Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
13 лютого 2024 року № 520/16755/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Приватної фірми "Артон" (проїзд Верещаківський, буд. 38-А м. Харків, 61030, код ЄДРПОУ 30359284) до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (бульвар Вацлава Гавела, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA100430/2023/000001/2 від 02.01.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів вартості №UA100430/2023/000001/2 від 02.01.2023 року відповідача є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Ухвалою суду від 03.07.2023 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу термін для усунення недоліків поданого позову.
Через канцелярію 06.07.2023 року представником позивача надано заяву про усунення недоліків поданого позову.
Ухвалою суду від 18.07.2023 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Представником відповідача подано відзив, в якому він зазначає, що при проведені митного контролю за даною ЕМД автоматизованою системою аналізу та управління ризиками ( далі -АСАУР) сформовано наступні коди критерії ризику, які обов'язкові для виконання посадовою особою митниці: згенеровано форми контролю 105-2: «контроль правильності визначення митної вартості товарів», 106-2: «витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з вищезазначеною митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів, а саме: - Відповідно до транспортного документу (CMR) від 29.12.2022 б/н перевезення товару здійснено підприємством ТОВ «КРЕАТИВ- КАПІТАЛ», але відповідно договору на перевезення №29 від 29.01.20р «Перевізник» є ФОП ОСОБА_1 , проте рахунок на перевезення від 02.01.2023 № 02 видано ТОВ «КРЕАТИВ- КАПІТАЛ», а договір №03 на ТЕО заключено між ПФ «Артон» та ТОВ «Аквапродлогістика» ( відсутні документи щодо залучення на перевезення товару третьою стороною ТОВ «КРЕАТИВ- КАПІТАЛ»). Ніяких документів про фігурування, як перевізника ТОВ «КРЕАТИВ- КАПІТАЛ» немає, а тому це є свідчення того, що була залучена третя особа до перевезення, а тому це є достатньою підставою для обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товарів.
Також, відповідно до п. 3.2.8 договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 29.01.2020 № 29 передбачено, що при міжнародних перевезеннях, забезпечується страхування вантажу на умовах CMR-страхування. Однак, ТОВ «КРЕАТИВ- КАПІТАЛ» у своїй довідці від 02.01.2023 № 02 зазначає, що страхування вантажу не здійснювалось. Крім того, п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України для підтвердження митної вартості передбачає страхування, якщо воно здійснювалось. Таким чином, позивачем не доведено факт відсутності страхування товару.
Акт виконаних робіт про надання транспортних послуг не надавався до митного контролю, що не дає змогу митному органу визначити вартість транспортних витрат та прив'язати Договір на перевезення від 29.01.2020 №29 та Договір на транспортно- експедиторське обслуговування від 03.02.2020 №03 до даної партії товару, що перевозиться. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що Відповідач помилково вважає що оскаржується рішення про коригування митної вартості товарів № UA100430/2023/470008 від 02.01.2023. Позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA100430/2023/000001/2 від 02.01.2023. Зазначив, що спрацювання системи АСАУР само по собі не може бути належним обґрунтуванням для безумовної відмови в оформленні товару. Та додає, що обґрунтування необхідності надання додаткових документів відсутні як у Рішенні про коригування митної вартості товару та Картці відмови.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суддя Кухар М.Д. з 21.09.2023 по 22.09.2023, з 23.10.2023 по 31.10.2023 та з 01.01.2024 по 14.01.2024 перебувала у щорічній відпустці.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Приватна Фірма «АРТОН» ввезла на митну територію України для подальшого використання в господарській діяльності рибні та морепродукти, зазначені у декларації № 23UA100430470008U6.
Ввезення товару відбулося на підставі зовнішньоекономічного контракту № 3101 (далі - Контракт) від 31.01.2022, укладеного між Приватною фірмою «АРТОН» (далі - покупець) та P/F Vardin Pelagic (Фарерські острови) (далі - продавець), пунктом 1.1. якого погоджено, що продавець зобов'язується, протягом усього строку дії даного Контракту поставляти, а покупець приймати та оплачувати продукцію ("Товар") на умовах, згідно інвойсу по кожній партії товару, що поставляється.
Відповідно до Контракту позивачем ввезено на митну територію України товар: Філе оселедця (наукова назва Clupea harengus), морожене (метелик) - зрізані паралельно хребту правий та лівий боки рибин, здвоєні без розтину по спинці (без голови, кишок, луски; зі шкірою; на спинках присутні плавці або залишки кісток основ плавців), із дрібними кістками у м'язовій тканині, видалити які цілком неможливо та вилученими хребтами та реберними кістками. Не піддана тепловій обробці, не солона, без вмісту спецій (прянощів). Розмірний ряд: 5-8 шт/кг. Загальна вага Нетто - 19500 кг, Брутто - 20475 кг. Країна виробництва: Фарерські острови, Ісландія.
Позивачем 30.12.2022 подано електронну митну декларацію № 23UA100430470008U6, якою заявлено товар до митного оформлення в режимі імпорту
Митну вартість товару визначено та заявлено декларантом за методом № 1 - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
На підтвердження митної вартості згаданих товарів позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією № 23UA100430470008U6 відповідно до вимог Митного кодексу України подано перелік наявних у нього документів.
Рішення про коригування митної вартості № UA100430/2023/000001/2 від 02.01.2023 у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено у відповідності до п.6 статті 54 Митного кодексу України, тобто у зв'язку неподанням документів, які митний орган вважає необхідними, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ст. 53 Митного кодексу України.
Конкретного переліку документів не зазначено.
Разом із наведеним рішенням про коригування митної вартості товару відповідачем складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100430/2023/000001 від 02.01.2023.
Позивачем відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України використано можливість випуску товару у вільний обіг шляхом надання гарантій та подачі ВМД № 23UA100430470023U0.
Не погоджуючись із рішенням відповідача позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
При цьому, п. 23 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України передбачено, що митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Митні формальності, відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Як передбачено положеннями ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або надання органу доходів і зборів додаткової інформації.
Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України підставами для видання органом доходів і зборів письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, положеннями ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв'язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Суд вважає необхідним зазначити, що якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч.1 ст. 55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Отже, виходячи з положень ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.
Суд вказує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно із ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
При цьому, відповідно до п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.
Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Судом встановлено, що на підтвердження митної вартості згаданих товарів позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією № 23UA100430470008U6 відповідно до вимог МК України подано наступний перелік наявних у нього документів Сертифікат якості (Certificate of quality)№ б/н від 20.12.2022; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №22-1077 від 05.12.2022; Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 29.12.2022; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №LT62224356 від 28.12.2022; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 02.01.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №3101 від 31.01.2022; Договір про надання послуг митного брокера №25-08-22 від 25.08.2022; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі).
Приватною фірмою «АРТОН» при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу (здійснення митної формальності - "митне оформлення") на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного ч. 2 ст. 53 МК України.
Проте, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Суд наголошує, що єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Окрім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.
Суд наголошує, що як вже зазначалося, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA100430/2023/000001/2 від 02.01.2023, документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності. Зокрема зазначається, при заявленні декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс «FСА - Klaipeda», як це зазначено у вказаній МД, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, декларантом для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться: договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури), страхові документи (якщо здійснювалось страхування). Згідно пункту 2.1. договору від 31.01.2022 № 3101 передбачено прайс-лист на поставку товару (прайс-лист не надано). Відповідно п. 4.1, 4.2 договору від 31.01.2022 № 3101 передбачена часткова оплата та передплата за товар (платіжні документи відсутні); Відповідно пункту 6.4 договору від 31.01.2022 № 3101 передбачена специфікація, згідно з умовами пакування товару (специфікація відсутня).
Однак, як випливає із укладених договорів на транспортно-експедиційне обслуговування вартість завантаження та розвантаження включена у вартість послуг експедитора. Відсутність окремого рахунку щодо цих робіт не суперечить змісту обох договорів, та має загальну назву - експедиційні витрати.
Для митного оформлення митного органу декларантом надано документи, що підтверджують транспортні витрати: копію акту здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) складений перевізником - ТОВ «КРЕАТИВ-КАПІТАЛ» та замовником послуг - ПФ «АРТОН» на загальну суму 22000,00 грн. - Копію заявки № 3 до договору на транспортні послуги з міжнародних перевезень вантажів № 15/08-2022 від 26.12.2022; - Довідку ТОВ «КРЕАТИВ КАПІТАЛ» б/н від 02.01.2023 про розмір транспортних витрат на перевезення за маршрутом: м. Клайпеда (Литва) - м. Київ (Україна), автомобілем державний реєстраційний номер, НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; - Копію договору на транспортні послуги з міжнародних перевезень № 15/08-2022 від 15.08.2022, укладений між ПФ «АРТОН» та ТОВ «КРЕАТИВ-КАПІТАЛ»; - копію платіжного доручення в іноземній валюті № 89 від 22.12.2022 на оплату 24 765,00 доларів США за інвойсом № 22-1077 від 05.12.2022. та контрактом № 3101 від 31.01.2022.
Інформація, що міститься наведених документах дає можливість ідентифікувати товар, що транспортувався, його опис, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), календарний період часу виконання перевезення.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Таким чином, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму за транспортування товару.
Також, суд зазначає, що застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, з огляду на спрацювання модуля АСАУР, Верховний Суд визнав необґрунтованим, оскільки вважає, що індивідуальні характеристики того чи іншого товару можуть бути з'ясовані лише шляхом порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Тому застосування Митницею за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, де вказані митні декларації різних суб'єктів господарювання, позивач вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, митницею такого порівняння зроблено не було.
Тобто наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Отже, суд дійшов висновку, що, прийнявши рішення про коригування митної вартості, відповідач діяв неправомірно, оскільки митна вартість є базою для визначення розміру належних до сплати позивачем митних платежів: мита та податку на додану вартість, наслідком коригування митної вартості товарів є збільшення розміру цих платежів.
У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262,
Адміністративний позов Приватної фірми "Артон" (проїзд Верещаківський, буд. 38-А м. Харків, 61030, код ЄДРПОУ 30359284) до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (бульвар Вацлава Гавела, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA100430/2023/000001/2 від 02.01.2023.
Стягнути на користь Приватної фірми "Артон" (проїзд Верещаківський, буд. 38-А м. Харків, 61030, код ЄДРПОУ 30359284) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (бульвар Вацлава Гавела, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім грн 20 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .
Повний текст рішення складено 13 лютого 2024 року.
Суддя Кухар М.Д.