13 лютого 2024 року м. Чернігів Справа № 620/15012/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу підйомної допомоги, яка передбачена Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45, у розмірі місячного грошового забезпечення (абз. 2 п. 1 Порядку № 45);
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу підйомну допомогу, передбачену Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45, у розмірі місячного грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виплатив позивачу підйомну допомогу у зв'язку з передислокацією з військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_1 , що призвело до порушення його майнових прав, а саме, гарантованої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплати підйомної допомоги.
Відповідач у відзиві заперечує проти позовних вимог, вважає їх не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що військова частина НОМЕР_1 не отримувала від позивача ані рапорту від червня 2022, ані заяви від 13.09.2023.
Позивач подав відповідь на відзив, у якому заперечував проти доводів відповідача та просив задовольнити позов, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Ухвалою судді Зайця О.В. від 01.11.2023 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
19.12.2023 на підставі розпорядження керівника апарату суду №60, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл даної справи у зв'язку з припиненням повноважень судді Зайця О.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Виноградовій Д.О.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 прийнято справу до провадження судді Виноградової Д.О., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Відповідно до наказу Командувача Сухопутними військами Збройних Сил України від 03.06.2022 № 505 (по особовому складу) позивач був призначений на посаду начальника відділення напрямків командного пункту штабу 5 окремого штурмового полку (а.с.9-10).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 21.06.2022 № 159 (по стройовій частині) у зв'язку з переміщенням позивача для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 з 21 червня 2022 позивач був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та знятий з усіх видів забезпечення (а.с.11).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2022 № 103 (по стройовій частині) позивач з 22 червня 2022 року був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов'язків за посадою (а.с.12).
21.07.2023 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, відповідно до якого просив виплатити йому підйомну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення, який зареєстрований військовою частиною НОМЕР_1 згідно вхідного № 45670 від 21.07.2023 та на якому стоїть резолюція «без реалізації» та підпис уповноваженої особи (а.с.35).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2023 № 252 позивача з 04.09.2023 виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення (а.с.13).
13.09.2023 позивач звернувся до відповідача із запитом щодо надання інформації про виплату підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби, однак відповіді від відповідача не отримав (а.с.14).
Позивач, не погоджуючись з допущеною бездіяльністю, звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За визначенням частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній станом на 22.06.2022 року) проходження військової служби здійснюється:
громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом;
іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Згідно частинами третьою та четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Стаття 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» врегульовується продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:
1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;
2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги затверджено Наказом Міністерства оборони України № 45 від 05.02.2018 року (далі Порядок №45).
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується: підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби; добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі (далі - добові) на військовослужбовця та кожного члена його сім'ї, який переїхав разом з ним.
Відповідно до пункту 2 Порядку №45, право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду.
Розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов'язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім'ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.
Згідно з пунктом 3 Порядку №45 виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.
У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов'язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).
Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов'язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 45 виплата добових здійснюється за кожний день перебування в дорозі військовослужбовця та кожного члена його сім'ї, які переїхали на нове місце служби військовослужбовця, за умови надання проїзних документів. День вибуття та день прибуття рахуються як дві доби. Якщо проїзних документів немає, добові виплачуються з розрахунку за одну добу переїзду.
Відповідно пункту 5 Порядку №45 підйомна допомога та добові в разі переїзду на нове місце військової служби на членів сім'ї військовослужбовця виплачуються на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому нарахованої суми до виплати, який видається на підставі рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.
Пунктом 12 Порядку №45 передбачено, що наказ про виплату підйомної допомоги та добових на військовослужбовця та членів його сім'ї готується службою персоналу військової частини.
Відповідно до пункту 13 Порядку №45 виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання.
У відзиві відповідач зазначив, що позивач не отримав підйомної допомоги, оскільки не надав рапорт про виплату йому такої допомоги.
Аналізуючи вищезазначені положення Порядку №45, суд доходить висновку, що у ньому диференційовано порядок отримання підйомної допомоги та добових військовослужбовцями та порядок отримання підйомної допомоги та добових на членів сім'ї військовослужбовця, які переїжджають з ним на нове місце військової служби.
Отримання підйомної допомоги та добових військовослужбовцем не залежить від факту подання ним рапорту.
Так, зі змісту пунктів 2, 5 Порядку №45 вбачається, що подання військовослужбовцем рапорту необхідне при здійсненні обчислення розміру підйомної допомоги для членів сім'ї військовослужбовця.
При цьому, для позивача, як для військовослужбовця, який переїхав на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду, право на отримання підйомної допомоги і добових виникло з дати прийняття ним посади та справ, тобто з 22.06.2022 року.
Пунктом 13 Порядку №45 не конкретизовано, що звернення за підйомною допомогою повинно здійснюватись шляхом надання рапорту.
У свою чергу, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з рапортом від 21.07.2023 щодо виплати підйомної допомоги відповідно Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги.
Проте, відповідно до резолюції, вказаний рапорт залишено «без реалізації», що підтверджується підписом уповноваженої особи та вхідним № 45670 від 21.07.2023.
Окрім того, позивач звертався до відповідача із запитом від 13.09.2023 щодо надання інформації про виплату підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання позивача № 510 від 23.06.2022 року, місце реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (а.с.6).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 21.06.2022 № 159 (по стройовій частині) у зв'язку з переміщенням позивача для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 з 21 червня 2022 позивач був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та знятий з усіх видів забезпечення, місце дислокації смт. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2022 № 103 (по стройовій частині) позивач з 22 червня 2022 року був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, місце дислокації позивача м. Київ.
Вказане свідчить, що позивач змінив місце проживання з смт. Гончарівське на м.Київ.
Крім того, судом досліджено копію посвідчення офіцера серії НОМЕР_3 , яке містить зміни у службовому стані позивача (а.с. 7-8).
Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що підйомна допомога є одним із видів соціального забезпечення військовослужбовців та їх сімей.
Підставою для її виплати є, зокрема, переїзд до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду під час проходження військової служби.
Підйомна допомога виплачується військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом та які переїхали у зв'язку з призначенням на посади - за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов'язків за посадою.
Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги відповідно до пункту 1 частини 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45 у розмірі місячного грошового забезпечення за період з 22.06.2022 по 04.09.2023; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу відповідно до пункту 1 частини 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45 у розмірі місячного грошового забезпечення за період з 22.06.2022 по 04.09.2023.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги відповідно до пункту 1 частини 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45 у розмірі місячного грошового забезпечення за період з 22.06.2022 по 04.09.2023.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу відповідно до пункту 1 частини 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45 у розмірі місячного грошового забезпечення за період з 22.06.2022 по 04.09.2023.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ 26630907
Повний текст рішення виготовлено 13 лютого 2024 року.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА