12 лютого 2024 року справа № 580/11781/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сагунівської сільської ради про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Виконавчого комітету Сагунівської сільської ради (далі - сільська рада, відповідач), в якому просить зобов'язати Виконавчий комітет Сагунівської сільської ради зняти з реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 та внести інформацію про зняття їх з реєстрації.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є онуками позивача, зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , однак з 2018 року фактично за цією адресою не проживають, оскільки постійно проживають в російській федерації разом зі своєю матір'ю. Крім того, онуки отримали громадянство цієї країни.
Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про зняття з реєстрації місця проживання онук, однак відповідач відмовляв у такому знятті на підставі пп. 3 п. 1 ст. 12 Закону України “Про надання публічних (електронних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні”.
Позивач зазначає, що мати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надала нотаріально засвідчену згоду на зняття доньок з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , проте відповідач протиправно не зняв їх з реєстрації місця проживання за цією адресою.
Ухвалою від 13.12.2023 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.
Суд встановив, що відповідно до свідоцтво про право на спадщину за законом, спадкоємцями належного ОСОБА_5 будинку за адресою: АДРЕСА_1 є: ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дочки) у рівних частках (1/3).
Відповідно до довідок виконавчого комітету Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 14.07.2022 № 334, 336 та Актів обстеження матеріало-побутових умов сім'ї (а.с. 15-16,18-22), у будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 (власник) та його онуки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (не проживають).
Згідно відміток на нотаріально засвідчених перекладах свідоцтв про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ними 16.10.2018 набуто громадянство російської федерації.
Відповідно до свідоцтв про реєстрацію місця проживання від 19.10.2018 № 6127, 6128 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою: російська федерація, м. белгород, АДРЕСА_2 .
Згідно нотаріально засвідченої заяви (а.с.14) ОСОБА_4 , діючи від імені малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дає згоду і просить зняти її дітей з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 .
03.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Сагунівської сільської ради із заявами про зняття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 .
Виконавчий комітет Сагунівської сільської ради відмовив у знятті із реєстрації місця проживання на підставі пп.3 п.1 ст.12 Закону України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні”.
Листом від 03.08.2023 № 21/11-24 відповідач повідомив позивача про прийняте рішення.
У зв'язку із вказаною відмовою відповідача зняти з реєстрації місця проживання онук позивача, які фактично не проживають за місцем реєстрації, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні” від 05.11.2021 № 1871-IX (далі - Закон № 1871-IX) регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи.
Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону № 1871-IX разом із заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), що подається у паперовій формі, така особа подає паспортний документ особи, а також у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, - військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Стосовно дитини віком до 14 років подається також свідоцтво про народження.
Відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону № 1871-IX подання заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників такої особи за згодою іншого з батьків чи законних представників.
Згідно ч. 13 ст. 18 Закону № 1871-IX орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, якщо:
1) особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним;
2) відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях;
3) за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 № 265 затверджений Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі - Порядок № 265).
Відповідно до п. п. 50, 51 Порядку № 265 зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі, зокрема:
- заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5;
- заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.
Подання заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників.
Згідно п. 61 Порядку № 265 у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає:
1) документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення);
2) документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.
У разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла більше однієї особи до органу реєстрації подаються заява та документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору, окремо щодо кожної особи.
Така заява може бути подана лише повнолітньою особою або законним представником малолітньої дитини.
Аналіз вказаних приписів вказує, що вичерпний перелік підстав для відмови у знятті із зареєстрованого місця проживання особи визначений ч. 13 ст. 18 Закону № 1871-IX.
Суд врахував, що Виконавчий комітет Сагунівської сільської ради відмовив у знятті із реєстрації місця проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі пп. 3 п.1 ст. 12 Закону № 1871-IX.
Надавши оцінку вказаній підставі для відмови у знятті із зареєстрованого місця проживання, суд зазначає таке.
Стаття 12 Закону № 1871-IX встановлює підстави для відмови у декларуванні або реєстрації місця проживання (перебування) особи, а ч. 13 ст. 18 вказаного Закону підстави для відмови у знятті із зареєстрованого місця проживання особи.
Суд зазначає, що малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вже є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість позивач звернувся до відповідача із заявами про зняття малолітніх осіб із зареєстрованого місця проживання, у зв'язку із чим суд зазначає про необґрунтованість посилання відповідача у рішенні про відмову у знятті із реєстрації на приписи статті 12 Закону № 1871-IX, оскільки вона регулює підстави для відмови у реєстрації місця проживання.
Крім того суд зазначає, що рішення відповідача не містить жодного правового обґрунтування та підстав для його прийняття, натомість містить виключно посилання на пп. 3 п. 1 ст. 12 Закону № 1871-IX.
Суд врахував, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Верховний Суд у постанові від 11.09.2023 року у справі № 420/14943/21 сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
У вищезазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним “маркером” того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу рішення про відмову у знятті із зареєстрованого місця проживання осіб на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд встановив, що вказане рішення є необґрунтованим, оскільки не містить жодного правового обґрунтування та підстав для його прийняття, натомість містить виключно посилання на пп. 3 п. 1 ст. 12 Закону № 1871-IX (яка встановлюють підстави для відмови у реєстрації місця проживання, які не є спірними у межах правовідносин у цій справі).
Невмотивованість рішення суб'єкта владних повноважень є підставою для його скасування, у зв'язку із чим, для належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03.08.2023 про відмову у знятті з реєстрації місця проживання.
Обираючи належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 245 цього Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
Суд зазначає, що перевірка поданих позивачем документів, під час вирішення питання, що стало предметом спору, належить до повноважень відповідача, який, однак, у спірних правовідносинах не врахував надані документи та не зазначив підстав їх неврахування, у зв'язку із чим виконуючи завдання адміністративного судочинства, передбачене у ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що для належного судового захисту порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяви позивача від 03.08.2023 про зняття із зареєстрованого місця проживання та прийняти рішення за наслідками розгляду заяв з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то частина судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Сагунівської сільської ради від 03.08.2023 про відмову у знятті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Виконавчий комітет Сагунівської сільської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 03.08.2023 про зняття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 із доданими документами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяв з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Сагунівської сільської ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 );
2) відповідач - Виконавчий комітет Сагунівської сільської ради (19644, Черкаська область, Черкаський район, с. Сагунівка, вул. Лесі Українки, 77/4, код ЄДРПОУ 04408815).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 12.02.2024.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК