31 січня 2024 року справа № 580/9580/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді: Тимошенко В.П.,
за участю секретаря судового засідання: Могили І.В.,
представника позивача - Коваля Р.О. (згідно з ордером),
представника відповідача - Ковдій І.І. (за самопредставництвом),
розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців про визнання протиправним і скасування рішення,
встановив:
16.10.2023 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців, в якому просить визнати протиправним і скасування рішення відповідача 2, оформлене протоколом ід 09.02.2022 №82 та введене в дію наказом відповідача 1 від 28.08.2023 №2052/7 про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в межах ЗВП №66285341 нею реалізовано в порядку проведення електронних торгів арештованим майном боржника 1/4 частку права власності ОСОБА_1 , щодо якої не було жодних прав користування третіх осіб, в тому ж числі малолітніх чи неповнолітніх дітей. Вказана частка є окремим самостійним об'єктом права власності.
Що ж стосується 1/4 часток ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , обтяжених правами дітей на відповідне об'єкт права власності, - на вказані частки не було звернуто стягнення в межах виконавчих проваджень. Саме тому, п.29 розділу VIII Інструкції, пункту II Порядку реалізації щодо отримання дозволу органів опіки та піклування у разі передачі на реалізацію нерухомого майна боржника не поширювався на правовідносини щодо реалізації частки боржника - ОСОБА_1 у ЗВП №66285341, яка не була обтяжена правами користування будь-яких третіх осіб, включно з малолітніми чи неповнолітніми дітьми.
Таким чином, Міністерством юстиції України було помилково, без встановлення ступеня споріднення ОСОБА_1 , вказано на наявність прав третіх осіб (дітей) на 1/4 частку у праві її власності на об'єкт нерухомого майна.
Крім того, позивач зазначила, що приймаючи наказ №2052/7 від 28.08.2023, Міністерством юстиції України застосовано дисциплінарне стягнення та притягнуто приватного виконавця ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності по нечинному на час дії воєнного стану порядку, тим самим грубо порушуючи гарантії здійснення діяльності приватного виконавця, закріплені ст.5 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та принцип правової визначеності.
Ухвалою суду від 31.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
14.11.2023 представником відповідачів подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Обрунтовуючи свою позицію представник відповідачів зазначила, що за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності позивачки щодо здійснення зведеного виконавчого провадження №66285413 Управлінням складена довідка від 28.12.2021. При здійсненні зведеного виконавчого провадження № 66285413 позивачка порушуючи вимоги пункту 29 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 № 512/5, пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції 29.06.2016 № 2831/5, передала на реалізацію нерухоме майно боржника, право користування яким мають діти, без дозволу органів опіки та піклування. Вказані обставини свідчать про порушення нею принципу діяльності приватних виконавців та засад здійснення виконавчого провадження, а отже наявність в її діях складу дисциплінарного проступку. Крім того представник відповідачів зазначила, що рішення Дисциплінарної комісії від 09.02.2022, оформлене протоколом № 82, надійшло до Міністерства юстиції 23.08.2023 за № 131449-33-23 листом від 23.08.2023 № 82-2023/ДК. Наказом Міністерства юстиції від 28.08.2023 № 2052/7 введено в дію рішення Дисциплінарної комісії від 09.02.2022, оформлене протоколом № 82, та зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. строком на один місяць. Відомості про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_4 внесені до Єдиного реєстру приватних виконавців України 29.08.2023. Представник відповідачів зауважила, що законодавством не визначені строки видачі Міністерством юстиції наказу про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення. При цьому, в Законі № 1403, Порядку № 3284/5 та Положенні № 3791/5 відсутні норми, які б виключали можливість застосування до приватного виконавця, визначених Законом № 1403 дисциплінарних стягнень у період дії в Україні воєнного стану. Враховуючи вищевикладене, приймаючи оскаржувані рішення відповідачі діяли у межах та у спосіб визначених чинним законодавством. Твердження представника позивача про грубе порушення відповідачами порядку прийняття наказу Міністерства юстиції про застосування дисциплінарного стягнення, не відповідає дійсним обставинам справи.
З урахуванням наведеного представник відповідачів просить суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 постановлено здійснити розгляд справи № 580/9580/23 за правилами загального позовного провадження.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
На підставі скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_1 від 26.11.2021 Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Управління) провело позапланову невиїзну перевірку діяльності позивачки щодо здійснення зведеного виконавчого провадження № 66285413.
У скарзі ОСОБА_5 , ОСОБА_1 зазначалось, що приватний виконавець передала на реалізацію належну ОСОБА_5 1/4 частину квартири, яка є його єдиним житлом та право користування, якою мають діти, без дозволу органів опіки та піклування. Також у скарзі повідомлялось, що позивачка звернула стягнення на пенсію ОСОБА_5 .
За результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності позивачки щодо здійснення зведеного виконавчого провадження №66285413 Управління склало довідку від 28.12.2021. Згідно з довідкою при здійсненні зведеного виконавчого провадження №66285413 позивачка в порушення вимог пункту 29 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02,04.2012 № 512/5, пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції 29.06.2016 № 2831/5, передала на реалізацію нерухоме майно боржника, право користування яким мають діти, без дозволу органів опіки та піклування. З інших питань, викладених у скарзі ОСОБА_5 , ОСОБА_1 від 26.11.2021 порушень позивачкою вимог законодавства перевіркою не встановлено.
Перевіркою встановлено, що на виконанні у позивачки перебуває зведене виконавче провадження № 66285413, до складу якого входять:
виконавче провадження № 60757706 з примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва від 09.08.2013 № 2-6989/12 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства “Універсал Банк” заборгованості, що виник відповідно до кредитного договору в розмірі 744878,54 грн, яка складається з заборгованості тіла кредиту у розмірі 631403,18грн та заборгованості з відсотків у розмірі 113475,36грн (постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 02.12.2019);
виконавче провадження № 66279659 з примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва від 16.01.2021 № 753/7658/20 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь Акціонерного товариства “Універсал Банк” інфляційних витрат у розмірі 160940,02 грн, 3 % річних у розмірі 59484,74 грн, за період з 14.05.2017 до 31.01.2020, всього - 220 424,76 грн, витрати щодо сплати судового збору у сумі 2204,24 грн (постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 26.07.2021).
Боржником за зведеним виконавчим провадженням є ОСОБА_1 .
При здійсненні зазначеного виконавчого провадження позивачка 15.11.2021 передала на реалізацію до ДП “СЕТАМ” 1/4 частини трикімнатної квартири загальною площею 68,3 кв.м., житловою - 41,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , - що належить ОСОБА_5 .
Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва від 10.12.2019 № 598, який міститься в матеріалах виконавчого провадження, за вказаною вище адресою зареєстровані: ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та неповнолітні ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ).
У зв'язку з тим, що позивачка під час реалізації частини квартири ОСОБА_1 , в якій зареєстровані вказані вище неповнолітні діти, не зверталась до органів опіки та піклування для надання відповідного дозволу Відповідач 1 направив відповідачу 2 подання від 31.01.2022 № 11667/20.5.1/11-22. про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
09.02.2022 відповідач 2 розглянув вказане вище подання відповідача 1. Внаслідок голосування 5 із 9 голосів членів Комісії прийняв рішення, оформлене протоколом №82 (далі - спірне рішення), про його задоволення та притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності і застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на один місяць.
28.08.2023 наказом відповідача 1 від 28.08.2023 №2053/7 вказане вище рішення введено в дію.
Вважаючи спірне рішення протиправним, позивачка звернулася до суду позовною заявою.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Уряду від 02.07.2014 № 228 (далі - Положення № 228) встановлено, що Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мін'юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.
Водночас, одним із завдань Мін'юсту є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень.
Вказана норма знайшла своє відображення у Законі України від 02.06.2016 № 1403- VІІІ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403), що визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Статтею 17 Закону № 1403 встановлено, що Міністерство юстиції України формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень, забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення та ін.
Частиною 1 ст. 34 Закону № 1403 встановлено, що контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Позапланові перевірки проводяться на підставі:
заяви приватного виконавця про проведення перевірки;
письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця',
неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.
За місцем проведення перевірки поділяються на виїзні та невиїзні.
На виконання вимог ст. 34 Закону № 1403 Міністерством юстиції України був розроблений Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за № 1195/32647 (далі - Порядок).
Порядок визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, зокрема стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, ухвалених відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства.
Згідно з п. 19 розділу III Порядку № 3284/5 позапланові перевірки діяльності приватного виконавця поділяються на виїзні та невиїзні. Позапланові невиїзні перевірки діяльності приватного виконавця проводяться на підставі заяви приватного виконавця про проведення перевірки, письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця чи у разі надходження від Дисциплінарної комісії приватних виконавців скарги на діяльність приватного виконавця, яка була подана до цієї комісії, ухвалення Дисциплінарною комісією приватних виконавців рішення про відхилення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та спрямування матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця.
Відповідно до п. 26 розділу III Порядку № 3284/5 позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця проводиться шляхом витребування від приватного виконавця потрібних документів та відомостей у межах предмета перевірки та надання висновку щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства, який викладається в довідці за результатами такої перевірки.
Позапланова невиїзна перевірка проводиться Управлінням, яке входить до складу структурного підрозділу Міністерства та до повноважень якого належить забезпечення контролю за діяльністю приватних виконавців або Управлінням забезпечення примусового виконання рішень, яке визначає керівник структурного підрозділу Міністерства юстиції, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (крім Управління забезпечення примусового виконання рішень, що перебуває в межах виконавчого округу приватного виконавця).
Судом встановлено, що за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності позивачки щодо здійснення зведеного виконавчого провадження №66285413 складена довідка від 28.12.2021, згідно з якою при здійсненні зведеного виконавчого провадження №66285413 позивачка порушуючи вимоги пункту 29 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02,04.2012 № 512/5, пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції 29.06.2016 № 2831/5, передала на реалізацію нерухоме майно боржника, право користування яким мають діти, без дозволу органів опіки та піклування.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-УІІІ “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 16 Закону № 1403-VIII встановлено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 4 Закону № 1403-VIII діяльність приватних виконавців має здійснюватися з дотриманням принципу законності.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 2 Закону № 1404-УІІІ виконавче провадження має здійснюватися з дотриманням засад законності.
Пунктом 29 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція №512/5 (в редакції, що діяла станом на 15.11.2021 - дату передачі позивачкою на реалізацію вказаного вище майна) встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
Пунктом 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (далі - Порядок №2831/5) (в редакції, що діяла станом на 15.11.2021 - дату передачі позивачкою на реалізацію вказаного вище майна), визначено, що виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, до заявки на реалізацію майна додається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.
Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III “Про охорону дитинства” дитиною є особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Відповідно до статті 12 Закону України від 2 червня 2005 року № 2623-IV “Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей” держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.
Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Отже, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
Вимога про отримання дозволу приватним виконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить малолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема, передбачених ст.ст. 17 та 18 Закону України “Про охорону дитинства”, ст. 12 Закону України “Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей”, від можливого порушення.
Захист відповідних прав дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій приватного виконавця та/або органу опіки та піклування.
Докази спростування обставини не виконання позивачкою вимоги щодо отримання дозволу органів опіки та піклування для вчинення дій у виконавчому провадженні відсутні. Отже, врахування відповідачами під час перевірки, що при здійсненні зведеного виконавчого провадження № 66285341 позивачка до органів опіки та піклування за наданням дозволу на реалізацію 1/4 частини квартири ОСОБА_5 , в якій зареєстровані ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ОСОБА_11 , ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ). ОСОБА_12 , ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) не зверталась та кваліфікація цього, як порушення вимог п. 29 розділу VIII Інструкції № 512/5, п. 3 розділу II Порядку № 2831/5, обгрунтоване.
Відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду (далі - ВС) від 31.05.2022 у справі № 380/6558/20, предметом якої були аналогічні правовідносини, а саме надання оцінки правомірності притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності за передачу на реалізацію майна боржника, в якому зареєстровані діти, без отримання на це дозволу органів опіки та піклування, ВС зазначив:
“…70. Оцінюючи ці доводи скаржника, необхідно урахувати, що питання необхідності отримання держаним (приватним) виконавцем дозволу органу опіки і піклування на примусову реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду як виключної правової проблеми загальне вирішення якої має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
71. Так, у справі № 755/12052/19 досліджуючи вказане питання Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що державний (приватний) виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.
72. Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду вимога про отримання дозволу виконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону про охорону дитини, статтею 12 Закону про основи соцзахисту, від можливого порушення.
73. Велика Палата Верховного Суду зауважила у цій справі, що повноваження виконавця не мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема, в межах цивільного процесу. Обов'язки і права виконавців, закріплені у статті 18 Закону про виконавче провадження не відповідають широті повноважень та обов'язків суду, передбачених ЦПК України для вирішення судових спорів. До прикладу Велика Палата навела статтю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон про виконавче провадження, такими повноваженнями виконавця не наділяє. Також, наприклад, виконавець позбавлений можливості встановлювати чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в рамках виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань виконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей.
74. Тому, на думку Великої Палати Верховного Суду, виконавець не може самотужки забезпечити той самий рівень захисту відповідних прав неповнолітніх дітей, який може забезпечити суд.
75. Ураховуючи вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду у справі №755/12052/19 дійшла висновку, що отримання виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій виконавця та/або органу опіки та піклування.
76. Зазначене, як зауважила Велика Палата Верховного Суду, стосується також і дій приватних виконавців.
77. Колегія суддів уважає за необхідне врахувати вказані висновки, викладені у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19 при касаційному перегляді цієї справи та вважає, що вони є застосовними до спірних правовідносин.
78. Отже, враховуючи вимоги Закону № 1404-VIII, Закону № 2623-IV, а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.».
Врахувавши вказані вище норми законодавства, висновки ВС та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачка під час виконання своїх професійних обов'язків, а саме передачі на реалізацію нерухомого майна боржника, право користування яким мають діти, безпідставно не виконала передбачений законами України обов'язок звернення до органів опіки та піклування за попереднім дозволом для його реалізації.
Зважаючи на вказані вище висновки ВС доводи представника позивача щодо того, що позивачка реалізувала в порядку проведення електронних торгів частку права власності ОСОБА_1 , щодо якої не було прав користування третіх осіб, у т.ч. малолітніх чи неповнолітніх дітей та вказана частка є окремим самостійним об'єктом права власності, не обґрунтовані та не враховані судом.
Статтею 16 Закону № 1403-УІІІ встановлено, що приватним виконавцем є суб'єкт незалежної професійної діяльності, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.
Частиною 2 ст. 4 Закону № 1403-VIII приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
Отже, приватний виконавець під час здійснення своєї професійної діяльності є носієм функцій держави щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів та має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 37 Закону № 1403-VIII визначено, що приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 38 Закону № 1403-VIII підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків згідно з пунктом 4 ч.1 вказаної статті є дисциплінарним проступком приватного виконавця.
Тому суд дійшов висновку, що відповідач 2 дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях позивачки дисциплінарного проступку, передбаченого п.4 ч.2 ст.38 Закону № 1403-VIII, а саме неналежного виконання своїх обов'язків.
Щодо процедури прийняття оскаржуваного рішення суд зазначає таке.
Розгляд питань дисциплінарної відповідальності приватного виконавця, що включає з'ясування усіх обставин стверджуваного порушення, їх оцінку, визначення усіх елементів складу дисциплінарного проступку, прийняття рішень за результатами розгляду подання та застосування дисциплінарного стягнення, перебувають у виключній компетенції Дисциплінарної комісії. При цьому, оцінюючи обставини, Дисциплінарна комісія має на власний розсуд визначити один з передбачених законом вид і зміст рішення, що приймається. Такі повноваження Дисциплінарної комісії є дискреційними.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.41 Закону № 1403-VIII за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
1) попередження;
2) догана;
3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;
4) припинення діяльності приватного виконавця.
Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.
Отже, обрання виду дисциплінарного стягнення є дискреційним повноваженням роботодавця. Застосований до позивачки вид стягнення не є найтяжчим чи явно свавільним, за значенням не перевищує шкоди, завданої вказаною бездіяльністю.
Відповідно до ч.3-5. ст.41 Закону № 1403-VIII про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. У разі якщо приватний виконавець протягом року з дня застосування до нього дисциплінарного стягнення не вчинив нового дисциплінарного проступку, він вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності. Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.
Згідно з п.18 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 27.11.2017 №3791/5 (далі - Положення № 3791/5) протокол засідання Дисциплінарної комісії має містити перелік присутніх на засіданні осіб та їх електронні адреси, порядок денний, питання, що розглядались на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, прийняте Дисциплінарною комісією рішення.
У разі прийняття Дисциплінарною комісією рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у протоколі засідання Дисциплінарної комісії зазначається вид дисциплінарного стягнення, який застосовано до приватного виконавця. У разі прийняття Дисциплінарною комісією рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця у протоколі засідання Дисциплінарної комісії зазначається строк, на який зупинено діяльність приватного виконавця.
Пунктом 23 Положення № 3791/5 визначено, що у разі надходження до Дисциплінарної комісії скарги на діяльність приватного виконавця Дисциплінарна комісія не пізніше наступного робочого дня направляє цю скаргу до Мін'юсту чи Ради приватних виконавців України для проведення перевірки.
Відповідно до п.25 Положення № 3791/5 розгляд подання Мін'юсту чи Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності на засіданні Дисциплінарної комісії починається із заслуховування доповіді члена Дисциплінарної комісії, який попередньо за дорученням голови Дисциплінарної комісії вивчав таке подання, після чого заслуховуються присутні на засіданні члени Дисциплінарної комісії, приватний виконавець та інші запрошені на засідання особи, а також вивчаються та аналізуються необхідні документи.
Дисциплінарна комісія зобов'язана запросити на засідання приватного виконавця, стосовно якого Мін'юстом внесено подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, та заслухати його пояснення з питань, що стали підставою для внесення подання.
Приватний виконавець, щодо якого внесено подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, повідомляється про дату, час і місце проведення засідання не пізніше ніж за 5 днів до проведення засідання Дисциплінарної комісії рекомендованим поштовим відправленням або на електронну адресу, зазначену в Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
У разі неявки приватного виконавця на засідання Дисциплінарної комісії головуючий виносить на обговорення Дисциплінарної комісії пропозицію щодо можливості розгляду питання за відсутності приватного виконавця.
Розгляд подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності може бути відкладено у разі неявки приватного виконавця з поважних причин.
Пунктом 27 Положення № 3791/5 визначено, що за результатами розгляду подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності Дисциплінарна комісія приймає рішення про:
задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, передбаченого частиною першою статті 41 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”;
відхилення подання та направлення матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця;
відхилення подання та відмову в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
Відповідно до п.28 Положення № 3791/5 у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
Судом встановлено, що 09.02.2022 відповідач 2 розглянув вказане вище подання відповідача 1, внаслідок голосування 5 із 9 голосів членів Комісії прийняв спірне рішення про його задоволення та притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності і застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на один місяць. Під прийняття спірного рішення відповідач 2 взяв до уваги, що рішенням від 20.08.2021, оформленим протоколом №70 та введеним в дію наказом Міністерства юстиції від 13.09.2021 №3215/7, до позивачки застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження (за результатами планової перевірки, яка проводилась на підставі наказу Міністерства юстиції України від 02.07.2021 № 2280/7 “Про проведення планової перевірки діяльності виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О.”). Отже, під час розгляду подання відповідач 2 дотримався вказаних вище вимог законодавства та врахував обставини вчинення проступку, а також факт застосування до неї дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
Згідно з п.29 Положення № 3791/5 протокол засідання Дисциплінарної комісії протягом трьох робочих днів з дня його підписання всіма членами Дисциплінарної комісії направляється до Мін'юсту.
За наявності окрема думка викладається членом Дисциплінарної комісії в письмовій формі і додається до протоколу засідання Дисциплінарної комісії, про що зазначається у протоколі.
Витяг із протоколу засідання Дисциплінарної комісії про розгляд подання Мін'юсту про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності протягом трьох робочих днів з дня його підписання всіма членами Дисциплінарної комісії направляється приватному виконавцю, щодо якого розглядалось подання.
Рішення Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Мін'юсту. Дата видання наказу Мін'юсту є датою застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення (п.30 Положення № 3791/5).
Рішення Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Мін'юсту, може бути оскаржено до суду в порядку, встановленому законодавством (п.31 Положення № 3791/5).
Суд установив, що спірне рішення надійшло відповідачу 1 супровідним листом від 23.08.2023 за №82-2023/ДК, тобто через 1,5 року після прийняття та 31.08.2023 наказом відповідача 1 від 28.08.2023 №2052/7 спірне рішення введено в дію, а саме зупинено діяльність позивачки строком на 1 місяць. Чинне законодавство не визначає строки щодо видачі відповідачем 1 наказу про введення в дію рішення відповідача 2 про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення. Також у Законі № 1403-VIII, Порядку № 3284/5 та Положенні № 3791/5 відсутні норми, які б виключали можливість застосування до приватного виконавця, визначених Законом № 1403-VIII дисциплінарних стягнень у період дії в Україні воєнного стану. Тому доводи представника позивача щодо грубого порушення порядку прийняття спірного рішення про застосування дисциплінарного стягнення, не обґрунтовані і тому не враховані судом.
Зазначені вище обставини справи доводять, що позивачка неналежним чином виконала встановлені законами обов'язки, що вплинуло на права неповновнолітніх дітей. Вина позивачки у вчиненні дисциплінарного проступку встановлена позаплановою невиїзною перевіркою. Наявність не врахованих відповідачами обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність позивачки, не підтверджено жодним доказом. Тому із передбачених видів дисциплінарного стягнення обраний щодо позивачки обґрунтований. Спірне рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності у частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на один місяць прийняте відповідачами з дотриманням меж, способу, порядку та строків, визначених Конституцією України та законами України. Тобто, є правомірним.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 09.02.2024.
Суддя Валентина ТИМОШЕНКО