12 лютого 2024 року Чернігів Справа № 620/9364/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить:
- скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2023 №128 в частині вислуги років у Збройних Силах;
- визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до загального та пільгового стажу роботи час проходження служби позивачем у військовій частині НОМЕР_1 з 27.04.2022 по 20.04.2023;
- зобов'язати зарахувати до загального та пільгового стажу роботи час проходження служби позивачем у військовій частині НОМЕР_1 з 27.04.2022 по 20.04.2023;
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення позивачу, в тому числі і додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 в розмірі 30000 грн за період з червня 2022 року по квітень 2023 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення позивачеві, в тому числі додаткову винагороду згідно постанови КМУ №168 в розмірі 30000 грн за період з червня 2022 року по квітень 2023 року.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 27.04.2022 по 20.04.2023 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира 24 окремої механізованої бригади від 20.04.2023 звільнений у відставку за станом здоров'я. Всупереч вимог чинного законодавства, відповідач не зарахував період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 до вислуги років у Збройних силах України, а з червня 2022 по квітень 2023 року не виплачував грошове забезпечення, в тому числі додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн, чим порушив права позивача.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано у відповідача додаткові докази по справі.
Ухвалу суду про відкриття провадження, копію позовної заяви з доданими документами, відповідач отримав 02.08.2023, правом подання відзиву не скористався, як і витребуваних судом доказів не надав.
Ухвалою суду від 19.09.2023 було повторно витребувано у військової частини НОМЕР_1 докази для повного з'ясування обставин справи та вирішення позовних вимог по суті.
Відповідач отримав ухвалу суду про повторне витребування доказів 28.09.2023, втім вимоги ухвали не виконав та не повідомив суд про причини такого невиконання.
Ухвалою суду від 11.12.2023 було витребувано у військової частини НОМЕР_1 докази для повного з'ясування обставин справи та вирішення позовних вимог по суті.
Відповідач ухвалу суду отримав 28.12.2023, докази суду надано не було, а тому відповідно до ч. 6 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації та в період з 27.04.2022 по 20.04.2023 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком та довідкою військової частини НОМЕР_1 від 16.05.2022 (а.с. 11-15, 16).
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.05.2023 №128, сержанта ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира 24 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 20.04.2023 №108-РС у відставку за пунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 02.05.2023 (а.с. 17).
Вказаний наказ містить відомості про календарну та пільгову вислугу років у Збройних Силах України позивача, яка становить: календарна 02 роки 03 місяці 17 днів, пільгова 00 років 00 місяців 25 днів.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що в/ч НОМЕР_1 в порушення вимог чинного законодавства не врахувала вислугу років військової служби як в календарному так і в пільговому обчисленні за період з 27.04.2022 по 20.04.2023, а також не виплачувала грошове забезпечення з червня 2022 року, що стало підставою для звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Стаття 65 Конституції України встановлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Частина 6 ст. 2 Закону №2232-XII встановлює види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан, введений 24.02.2022 неодноразово продовжувався та дії і на даний час.
З огляду на матеріали справи позивач 27.04.2022 призваний на військову службу на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/22.
Враховуючи статтю 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба як строкова так і військова служба за призивом під час мобілізації зараховується до страхового стажу.
Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» передбачає, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж” і “з” статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах.
Таким чином ОСОБА_1 має право на зарахування періоду проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 27.04.2022 по 20.04.2023 до календарної вислуги років в Збройних Силах України.
Разом з тим, відповідно до пункту 3 вказаної вище постанови КМУ №393 до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.
Позивач вказує про його участь у бойових діях в м. Бахмуті та виконання бойових завдань, внаслідок чого в червні 2022 року отримав поранення, втім матеріали справи доказів такої участі та періоду участі не містять, а тому суд може лише констатувати право позивача на пільгове обчислення періоду його військової служби в разі наявного факту участі в бойових діях, однак можливість здійснити обрахунок пільгової вислуги років у суду відсутня.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині виплати грошового забезпечення за період з червня 2022 року по 20.04.2023 року суд зазначає таке.
Стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлює, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Так, наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, пунктом 2 якого передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 9 Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно із пунктом 10 Порядку №260 військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби до Збройних Сил України з державних органів, установ, організацій, грошове забезпечення за період із дня зарахування їх у розпорядження до дня вступу до виконання обов'язків за новими посадами або до дня звільнення з військової служби включно, але не більше ніж за два місяці, виплачується виходячи з посадового окладу за посадами, які вони обіймали в цих органах, установах, організаціях, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.
Виплата грошового забезпечення зазначеним військовослужбовцям понад два місяці здійснюється за рішенням Міністра оборони України.
З огляду на виписку по картковому рахунку позивача, ОСОБА_1 з червня 2022 року по травень 2023 року не мав зарахувань грошового забезпечення (а.с. 18-19).
Разом з тим, матеріали справи містять відомості про те, що ОСОБА_1 в спірний період перебував в розпорядженні військової частини НОМЕР_1 , а також знаходився на лікуванні.
Водночас, зважаючи на норми Порядку №260 військовослужбовці, які знаходяться у розпорядженні, а також на лікуванні мають право на отримання грошового забезпечення в розмірах, встановлених цим порядком.
Таким чином, відповідач не здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з червня 2022 року та по дату звільнення зі служби останнього за станом здоров'я, чим порушив права військовослужбовця на грошове забезпечення гарантоване державою.
В частині виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, суд зазначає, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції, що діяла станом на червень 2022 року) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У подальшому в Постанову №168 внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022, редакція якої діє з 19.07.2022 та абзац 1 пункту 1 постанови №168 і викладено в такій редакції «1. Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.».
Окремим дорученням Міністра оборони від 23.06.2022 № 912/з/29 було врегульовано окремі питання виплати додаткової винагороди. Норми вказаного окремого доручення застосовуються з 01.06.2022 та кореспондуються із нормами розділу XXXIV Порядку №260, яким доповнено останній згідно з наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 р. N 44.
Так, пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року N 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах:
30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою в повному обсязі. Після перебування в розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні).
Пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року N 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за N 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Отже, з червня 2022 року військовослужбовці Збройних Сил України мали право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн пропорційно з розрахунку на місяць та з урахуванням певних особливостей, а в разі отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) в розмірі 100 000,00 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Із наявних у матеріалах справи доказів відсутня можливість встановити чіткі обставини, які впливають на розмір виплати грошового забезпечення військовослужбовця, а саме отримання поранення, час перебування в закладі охорони здоров'я, дату зарахування у розпорядження частини тощо, що своєю чергою виключає можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в межах заявлених останнім.
На виконання частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина друга вказаної статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що незважаючи на встановлену вказаною нормою презумпцію винуватості суб'єкта владних повноважень, позивач не звільняється від свого процесуального обов'язку, встановленого частиною першою статті 77 Кодексу, довести належними та достатніми доказами ті обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 2 та ч. 2 ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 , вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 в частині не зарахування до вислуги років у Збройних Силах України період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 з 27.04.2022 по 20.04.2023; скасування наказу військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2023 №128 в частині вислуги років у Збройних Силах; зобов'язання зарахувати до календарної вислуги років в Збройних Силах період проходження служби позивачем у військовій частині НОМЕР_1 з 27.04.2022 по 20.04.2023, а в пільговому обчисленні період участі позивача в бойових діях з розрахунку один місяць за три; визнання протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення позивачу, в тому числі додаткової винагороди згідно із постановою КМУ №168 за період з червня 2022 року по 20.04.2023; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення позивачеві, в тому числі додаткову винагороду згідно із постанови КМУ №168 за період з червня 2022 року по 20.04.2023 в порядку та розмірах встановлених Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 4 та 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом справи, у розмірі 12 000,00 грн суду було надано договір про надання правової допомоги від 16.06.2023 № 191, акт виконаних робіт від 29.06.2023, квитанцію до прибуткового касового ордера від 29.06.2023 № 191, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 11.06.2010 № 499, ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с. 44-48).
Суд зазначає, що вказані документи оформлені належним чином, є взаємопов'язаними, містять посилання на позов, що був пред'явлений до суду, розрахунок витраченого адвокатом часу, вартість та перелік наданих ним послуг, які віднесені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до правничої допомоги, окрім виготовлення копій документів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду цієї справи є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг, з урахуванням складності справи та із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, за виключення однієї години роботи, що становить 2400,00 грн.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9600,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судового збору, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вказує, що позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дій військової частини НОМЕР_1 в частині не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років у Збройних Силах України період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 з 27.04.2022 по 20.04.2023.
Скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2023 №128 в частині розрахунку вислуги років ОСОБА_1 у Збройних Силах України.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 зарахувати до вислуги років в Збройних Силах період проходження служби ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 з 27.04.2022 по 20.04.2023 в календарному обчисленні, а в пільговому обчисленні період участі в бойових діях з розрахунку один місяць за три.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з червня 2022 року по 20.04.2023.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, в тому числі додаткову винагороду згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з червня 2022 року по 20.04.2023 в порядку та розмірах встановлених Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 9600,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Дата складення повного рішення суду - 12.02.2024.
Суддя Ю. О. Скалозуб