12 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 140/9980/23 пров. № А/857/16063/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року (головуючий суддя Дмитрук В.В., м. Луцьк) у справі № 140/9980/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Трейд Ресурс» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ТОВ «Люкс Трейд Ресурс» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 23.02.2023 №000/3735/06-30-09-02/43691830.
Обґрунтовує позов тим, що у позивача відсутні місця зберігання пального, які відповідали би ознакам, встановленим нормами ПК України, що відповідно не породжує обов'язку отримувати ліцензію на право зберігання пального в таких місцях, а тому вважає, що ним не порушено вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» - зберігання пального без придбання відповідної ліцензії.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що здійснення зберігання пального суб'єктом господарювання (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), що використовується для такого зберігання на праві власності або користування, є підставою для притягнення до відповідальності за відсутність ліцензії на право зберігання пального. Вказує, що контролюючим органом в ході перевірки встановлено, що відповідно до наданих договорів платник податків здійснює зберігання газу вуглеводневого скрапленого, зокрема, за адресою місця зберігання: Житомирська обл., Радомишльський р-н, смт Городок, вул. Заводська, 2. Вважає, що актом фактичної перевірки встановлено, що ТОВ «Люкс Трейд Ресурс» допустило порушення вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР - зберігання пального без придбання відповідної ліцензії.
Також скаржник наголошує на неспівмірності стягнутих судом витрат на професійну правничу допомогу із наданими адвокатом послугами.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що основним видом діяльності ТОВ “ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС” є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами згідно коду КВЕД 46.71.
Господарська діяльність з оптової торгівлі паливом здійснюється на підставі ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, виданої 17.09.2020 за реєстраційним номером 990614202000557.
Головним управлінням ДПС у Волинській області на підставі ст. 20, п.п. 75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України та наказу від 29.11.2022 №2137-п проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суб'єкта господарювання ТзОВ “ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС” за адресою місця провадження діяльності згідно ліцензії право оптової торгівлі пальним- м. Луцьк, пр. Волі, 42, офіс 404.
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 09.12.2022 №03/9674/09-02/43691830, яким встановлено порушення позивачем ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” (далі - Закон №481/95-ВР) та п. 63.3 ст. 63 ПК України.
За наслідками проведеної перевірки, на підставі акта фактичної перевірки від 09.12.2022 №03/9674/09-02/43691830 ГУ ДПС у Житомирській області прийнято рішення від 23.02.2023 №000/3735/06-30-09-02/43691830 про застосування фінансових санкцій в розмірі 500 000,00 грн. у зв'язку з порушенням ТзОВ “ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС” ст. 15 Закону №481/95-ВР (в частині зберігання пального без наявності ліцензії на даний вид діяльності за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н, смт. Городок, вул. Заводська, 2).
Позивач подав скаргу до ДПС України. Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №11135/6/99-00-06-03-02-06 від 04.05.2023 скаргу ТОВ “ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС” залишено без задоволення.
Вважаючи рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у ТОВ “ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС” відсутнє місце оптової торгівлі пальним у розумінні Закону №481/95-ВР та є ліцензія на оптову торгівлю без місць, що зумовило необхідність зберігання такого пального у суб'єктів господарювання, які мають відповідні потужності та ліцензії.
Суд першої інстанції вказав, що висновки контролюючого органу, зроблені під час фактичної перевірки, про зберігання позивачем пального без отримання відповідної ліцензії, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Щодо доведеності обставин порушення позивачем ст.15 Закону №481/95-ВР, апеляційний суд зазначає наступне.
Закон №481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України.
Стаття 1 Закону №481/95-ВР містить визначення основних понять і термінів, зокрема: - ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; - місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; - зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; - оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам; - роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/авто газозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки; - єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
Контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України (частина 1 статті 16 Закону №481).
Статтею 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання.
Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Статтею 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у разі зберігання пального без наявності ліцензії у вигляду штрафу в розмірі 500 000 грн.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 (справа №540/4291/20) застосував норми статтей 15, 17 Закону №481/95-ВР у подібних правовідносинах у системному зв'язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і дійшов до висновку, що зберігання пального нерозривно пов'язане із наявністю у суб'єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального).
У постанові від 29.06.2022 у справі №200/11016/20-а Верховним Судом сформульовано висновок, що для оцінки наявності в діях суб'єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з'ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального.
Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених норм та практики Верховного Суду, для встановлення контролюючим органом порушення суб'єктом господарювання ст.15 Закону №481/95-ВР в частині зберігання пального без наявності ліцензії на зберігання пального, слід встановити обставини відсутності ліцензії на право зберігання пального, факт зберігання пального, місце зберігання пального, спосіб його зберігання, мету, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги закупівлі та обставини використання пального.
Сторонами визнається, що ТОВ “ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС” має ліцензію на право здійснення оптової торгівлі за відсутності місць оптової торгівлі пальним.
Отже, обставинами, які повинен був встановити контролюючий орган для притягнення до відповідальності ТОВ “ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС” за порушення ст.15 Закону №481/95-ВР, а саме, за зберігання пального за відсутності ліцензії на зберігання, є факт зберігання ним пального, місце зберігання пального, спосіб його зберігання, технічні характеристики пального та використаних для зберігання споруд (обладнання, ємностей), обсяги пального.
Як встановлено судом, фактична перевірка проведена контролюючим органом за адресою фактичного провадження діяльності ТОВ “ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС” відповідно до ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі - у офісі 404 на пр.Волі,42 у м. Луцьку.
Як вбачається з акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Волинській області від 09.12.2022 №03/9674/09-02/43691830, його висновки про порушення ТОВ “ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС” ст.15 Закону №481/95-ВР зроблені на підставі наданих ТОВ “ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС” під час фактичної перевірки документів та даних з аналітичних систем аналітичної системи «Єдине вікно подання електронної звітності», підсистеми «Єдиний реєстр акцизних накладних».
Зокрема, у акті зазначено, що з наданих договорів зберігання скрапленого газу ( договір зберігання скрапленого газу №5 від 01.05.2021 з ТОВ “ДАНАЙ”; договір зберігання скрапленого газу №SL|06-07-22 від 06.07.2022 з ТОВ “ЕЛ ПІ ДЖІ СЕРВІС”; договір про надання послуг зберігання №01/09/2020/ГНС-ЛЮКС від 01.09.2020 з ТОВ “ГНС ПРИВІЛЬНЕ” (нове найменування ТОВ “РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС”); договір №12/02/2021/СПAPTАК-ЛТР про надання послуг зберігання від 12.02.2021 з ТОВ “ГНС-СПАРТАК” ) встановлено, що ТОВ “ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС” здійснює зберігання газу вуглеводневого скрапленого на наступних адресах місць зберігання, зокрема, Житомирська обл., Радомишльський р-н, смт. Городок, вул. Заводська,2.
Також у акті зазначено, що згідно з додатком №1 до акта перевірки вищенаведені суб'єкти господарювання зареєстрували податкові накладні на послуги по зберіганню скрапленого газу, де покупцем таких послуг є ТОВ “ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС”, а поставки власного пального ТОВ “ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС” на зберігання зазначеним суб'єктам підтверджуються відповідними акцизними накладними, складеними та зареєстрованим в системі електронного адміністрування реалізації пального.
Колегія суддів констатує, що висновки акта перевірки зроблені лише на підставі аналізу документів, які під час фактичної перевірки надані ТОВ “ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС” , а також інформації, яка перебувала в розпорядженні контролюючого органу, у його базах даних.
При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом в постанові Касаційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у справі №260/3859/20, де вказано, що за результатом проведення фактичної перевірки складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Під час розгляду справ, пов'язаних із притягненням суб'єктів господарювання до відповідальності, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, на порушенні яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок. Недотримання податковим органом вимог до форми і змісту, як акта перевірки, так і податкового повідомлення-рішення є підставою для скасування останнього.
Таким чином, під час розгляду справ, пов'язаних із притягненням суб'єктів господарювання до відповідальності за порушення вимог Закону №481/95-ВР, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких доказів ґрунтується цей висновок.
Разом з тим, як вбачається з акту фактичної перевірки, будь-яких фактів, зокрема, фактичного зберігання пального, конкретного місця його зберігання та кількість у кожному окремому місці, часу чи періоду зберігання, способу його зберігання, технічних характеристик використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсягів зберігання у акті фактичної перевірки не встановлено.
Також в ході проведення фактичної перевірки податковим органом не встановлено наявності у ТОВ “ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС” власних ( належних йому на праві власності або користування ) місць зберігання пального (спеціально призначених для цього споруд, обладнань, ємностей).
Виїзд інспекторів на адреси, які зазначені у акті перевірки як адреси суб'єктів господарювання, у яких позивач здійснює зберігання пального за договорами зберігання, не здійснювався.
Колегія суддів наголошує, що відсутність у акті перевірки опису та зазначення таких обставин унеможливлює належне встановлення факту порушення, передбаченого ст.15 Закону №481/95-ВР , за яке до позивача застосовано фінансові санкції. Описані в акті перевірки обставини та додані до нього докази не дають підстав для висновків, що ТОВ “ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС” здійснювало зберігання пального.
Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що зміст договорів зберігання інспекторами ГУ ДПС у Волинській області не аналізувався, висновки акта перевірки не базуються на змісті договору зберігання та його умовах.
Разом з тим, колегія суддів констатує, що фактичних обставин, які би свідчили про порушення, висновки про вчинення яких ТОВ “ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС” стали підставою для застосування до нього податковим органом фінансових санкцій, передбачених ст.15 Закону №481/95-ВР, в акті фактичної перевірки не встановлено.
Позивач заперечує обставини здійснення ним діяльності зі зберігання пального.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, враховуючи відсутність у акті фактичної перевірки обставин, на яких грунтуються висновки про порушення позивачем ст.15 Закону №481/95-ВР, та доказів на їх підтвердження, рішення, винесене на підставі такого акта, є протиправним.
У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми визначають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Виходячи з системного аналізу правових норм та обставин даної справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не доведено порушення ТОВ “ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС” вимог статті 15 Закону №481/95-ВР - зберігання пального без наявності відповідної ліцензії, відтак рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 23.02.2023 №000/3735/06-30-09-02/43691830 підлягає скасуванню.
Щодо доводів скаржника про неспівмірність стягнутих судом витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої статті 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надані суду договір про надання правової допомоги №ЛТР-АДВ/10 від 12.12.2022, копія акту №2 приймання-передачі послуг від 13.06.2023, копія прибуткового касового ордеру №2 від 13.06.2023 та квитанції до прибуткового касового ордеру №2 від 13.06.2023, копія рахунку на оплату №2 від 13.06.2023.
Згідно акту №2 приймання-передачі послуг від 13.06.2023 адвокатом Мартиненко Ю.І. надано ТОВ “ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС” такі послуги: підготовка адміністративного позову з оформленням необхідних додатків та копій (4 год.); підготовка відповіді на відзив на позовну заяву з оформленням необхідних додатків та копій (2 год.).
З наданих доказів вбачається, що вартість наданої правової допомоги позивачу становить 5000 грн.
Колегія суддів враховує, що за вимогами процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсацією стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі, спонуканням суб'єкта владних повноважень утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17.
Аналізуючи надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту наданих послуг розмір витрат на правничу допомогу у 5000 грн., визначений судом першої інстанції, є обгрунтованим і співмірним із наданими послугами.
Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі № 140/9980/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар