12 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/11815/23 пров. № А/857/235/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду, яка прийнята суддею Мричко Н.І. в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 380/11815/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та виплату допомоги до 5 травня,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення до переліку осіб, які мають право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту, та не подання таких переліків (з його даними) до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати у 2020-2022 роках щорічної разової грошової допомоги до 5 травня;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до суми, що належать працівникові при звільненні, невиплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2022 роки, в загальній сумі 26705 грн;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020-2022 роки, в сумі 26705 грн;
- зобов'язати відповідача нарахувати й виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати всієї суми, що належать працівникові при звільненні, з дня звільнення, з 31.01.2023, по день фактичного повного розрахунку, з розрахунку по 1273,80 грн за кожен день.
23 листопада 2023 року Львівський окружний адміністративний суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу час для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
На виконання вимог цієї ухвали 28.11.2023 року позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій вказав, що до 03.04.2023 року не був обізнаний з порядком нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня. 03.04.2023 року під час влаштування на нове місце праці позивачу стало відомо, що разова грошова допомога до 5 травня виплачується відділом фінансового забезпечення за місцем праці, тому, на думку позивача, строк звернення до суду позивач пропустив з поважних причин.
04 грудня 2023 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою позовну заяву залишив без розгляду в частині позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не включення ОСОБА_1 до переліку осіб, які мають право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту, та не подання таких переліків (з його даними) до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення;
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не виплати ОСОБА_1 у 2020-2022 роках щорічної разової грошової допомоги до 5 травня;
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не зарахування до суми, що належать працівникові при звільненні, невиплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2022 роки, в загальній сумі 26705 грн;
- зобов'язання Головного управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020-2022 роки, в сумі 26705 грн.
Приймаючи цю ухвалу, суд першої інстанції зробив висновок, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу та прийняти постанову, якою справу в частині позовних вимог, які залишені без розгляду направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає те, що суд першої інстанції вдався до невиправданого формалізму, при оцінці обставин поважності пропуску строку на звернення до суду, чим позбавив позивача права на доступ до суду.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивач є учасником бойових дій з 12.07.2019 року.
У 2020-2022 роках позивач працював на посаді заступника начальника районного відділу - начальника слідчого відділення Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
На підставі наказу від від 30.01.2023 № 43 о/с звільнений зі служби в поліції з 31.01.2023 року.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
В абзаці першому частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як видно зі змісту позову, предметом спору є, зокрема, нарахування та виплата позивачу разової щорічної допомоги до 5 травня за 2020-2022 роки.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 вказаного Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином, вказаним законом встановлено термін виплати разової грошової допомоги до 5 травня, який завершується 30 вересня року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Тобто, позивач міг добросовісно очікувати на проведення виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік до 30.09.2020, за 2021 рік до 30.09.2021 та з 2022 рік до 30.09.2022.
Отже, на думку суду, строк звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 01.10.2020 (щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік), 01.10.2021 (щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік), з 01.10.2022 (щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік).
Апеляційний суд встановив, що позивач подав позовну заяву до суду 24.05.2023 року, що вказує на те, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення з позовом, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, в частині позовних вимог, що стосуються виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2022 роки.
Позивач зазначає, що дізнався про порушення права на допомогу до 5 травня за 2020-2022 роки із листа відповідача від 18.04.2023 року № 1220/105/05/12-2023.
Однак апеляційний суд вважає, що отримання листа відповідача від 18.04.2023 № 1220/105/05/12-2023, у відповідь на заяву позивача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про залишення позовних вимог, що стосуються виплати допомоги до 5 травня 2020-2022 роки, без розгляду.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду в справі № 380/11815/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Постанова складена 12.02.2024 року