13 лютого 2024 року Чернігів Справа № 620/10198/23
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 1 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати неправомірними дії 1ДПРЗ ГУ ДСНС України в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати підполковнику служби цивільного захисту ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн., згідно пункту 1 постанови Кабінету міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022, за весь період його перебування у полоні (перебування в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України), за період 36 днів, тобто 1 місяць і 6 днів;
- зобов'язати 1ДПРЗ ГУ ДСНС України в Чернігівській області нарахувати та виплатити підполковнику служби цивільного захисту ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн., згідно пункту 1 постанови Кабінету міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022, за весь період перебування у полоні (перебування в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України), за період 36 днів, тобто 1 місяць і 6 днів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно по пункту 1 постанови Кабінету міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 має право на право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн., за весь період перебування в полоні, з 03.03.2022 по 07.04.2022.
Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що умовою виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, є забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, при цьому виплата такої винагороди зберігається і на час перебування у полоні. Натомість, на момент незаконного позбавлення волі військовослужбовцями російської федерації, під час окупації с. Ягідного Чернігівського району Чернігівської області, позивач не брав участі у діях чи заходах, які дають право на виплату підвищеного до 100000,00 грн. розміру винагороди.
У поданій до суду відповіді на відзив позивач просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходить службу цивільного захисту у ГУ ДСНС України в Чернігівській області.
Згідно довідки ДСНС України від 03.05.202 № 2-05-23 про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах ОСОБА_1 у період з 03.03.2022 по 07.04.2022 перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України (а.с. 6).
Підставою для оформлення вказаної довідки став висновок службового розслідування по факту невиходу на службу з 03.03.2022 по 07.04.2022, затверджений ГУ ДСНС України у Чернігівській області від 24.02.2023.
Відповідно до листа Чернігівської обласної прокуратури від 08.02.2023 вих. № 31-2663-22 ОСОБА_1 маєте процесуальний статус потерпілого у кримінальному провадженні № 22022270000000032 від 17.05.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 28, частиною першою статті 438, частиною другою статті 438 Кримінального кодексу України у зв'язку з незаконним позбавленням волі військовослужбовцями російської федерації під час окупації с. Ягідного Чернігівського району Чернігівської області у березні 2022 року та протиправним утриманням у нелюдських умовах у підвальному приміщенні Ягіднянської школи протягом тривалого часу (а.с. 7).
07.06.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн. за період його перебування в полоні (а.с. 8-10).
Відповідач листом від 13.06.2023 вих. № 70 01-3377/70 07 відмовив позивачу у виплаті коштів, пославшись на пункт 8 Методичних рекомендацій щодо виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу у період дії воєнного стану (додаток до доручення Голови ДСНС України від 22.03.2022 № 021-01-одпу «Про виплату додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту») (а.с. 11-12).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався Указами Президента України.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», пунктом 1 (в редакції від 02.04.2022) якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема, захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення).
Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів, у поєднанні із встановленими фактичними обставинами справи, свідчить про те, що позивач має право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн., оскільки був захоплений в полон.
Як слідує з відзиву та копії письмових пояснень позивача с. Ягідне Чернігівського району Чернігівської області було деокуповано 31.03.2022, тому додаткова винагорода в розмірі до 100000,00 грн. повинна бути нарахована за період з 03.03.2022 по 31.03.2022.
При цьому, під час судового розгляду даної справи відповідачем не доведено наявності обставин, які унеможливлюють отримання позивачем захопленого в полон спірної допомоги, а саме добровільної здачі в полон, самовільного залишення місця служби або дезертирування.
Посилання відповідача на Методичні рекомендації щодо виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу у період дії воєнного стану, які є додатком до Окремого доручення Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22.03.2022, суд не приймає до уваги, оскільки пунктом 13 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 визначено, що особи рядового і начальницького складу вважаються такими, що виконують службові обов'язки під час прямування на службу або із служби, службових поїздок, повернення до місця служби.
З матеріалів справи вбачається, що позивач був захоплений в полон під час прямування на службу, а тому в силу вимог вказаного Положення вважається таким, що виконував службові обов'язки.
За приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до першого абзацу частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Натомість, другий абзац частини четвертої вищевказаної статті передбачає, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково шляхом: визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн., згідно пункту 1 постанови Кабінету міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022, за період його перебування у полоні з 03.03.2022 по 31.03.2022; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду збільшену до 100000,00 грн., згідно пункту 1 постанови Кабінету міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022, за період перебування у полоні з 03.03.2022 по 31.03.2022.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно частин четвертої та п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В силу частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду копії наступних документів: договір про надання правової допомоги № 3/1/23 від 19.06.2023 та додаток № 1 до нього від 10.07.2023 з детальним описом робіт (наданих послуг) на суму 15000,00 грн.; акти № 1 та № 2 приймання-передачі наданої правової допомоги та приймання-передачі винагороди за надання правової допомоги, відповідно до договору № 3/1/23 про надання правової допомоги від 19.06.2023; квитанцію № 1 від 10.07.2023 на суму 15000,00 грн.; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 001280/1 (а.с. 15-21).
Відповідач у своєму відзиві заявляє про не співмірність понесених позивачем витрат на правничу допомогу з реальною складністю справи з урахуванням фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів.
Так, дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідачів, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».
Дана справа є справою незначної складності, цей спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині з'ясування обставин справи, вивчення наданих документів, вивчення законодавства, аналізу судової практики, підготовка та складання позовної заяви .
Таким, чином враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, розрахунку таких витрат, а також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає обґрунтованим та об'єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 2000,00 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 1 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Чернігівській області (вул. Захисників України, 4, м. Чернігів, 14030, код ЄДРПОУ 38340807) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн., згідно пункту 1 постанови Кабінету міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022, за період його перебування у полоні з 03.03.2022 по 31.03.2022.
Зобов'язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду збільшену до 100000,00 грн., згідно пункту 1 постанови Кабінету міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022, за період перебування у полоні з 03.03.2022 по 31.03.2022.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 1 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13.02.2024.
Суддя Василь НЕПОЧАТИХ