№ справи: 759/790/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3543/2024
Головуючий у суді першої інстанції: П'ятничук І.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
30 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючий - Немировська О.В.,
судді - Желепа О.В., Мазурик О.Ф.
секретар - Черняк Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок №3» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку
за апеляційною скаргою представника Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок №3» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Швачки Вікторії Юріївни на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року,
встановив:
в січні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив поновити його на посаді лікаря-акушера-гінеколога в Комунальному некомерційному підприємстві Київський міський пологовий будинок № 3 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КНП «КМПБ №3»); зобов'язати нарахувати та виплатити йому середню заробітну плату за період з 16.12.2022 по 13.06.2023 у розмірі 79 292,40 грн., стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 червня 2023 року позовні вимоги було задоволено - поновлено позивача на посаді лікаря-акушера-гінеколога КНП «КМПБ №3»; стягнуто на його користь середній заробіток з дня звільнення - 15.12.2022 по день поновлення роботі, витрати на правову допомогу в розмірі 35 000 грн., стягнуто з КНП «КМПБ №3» на користь держави судовий збір в сумі 1 073 грн. 60 коп.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2023 року було відмовлено в ухваленні додаткового рішення.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2023 року було відмовлено в роз'ясненні рішення суду.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача - Швачка В.Ю. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права і процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 -
ОСОБА_3 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення позивача та його представника - ОСОБА_3 , представника відповідача - Швачки В.Ю. , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що на підставі наказу № 40 к/тр КНП «КМПБ №3» від 01.04.2015 він був прийнятий на роботу на 0,5 посади лікаря-акушера-гінеколога приймально-оглядового відділення з посадовим окладом згідно зі штатним розписом на час відпустки по вагітності та пологам лікаря-акушера гінеколога ОСОБА_4 з 3-х місячним строком випробування. Наказом КНП «КМПБ №3» № 111 к/тр від 28.09.2015 його було переведено на посаду лікаря-акушера-гінеколога приймального відділення. 01.11.2019 наказом КНП «КМПБ №3» №174 к/тр від 04.11.2019 було переведено на 0,5 посади лікаря-акушера-гінеколога жіночої консультації, з 01.10.2020 наказом № 158 к/тр Комунального некомерційного підприємства «Київського міського пологового будинку №3» переведений на 0,5 посади лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології №1, на якій працював до моменту звільнення.
Наказом № 142 к/тр КНП «КМПБ №3» від 12 травня 2022 року «Про внесення змін до наказу КНП «КМІБ № 3 від 29 квітня 2022 року № 119 к/тр «Про оголошення простою деяких працівників у зв'язку із введенням воєнного стану» було внесено зміни до наказу КНП «КМПБ №3 від 29 квітня 2022 року №119 к/тр, яким було доповнено пункт 1.7 «Відділення гінекології № 1» та яким його було відправлено в простій з 01.05.2022.
Листом № 061-145/1081 від 04.10.2022 його було повідомлено, про те, що на підставі наказів «КНП «КМПБ № 3» від 05.09.2022 № 153 «Про затвердження та введення в дію структури КНП «КМПБ № 3» та від 08.09.2022 № 155 «Про штатний розпис КНП «КМПБ № 3» затверджено нову структуру та новий штатний розпис та виведено із штатного розпису шляхом скорочення посади, яку він обіймав, було додано повідомлення про звільнення його з 0,5 займаної посади лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології № l на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 05.12.2022. Також було додано копію наказу КНП «КМПБ № 3» від 05.09.2022 № 153 «Про затвердження та введення в дію структури КНП «КМПБ № 3» та копію наказу КНП «КМПБ № 3» від 08.09.2022 № 155 «Про штатний розпис КНП «КМПБ № 3» (з додатком 2) в якому був список посад, які виводяться зі штатного розпису КНП «КМПБ № 3» шляхом скорочення.
В листі № 061-145/1136 від 11.10.2022 за підписом в.о. директора Н.Гички його було проінформовано про вакантні посади станом на 10.10.2022, а саме: головний інженер; інженер-програміст; інженер з метрології; уповноважений з антикорупційної діяльності, лікар-хірург; лікар-офтальмолог дитячий; практичний психолог; лікар-лаборант; помічник лікаря-епідеміолога; молодша медична сестра (молодший медичний брат) з догляду за хворими; дезінфектор.
Однак дані вакансії станом на 11.10.2022 його не цікавили, оскільки він був переконаний в тому, що має переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності і штату працівників.
В зв'язку з цим позивач просив поновити його на посаді лікаря-акушера-гінеколога з дня звільнення, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 15 грудня 2022 по день фактичного допуску до роботи, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.
Позивач в ході розгляду справи судом першої інстанції уточнював свої позовні вимоги та просив в заяві від 07.06.2023 стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 79 292 грн. 40 коп.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 червня 2023 року позовні вимоги було задоволено - поновлено позивача на посаді лікаря-акушера-гінеколога КНП «КМПБ №3»; стягнуто на його користь середній заробіток з дня звільнення - 15.12.2022 по день поновлення роботі, витрати на правову допомогу в розмірі 35 000 грн., стягнуто з КНП «КМПБ №3» на користь держави судовий збір в сумі 1 073 грн. 60 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення позивача з роботи він був членом первинної профспілкової організації відповідача, та профспілкова організація не надавала своєї згоди на звільнення позивача з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. При цьому суд зазначив посилання на недотриманням відповідачем положень стст. 40, 49-2 КЗпП України.
Однак погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права та не відповідає встановленим по справі обставинам.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відповідно до наказів «КНП «КМПБ № 3» від 05.09.2022 № 153 «Про затвердження та введення в дію структури КНП «КМПБ № 3» та від 08.09.2022 № 155 «Про штатний розпис КНП «КМПБ № 3» затверджено нову структуру та новий штатний розпис з 05.12.2022. В наказі №155 передбачено скорочення чисельності 39 одиниць, за посадами, визначеними у Списку №2, де зазначено про скорочення посад лікарів - 21,5 посади, з яких лікар-акушер-гінеколог - 19. Також відповідачем було створено комісію з визначення кандидатур працівників, які підпадають під скорочення, доручено начальнику відділу кадрів попередити працівників про істотні зміни умов праці, попередити працівників про можливе їх вивільнення за п. 1 ст. 40 або ч. 3 ст. 32 КЗпП України, запропонувати переведення за їх згодою на інші вакантні посади, у разі відмови підготувати документи для скорочення.
Відповідно до наказу від 12.09.2022 №156 відповідачем було створено комісію з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення з числа працівників відповідача.
У Висновку комісії з визначення кандидатур працівників, які підпадають під скорочення від 30.09.2022 було зазначено, що основним критерієм оцінки продуктивності праці визначено кількість наданих медичних послуг, що внесені до електронної системи охорони здоров'я та враховані до оплати згідно з даними щомісячних звітів Національної служби здоров'я України та КНП «КМПБ №3» за 2021 рік, показники за 2022 рік до уваги не брались. Окремо було складено порівняльну таблицю з показниками продуктивності праці лікарів-акушерів-гінекологів, що залучались до чергувань та які мають переважне право на залишення на роботі,
Наказом від 15.12.2022 №346 к/тр ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади в зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 40 КЗпП України. Копія наказу була отримана ОСОБА_1 того ж дня.
Суд першої інстанції в рішенні вказав, що на час звільнення позивач був членом первинної профспілкової організації і профспілкова організація не надавала своєї згоди на звільнення позивача з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, в зв'язку з чим відповідачем не дотримано положень ст. 40, 49-2 КЗпП України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 742/1209/18 зазначено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
У випадку фактичного скорочення займаної працівником посади йому має бути запропонована рівноцінна посада, передбачена новим штатним розписом, а в разі, якщо на таку посаду претендують також інші працівники, роботодавець зобов'язаний провести порівняльний аналіз продуктивності їхньої праці і кваліфікації з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі, як це передбачено частиною першою статті 42 КЗпП України.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник.
Як видно з матеріалів справи, листом № 061-145/1081 від 04.10.2022 позивача було повідомлено, про те, що на підставі наказів «КНП КМПБ № 3» від 05.09.2022 № 153 «Про затвердження та введення в дію структури КНП «КМПБ № 3» та від 08.09.2022 № 155 «Про штатний розпис КНП «КМПБ № 3» затверджено нову структуру та новий штатний розпис комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та виведено із штатного розпису шляхом скорочення посаду, яку обіймав позивач.
Листом від 11.10.2022 року № 061-145/145/1136 позивачу було запропоновано вакантні посади (іншу роботу) станом на 10.10.2022, а саме посаду: головного інженера; інженера-програміста; інженера з метрології; уповноваженого з антикорупційної діяльності; лікаря-хірурга; лікаря-офтальмолога дитячого; практичного психолога; лікаря-лаборанта; помічника лікаря-епідеміолога; молодшого медичного брата з догляду за хворими; дезінфектора.
В заяві від 18.10.2022 позивач погодився на переведення його з посади лікаря-акушера-гінеколога на вакантну посаду молодшої медичної сестри (молодшого медичного брата) з догляду за хворим в акушерське відділення № 1 з 05.12.2022 року.
Однак заявою від 10.11.2022 позивачем було відкликано подану ним заяву про переведення його на посаду молодшої медичної сестри (молодшого медичного брата) з догляду за хворим у акушерське відділення № 1 з 05.12.2022 року. Як пояснює позивач, він відмовився від переведення, оскільки вважав, що за наявності у нього переважного права на залишення на роботі (7 дітей) його не може бути звільнено з роботи.
Суд першої інстанції посилався в рішенні на показання свідка ОСОБА_5 та Висновок комісії з питань аналізу господарської діяльності КНП «КМПБ №3», однак висновку щодо доведення певної обставини, яка має значення для справи не вказав.
Також суд першої інстанції вказав, що при вирішенні питання щодо переважного права залишення на посаді позивача не було враховано наданих позивачем сертифікатів для врахування їх при атестації на присвоєння (підтвердження) лікарської категорії. Тому суд дійшов висновку, що наказ відповідача за № 346 к/тр від 15.12.2022 є незаконним, оскільки звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбулося з порушенням норм трудового законодавства,
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Згідно з частиною другою статті 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема сімейним - при наявності двох і більше утриманців (п. 1 ч. 2 ст. 42 КЗпП України).
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Отже, при вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в першу чергу, підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.
За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.
При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.
Згідно з вимогами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
Таким чином, є помилковим висновок суду першої інстанції щодо звільнення позивача без згоди профспілкової організації. До складу виборного органу профспілкової організації позивач не обирався. Відповідно на нього не поширюються положення ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», в якій закріплено гарантії для працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
Суд першої інстанції вказав в рішенні, що допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що знає позивача більше 3-х років, він працював на 0,5 ставки на посаді лікаря акушера-гінеколога та був черговим лікарем. За усним розпорядженням керівництва було заборонено реєструвати на себе медичні епізоди вночі. Крім того, вказував на те, що реєстрація епізодів проводилась не черговим лікарем, а відповідальним лікарем.
Суд вважав, що вказана обставина підтверджена висновком комісії з питань аналізу господарської діяльності КНП «КМПБ № 3» відповідно до якого ті лікарі, які займають посаду відповідальних лікарів мають значно більшу кількість зареєстрованих на свої ім'я епізодів, і реєстрація епізодів проводилась не черговим лікарем, а відповідальним лікарем.
Як пояснила представник відповідача в судовому засіданні, посада лікаря-дежуранта (лікаря, який працює за своєю спеціальністю, однак тільки в нічний час або у вихідні дні) на підприємстві введена не була. Тому такий термін застосовується до лікарів, які залучаються до чергувань.
Відповідачем при проведенні скорочення штату було створено комісію, яка визначала продуктивність праці саме з кола працівників, які залучались до чергувань та мали переважне право на залишення на роботі.
Однак зазначені обставини не можуть розглядатись як встановлені належним чином щодо порядку реєстрації медичних епізодів до електронної системи охорони здоров'я (ЕСОЗ).
Як пояснював сам позивач в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, він працював на 0,5 ставки лікаря-акушера-гінеколога і його влаштовував графік чергування саме в нічний час, оскільки він за таким графіком мав можливість більше часу проводити зі своїми дітьми і допомагати дружині. Пологи, які відбувались вночі, реєструвались тільки в день виписки пацієнтки з пологового будинку відповідальним лікарем.
Також є безпідставним висновок суду першої інстанції, що при вирішенні питання щодо переважного права залишення на посаді позивача не було враховано наданих сертифікатів позивача, для врахування їх при атестації на присвоєння (підтвердження) лікарської категорії.
Відповідно до Положення про систему безперервного професійного розвитку медичних та фармацевтичних працівників, затвердженого постановою КМ України від 14.07.2021 №725 лікарі повинні здійснювати свій безперервний професійний розвиток шляхом нарахування балів за здобуття формальної та неформальної освіти. Сукупність відомостей щодо персональних досягнень, проходження підвищення кваліфікації, здобуття формальної, неформальної та інформальної освіти у сфері охорони здоров'я у процесі безперервного професійного розвитку відображаються в особистому освітньому портфоліо. Відповідно до Порядку проведення атестації лікарів, затвердженого Наказом міністерства охорони здоров'я України від 22 лютого 2019 року №446 особисте освітнє портфоліо за відповідний річний період подається лікарем для щорічної перевірки до відділу кадрів за місцем роботи до 01 березня за формою, визначеною у додатку №2 до даного порядку.
Підставою для визначення кандидатур на звільнення серед працівників, які мали переважне право на залишення на роботі, була оцінка продуктивності праці. За результатами аналізу продуктивності праці комісією було визначено працівників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , які були рекомендовані на звільнення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивача та запропонував наявні на підприємстві вакантні посади. Позивач спочатку погодився на переведення на іншу посаду, однак потім відмовився, вважаючи що він має переважне право на залишення на роботі.
Відповідач правильно включив до кола осіб, між якими необхідно перевіряти переважне право на залишення на роботі лікарів, які залучаються до чергувань та мають переважне право на залишення на роботі, оскільки у них однакова кваліфікація, рівень вищої освіти, вони мають однаковий рівень підвищення кваліфікації.
У процесі цього аналізу, як правило, враховуються такі обставини, як: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалої тимчасової непрацездатності, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо. Рівень кваліфікації визначається в залежності від освіти працівника та здобутих ним навичок під час виконання робіт за певною спеціальністю, а продуктивність праці вимірюється певними виробничими (службовими) показниками. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників (див. постанови Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 360/2308/20, від 27 лютого 2020 року у справі № 620/1941/19.
У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 569/9913/18 (провадження № 61-15809св19) зазначено, що процедура визначення кваліфікації та продуктивності праці працівників, а також процедура визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, законодавчо не визначена. Проте, враховуючи, що потреба у визначені (оцінці) наявності такого права виникає при вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченні чисельності штату працівників, яке ініціюється роботодавцем, тому створити умови та провести таку оцінку повинен роботодавець.
Суд не володіє достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг. Визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 809/2894/13 та у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 367/3870/16-ц.
Відповідно до пунктів 3 та 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, є невідповідність вискоків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 3» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Швачки Вікторії Юріївни задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок №3» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку на протязі тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 09 лютого 2024 року.
Головуючий
Судді