Справа №372/891/23Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/57/2024
25 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023111230000182, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 04 серпня 2023 року,-
Вироком Обухівського районного суду Київської області від 04 серпня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши йому в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 13 січня 2023 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
По справі вирішено питання про судові витрати та скасування арешту майна.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він 13 січня 2023 року приблизно об 11 год., знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , де по усній домовленості проживав та доглядав за ОСОБА_10 , у ході конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_9 , умисно наніс ножем один удар в область живота потерпілому ОСОБА_9 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення стінки в епігастральній її ділянці, з ушкодженням внутрішніх органів, а саме малого чепця, елементів гепадуоденальної зв'язки без пошкодження магістральних судин, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок суду змінити, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник зазначає, що потерпілий у своїх показаннях підтвердив свою провокативну поведінку, яка полягала у його проникненні до жилого приміщення, до якого він не має жодного законного відношення, де спровокував конфлікт з обвинуваченим. При цьому, потерпілий відмовився добровільно покинути приміщення квартири, штовхав обвинуваченого руками. В ході цього конфлікту обвинувачений, перевищуючи межі необхідної оборони, вдарив потерпілого ножем у живіт.
В даному випадку заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень було засобом реалізації бажання обвинуваченого ОСОБА_7 захистити охоронювані законом права та інтереси жінки похилого віку, за якою він наглядав, а також себе, оскільки потерпілий його штовхав.
Апелянт вважає, що за встановлених фактичних обставин даного кримінального провадження дії ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за ст.124 КК України, оскільки обвинувачений хоч і знаходився у стані необхідної оборони, однак перевищив її межі, позаяк заподіяв нападнику ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, тобто шкоду здоров'ю, яка явно не відповідала тяжкості посягання, чим допустив перевищення меж необхідної оборони.
За наслідками апеляційного розгляду просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч.1 ст.121 КК України на ст.124 КК України, та призначити йому покарання у вигляді арешту на строк 6 (шість) місяців.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора та потерпілого, які заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах поданої апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ч.2 ст.94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.
Як вбачається із оскаржуваного вироку, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, суд першої інстанції обґрунтував наступними доказами.
- показаннями потерпілого ОСОБА_9 про те, що 13 січня 2023 року ОСОБА_11 попросила його принести продукти харчування до квартири ОСОБА_10 , оскільки була опікуном внуків останньої, а також доглядала за нею. Також попросила його сфотографувати показники лічильників в квартирі. Близько 11 год. вінприбув до квартири, де проживала ОСОБА_10 . Двері відчинив ОСОБА_7 , який перешкоджав йому зайти до квартири та зняти показники лічильників. Згодом, після телефонної розмови ОСОБА_7 з ОСОБА_11 , обвинувачений все ж впустив його до квартири. Зайшовши на кухню, він побачив ОСОБА_12 , яка сиділа за столом. У квартирі на той час ще знаходилася ОСОБА_13 , яка перебувала в іншій кімнаті. Він сфотографував лічильники та намагався залишити квартиру, проте ОСОБА_7 , перебуваючи в агресивному стані, не випускав його, закривши собою вихід з кухні. Він його відштовхнув та вискочив у коридор. ОСОБА_7 наздогнав його та притиснув до дверей ванної кімнати, став виривати у нього пакет, у якому були телефони. В цей час відчув, що його вкололи чимось гострим та зрозумів, що обвинувачений вдарив його ножем, а також побачив сліди крові. Він дістався до вхідних дверей квартири та попросив викликати швидку допомогу, проте ОСОБА_7 не відреагував. Через деякий час обвинувачений випустив його з квартири і він побіг на ринок до ОСОБА_11 , яка викликала швидку допомогу.
Аналогічні показання потерпілий ОСОБА_9 надавв суді апеляційної інстанції. Вважає, що ОСОБА_7 заслуговує на більш суворе покарання.
-показаннями свідка ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні суду першої інстанції вказала, що вона є опікуном онуків ОСОБА_10 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_3 , та допомагає останній продуктами харчування, здійснює оплату комунальних послуг. Також за ОСОБА_10 здійснював догляд ОСОБА_7 13 січня 2023 року вона зустріла на ринку ОСОБА_9 та попросила його передати продукти ОСОБА_10 , а також сфотографувати показники лічильників. Через деякий час їй зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що ОСОБА_7 не пускає його до квартири. Після її телефонної розмови з обвинуваченим, ОСОБА_7 погодився впустити потерпілого. Через деякий час ОСОБА_9 прибіг на ринок, тримаючись за живіт, і повідомив, що його підрізав ОСОБА_7 . Вона викликала швидку допомогу і потерпілого відвезли до лікарні.
- показаннями свідка ОСОБА_13 про те, що 13 січня 2023 року взяла пляшку горілки та прийшла до ОСОБА_7 , який проживав в ОСОБА_10 , доглядаючи за останньою. Разом зі ОСОБА_7 сиділи на кухні та вживали алкогольні напої. Близько 11 год. прийшов ОСОБА_9 , двері якому відчинив ОСОБА_7 . Між ними виникла суперечка через лічильники. Вона побачила, що ОСОБА_7 вдарив кулаком у живіт ОСОБА_9 та вирішила покинути квартиру. Усіх обставин події не пам'ятає, оскільки перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Показання потерпілого та свідків суд першої інстанції обґрунтовано визнав належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки вони здобуті з дотриманням вимог КПК України, є логічними, послідовними і такими, що узгоджуються між собою, а також підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, зокрема:
-протоколом огляду місця події від 13 січня 2023 року, в ході якого було оглянуто прибудинкову територію за адресою: АДРЕСА_4 , де було виявлено та вилучено чохол темно-коричневого кольору з металевими вставками срібного кольору та маркуванням на вставці «НОМЕР_1», та ніж, на лезі якого наявні візерунки та з чорною рукояткою без будь-яких маркувань;
-протоколом огляду місця події від 13 січня 2023 року, в ході якого було кофту чорного кольору з капюшоном зі слідами речовини бурого кольору, кофту синього кольору з наявними двома слідами речовини бурого кольору та пошкодженням тканини, джинсові штани з ременем, на яких наявні сліди речовини бурого кольору;
-протоколом слідчого експерименту від 24 січня 2023 року, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_7 під час якого ОСОБА_7 вказав, що 13 січня 2023 року перебував у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Відкривши двері до квартири на дзвінок, побачив, що на порозі стояв ОСОБА_14 , який тримав у руках поліетиленові пакети та намагався зайти до квартири, щоб зафіксувати лічильники. Під час слідчого експерименту ОСОБА_7 повідомив, що з лівого боку на поясному ремені у нього знаходився чохол, у якому був ніж. Зі слів ОСОБА_7 , під час ОСОБА_15 намагався нанести йому удар по обличчю, проте він затримав його удар рукою та одночасно схопив правою рукою ніж, який знаходився у чохлі на поясному ремені, та наніс ОСОБА_15 один удар ножем в область живота, від чого останній впав на підлогу та став кричати, а потім піднявся на ноги та покинув місце події. Далі ОСОБА_7 зачинив двері квартири, вийшов на балкон та викинув ніж та чохол у двір будинку за межі квартири;
-протоколом слідчого експерименту від 25 січня 2023 року, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_9 , в ході проведення якого потерпілий вказав, що 13 січня 2023 року близько 11 год. він прийшов до квартири, де проживала ОСОБА_10 , якій приніс продукти харчування на прохання ОСОБА_11 та мав сфотографувати лічильники. Двері квартири відчинив ОСОБА_7 . Зайшовши до коридору квартири, ОСОБА_9 залишив свої пакунки та хотів пройти до лічильників, але ОСОБА_7 почав виштовхувати його з квартири. Між ОСОБА_9 та обвинуваченим виникла суперечка, у ході якої ОСОБА_7 правою рукою дістав невідомий предмет, який знаходивсяу нього на поясі штанів, та наніс один удар в область живота ОСОБА_9 , від чого останній впав на підлогу. Відчувши різку гостру біль, ОСОБА_9 зрозумів, що удар нанесено ножем.
-висновком експерта № 12 від 07 лютого 2023 року, відповідно до якого у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної стінки в епігастральній ділянці, з ушкодженням внутрішніх органів, а саме малого чепця, елементів гепадуоденальної зв'язки без пошкодження магістральних судин. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії гострого предмета з колючо-ріжучими властивостями. За ступенем тяжкості комплекс ушкоджень в області живота відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння. Можливість утворення виявлених у потерпілого ОСОБА_9 тілесних ушкоджень в наслідок дій, відображених під час допиту та за обставин, вказаних під час проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного, малоймовірна.
- протоколом № 2 медичного дослідження встановлено факт перебування обвинуваченого ОСОБА_7 13 січня 2023 року у стані алкогольного сп'яніння.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані стороною обвинувачення докази є належними, допустимими та достовірними, а в своїй сукупності та взаємозв'язку - достатніми, якими поза розумним сумнівом доводиться винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 в тому, що він умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_9 тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, а його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 121 КК України.
Предметом оцінки судом першої інстанції були також показання обвинуваченого ОСОБА_7 , в яких він не визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину та пояснив суду, що 13 січня 2023 року він перебував у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , де проживав разом з ОСОБА_10 , за якою здійснював догляд. Близько 11 год. до квартири прийшов ОСОБА_9 , з яким у нього були неприязні стосунки та який за дорученням ОСОБА_11 приніс продукти харчування останній та мав намір зняти показники лічильників. Він повідомив ОСОБА_9 , що вже зняв показники лічильників і в цьому вже немає потреби, однак останній все ж намагався проникнути до квартири. Між ними почалася штовханина на порозі квартири, яка тривала близько 5-7 хв., у ході якої ОСОБА_9 вдарив його та ОСОБА_7 , щоб налякати потерпілого, дістав з чохла ніж, який знаходився на поясному ремені його штанів, та наніс йому удар. Після цього викинув ніж у бік балкона, оскільки перебував в агресивному стані та міг завдати ОСОБА_9 більше ударів.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав показання обвинуваченого такими, які не узгоджується з іншими дослідженими судом доказами, направлені на пом'якшення своєї вини та розцінені судом як спосіб уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому, за висновками суду першої інстанції, про наявність у ОСОБА_7 умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень свідчить знаряддя вчинення злочину, а саме ніж, який був використаний для заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, локалізація тілесних ушкоджень (удар нанесено в область живота, де знаходяться життєво важливі органи) та поведінка обвинуваченого після спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, який після спричинення тілесних ушкоджень не надав допомоги потерпілому, не викликав швидку допомогу на прохання потерпілого, а після заподіяння тілесних ушкоджень намагався заховати знаряддя вчинення злочину, викинувши ніж з чохлом за межі квартири у двір будинку.
Предметом перевірки судом першої інстанції також були і доводи сторони захисту, які наводяться і в поданій апеляційній скарзі, щодо наявності підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого з ч.1 ст.121 КК України на ст.124 КК України.
Для кваліфікації злочину за ст.124 КК України заподіяння тяжкого тілесного ушкодження повинно бути вчиненим з метою захисту охоронюваних правом інтересів від суспільно небезпечних посягань, але з перевищенням меж необхідної оборони. Перебування винного під час вчинення цього діяння у стані необхідної оборони є обов'язковою умовою.
Умовою необхідної оборони є наявність суспільно небезпечного посягання, яке повинно бути наявним, дійсним, реальним, а не в уяві особи, тобто таким, що фактично розпочалося і ще не закінчилося. Як правило, виявляється воно в активних діях особи, що здійснює посягання: застосуванні або загрозі застосування насильства, намаганні протиправно заволодіти майном, заподіяти шкоду, перешкодити нормальній роботі підприємств, установ, організацій тощо.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК України).
Колегія суддів враховує, що особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки в разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
На відміну від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 121 КК України) визначальним для кваліфікації дій особи за ст. 124 КК України є відповідна обстановка вчинення злочину - перебування винного, зокрема, у стані необхідної оборони. Крім цього, обов'язковою ознакою суб'єктивної стороницього злочину є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної або уявної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які би не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала би ту, яка для цього необхідна.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Водночас, у цьому кримінальному провадженні, виходячи із обставин, встановлених судом першої та апеляційної інстанцій, не вбачається, що потерпілий ОСОБА_9 застосував до обвинуваченого таку фізичну силу або вчинив інші активні агресивні дії, що могли би становити реальну загрозу життю або здоров'ю ОСОБА_7 .
При цьому, як встановлено судом першої інстанції,потерпілий ОСОБА_9 , намагаючись вийти із квартири, відштовхнув ОСОБА_7 , який перешкоджав йому це зробити, не наносив будь-яких ударів обвинуваченому, що відповідно не створювало ознак реального суспільно-небезпечного посягання і не було таким, що не можна було відвернути у інший спосіб, не використовуючи ніж та не заподіюючи потерпілому ОСОБА_9 тяжкого тілесного ушкодження.
Даних, що ОСОБА_9 застосував фізичну силу або вчинив інші агресивні дії, які могли б становити реальну загрозу життю або здоров'ю обвинуваченого або інших осіб, матеріали кримінального провадження не містять.
Зважаючи на такі обставини, доводи сторони захисту про перебування обвинуваченого в момент вчинення інкримінованих дій у стані необхідної оборони, та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень з перевищенням меж необхідної оборони, не знайшли свого підтвердження.
Відповідає вимогам статті 65 КК України і призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання, розмір якого обраний з урахуванням характеру та ступеню тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, обставини кримінального правопорушення, їх наслідки, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, неодружений, не працевлаштований, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується задовільно, його ставлення до вчиненого, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, наявність обставин, які обтяжують покарання, а саме, вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану та в стані алкогольного сп'яніння. Врахувавши зазначені обставини, суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, в межах, установлених санкцією інкримінованої статті, відповідно до положень КК України, з яким погоджується і колегія суддів.
Призначене обвинуваченому ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання відповідає принципу індивідуалізації покарання, з огляду на вимоги ст. 50 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній меті покарання, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.
Будь - яких істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б були підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено.
З огляду на те, що оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим та вмотивованим, колегія суддів залишає його без змін, а подану апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 04 серпня 2023 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 ,без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4