12 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/11815/23 пров. № А/857/24401/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року, ухвалене суддею Мричко Н.І. в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 380/11815/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та виплату допомоги до 5 травня,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення до переліку осіб, які мають право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту, та не подання таких переліків (з його даними) до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати у 2020-2022 роках щорічної разової грошової допомоги до 5 травня;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до суми, що належать працівникові при звільненні, невиплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2022 роки, в загальній сумі 26705 грн;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020-2022 роки, в сумі 26705 грн;
- зобов'язати відповідача нарахувати й виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати всієї суми, що належать працівникові при звільненні, з дня звільнення, з 31.01.2023, по день фактичного повного розрахунку, з розрахунку по 1273,80 грн за кожен протермінований день.
04 грудня 2023 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою позовну заяву залишив без розгляду в частині позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не включення ОСОБА_1 до переліку осіб, які мають право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту, та не подання таких переліків (з його даними) до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення;
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не виплати ОСОБА_1 у 2020-2022 роках щорічної разової грошової допомоги до 5 травня;
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не зарахування до суми, що належать працівникові при звільненні, невиплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2022 роки, в загальній сумі 26705 грн;
- зобов'язання Головного управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020-2022 роки, в сумі 26705 грн.
04 грудня 2023 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати й виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати всієї суми, що належать працівникові при звільненні, з дня звільнення, з 31.01.2023, по день фактичного повного розрахунку, з розрахунку по 1273,80 грн за кожен протермінований день.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази несвоєчасної виплати позивачу належних при звільненні сум, що є умовою для застосування вищенаведених положень статей 116 та 117 КЗпП України, а тому покладення на відповідача, як роботодавця, обов'язку нарахувати та виплатити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, є безпідставним.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про задоволення позову
У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає те, що після звільнення зі служби в поліції позивачу не була виплачена допомога до 5 травня за 2020-2022 роки у розмірі визначеному Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивач є учасником бойових дій з 12.07.2019 року.
У 2020-2022 роках позивач працював на посаді заступника начальника районного відділу - начальника слідчого відділення Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
На підставі наказу від 30.01.2023 № 43 о/с звільнений зі служби в поліції з 31.01.2023 року.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно із частиною 1 статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 зазначеного Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що, передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченою статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що виплата допомоги до 5 травня не є виплатою, що належить працівникові при звільненні, оскільки не входить до складу грошового забезпечення.
Отже, вимога позивача щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставною.
Отже, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати й виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати всієї суми, що належать працівникові при звільненні, з дня звільнення, з 31.01.2023, по день фактичного повного розрахунку, з розрахунку по 1273,80 грн за кожен протермінований день.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року в справі № 380/11815/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Постанова складена 12.02.2024 року