Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
13 лютого 2024 року № 520/35902/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом за позовом Керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області (пл. Свято-Духівська, буд. 1, м. Богодухів, Харківська область, 62103) в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (вул. Сумська, буд. 64,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ 23912956), Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 1-й під.,4-йпов.,м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 02230856) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся Керівник Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації з адміністративним позовом до ОСОБА_1 в якому просив суд зобов'язати Відповідачку укласти з Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 02230856) охоронний договір на частину об'єкта культурної спадщини - пам'ятки археології місцевого значення “Поселення Валки -IX” - земельну ділянку з кадастровим номером 6321283500:02:000:0181, площею 2,681 га, на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.
Дослідивши надані матеріали справи суд встановив наступне.
У м. Валки Богодухівського району Харківської області розташована пам'ятка археології місцевого значення - «Поселення Валки IX», охоронний номер 8715-Ха, занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури України від 21.10.2011 №912/0/16-11.
Поряд з цим, земельна ділянка з кадастровим номером 6321283500:02:000:0181 передана у приватну власність на підставі розпорядження голови Валківської РДА від 23.10.2003 № 367 ОСОБА_1 , правовстановлюючий документ - державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ХР № 015545, виданий 09.04.2004, виданий Валківським районним відділом земельних ресурсів.
За інформацією Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації (далі - Департамент) вказана земельна ділянка розташована в межах об'єкта культурної спадщини Поселення Валки IX (приблизно на 95%), який узято на державний облік Наказом Міністерства культури України від 21.10.2011 № 912/0/16-11.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.11.2023 № 353034190 земельна ділянка з кадастровим номером 6321283500:02:000:0181 площею 2,681 га перебуває у власності ОСОБА_1 .
На момент розгляду справи окружною прокуратурою встановлено факт бездіяльності Харківської обласної військової адміністрації та Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації щодо здійснення повноважень у сфері охорони культурної спадщини, спрямовані на її збереження, використання та захисту, оскільки охоронний договір до теперішнього часу не укладено та заходи щодо його укладання вищевказаними органами охорони культурної спадщини не вжиті, що стало підставою звернення до суду.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон).
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 24 Закону власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Статтею 23 Закону передбачено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
При передачі пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Основним завданням охоронного договору є встановлення режиму використання пам'ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована, видів і термінів виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини. До охоронного договору додаються:
-акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни;
-опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;
-план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100);
-план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності);
-Генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000);
-паспорт пам'ятки.
Тобто, на думку суду, саме такий договір є першочерговим документом, що встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам'ятки культурної спадщини, що враховує її цінність, особливості та стан.
Важливим елементом охоронного договору, який підтверджує його публічно-правову природу, є предмет - пам'ятка архітектури, правовий режим якої відрізняється від інших матеріальних об'єктів.
Особливий предмет охоронного договору обумовлює спеціальний суб'єктний склад.
Так, охоронний договір є актом за участю суб'єкта владних повноважень та співвласника пам'ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону.
Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини.
Укладання охоронних договорів має імперативний характер та спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Стаття З КАС України визначає, зокрема, адміністративний договір як акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону замість видання індивідуального акта.
Наразі охоронний договір є актом за участю суб'єкта владних повноважень та співвласника пам'ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини.
Охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини спрямований на реалізацію норм Закону України «Про охорону культурної спадщини», випливає з владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, передбачених вказаним законом, а також містить владне зобов'язання для іншого суб'єкта договору.
Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму.
Законом передбачається обов'язкове укладення власником пам'ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.
Крім цього, суд зазначає, що однією із ознак, що дозволяють відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладення. З огляду на те, що сфера функціонування адміністративного договору - це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, метою адміністративного договору є реалізація конкретних державних функцій, виражених у встановлених у законодавстві повноваженнях того чи іншого органу. У свою чергу, мета цивільно-правового договору - це задоволення потреб суб'єктів цивільно-правових відносин, отримання прибутку та відповідних майнових і немайнових благ, об'єктів цивільного обороту.
Таким чином, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», є адміністративним договором. Законом передбачається обов'язкове укладення власником пам'ятки охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.
Отже, враховуючи свою правову природу, зміст, суб'єктний склад та мету, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону, є адміністративним.
Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18 та постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 640/4482/20.
Так, Харківською обласною військовою адміністрацією на вебсайті http://surl.li/nkcaw розміщено інформацію про Перелік пам'яток археології Харківської області, які занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та узятих на облік відповідно до законодавства УРСР, серед яких, зокрема пам'ятка археології місцевого значення «Поселення- Валки ІХ».
Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі - Порядок) власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Обов'язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам'ятки, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від власника повинна виходити ініціатива укладення охоронного договору.
Суд вказує, що такий висновок підтверджується й судовою практикою (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16. ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 у справі № 826/10265/14).
Так, Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16 зазначив наступне:
Пунктом 5 Порядку № 1768 зафіксовано, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам 'ятки.
Таким чином, як вбачається з вищевикладених норм чинного законодавства, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об'єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.
Враховуючи викладене, суд робить висновок, що ОСОБА_1 з моменту взяття на державний облік об'єкта культурної спадщини «Поселення Валки - IX», тобто з 21.10.2011, мала укласти охоронний договір з уповноваженим органом охорони культурної спадщини, яким на даний час є Департамент культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації.
Так, розпорядженням начальника Харківської обласної військової адміністрації від 23.08.2023 № 526В затверджено Положення про Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації у новій редакції (далі - Положення). Згідно вказаного розпорядження та пункту 1 Положення, функції органу охорони культурної спадщини Харківської обласної державної адміністрації по пам'ятках архітектури, містобудування, садово- паркового мистецтва, ландшафтним, науки і техніки передані від Департаменту містобудування та архітектури ХОДА до Департаменту культури і туризму ХОДА.
Згідно з підпунктом 18 пункту 5 Положення, до повноважень Департаменту належить укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини місцевого значення.
Як підтверджено матеріалами справи, всупереч вищевказаним нормам законодавства відповідач дотепер не виконує свого обов'язку з укладення охоронного договору на вказану пам'ятку архітектури з органом охорони культурної спадщини.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі №464/2638/17: триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Відповідно, на дату звернення прокурора до суду з позовом у даному випадку не припинили існувати підстави для звернення до суду.
З огляду на викладене, а також на те, що правопорушення у вигляді не укладення договору, допущене відповідачем, є триваючим, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний укласти охоронний договір на пам'ятку археології місцевого значення «Поселення Валки- ЇХ», яка розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 632183500:02:000:0181 площею 2,681 га на території Костівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, з Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації.
Щодо наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Відповідно до вимог ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Право суспільства на збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване ст. 54 Конституції України.
У даному спорі приватне право (інтерес) відповідача, ОСОБА_1 , протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні історико-культурної спадщини.
Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 826/12524/18.
Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 54 Конституції України держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність.
Не укладення відповідачем охоронного договору створює загрозу пошкодження пам'ятки археології, втрати її автентичності та, як наслідок, предмета охорони.
Отже, державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень пам'яткоохоронного законодавства відповідачем, забезпеченні укладення ним охоронного договору на пам'ятку археології місцевого значення «Поселення Валки - IX» з метою встановлення режиму використання пам'ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму).
В умовах злочинної війни, розв'язаної Росією 24 лютого 2022 року в спробі знищити нашу національну ідентичність, традицію, історію та самобутність, нематеріальна культурна спадщина постає не тільки джерелом нашої духовності, а й основою української незламності. Наша жива спадщина як ціннісна система є запорукою нашої перемоги, основою для відновлення, гарантом національної самоідентифікації, яку неможливо знищити.
Щодо нездійснення позивачами захисту порушених інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. З Закону України «Про охорону культурної спадщини», до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, зокрема, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, зокрема, належить: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.
У свою чергу, згідно з Положенням про Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації у новій редакції, затвердженим розпорядженням начальника Харківської обласної військової адміністрації від 23.08.2023 № 526 В, Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює:
державний контроль за додержанням законодавства з питань культури, мистецтва та охорони культурної спадщини; моніторинг стану збереження пам'яток культурної спадщини та дотримання власниками чи уповноваженими ними органами виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» (підпункт 8 пункту 5 Положення);
захист об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження (підпункт9 пункту 5 Положення);
видає розпорядження та приписи щодо охорони пам'яток культурної спадщини місцевого значення, припинення робіт на зазначених пам'ятках культурної спадщини, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених із відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини», дозволів або з відхиленням від них (підпункт 17 пункту 5 Положення);
проводить перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування у сфері культури та охорони культурної спадщини (підпункт 27 пункту 5 Положення).
З метою дотримання вимог діючого законодавства, окружною прокуратурою відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листами від 09.10.2023 № 56-3775вих-23 та від 27.10.2023 № 56-4044вих-23 письмово запропоновано позивачам самостійно звернутися до суду з позовною заявою та повідомлено про намір прокурора звернутися до суду з відповідним позовом з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах в разі не вжиття відповідних заходів останніми.
Згідно відповідей Департаменту культури і туризму ХОВА від 17.10.2023 за № 05-25/1669 та від 03.11.2023 № 05-25/1804, Департамент в ході розгляду листів окружної прокуратури повідомив, що заходи позовного характеру щодо пам'ятки археології місцевого значення - «Поселення «Валки IX», охоронний номер 8715-Ха, занесеної до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури України від 21.10.2011 № 912/0/16-11, не вживались.
Разом з цим, Департамент вважає доцільним вжиття прокурором заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави шляхом пред'явлення позову в інтересах держави в особі Департаменту з метою забезпечення виконання пам'яткоохоронного законодавства та збереження культурної спадщини України.
При цьому, станом на даний час вказане питання у добровільному порядку не вирішене та інтереси держави залишаються незахищеними.
До того ж, у листі від 03.11.2023 № 05-25/1804 на адресу Харківської обласної прокуратури зазначено, що Департамент підтримує вжиття окружною прокуратурою відповідних заходів представницького характеру, шляхом пред'явлення позову з метою забезпечення виконання пам'яткоохоронного законодавства та збереження культурної спадщини України.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт не звернення належного позивача до суду свідчить про те, що орган виконавчої влади неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Суд вказує, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області (пл. Свято-Духівська, буд. 1,м. Богодухів,Харківська область,62103) в інтересах держави в особ: Харківської обласної державної (військової) адміністрації (вул. Сумська, буд. 64,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ 23912956), Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 1-й під.,4-йпов.,м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 02230856) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 укласти з Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 02230856) охоронний договір на частину об'єкта культурної спадщини - пам'ятки археології місцевого значення “Поселення Валки -IX” - земельну ділянку з кадастровим номером 6321283500:02:000:0181, площею 2,681 га, на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Зінченко А.В.