірній ситуації судом першої інстанції зґясовано, що згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлено, що позивач у період з 13.07.1994 по 08.04.1998 працював на посаді голови виконкому Устянської сільської ради, а з 09.04.1998 по 18.04.2006 працював на посаді голови Устянської сільської ради.
Крім того, згаданим вище рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 справа № 300/4189/22 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у формі листа від 20.09.2022 за №3740-3433/Л-02/8-0900/22, про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди його роботи з 13.07.1994 по 18.04.2006 на посадах голови виконкому Устянської сільської ради та голови Устянської сільської ради та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення його на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, стаж позивача на посадах державного службовця становить 11 років 9 місяців.
З урахуванням згаданих вище положень пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, згідно якого, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, суд слушно зауважив, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Вказаний висновок суд узгоджується з позицією висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року в справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18).
Відтак, для набуття права на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу», серед вищевказаного, необхідно наявність обставини: із зайняття особою посади державної служби та наявності не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців - на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ - 01.05.2016.
Оскільки, позивач має стаж на посаді державної служби понад 11 років, проте не займав станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VІІІ) посаду державної служби, та не мав 20 років стажу незалежно від того, чи працював станом на 01.05.2016 на державній службі, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для переведення позивача на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
А з урахуванням вказаного, суд вірно вважав, що і відсутні правові підстави надавати оцінку правомірності неврахування довідки про складові заробітної плати від 13.03.2023 № 374/03.1-54/09.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що адміністративний позов слід залишити без задоволення.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 300/6016/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 13.02.2024