1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 01 лютого 2024 року, апеляційну скаргу з доповненнями прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2023 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз 15 січня 2018 року Дарницьким районним судом м. Києва за ст. 124 КК України з призначенням покарання у вигляді 240 годин виправних робіт,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206-2 КК України,
за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_6 залишено без задоволення та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 26 лютого 2024 року.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2023 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора, застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вважає, що вказана ухвала незаконна та необґрунтована.
Зазначає, що задля забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 , запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, існує та наразі не зменшена необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Зауважує, що ОСОБА_6 усвідомлює, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна, а також усвідомлює наслідки у разі визнання його винним у вчиненні цього злочину, чим пояснюється ризик переховування від органів досудового розслідування.
Стверджує, що на цей час досудове розслідування кримінального провадження триває, проводяться та заплановано проведення великого обсягу слідчих (розшукових) та процесуальних дій з метою отримання доказів, які підозрюваний може знищити, сховати або спотворити, а саме: документи, які слугували підставою для зміни керівників, членів правління юридичних осіб, реєстрації права власності на нерухоме майно та які можуть зберігатися у нотаріусів, з якими у ОСОБА_6 налагоджені тісні взаємовідносини, а також в інших приміщеннях, доступ до яких є у підозрюваного.
Крім цього, ОСОБА_6 може незаконно впливати на представників потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, які зокрема надали показання, що підтверджують діяльність злочинної організації, та з якими проведено впізнання підозрюваного за фотознімками.
Також планується проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій з метою встановлення інших осіб, що можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, які до теперішнього часу слідством не встановлені, а тому наявний ризик впливу на них.
На переконання прокурора, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, не враховано матеріали кримінального провадження, копії яких додані до клопотання, що підтверджують обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення; вік та стан підозрюваного, який не страждає на тяжкі хронічні захворювання.
Вважає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, у сукупності з даними про особу підозрюваного та з огляду на наявність у кримінальному провадженні інформації про можливість переховування від органу досудового розслідування та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також обставин, визначених ст. 178 КПК України, унеможливлюють застосування до підозрюваного менш обтяжливого запобіжного заходу, ніж у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення захисника та підозрюваного, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 02 листопада 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021000000001357, в тому числі за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206-2 КК України.
19 липня 2023 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206-2 КК України.
21 липня 2023 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком до 17 вересня 2023 року.
08 вересня 2023 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021000000001357 продовжено до дев'яти місяців, тобто до 19 квітня 2024 року.
Ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня, 08 листопада 2023 року підозрюваному ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби строком до 14 листопада 2023 року та до 07 січня 2024 року відповідно.
28 грудня 2023 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2023 року клопотання прокурора залишено без задоволення та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строком до 26 лютого 2024 року, покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно з ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Частинами 1-4 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту перевірено при розгляді клопотання. При цьому, допитано підозрюваного ОСОБА_6 , заслухано думку прокурора, захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Оцінюючи доводи та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні прокурора дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206-2 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Враховуючи, те що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для продовження застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 вказаних кримінальних правопорушень.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що прокурором доведено існування заявлених у клопотанні ризиків, проте не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
На думку колегії суддів, з огляду на дані про особу підозрюваного та його процесуальну поведінку, а також враховуючи, що прокурор не довів обставин, передбачених пунктом 3 частини першої ст. 194 КПК України, слідчий суддя обґрунтовано залишив без задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу вигляді домашнього арешту в певний період доби підозрюваному ОСОБА_6 та застосував запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, із покладанням на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які визначено даною ухвалою.
Посилання прокурора на тяжкість злочину та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не можуть бути безумовними підставами для скасування судового рішення, оскільки слідчим суддею взято до уваги наявність ризиків неправомірної поведінки підозрюваного в межах їх доведеності, з урахуванням даних про його особу, а сама по собі тяжкість злочину, в якому підозрюється особа, не може бути підставою для обґрунтованого твердження про можливу втечу цієї особи (Piruzyan v. Armenia п. 95).
Доводи прокурора про продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, самі по собі не є виключним обґрунтуванням для продовження підозрюваному запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки прокурором не доведено, що запобіжний захід у виді особистого зобов'язання не здатен запобігти заявленим у клопотанні ризикам.
Крім цього, колегія суддів враховує укладення між прокурором та підозрюваним угоди про визнання винуватості, а також вимоги ч. 6 ст. 181 КПК України щодо сукупності строку тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі, з доповненнями, підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, оскільки слідчий суддя, розглядаючи клопотання сторони обвинувачення, всебічно з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Суд обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 177, 178, 181, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , даних про його особу, застосував запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2023 року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 757/59225/23-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_11
Провадження № 11-сс/824/1355/2024 Доповідач ОСОБА_12
Категорія ст.181 КПК України