Справа № 320/10419/22 Головуючий у 1 інстанції: Перепелиця А.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
07 лютого 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування та виплачувати ОСОБА_1 з 17.07.2020 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) до зміни законодавства або правового статусу позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої відповідно до вимог статті 167 КАС України або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду з позовними вимогами не пропущено, надання доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами, доказів звернення (позивача) та відповіді (відповідача) щодо перерахунку та доплати до пенсії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, постановити нову ухвалу, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що у наданий судом п'ятиденний строк позивач не виконав вимоги ухвали Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2022, а тому на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України прийшов до висновку про повернення позовної заяви позивачу.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що повернення позовної заяви суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя.
Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 168 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5 статті 169 КАС України).
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як вже було зазначено вище, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків шляхом:
- подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої відповідно до вимог статті 167 КАС України або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду з позовними вимогами не пропущено;
- надання доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами;
- надання доказів звернення позивача та відповіді відповідача щодо перерахунку та доплати до пенсії.
В оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції зазначено, що на адресу суду 28.11.2022 надійшли документи на усунення недоліків, однак вищевказані недоліки не усунуто в повному обсязі, оскільки позивачем не подано заяви, з якою позивач звертався до відповідача щодо перерахунку та доплати до пенсії з 17.07.2018.
Тобто, колегія суддів констатує, що причиною повернення адміністративного позову позивачу є неподання останнім заяви, з якою він звертався до відповідача щодо перерахунку та доплати до пенсії з 17.07.2018.
Колегія суддів з судом першої інстанції не може погодитись щодо наявності за вказаних обставин підстав для повернення позову, з огляду на таке.
При подачі адміністративного позову позивачем у додатку № 6 надано копію листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 04.10.2022 у відповідь на його заяву до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 23.09.2022 про здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
У листі Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 04.10.2022 зазначено: «Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області розглянуло Ваше звернення, зареєстроване 23.09.2022 № 13732/Б-1000-22 та повідомляє...».
Отже, з самого листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 04.10.2022 вбачається, що з відповідною заявою позивач звертався до відповідача.
При цьому, на думку колегії суддів, ненадання позивачем вказаної заяви суду першої інстанції не вплине на доказову базу при розгляді даного спору та прийняття відповідного рішення.
В огляду на вищевикладене, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , судом першої інстанції зроблено передчасний висновок про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Також, колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011р. №19-рп/2011 підкреслив значимість положень ст.55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій або ж бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
У КАС України конституційне право особи на звернення до суду конкретизоване в ч. 1 ст. 5, за змістом якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Водночас, за змістом ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п.1 ст.6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, п.п.50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п.29).
При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між «формалізмом» та «надмірним формалізмом». Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Однак, надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, п.25).
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France2 та «Nunes Dias v. Portugal»).
Проте, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, а також встановлені обставини неможливості повернення позовної заяви з підстав неусунення її формальних недоліків, дають суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що безпідставно постановлена оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт надав до суду належні докази, які підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.
В свою чергу, відповідно до п. 4 ч. ст. 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 12.02.2024.