Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позову без руху
13 лютого 2024 р. справа № 520/3581/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання наявності правових підстав для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі за матеріалами позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 15.09.2022 року по 21.06.2023 року; 2) визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року за періоди з 15.05.2022 року по 20.05.2022 року, з 20.05.2022 року по 14.07.2022 року, з 18.07.2022 року по 12.08.2022 року, з 12.08.2022 року по 21.06.2023 року; 3) визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо несплати страхових внесків за ненараховане і невиплачене своєчасно грошове забезпечення (у тому числі - додаткову грошову винагороду) за період з 15.09.2022 року по 21.06.2023 року та неподання персоніфікованих відомостей про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) ОСОБА_1 , на яку нараховано та з якої сплачено страхові внески, та інші відомості до Пенсійного фонду України; 4) зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 15.09.2022 року по 21.06.2023 року ОСОБА_1 ; 5) зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року за періоди з 15.05.2022 року по 20.05.2022 року, з 20.05.2022 року по 14.07.2022 року, з 18.07.2022 року по 12.08.2022 року, з 12.08.2022 року по 21.06.2023 року (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_2 (РНОКПП; НОМЕР_2 ); 6) зобов'язання військової частини НОМЕР_1 сплатити страхові внески за ненараховане і невиплачене своєчасно грошове забезпечення (у тому числі - додаткову грошову винагороду) за період з 15.09.2022 року по 17.09.2023 року та подати персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) ОСОБА_1 , на яку нараховано та з якої сплачено страхові внески, та інші відомості до Пенсійного фонду України.
Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що 02.04.2022р. заявник був зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , а 15.05.2022р. під час виконання бойового завдання отримав травму - поєднані вогнепальні осколкові поранення обох нижніх кінцівок, травматичне відчленування стопи на рівні правового гомілково-ступневого суглобу з переломом обох кісток лівої гомілки, дефектом м"яких тканин обох кінцівок (далі за текстом - Поранення, пов"язане із захистом Батьківщини).
Стверджував, що суб"єктом владних повноважень не проведено належної оплати часу військової служби в частині виплати додаткової винагороди у розмірі до 100.000,00грн. за періоди лікування у зв"язку із Пораненням, пов"язаним із захистом Батьківщини 15.05.2022р.-20.05.2022р., 20.05.2022р.-14.07.2022р., 18.07.2022р.-12.08.2022р., 12.08.2022р.-21.06.2023р. у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168, а також не проведено належної оплати часу військової служби в частині грошового забезпечення військовослужбовця за період 15.09.2022р.-21.06.2023р.
За приписами пунктів 3, 5, 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд встановив, що у даному випадку наявні ознаки пропуску строку подання заявником позову, позаяк у самому позові представником заявника визнана та обставина, що з 17.09.2023р. військова служба заявника була припинена у спосіб виключення із списків особового складу військової частини.
Позов був направлений до суду 06.02.2024р. та зареєстрований судом 09.02.2024р.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 року звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак, 19.07.2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352 (далі - Закон №2352), яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Згідно з п.5 ст.122 КАС України, ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ та з урахуванням ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) і рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) строк заявлення вимог про оплату праці (винагороду за службу) (які виникли з 20.07.2022р.) може бути збільшений до 3 місяців від дати коли особі стало відомо про існування порушеного права.
Відтак, унесенням до Кодексу законів про працю України вказаних змін законодавець, виклавши у новій редакції ч.1 та ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, увів строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
При цьому, правова категорія "заробітна плата", правова категорія "оплата праці" та правова категорія "грошове забезпечення" за правовою природою та суттю є ідентичними.
Відтак, на заявлені позивачем вимоги поширюється дія ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ.
Зміст абзацу 1 ч.2 ст.122 КАС України указує на те, що початок перебігу строку звернення до суду пов'язується з днем коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд вважає, що за загальним правилом про існування порушеного права на належну оплату праці заявнику не могло бути невідомо як пізніше від останньої календарної дати кожного конкретного календарного місяця (у межах якого отримувалось грошове забезпечення), так і пізніше від дати звільнення з військової служби (стосовно останнього календарного місяця служби).
Суд зазначає, що найманий публічний працівник має фізичну змогу перевірити правильність та повноту оплати праці за кожен окремий календарний місяць, а настання події звільнення зумовлює у роботодавця виникнення обов"язку проведення оплати праці за останній календарний місяць служби та проведення платежів, пов"язаних саме із звільненням, а не з усією попередньою публічною службою особи.
Подальші події отримання особою консультацій правового характеру від будь-яких осіб (у тому і у межах професійної правничої допомоги адвоката) об"єктивно не здатні змінити дату обізнаності учасника суспільних відносин з фактом порушеного права, позаяк є: 1) суто формуванням власної правової позиції з приводу незгоди із відповідністю закону управлінських волевиявлень суб"єктів владних повноважень у сфері фінансового забезпечення військовослужбовця та 2) початком процедури реального захисту порушеного права (інтересу).
Від дати подання позову 06.02.2024р. у межах строку у три місяці знаходяться вимоги до 06.11.2023р.
У цьому контексті також слід звернути увагу на те, що відповідно до п.1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII, з наступними змінами та доповненнями, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак, обмеження щодо застосування строків, визначених ч.2 ст.233 КЗпП України, скасовано.
Таким чином, відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду розпочався 19 липня 2022 року і мав би закінчитися 19 жовтня 2022 року, якби не приписи пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30 червня 2023 року.
Проте, до суду з даним позовом позивач звернувся 06.02.2024 року, тобто, пропустивши також і строк, установлений ст.233 КЗпП України.
В контексті питання строків звернення до суду слід також надати правову оцінку щодо дії у часі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».
Як вже зазначалось вище, у зв'язку із набранням чинності 19.07.2022 року таких змін, до вимог про стягнення оплати праці почали застосовуватись строки звернення за судовим захистом.
Прикінцеві та перехідні положення не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
При цьому, внесення таких змін може вважатись поважною причиною для поновлення строку, оскільки така не залежала від волі позивача.
Проте, із набранням 19.07.2022 року чинності Законом №2352-ІХ частини перша та друга ст.233 КЗпП України діють у новій редакції й, аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм у зіставленні з нормами п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, згідно із якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, необхідно зазначити таке:
- норми ч.5 ст.122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);
- стаття 122 КАС України, зокрема ч.5 цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;
- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати визначений у ст.233 КЗпП України, норми якої є для цих (спірних) правовідносин спеціальними відносно приписів ч.5 ст.122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату;
- з 19.07.2022 року для звернення до адміністративного суду з таким позовом, як даний, передбачений тримісячний строк (ч.1 ст.233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19.07.2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ;
- відтак тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 19 жовтня 2022 року, проте на підставі пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України був продовжений до 30 червня 2023 року.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 07.12.2023 року у справі №990/242/23, від 29.11.2023 року у справі №990/233/23.
Беручи до уваги викладені норми, а також встановлені обставини, суддя вважає, що позивачем в частині зазначених позовних вимог пропущено тримісячний строк звернення до суду, оскільки позивач звернувся із даним позовом лише 06.02.2024 року.
Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що позов оформлений без дотримання вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 КАС України (відсутність заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду).
Викладене зумовлює залишення позову без руху відповідно до ст. 169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.
З огляду на обставини та умови отримання заявником Поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини під час фактичного виконання обов'язків військовослужбовця за ст.ст.17 і 65 Конституції України, суд вважає за прийнятне і справедливе роз"яснити, що згідно з ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Тому для виправлення недоліків в оформленні позову за ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 КАС України заявнику належить подати до суду процесуальний документ у вигляді заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, де зазначити про обставини вимушеного знаходження на території іншої держави у зв'язку із лікуванням після Поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини та про вплив травми на можливість безперешкодного самостійного фізичного пересування у просторі тощо.
Відсутність заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду у силу ч.2 ст.19 КАС України позбавляє суд можливості прийняти будь-яке інше правомірне рішення з приводу наслідків пропуску строку звернення до суду, позаяк поновлення судом пропущеного заявником строку на звернення до суду за власною ініціативою нормами чинного КАС України не передбачена.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4, 12, 121-123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
ухвалив:
1. Позов - залишити без руху.
2. Надати час для усунення недоліків - 10 днів від дати отримання цієї ухвали.
3. Встановити способом усунення недоліків подання до суду юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини.
4. Роз'яснити, що невиправлення недоліків в оформлення позову зумовлює повернення позову.
5. Роз'яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Сліденко