13 лютого 2024 року м. Чернігів Справа № 620/8860/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати йому грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2018 роках, без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату йому грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2018 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889, виплату провести з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому винагороди за бойове чергування за період з червня 2010 року по лютий 2018 року включно у розмірі 5%, що становить 50% від мінімально встановленого розміру постановою КМУ від 07.11.2007 №1294;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату йому винагороди за бойове чергування у місяцях фактичної виплати за період з червня 2010 року по лютий 2018 року включно у розмірі 30% посадового окладу на місяць відповідно до додатку 25 до постанови КМУ від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та здійснити виплату недоотриманої винагороди за бойове чергування з урахуванням проведених виплат;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою КМУ від 01.08.2012 №702, за період з 2013 по 2020 роки;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою КМУ від 01.08.2012 №702, за період з 2013 по 2020 роки.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем не вірно нараховувалось йому грошове забезпечення протягом спірного періоду.
Ухвалою суду від 04.01.2023 позовну заяву повернуто на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023 ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою судді від 20.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення йому даної ухвали на надання відзиву на позов.
Відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що розмір допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги. За таких обставин, підстави для врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889, при обрахунку допомоги для оздоровлення відсутні.
Щодо нарахування позивачу винагороди за бойове чергування відповідач повідомив, що її виплата відбувалась з дотриманням підпункту 3.17.2 постанови КМУ від 07.11.2007 №1294, у розмірі від 5 до 15 відсотків посадового окладу.
Також в/ч НОМЕР_1 зазначила про відсутність підстав для виплати позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки Чернігівська область не входить до Переліку місцевості з особливими природними, географічними, кліматичними, екологічними умовами.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
Відповідно до матеріалів справи позивач у період з 2002 року по 01.08.2020 проходив службу в Державній прикордонній службі України на посаді інспектора прикордонної служби - майстра - начальника групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » І категорії (тип Б) в/ч НОМЕР_1 (а.с. 88-92).
Як зазначає позивач, у період проходження служби відповідач не вірно нараховував та виплачував йому грошове забезпечення, а саме: допомогу на оздоровлення у 2016-2018 роках; винагороду за бойове чергування за період з червня 2010 року по лютий 2018 року. Також в/ч НОМЕР_1 не виплачено йому при звільненні грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою КМУ від 01.08.2012 №702, за період з 2013 по 2020 роки.
У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Статтею 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (див. рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).
Щодо неврахування при виплаті позивачу допомоги на оздоровлення у період з 2016 по 2018 роки щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 2 Законом України 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) передбачено, зокрема, що:
- держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина перша статті 9 Закону №2011-XII);
- до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-XII);
- грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII);
- грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина четверта статті 9 Закону №2011-XII).
Згідно із частиною першою статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
З долучених до матеріалів справи відомостей встановлено, що позивачу відповідачем у період з 2016 року по 2018 рік нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка втратила чинність на підстави постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відповідно до пункту 2 цієї постанови граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої та частини третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Згідно із особистими картками грошового забезпечення за 2016-2018 роки позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова грошова винагорода, передбачена постановою №889, щомісяця з лютого 2016 року по березень 2018 року, а отже її не можна вважати одноразовою (а.с. 99-101).
Зміст Постанови №889 свідчить, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17.
При цьому, судом встановлено, що на виконання Постанови №889, Міністерством внутрішніх справ України 02 лютого 2016 року видано наказ, яким затверджено Інструкцію №73 про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №73).
Пунктом 8 Інструкції №73 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Аналізуючи вказані правові норми, суд наголошує, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.
Встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Отже, виключивши піднормативним актом щомісячну додаткову грошову винагороду зі складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат Міністерство внутрішніх справ України вийшло за межі наданого предмету регулювання порядку виплати такої винагороди.
Крім того, ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова матеріальна допомога на оздоровлення.
Такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17, в якій відступлено від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом України в постановах від 04 листопада 2014 року у справі №21-473а14, від 03 березня 2015 року у справі №21-32а15 та від 19 травня 2015 року у справі №21-466а15.
Таким чином, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови № 889, а не Інструкції №73, чим спростовуються доводи відповідача.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі №520/15971/2020.
За таких обставин, суд зазначає, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність та помилково не враховано додаткову грошову винагороду згідно Постанови №889 під час обрахунку і виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки. Ухвалюючи рішення, суд враховує, що у 2018 році позивач отримав спірну допомогу для оздоровлення у лютому місяці, тобто в період чинності Постанови №889.
Щодо виплати позивачу винагороди за бойове чергування за період з червня 2010 року по лютий 2018 року у меншому розмірі, ніж встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294) визначені умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям грошового забезпечення.
Так, вказаною Постановою №1294 затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а саме: винагороду за бойове чергування (бойову службу) у розмірі від 10 до 30 відсотків посадового окладу (додаток 25).
Положеннями пункту 2 Постанови №1294 передбачено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань (далі - державні органи).
Пунктом 11 Постанови №1294 надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам (до яких віднесена й Державна прикордонна службу України) упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
На виконання вказаної норми Адміністрація державної прикордонної служби України затвердила Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року №425, підпунктами 3.17.1 - 3.17.7 пункту 3.17 якої впорядковано виплату винагороди за бойове чергування. Так, передбачено, що військовослужбовцям прикордонних застав (відділень відділів прикордонної служби), які входять за розрахунком до складу прикордонних нарядів, що несуть бойову службу з безпосередньої охорони державного кордону на державному кордоні, виплачується винагорода за бойове чергування за час бойового чергування (бойової служби), - 4% посадового окладу за кожне несення служби, але не більше 30% на місяць.
Відповідно до матеріалів справи протягом спірного періоду позивачу нараховувалась та виплачувалась винагорода за бойове чергування у таких розмірах: червень, серпень-грудень 2010 року - 5% посадового окладу; січень-грудень 2011 року - 5% посадового окладу; січень-липень, вересень-грудень 2012 року - 5% посадового окладу; січень-грудень 2013 року - 5% посадового окладу; січень-грудень 2014 року - 5% посадового окладу; січень-травень, липень, серпень, жовтень, грудень 2015 року - 5 % посадового окладу; січень-березень, травень-грудень 2016 року - 5% посадового окладу (4% посадового окладу - у липні 2016 року); січень-лютий, квітень, травень, липень-жовтень, грудень 2017 року - 5% посадового окладу; січень-лютий 2018 року - 5% посадового окладу (а.с. 93-101), що є меншим мінімально встановленого Постановою №1294 розміру.
Відповідно до пункту 7 Постанови №1294 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
Так, виходячи із буквального тлумачення положень пункту 7 Постанови №1294 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення у обсязі до 50 % установленого згідно із зазначеними додатками розміру.
Водночас, суд враховує, що додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно із додатками 25-28, зокрема винагорода за бойові чергування, впорядковані приписами Інструкції №425 на виконання Постанови №1294.
Таким чином, із дати набрання чинності Інструкції №425, якою упорядковано виплату додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, підстави для обмеження додаткових видів грошового забезпечення до 50 % нормативно встановленого розміру відпали.
Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №808/8403/13-а.
За таких обставин, суд зазначає, що виплативши позивачу винагороду за бойові чергування за спірний період у меншому розмірі ніж законодавчо встановлений, відповідач порушив вимоги оплати праці.
Разом з тим, позивач у позовних вимогах просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь винагороду за бойове чергування за період з червня 2010 року по лютий 2018 року із розрахунку 30% посадового окладу за місяць.
Однак, суд звертає увагу, що конкретний розмір винагороди за бойове чергування (бойову службу) залежить від кількості несення служби, а не встановлюється в імперативному розмірі 30% посадового окладу.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу винагороди за бойове чергування за період з червня 2010 року по лютий 2018 року у розмірі 5% посадового окладу (4% у липні 2016 року); зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача винагороду за бойове чергування за період з червня 2010 року по лютий 2018 року у місяцях фактичної виплати у розмірі, передбаченому підпунктом 3.17.2 пункту 3.17 розділу ІІІ Інструкції №425, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою КМУ від 01.08.2012 №702, за період з 2013 по 2020 роки, суд зазначає таке.
Згідно із абзацами 1-2 частини четвертої статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
01.08.2012 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» (далі - Постанова №702), у додатку №4 до якої закріплено перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, які дають право на щорічну додаткову відпустку.
Із витягу з послужного списку та особистих карток грошового забезпечення встановлено, що протягом спірного періоду позивач займав військові посади, передбачені Додатком №4, зокрема, інспектор прикордонної служби 2 категорії - дозиметрист; інспектор прикордонної служби 1 категорії. Зазначене не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до пункту 1 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.
Згідно із пунктом 11 вказаного Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Відтак, оскільки з 2013 року позивач перебував на посаді, передбаченій Додатком №4, починаючи з 2014 року (року, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку), а не з 2013, як вважає позивач, у нього виникло право на отримання додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону №2011-ХІІ та Постановою №702.
При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність у позивача права на спірну відпустку, у зв'язку із тим, що Чернігівська область не входить до певного переліку місцевості, оскільки така відпустка надається військовослужбовцям також у випадку зайняття ними посад, передбачених Додатком №4 до Постанови №702.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 5 Закону України ''Про судовий збір'' підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону імені князя Володимира Великого (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», та з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування за період з червня 2010 року по лютий 2018 року у розмірі 5% посадового окладу (4% у липні 2016 року).
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 винагороду за бойове чергування за період з червня 2010 року по лютий 2018 року у місяцях фактичної виплати у розмірі, передбаченому підпунктом 3.17.2 пункту 3.17 розділу ІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 під час звільнення зі служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», за 2014-2020 роки.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», за 2014-2020 роки.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 13 лютого 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: НОМЕР_2 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 14321765, вул. Квітнева, буд. 3-В, м. Чернігів, 14026).
Суддя С.В. Бородавкіна