12 лютого 2024 року Чернігів Справа № 620/8122/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Поліщук Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження питання про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати з 01.02.2023 позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити позивачу з 01.02.2023 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на 2023 рік).
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправну бездіяльність відповідача, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 29.06.2023 зупинено провадження у справі №620/8122/23 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №240/14828/22.
Ухвалою суду від 14.12.2023 поновлено провадження у справі №620/8122/23.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також вказав, що позивачем подано позов до цього самого відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав, хоча виходячи із предмету позову, права позивача вже захищені судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Визначаючись щодо питання про залишення позову без розгляду, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За правилами пункту 3 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Умовами застосування цієї підстави для залишення позову без розгляду є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають).
Необхідно зауважити на тому, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №9901/432/18.
Судом встановлено, що у провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №620/16385/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у проведенні нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Відповідно до матеріалів справи, листом від 30.05.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило позивача, що при виконанні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі №620/16385/21 було застосовано два прожиткових мінімуми для працездатних осіб з розрахунку на місяць станом на 16.05.2021 /а. с. 13/.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі №620/16385/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати із 16.05.2021 ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 16.05.2021 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом України про Державний бюджет на відповідний рік). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Таким чином, враховуючи вказане та перевіривши матеріали справи №620/8122/23, суд доходить висновку про тотожність сторін, предмету та підстав позову у вказаних справах - №620/16385/21 і цій справі №620/8122/23.
У зазначених справах вбачається наявність спору між тими самими сторонами: позивачем є ОСОБА_1 та відповідачем - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Суд звертає увагу на те, що для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.
Також суд, вирішуючи питання наявності підстав для залишення позову без розгляду, вважає за необхідне вказати наступне.
За змістом статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно положень частин першої, другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина восьма статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім того, приписами частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність спеціальних правових норм Кодексу адміністративного судочинства України (статті 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 21.12.2020 у справі № 440/1810/19, від 18.05.2022 у справі № 480/2378/21.
Проаналізувавши предмет позову у цій справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фактично спрямовані на виконання іншого судового рішення (рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі №620/16385/21).
Суд зазначає, що заявлені позовні вимоги та наявні у матеріалах справи докази стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку невиконання боржником рішення або незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право у порядку статті 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду першої інстанції у справі № 620/16385/21 заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду або визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, у цьому випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору.
Враховуючи наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України та зважаючи, що вимоги позивача у справах - №620/16385/21 і цій справі №620/8122/23 є ідентичними, оскільки вони заявлені до того ж відповідача, про той самий предмет та з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, суд дійшов висновку про необхідність залишення позову без розгляду відповідно до пункту 3 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 240, 241, 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений 12.02.2024.
Суддя Л.О. Поліщук