12 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 140/25799/23 пров. № А/857/25730/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Львові, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року, ухвалене суддею Ксензюком А.Я. у м. Луцьку, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі № 140/25799/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 10.08.2023 року № 032950007166;
- зобов'язати призначити і виплачувати пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення з заявою про призначення пенсії, а саме з 02.08.2023.
29 листопада 2023 року Волинський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Приймаючи це рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не має права на призначення пенсії у віці 54 роки, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зі зниженням пенсійного віку на 6 років, оскільки, не проживала у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржила позивачка, подавши апеляційну скаргу.
У апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивачка зазначає те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме статтю статті 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неправильно порахувавши кількість років, які дають позивачці право на зниження пенсійного віку. Позивачка вважає, що має право на зниження пенсійного віку на 6 років, оскільки проживала до 01 січня 1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, та після цієї дати по теперішній час.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивачка є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
02.08.2023 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
10.08.2023 року Головне управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийняло рішення № 03295007166 про відмову в призначенні позивачці пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
У цьому рішенні відповідач вказав, що позивачка не підтвердила факт проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.03.2003 року передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За нормою статті 26 вказаного Закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року.
Сторонами не заперечуються ті обставини, що позивачка на час звернення до відповідача досягла віку 54 роки та має страховий стаж 37 роки 7 місяців 12 днів.
Позивачка просить відповідача призначити пенсію зі зменшенням встановленого законом віку виходу на пенсію, як особі, яка постійно проживає в смт. Любешів, Камінь-Каширського району, Волинської області, яке належить до зони гарантованого добровільного відселення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки, та додатково на 1 рік за кожні 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Виходячи з аналізу цієї норми, умовою для призначення пенсій, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки, та додатково на 1 рік за кожні 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років, є те, що особа повинна була прожити або відпрацювати у цій зоні не менше 3 років станом на 1 січня 1993 року.
У іншому випадку питання про призначення пенсій зі зменшенням пенсійного віку не розглядається.
Крім того, початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється особам, які постійно проживали або постійно працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Додаткове зниження пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років визначається залежно від часу проживання, роботи особи у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії.
Відповідно до статті 15 Закон № 796-XII, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 постанови правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями);
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);
Апеляційний суд встановив те, що позивачка має посвідчення громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 3 категорії серії НОМЕР_1 .
Таке посвідчення, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII, видається особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше трьох років.
Зважаючи на те, що посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи 3 категорії видається особам, які постійно проживали або постійно працювали чи постійно навчалися на території зони гарантованого добровільного відселення, станом 01 січня 1993 року не менше 3 років, а для розгляду питання про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку значення має лише факт проживання чи праці у цій зоні, то посвідчення громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 3 категорії серії НОМЕР_1 не підтверджує факт проживання чи праці позивачки на території зони гарантованого добровільного відселення, станом 01 січня 1993 року не менше 3 років.
В такому випадку, до уваги приймаються довідки про період проживання, роботи на території зони гарантованого добровільного відселення.
Для цього позивачка надала довідку видану Центром надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради від 02.08.2023 року № 8036, у якій зазначено, що позивачка зареєстрована у смт. Любешів з 12.09.1968 року по 28.08.1985 року та з 06.07.1990 року по теперішній час.
Із цієї довідки апеляційний суд встановив, що позивачка проживала у смт. Любешів, яке належить до зони гарантованого добровільного відселення з 12.09.1968 року по 28.08.1985 року та з 06.07.1990 року по теперішній час.
Отже, на момент аварії на Чорнобильській АЕС позивачка не проживала в зоні гарантованого добровільного відселення.
Апеляційний суд встановив, що після аварії на Чорнобильській АЕС позивачка проживала в зоні гарантованого добровільного відселення з 06.07.1990 року. Період з 06.07.1990 року до 01.01.1993 року є меншим, ніж три роки.
Ця обставина вказує на те, що позивачка не має права на призначення пенсії, відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, зі зниженням пенсійного віку, оскільки, станом на 01.01.1993 року, позивачка прожила у цій зоні менше трьох років.
Тому відповідач правомірно відмовив позивачці у призначенні пенсії, відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, зі зниженням пенсійного віку.
Цей висновок є підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року в справі № 140/25799/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Постанова складена 12.02.2024 року